Смекни!
smekni.com

Проблеми зміцнення законності і правопорядку Чинники що впливають на рівень законності і право (стр. 1 из 6)

Реферат з курсу ”Проблеми теорії права” на тему:

”Проблеми зміцнення законності і правопорядку. Чинники, що впливають на рівень законності і правопорядку в суспільстві”.

План

Вступ

    Підходи до визначення понять „законність” та „правопорядок”.
    Забезпечення режиму законності.
    Проблеми зміцнення законності. Чинники, що впливають на рівень законності.

3.1. Законність в нормотворчій діяльності.

3.2. Законність в сфері державного управління.

3.3. Принципи, що забезпечують належний рівень законності.

3.4. Порушення законності.

3.5. Чинники та заходи, що впливають на рівень законності в суспільстві.

    Правопорядок. Тенденції, формування та розвитку правопорядку. Чинники, що впливають на рівень правопорядку в суспільстві.

Висновки

Використана література

ВСТУП

Сьогодні, всі демократичні держави світу прагнуть доекономічного зростання, політичної стабільності, соціальної рівності.

Поліпшення економічного та соціального становища неможливе без зміцнення законності та правопорядку, утвердження в державі принципів верховенства права, справедливості та гуманізму, пріоритету прав та свобод людини і громадянина, розбудови правової держави і становлення громадянського суспільства.

Зміцнення законності та правопорядку є невід’ємною складовою економічного і соціального розвитку країни, важливою умовою збереження політичної стабільності, громадського миру та спокою.

Законність і правопорядок – основні умови існування будь-якої демократичної держави, її обов’язкові риси. Вони невід’ємні одна від одної.

Законність — засіб встановлення правопорядку. Результатом зміцнення законності є вищий рі­вень правопорядку.

Вимога дотримання законності та правопорядку міститься у багатьох нормативних актах, починаючи з Конституції України.

Це означає, що законність обов’язкова для всіх елементів держави. Вона також є обов’язковою умовою, що забезпечує безперешкодну реалізацію прав громадян на самовираження і вільний розвиток.

1. Підходи до визначення понять „законність” та „правопорядок”.

Для того, щоб розкрити тему даного реферату, потрібно перш за все з’ясувати зміст досліджуваних в ньому правових категорій. В нашому випадку такими категоріями є : законність та правопорядок.

Законність та правопорядок являють собою складні юридичні категорії, які мають багатовікову історію.

Не дарма кажуть: „той, хто не знає минулого, не зможе пізнати майбутнього”. Отже, не дивно, що сьогодні можна зустріти велику кількість наукових статей, які розкривають процес формування змісту зазначених понять. Поняття „законність” та правопорядок” почали формуватись ще за часів античності. Розробкою ідей законності й правопорядку займались і в епоху Середньовіччя, і в епоху Нового часу, і взагалі впродовж всіх історичних епох людства. Можливо, такий довгий шлях формування та подальшої зміни цих понять і призвів до виникнення різноманітності підходів, що існують на сьогодні.

Спочатку, подивимось на визначення понять „законність” та „правопорядку”, що наводяться в деякій науковій юридичній літературі. Але, перед тим, треба відмітити, що в учбовій та науковій юридичній літературі відсутнє єдине розуміння зазначених понять. І в першу чергу, це зумовлено складністю визначення їх змісту.

Законність:

  1. законність – політико-правове явище, яке характеризує процес удосконалення державно-правової форми організації суспільства шляхом суворого та неухильного дотримання та виконання чинного законодавства з метою формування стану правомірності в системі соціальних відносин;[1]
  2. законність – загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки, що охороняється законами[2];
  3. законність – неухильне виконання законів та відповідних їм інших нормативних актів органами держави, посадовими особами, громадянами та громадськими організаціями”[3];
  4. “законність - це перш за все наявність достатньої кількості юридичних норм високої якості, а потім їх суворе дотримання усіма суб’єктами права”[4], зовні законність виражена в законодавстві, під яким прийнято розуміти систему правових актів, в яких норми права знаходять своє зовнішнє відображення;
  5. законність – якісна сторона правової діяльності суб’єктів права, їх поведінка;
  6. «законність є ідея, вимога, та система (режим) реального вираження права в законах держави, в самій законотворчості, в підзаконній нормотворчості»;[5]
  7. «законність – певний режим суспільного життя, метод державного керівництва, що складається з організації державних відносин через засоби видання та неухильної реалізації законів та інших нормативно-правових актів»; [6]
  8. законність (верховенство права) – неухильне виконання законів та відповідних їм правових актів всіма державними органами, посадовими та іншими особами.
  9. законність – один елементів демократії та правової держави.;[7]
  10. законність як ідея, як принцип соціально-політичного життя, як явище правової та політичної свідомості.[8]
  11. законність виключно з правової позиції – визначається наявністю самих законів та точним їх виконанням, а також належним дотриманням.

Така багатоаспектність законності визначає можливість її дослідження як теоретичної, так і практичної категорії.

Якщо ж проаналізувати всі наведені визначення, то можна виділити два загальні підходи до розуміння законності: як всезагальна вимога дотримання та виконання законів та як режим діяльності суб’єктів права.

На мою думку, не слід сприймати законності лише як дотримання законів. Враховуючи тему даного реферату, доцільно визначати законність саме як певний режим, стан.

Правопорядок:

1. правопорядок – це об’єктивно та суб’єктивно обумовлений стан соціального життя, який характеризується внутрішнім узгодженням, урегульованістю системи правових відносин, заснованих на нормативних вимогах, принципах права й законності, а також на демократичних, гуманістичних вимогах, правах та обов’язках, свободі та відповідальності всіх суб’єктів права; [9]

2. правопорядок – стан упорядкованості суспільних відносин, заснованих на праві та законності;[10]

3. правопорядок — стан (режим) правової упорядкованості (урегульованості і погодженості) систем суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності;

4. правопорядок – одна з основних складових частин суспільного порядку, що складається в результаті реалізації різноманітних видів соціальних норм, що регулюють різноманітні сфери суспільного життя та відмінних одна від одної характером та способом впливу на поведінку людей (звичай, норми моралі, внутрішні правила організації).[11]

5. правопорядок – сукупність, система правих відносин, в яких реалізована законність, права, свободи та обов’язки громадян;

6. правопорядок – режим законності чи права, де суб’єкти підкоренні правовим приписам;

7. правопорядок – форма реалізації права та виконання законності в реальних відносинах, заснованих на праві;[12]

8. правопорядок – це сфера найбільш значимих та вартісних соціальних відносин, які регулюються нормами права; [13]

9. правопорядок – складова частина соціального порядку, що врегульована нормами права;

10. правопорядок – юридичне оформлення соціального життя.

Отже, проаналізувавши наведені визначення, можна логічно дійти до висновку, що наведені категорії дуже тісно взаємопов’язані між собою, мають спільні риси та майже однакову сутність.

Так, законність виступає своєрідним правовим засобом в руках державної влади та народу по установленню та підтримці правопорядку. [14] Вони є атмосфе­рою нормального правового життя суспільства, та повинні бути основами кожної демократії держави.

Законність та правопорядок мають високу соціальну та гуманістичну цінність, приносять людині і суспільству користь.

Правопорядок є реальне, повне і послідовне здійснення всіх вимог законності, прин­ципів права, насамперед реальне і повне забезпечення прав людини. Це кінцевий результат дії права.

Таким чином, законність і правопорядок – це обов’язкові риси правової держави, сукупність форм і методів державного управління, які знаходять своє відображення в чинному законодавстві і за допомогою яких держава регулює взаємовідносини в суспільств, дотримуючись реалізації прав і свобод громадян.

2. Забезпечення режиму законності.

Для того щоб забезпечити режим законності, держава повинна створити основу для цього. Це ніколи не відбувається стихійно, оскільки являє собою цілій процес – управлінський процес (програма дій).

Забезпечений режим законності являє собою соціальну цінність як для суспільства в цілому, так і для окремих громадян, оскільки є основою для нормального їх існування в правовому просторі. Діяльність всіх державних органів та окремих громадян повинна бути спрямована на зміцнення законності та правопорядку, на дотримання норм права.

Постійне підвищення ролі та значення законності, її зміцнення є об’єктивною закономірністю розвитку суспільства.

Забезпечити законність означає зробити її цілком дійсно,можливою та реальною.

Реальність законності означає досягнення фактичного виконання вимог, які закладені в юридичних нормах учасниками правовідносин, та невідворотність відповідальності за правопорушення.

Основою ж дійсності законності є ефективне законодавство, що відповідає вимогам суспільного розвитку.

Дослідження проблеми законності потребує комплексного підходу, що враховує теоретичні й практичні фактори.