Смекни!
smekni.com

Молодежная субкультура 5 (стр. 1 из 7)

МОЛОДІЖНА СУБКУЛЬТУРА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ТА

ЕСТЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН

Виникнення і сутність молодіжної субкультури. Важлива проблема духовного

розвитку сучасного світу _ молодіжна субкультура. Ще на початку 50_х років на

Заході виникли неформальні групи молоді, які протиставили свій спосіб життя

традиційній культурі. Це були "бітники" _ представники "розбитого", "зламаного"

покоління, що прийшли у суспільне життя після другої світової війни. Невдоволення

труднощами життя, кризою культурних норм і цінностей вилилось у бунті проти

загальноприйнятих стандартів поведінки. Бітники винайшли свій стиль моди,

спілкування, мистецтва. Музичним символом молодіжного протесту став рок_н_рол

(Е. Преслі), який поширився у всьому світі. Відтоді кожне покоління молоді мало

свою субкультуру, тобто "підкультуру", що не збігається з офіційною культурою. У

такий спосіб молодь акцентувала свою відмінність від старших поколінь,

протестувала проти ситого бюргерського лицемірства. Згадаємо течії "хіппі" у 60_х

та "панкі" у 70_80 роках. Це був своєрідний виклик міщанській, фальшивій

"добропорядності", що іноді переростав у бунтарські акції (наприклад, "молодіжні

революції" у Західній Європі наприкінці 60_х років).

Молодіжна субкультура поширилась у всьому світі, стала планетарним явищем.

Втрачаючи свій бунтарський дух, вона набула морально_естетичного значення.

Субкультурні цінності слугують молоді для "маркування" свого покоління,

відрізнення "своїх" від "чужих". Для цього використовується певний імідж _ модний

образ, взірець поведінки для "неформалів". Імідж формується засобами масової

інформації, відеофільмами, молодіжною модою, рекламою. Різноманітна символіка

і атрибутика молодіжної субкультури доповнюється модними танцями, шлягерами,

музичними напрямами ("бітлз", "диско", "рок_", "поп"_ музика й таке інше).

Звичайно, кожна генерація має право на свою моду, улюблені речі, стиль життя і

мистецтва. Але коли субкультура розколює покоління, стає бар'єром на шляху

спілкування різних когорт населення, вона приймає форму контр_культури.

Молодіжна самоізоляція може відірвати нову генерацію від класичної спадщини, від

віковічних традицій культури.

Тому молодіжна субкультура і уявляється багатьом як "айсберг" _ блискучий у

невеликій горішній частині і таємний, навіть загрозливий у нижній велетенській

частині. Зовнішня привабливість суб_культурних форм може обернутися ще одним

117

виявом бездуховності, якщо крім моди немає більше культури. Це той випадок, коли

за поодинокими деревами молода людина може не побачити гарного лісу, коли за

примхами моди вона загубить "те, що не вмирає".

Отже, молодіжна культура, маючи альтернативний, "сердитий" щодо

традиційних цінностей характер, набуває вигляду субкультури. У феномені

субкультури ми зустрічаємося із специфічними цінностями життя і мистецтва,

носіями котрих виступають окремі соціальні групи чи шари, на відміну від класу чи

суспільства в цілому. Субкультурні цінності мають, як правило, нонконформістський,

новаторський, навіть бунтарський сенс, протиставляючи ідеали своїх носіїв

пануючим у суспільстві реальним відносинам. Часто молодіжна субкультура

приєднується до різноманітних альтернативних рухів, у тому числі і до контр_

культури.

Зародившись на Заході для позначення явищ "юнацької", "альтернативної"

культури, термін "молодіжна субкультура" (Дж. і М. Раунтрі, Ч. Рейч, Т. Роззак)

використовується для обґрунтування революції у свідомості (метанойя) без

революції соціальної. І справді, останнім часом культурні, зокрема, естетичні цінності

покладались деякими західними теоретиками як абсолютна, універсальна умова

корінного оновлення світу, заснованого не на соціально_класових змінах, а на

метаморфозах людського світовідношення.

Так, у роботі "Нова чуттєвість" Г. Маркузе оголошує "естетичність", "естетичний

етос" взірцем міри свободи, можливою формою нового суспільства. Естетичний

універсалізм, за його думкою, є життєвий світ молодих людей, в якому мусить

формуватися їхнє світовідношення, аж до самої політичної тактики і революційних

дій. Маркузе радить молоді відмовитись від барикад і зброї, замінюючи їх танцями й

квітами. В мистецтві, красі, естетичності як "новій чуттєвості" він бачить подолання

традиційної людської агресивності та вини, творчу суспільну силу. У такий спосіб

відношення молоді до культури Маркузе наповнює утопійним соціальним та

світоглядним змістом, абсолютизуючи евристичний потенціал естетичних цінностей

на збиток іншим чинникам прогресивного перетворення суспільства.

Безпосередніми адресатами цих ідей на Заході стали молоді люди, зокрема,

люмпенізовані елементи, школярі, студенти, "маргінали". З них складається, за

визначенням західних соціологів, "молодіжне суспільство" із властивим йому

специфічним світоглядом і субкультурою. Останні посідають декласованим, в

основному, "аутсайдерним" характером, виявляючи погляди, інтереси, смаки так

званого "класу молоді", передусім його маргінальних груп і шарів.

У західній соціології й культурології існує навіть особлива типологія

світовідношення "сучасного молодого інтелектуала". За думкою Р. Мертона, сучасні

молоді інтелектуали розрізнюються за такими соціально_психологічними позиціями

у ставленні до суспільства і культурних традицій: 1) конформізм, 2) новаторство, 3)

ритуалізм, 4) ізоляціонізм, 5) бунт (в т.ч. "метафізичний"). Але вони не вичерпують

світоглядної суті соціокультурних позицій сучасної молоді.

Нагадаємо, що ставлення молоді до культури може мати і девіантний,

"відхилений", тобто субкультурний характер. Традиційні культурні цінності в такому

118

разі втрачають свій соціальний, гуманістичний, естетичний статус. Вони можуть

навіть заміщуватися псевдо_цінностями, формуючи новий спектр світовідношення:

від імітації культури (кіч) до контр_культури (рок). Метаморфози цінностей та ідеалів,

поява їх ексцентричних форм зв'язані з певними девіаціями у світогляді й способі

життя окремих молодих людей. Так, сучасні соціологи і культурологи відзначають

наступні "парадокси" свідомості й поведінки молоді, молодіжної субкультури взагалі:

1. Високий рівень домагань при кризі самооцінки.

2. Нерозвинуте інтимно_особистісне спілкування при високій потребі у

спілкуванні.

3. Очікування ввічливого поводження при "карнавальному" стилі поведінки.

4. Потреба в опіці при демонстративній зневазі опікунами.

5. Романтичне очікування себе "спроможним" при дуже низькій оцінці чесної

праці.

Евокативний вплив референтних груп. Вплив молодіжної субкультури на

почуття, смаки та іміджі молодих людей забезпечується соціально_психологічними

особливостями так званих референтних груп. Як відомо, референтними для молодої

людини виступають ті реальні чи уявні групи, неформальні об'єднання, угруповання,

окремі індивіди, до яких вона сама себе соціально чи психологічно залічує. Вони

слугують для неї джерелом норм, цінностей, настанов, свого роду культурним

стандартом при здійсненні оцінки чи самооцінки, в регуляції діяльності та поведінки.

Соціально_психологічні механізми впливу референтних груп на особу пов'язані і з

естетичними процесами ідентифікації, виявляючись у "перенесенні",

"співпереживанні", наслідуванні, співучасті, навіюванні, "зарахуванні" тощо.

Особливий вплив на молодь має субкультурна символіка, різноманітні іміджі

"масової" культури. Співвідношення символічних та емоційних горизонтів молодіжного

світовідношення, їх вплив через референтні групи на молодь може бути розкритим

завдяки поняттю "евокативність". Воно виявляє особливості емоційної дієвості

культури у системі сучасної іконосфери суспільства. В останній репрезентовані

знаково_символічні аспекти культурних форм, що вимагають їх "розуміння" на рівні

безпосереднього впливу, у контексті тих переживань, які вони викликають.

Багатоманітна культурна символіка, сигнатури поведінки немов кристалізують у собі

певні сенси, норми, проекти. Вони несуть у собі інформацію, що наче програмує тип

емоційних реакцій і настанов особи з боку суспільства, соціального угрупування.

Коли в молодої людини нема реальних контактів з референтною групою, її

субкультурний вплив на евокативному рівні замінює відповідна символіка.

Ідентифікація при цьому здійснюється через прийняття символів цієї групи, тобто

певних атрибутів одягу, побутового інтер'єру, біжутерії, макіяжу, поведінки,

спілкування, стилю життя взагалі. Символізм засновується тут на перетворенні

окремих речей, аксесуарів побуту у смислозначущі, престижні об'єкти референтних

груп. Це викликає умовні, часом ритуальні відносини не тільки до цих речей, але й до

людей, груп, соціальних структур, що в них репрезентовані у символічній формі.

Субкультурний символ і породжені ним чуття мають естетичний характер, коли

відповідають ідеалам, цінностям і смакам референтної групи, задовольняючи запити

119

й очікування молодих людей, які відносять себе до неї. Евокативний вплив символів

і сигнатур внаслідок цього відрізняється смисловою значущістю та емоційною

позитивністю. Адже прилучення до субкультурної символіки є рівноцінним

прийняттю до референтної групи, отриманню з її боку визнання, схвалення,

винагороди. У той само час символіка різноманітних неформальних угруповань