ЗМІСТ
| 1) Вступ………………………………………………………………………..…. | 2 |
| 2) РОЗДІЛ I. Болонський процес……………………………………………...... | 3 |
| 1.1 Цілі Болонського процесу…………………………………………..... | 5 |
| 1.2 Критерії освіти в рамках Болонського процесу…………………...... | 6 |
| 3) РОЗДІЛ II. Удосконалення вищої освіти Україниу контексті вимог Болонського процесу…………………………………………………………….. | 7 |
| 2.1 Проблеми, що уповільнюють повний перехід України у Болонський процес……………………………………………………...… | 15 |
| 4) Висновки……………………………………………………….……….……... | 18 |
| 5) Бібліографічний список………………………………………………...…….. | 20 |
ВСТУП
Розвиток України визначається у загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу отримання освіти будь-якого рівня, що є невід’ємним атрибутом громадянського демократичного суспільства.
Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС.
Соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, конкурентоспроможності фахівців з вищої освіти.
Значущість освіти і науки у суспільному розвитку країни визначаються як об’єктивними тенденціями загальносвітового розвитку, так і тісно пов’язаними внутрішньодержавними процесами.
Перехід людства від індустріального виробництва до науково-інформаційних технологій, а потім і формування суспільства високого інтелекту об’єктивно висуває науку як найбільш пріоритетну сферу, що продукує нові знання та освіту, долучає до цих знань суспільство в цілому і кожну людину зокрема. Саме від рівня інтелектуального розвитку людини більшою мірою залежатиме успіх будь-якої виробничої діяльності і, взагалі, будь-якої сфери життєдіяльності.
Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою зумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації і самореалізації в світі.
Однією з передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є реалізація системою вищої освіти України ідей Болонського процесу.
РОЗДІЛ I. Болонський процес
В основі Болонського процесу, що офіційно розпочався у 1999 р., лежать два основних документи: Болонська декларація та Празьке комюніке.
Болонська декларація, прийнята 19 червня 1999 р. у м. Болонья (Італія), передбачала 6 основних напрямів вдосконалення системи вищої освіти у Європі:
1. Прийняття загальної системи порівняльних освітньо-кваліфікаційних рівнів (зокрема через затвердження додатка до диплома).
2. Запровадження двох циклів навчання: бакалавр -- магістр.
3. Впровадження системи кредитів відповідно до європейської системи трансферу кредитів.
4. Забезпечення мобільності студентів і викладачів у межах освітнього простору.
5. Сприяння європейській співпраці у сфері забезпечення якості освіти.
6. Поширення європейських стандартів у галузі вищої освіти (зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідних і виховних програм).
Празьке комюніке, підписане 19 травня 2001 р. додало до Болонської декларації ще три напрями:
1. Постійне навчання протягом усього життя.
2. Мотивоване залучення студентів до навчання.
3. Сприяння підвищенню привабливості європейського простору вищої освіти для інших регіонів світу.
Згідно з цілями БП до 2010 року освітні системи країн-учасниць Болонського процесу повинні бути змінені, щоб сприяти:
1. Полегшеному переїзду громадян з метою подальшого навчання чи працевлаштування у Зоні європейської вищої освіти;
2. Зростанню привабливості європейської вищої освіти;
3. Розширенню Європи та забезпеченню її подальшого розвитку як стабільного, мирного, толерантного суспільства.
Слід зазначити, що БП не передбачає створенння повністю ідентичних систем освіти у різних країнах, він призначений лише для зміцнення взаємозв'язків та покращення взаєморозуміння між різними освітніми системами.
19 травня 2005 року у норвезькому місті Берген на Конференції міністрів країн Європи Україна приєдналася до Болонського процесу, зобов'язавшись внести відповідні зміни у національну систему освіти та приєднатися до роботи над визначенням пріоритетів у процесі створення єдиного європейського простору вищої освіти до 2010 року.
Класичні університети століттями формували традиції підготовки фахівців економічного профілю. Нині перед університетами стоїть завдання: поєднати усталені освітні традиції з новітніми технологіями викладання економічних дисциплін. Це не означає повну асиміляцію української освіти в європейський освітній простір з втратою своєї ідентичності та унікальності. Навпаки, це означає зміцнення сильних сторін класичної університетської освіти в Україні за рахунок інтеграції нових методів навчання, надання студентам більшої самостійності та свободи вибору дисциплін, розширення курсів тощо. Все це має сприяти інтеграції України в єдиний освітній простір Європи так, щоб студент після закінчення свого навчання зміг сказати: "Я отримав освіту європейського рівня в класичному університеті України".
1.1 Цілі Болонського процесу
Основні цілі Болонського процесу:
1. побудова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;
2. посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і в цілому європейської систем вищої освіти;
3. досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;
4. формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи в цілому;
5. підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних і європейських культурних цінностей;
6. змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив та престиж.
Болонський процес – один з інструментів не лише інтеграції в Європі і в Європу, а й інструмент загальної світової тенденції нового часу – глобалізації. Європейська спільнота має намір зробити внесок в якісну освіту шляхом заохочення країн-учасниць до сприяння підвищенню якості власної освіти.
Співпраця з європейцями у сфері освіти на шляху входження України в Європу є одним із пріоритетів розвитку вищої освіти в Україні. Участь вищої освіти України в Болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів якості. Орієнтація на Болонський процес не повинна призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти.
Ключова позиція реформування: Болонські вимоги – це не уніфікація вищої освіти в Європі, а широкий доступ до багатоманітності освітніх та культурних надбань різних країн.
Напрями розвитку вищої освіти в Україні, з одного боку, стратегічні, з іншого – вони дадуть імпульс для подальшого поліпшення стану освіти і науки вже в недалекому майбутньому.
Перший напрям – це розширення доступу до вищої освіти, другий – якість освіти й ефективність використання фахівців з вищою освітою і третій – це інтеграційні процеси.
1.2 Критерії освіти в рамках Болонського процесу
Визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу є:
1. якість підготовки фахівців;
2. зміцнення довіри між суб’єктами освіти;
3. відповідність європейському ринку праці;
4. мобільність;
5. сумісність кваліфікації на вузівському та післявузівському етапах підготовки;
6. посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти.
РОЗДІЛ II. Удосконалення вищої освіти Україниу контексті вимог Болонського процесу.
З метою реалізації заходів, спрямованих на зазначене реформування вищої освіти, Міністерство освіти і науки України своїми наказами від 23.01.2004 р. затвердило програму проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації та “Програму дій щодо реалізації положень Болонського процесу в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки”.
Головними складовими програми реформування вищої освіти України, яка зараз активно обговорюється в нашому суспільстві, є такі:
1. Прийняття порівнюваної та легко зрозумілої системи ступенів.
Для вирішення проблеми, пов`язаної з низьким рівнем фундаментальної підготовки бакалаврів закладами ІІ-го рівня акредитації (коледжами), по-перше, доцільно їх включити до складу профільних вищих навчальних закладів ІІІ–IV рівнів акредитації, які будуть відповідати за якість навчання у підпорядкованих коледжах.
По-друге, враховуючи, що освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста відповідає вимогам підготовки фахівців для виконання ними виробничих і технологічних функцій в основному в промисловій сфері діяльності, ця освіта не потребує університетської підготовки, і рівень молодшого спеціаліста може бути винесений за рамки підготовки фахівців з вищою освітою.
По-третє, констатуючи, що освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста є традиційним і найбільш поширеним в економіці України, і фахівці цього рівня можуть виконувати конструкторські, інженерні, дослідницькі, експлуатаційні й інші функції в народному господарстві України, у майбутньому рівень “спеціаліст” має бути трансформовано в освітньо-кваліфікаційний рівень магістра за напрямом навчання та практичної діяльності. Існуючий сьогодні освітньо-кваліфікаційний рівень магістра фактично відповідає прийнятому країнами-учасницями Болонського процесу рівню магістра наук, підготовка яких спрямована на виконання завдань фундаментально-теоретичного, науково-практичного та інноваційного характеру.