Особливості медичного страхування в зарубіжних країнах (стр. 2 из 2)

Приватне медичне страхування у Велико­британії охоплює переважно ті сфери медич­них послуг, що не забезпечуються Національ­ною службою охорони здоров'я. Приватним добровільним медичним страхуванням охоп­лено більше 13% населення.

Добровільним медичним страхуванням в Англії займаються різні страхові компанії. Але ведучу роль серед них займає страхова асоціація "БУЛА",що виникла в 1947 році в результаті об'єднання невеликих страхових організацій. Прибуток, що отримується від страхових операцій "БУЛА" практично йде на розширення та модернізацію сітки ко­мерційних медичних закладів. Ця сітка ви­користовується як у рамках страхових про­грам, так і поза ними. Прибуток від ко­мерційної діяльності медичних закладів у свою чергу підтримує медичне страхуван­ня, забезпечуючи фінансову стабільність "БУЛА".

Головний принцип діяльності приватних страхових компаній - це доповнення дер­жавної системи охорони здоров'я. Це озна­чає, що об'єктом страхування є ільки ті ри­зики, які не бере на себе Національна служ­ба охорони здоров'я. Враховуючи високий рівень розвитку Національної служби охо­рони здоров'я, сфера діяльності приватного медичного страхування достатньо обмежена, вона охоплює лише платну частину медичної допомоги, як у комерційних медичних за­кладах,так і в лікарнях Національної служ­би охорони здоров'я. Страхові програми добровільного медичного страхування розгалужуються тільки на ту частину діяль­ності державних медичних закладів, яка ви­ходить за рамки суспільних зобов'язань.

У державі Ізраїль немає державної системи медичного обслуговування,але 94% його насе­лення охоплено всебічним страхуванням здо­ров'я. В основному медичне страхування здійснюється в рамках медичного страхового фонду величезного профспілкового об'єднан­ня Гістадрут (83% випадків), а також на баінших фондів медичного страхування (17% випадків). Медичні заклади знаходяться у відомстві різних агентств,головними з яких,є профспілки та уряд. У відомстві робочої профспілки Ізраїлю Купат Халім знаходяться найбільші й найкращі в країні лікарні. У при­ватній власності знаходиться невелика кількість лікарень. Найбільша профспілка Ізраїлю є головним поставником медичних послуг через посередництво Всезагального ро­бочого фонду допомоги хворим.

У СІЛА існує система медичного страхуван­ня, що базується на сполученні центрального страхового фонду із сіткою місцевих незалеж­них страхових організацій. Кошти акумулю­ються в центральному фонді, що не несе адміністративних функцій, а потім розділяється страховим організаціям на ос­нові законодавче затвердженої форми розра­хунків. Ця система діє в СІЛА в частині про­грам "Медікер" та "Медікейт". Ці системи обіймають більш ніж 20% населення, групове страхування за місцем роботи складає 58% населення та добровільного медичного страху­вання не за місцем роботи 2%. Біля 15% на­селення не мають доступу до медичного стра­хування і являють собою малозабезпечені,без­робітні, бездомні та члени сімей працівників підприємств, що не мають системи медичного страхування. Наявність роботи не гарантує от­римання медичної страховки. Найбільш ши­роко медичним страхуванням охоплені робітники промисловості,державні службовці, члени профспілки, робітники, що працюють повний робочий день. Втрата робочого місця автоматично приводить до втрати медичної страховки.

Таким чином, у СИТА медичне страхуван­ня - тісно пов'язане із трудовою діяльністю. Економіка медичного обслуговування в СІЛА - парадоксальне об'єднання недоліків та надмірностей. СІЛА витрачують на охорону здоров'я 11,5% валового прибутку - більш ніж будь-яка інша країна в світі і, в той же час, більш ніж 15% населення американців не мають ніякого фінансового захисту від ве­ликих витрат на медичну допомогу у зв'язку з відсутністю у них страхових медичних полісів.

Серед приватних страхових компаній у СИТА найбільш розповсюджені та відомі дві найбільші некомерційні страхові компанії "Блу крос" та "Блу шилд",що проводять доб­ровільне медичне страхування, яке забезпечує відповідно оплату госпіталізації або лікарсь­кої амбулаторної допомоги та медичних по­слуг для їх членів, що проживають в даному районі. Сьогодні діють багаточисельні асоціації цих товариств, що платять за всі види медичної допомоги.

З 1981 року в СІЛА розроблена система класифікації випадків госпіталізації або діаг­ностичних груп. Розрахунок за медичне об­слуговування за програмами "Медікер" та "Медікейт" виконувався при цьому в залеж­ності від кількості медичних послуг. Така си­стема розрахунків приводила до безпідставно­го затримання хворих в стаціонарі,зросту чис­ла операцій без показників,клінічних,лабора­торних та інших досліджень. При цьому, ос­новна ціль вседоступності медичної допомоги для всіх громадян так і не була досягнута.

В таких умовах функціонують практично всі медико-соціальні програми СІЛА. Нові мо­делі Національної системи охорони здоров'я передбачують збільшення розмірів страхових внесків, що супроводжують зріст цін. Тому, обов'язкове медичне страхування не зустрічає широкої підтримки серед малозабезпеченого прошарку населення у СІЛА.

У Канаді з 1971 року введена Національна система універсального медичного страхуван­ня,яка включаєсплату всіх видів стаціонарної та амбулаторної допомоги окрім стомато­логічної, протезування та придбання медика­ментів. Більш ніж 90% витрат на стаціонар­ну та амбулаторну допомогу компенсується із суспільних фондів. За рахунок прогресивного податку покривається 25% всіх затрат на охо­рону здоров'я.

Добровільне медичне страхування має не­значний розвиток та забезпечує виплати тільки в тих сферах, які не покриваються універсальним страхуванням.

В Австралії основу системи медичного страхування складає програма "Медікер", згідно з якою всьому населенню сплачується 85% вартості різних медичних послу, окрім стоматологічної, оптикометричної та швидкої допомоги. Фінансування виконується за раху­нок страхових внесків в розмірі 1% заробітної плати. Малозабезпеченим медичну допомогу надають безкоштовно в державних медичних закладах. Добровільне медичне страхування малорозвинуте та надає додаткові послуги.

Система медичного страхування у Японії складна та багатобічна. В 1984 році відбу­лось злиття декількох програм і сьогодні функціонує дві програми: державна та суспільна. Страхуванню підлягають всі працівники на підприємствах із числом працюючих 5 та більше чоловік, а також члени їх сімей. Сума страхового внеску на­раховується зі стандартного заробітку, що визначається щомісячно. Страхові компанії також проводять добровільне медичне стра­хування для підвищення комфортності об­слуговування, використання дорогих меди