Городецького виручив кредит. Тодішні банки охоче позичали інвесторів під заставу їхньої нерухомості. Замовник домовлявся з підрядником, що заплатить йому з деякою затримкою (підрядники йшли на це, щоб не упускати замовлення). Коли споруджуваний будинок представляв уже деяку матеріальну цінність, замовник брав під нього позика й поетапно розраховувався з підрядником. Кредити надавалися під досить помірні відсотки, значно менші, чим очікувана прибутковість новобудови. Потім, при бажанні, домовласник міг оформити довгострокову позичку з розстрочкою свого боргу на десятки років. І всім було гарно. Власник одержував дохідний будинок при самому скромному стартовому капіталі, у підрядника не переводилися замовлення, банки мали хоч і невеликий відсоток, але з великої клієнтури, а жителям Києва пропонувалося на вибір безліч різноманітних найманих квартир.
Збереглася документація по заставі майна Владислава Городецького в Київському суспільстві взаємного кредиту. З її ми довідаємося, що ділянка землі в 1550 квадратних метрів обійшовся зодчому в 15 640 рублів. Будівля будинку «вчерне» (без обробки), закінчена ще в серпні 1901 року, потягнула на 65 тисяч.
А потім протягом двох років велися опоряджувальні роботи, за які тільки в перший рік замовникові довелося викласти більше 59 тисяч. У цілому будинок коштував Городецькому близько 200 тисяч рублів. Для виготовлення скульптур він використовував продукцію цементного заводу «Фор», у керівництві якого особисто складався. Недарма говорять, що його «будинок з химерами» став своєрідною рекламою цієї фірми.
Зараз, коли завершується реставрація будинку Городецького, було б досить цікаво довідатися, чи набагато дорожче обійшлося нинішнім замовникам його відновлення, чим самому Владиславові Владиславовичу - вихідна будівля.
Будинок Городецького після Городецького
За короткий час будинок на Банкової, 10 виявився в числі відоміших будинків Києва. А сам Городецький усе більше йшов у своє хобі - африканське полювання. Через більші витрати на сафарі або по якимсь ще причинах зодчий продав будинок у березні 1913 року Товариству цукробурякового й рафінадного заводу «Благодатинское». Правління товариства очолював інженер Данило Балаховский, син київського купця. Крім комерції, він був французьким консульським агентом у Києві, був відомим меломаном. У листопаді 1916-го колишній будинок Городецького перекупив якийсь Самуил Нимец, купець першої гільдії. Зрештою цей будинок націоналізувала робочо-селянська влада. Сам же зодчий в 1930 році помер у Тегерані, куди привела його будівельна діяльність. Там він і похований.
До війни, коли на протилежній стороні вулиці перебував штаб КВО, в «будинку з химерами» працювали військові. А в березні 1944 року Раднарком України й ЦК КП(б)У прийняли спільну постанову, яким пропонувалося надати цей будинок для житла персоналу Театру, що вертався в Київ з евакуації ім. Франко. Деякі актори вже вселилися в шикарні квартири, але не пройшло й півроку, як будова сподобалася ЦК. Акторів швиденько відселили в інший будинок, а «будинок з химерами» на довгі роки став поліклінікою для апаратників.
Реставраційні роботи
«Ми виконували реставрацію камінів і печей по фотографіях і кресленням, - говорить директор творчого об'єднання «Гончарі». Деякі кахлі відновлювали заново, робили «холодну» реставрацію - виліплювали дрібні втрачені й тонували їх. Треба було не потрапити в існуючий колір, але ще й «зостарити» кахель».
Реставрація садиби не обмежувалися тільки відновленням і реставрацією ліпних деталей, художніх полотен і настінних розписів (цим займалися художні майстерні корпорації «Укрреставрация»). За відведені сто днів тут був проведений величезний обсяг будівельних робіт: обладнана вентиляція, вирівняні стіни й підлоги, встановлені двері й віконні рами, причому кожне вікно й дверний проріз робилися «по місцю» з - за значного ухилу будинку. Цими, що одночасно йдуть процесами, керувала маленька, витончена жінка - головний архітектор проекту Наталя Косенко.
«Те, що потрібно вживати негайних заходів по порятунку будинку Городецького, було відомо ще в 1998 році. - говорить Наталя Володимирівна. - почалася різка посадка будинку. Засобів не було, і ми вели локальні роботи з порятунку окремих об'єктів будинку. Падала пекти - ми неї фіксували, обрушувалися вікна на другому поверсі - ми робили посилення другого поверху, вішали проти аварійні козирки, робили виміри, які можна було зробити при працюючій поліклініці. Практично тут велися рятувально - підготовчі роботи. Справжня робота почалася в серпні 2002 року, коли будинок був повністю звільнений. І отут посипалися сюрпризи: замоклі конструкції, що обрушуються, посадки, руйнування. Відхилення будинку по вертикалі склало 40 сантиметрів, посадка по горизонталі убік вулиці Банкової - від 12 до 24 сантиметрів, у самому будинку утворився розлам від 5 до 38 сантиметрів. Щоб все це ліквідувати й повернути будинку первозданний вид, зробити його гідним складеної для нього місії нам дали всього сто днів!
В адміністрації Президента прислухалися до нашої думки й не вимагали кардинальних змін. Завдяки цьому форма всіх приміщень, габарити вікон і дверей, планування поверхів і приміщень залишилися без змін. Мальовничі кесони з ліпною обробкою й настінні панно - усе відновлено колишній техніці й манері. Для цього використовувалися іконографії залишки живопису на стінах і ескізи самого Городецького, виконані вугіллям на щільному папері. Ми вирішили головне завдання - у всіх історичних парадних кімнатах інтер'єри були витримані в стилі «модерн». Втрачена стеля вітальні третього поверху відновлювали по збережених кресленнях і аналогічній стелі поверхом вище. Для цього за допомогою спеціального формопласта з аналога були зняті форми й стеля відновлена в первозданному виді. Так само надійшли й з ліпним декором на стінах. Його білизну відтіняють темні, характерні для «модерну» шпалери й тканини - тканинами закривали ті нерівності стін, які не можна було виправити. Особлива увага при реконструкції було приділено убудованій суперсучасній техніці, що повинна бути присутнім в урядових будинках такого рівня. Але її ніде не видно - вона захована в ліпнині, у підлогах і не псує пам'ятник архітектури. Щоб установити вентиляцію, не ушкодивши стелі будинку, на другому поверсі з гипсокартона були зроблені вентиляційні короби. Сама ж система, розведена по будинку, схована за витонченими ґратами.
Для створення просторих залів у непарадній частині будинку, де перебували допоміжні приміщення зі скромною обробкою, були об'єднані спальні й дитячі кімнати. Це зроблено дуже делікатно - розширені й відкриті існуючі в них ніші, одержавши єдиний простір. Такі зали перебувають на 3,4 і 5 поверхах. Оскільки оздоблення цих кімнат, були розроблені в них інтер'єри в стилі «модерн», що був у Києві на початку минулого сторіччя. При цьому знову створені елементи декору не дисонують, а додержуються авторського задуму Городецького».
У сформованої не простої ситуації автори реставрації виявилися на висоті були розроблені дерев'яні деталі стінових панелей і стелі, ліпний декор, стилістично точно підібраний колір і фактура оббивки стін. Всі ці роботи відрізняють добірність і бездоганність.
Всі роботи виконані вітчизняними фахівцями на найвищому рівні. Унікальний об'єкт був відтворений практично заново завдяки титанічній праці багатьох, починаючи від керівника корпорації «Укрреставрации» і закінчуючи художником опоряджувальних робіт - всі вони гідні найвищих похвал.
Доля готовила йому стати особою столиці нарівні з Маріїнським палацом
Але кияни за всіх часів незмінно називали будинок на Банкової «будинком Городецького». Так ми говоримо й тепер. Залишилося додати, що вже ухвалено рішення: по закінченні реставрації встановити на фасаді будинку пам'ятний знак, присвячений його будівельникові й першому власникові - видатному архітекторові Лешеку Дезидерию Владиславові Городецькому
Доля підготувала «будинку з химерами» стати особою столиці нарівні з Маріїнським палацом. Дохідний будинок і житло знаменитого архітектора після революції й до Вітчизняної війни був комуналкою, потім - лікарнею ЦК КПУ. Після реставрації «будинок з химерами» стане Малою резиденцією прийомів Президента України. І на час повністю замінить Маріїнський палац, що теж вимагає невідкладних реставраційних робіт. Вартість відбудовних робіт Наталя Косенко оцінила в 40 мільйонів гривень. На сьогоднішній день уже відновлена частина поверхів і химер. Планується повністю відновити інтер'єр будинку, включаючи паркетну підлогу, розпис. На сьогоднішній день «будинок з химерами» унікальний не тільки для Києва, але й усього СНД.
В 2002 році знаменитий будинок відзначив своє сторіччя. Доля готовила йому стати особою столиці нарівні з Маріїнським палацом.
Автор проекту: Владислав Городецький
Головний інженер: Антон Страус
Скульптура, ліпний декор: Элио Сала
Мальовничі панно: Эудженио Сала
Загальна площа: 3310 кв. метрів
Будівельний обсяг: 20500 куб. метрів