регистрация /  вход

Банківські резерви й ризик (стр. 1 из 4)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів і банківської справи

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Управління фінансовими ризиками» на тему:

Банківські резерви й ризик

Виконала:

студентка гр. ЕФ-06 А

Шелестюк О.

Викладач:

Боярченкова О.Д.

м. Донецьк, 2009

Зміст

Вступ

1 Економічна суть банківських резервів

2 Банківські ризики, їх види.

3 Резервування як метод зниження банківських ризиків

Висновки

Використані джерела


Вступ

Економіка України кінця двадцятого сторіччя поставила перед кожним суб'єктом підприємницької діяльності низку нових завдань. Серед найголовніших – управління ризиками. Їх поява обумовлена специфікою та особливостями ринкового механізму, зокрема, свободою дій, яка надається кожному суб'єкту господарювання.

Слід зауважити, що банківська сиcтема держави, як і інші сфери економічної діяльності України, перебувають в умовах, які суттєво відрізняються від умов у переважній більшості розвинутих країн своєю складністю. Це зумовлено дією різноманітних факторів: затяжною економічною кризою, незавершеністю нормативно-правової бази, відсутністю стабільних господарських зв'язків, що в свою чергу лише покращує грунт для загострення ризиків.

Поняття банку органічно пов'язане з поняттям ризику, бо банки виконують функцію перерозподілу ризиків фінансового ринку.

Банківські керівники у більшості випадків вирішують як головну не проблему отримання максимального прибутку від операцій, а проблему досягнення оптимального співвідношення між прибутковістю та ризикованістю операцій. Ризик є в кожній банківській операції.

Кредитний ризик визначається науковцями як внутрішній ризик в основній діяльності банку. Його суть полягає у вірогідності збитків від непогашення позичальником основної суми боргу та процентів за кредитом.

Проте невиконання боржником своїх зобов'язань перед банком не обмежується лише несплатою процентів і неповерненням позики. У цьому разі підривається репутація фінансово-кредитного інституту, тому що значний обсяг проблемних кредитів веде до загрози неплатоспроможності банку, яка відлякує потенційних вкладників і інвесторів. Підвищення втрат від позичкових операцій викликає відплив із банку кваліфікованих спеціалістів через зниження обсягу прибутку як джерела їхнього матеріального заохочення. Слід враховувати й необхідність для фінансово-кредитного закладу здійснювати додаткові витрати, пов'язані із стягненням проблемного кредиту, а також те, що певна частина банківського капіталу «мертвіє» в непродуктивних активах, що знижує доходність банку.

Ця проблема виявляється актуальною для України, бо закінчився період отримування значних інфляційних прибутків. Перед банками постала необхідність переходу від екстенсивних методів роботи до інтенсивних (таких, що вимагають поліпшення якості кредитного портфеля). А останні в свою чергу передбачають активізацію внутрішнього потенціалу банка. Зупиняючись на кредитуванні, це означає високий професіоналізм при роботі із позичальником, це застосування останніх наукових розробок, та інше.

Одним із засобів зниження ступеня ризику є створення резервів на покриття ймовірних втрат за кредитними операціями. В Україні формування таких резервів є обов`язковим. Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування втрат за основним боргом за усіма видами кредитів. Не створюються резерви за бюджетними кредитами і депозитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного банку.

Таким чином, метою даної роботи є:

1) проаналізувати економічну сутність банківських резервів та визначити їх види;

2) визначити поняття «банківський ризик» та навести класифікацію цих ризиків;

3) проаналізувати суть процесу резервування як метода зниження банківських ризиків.


1 Економічна суть банківських резервів

В науковій літературі фінансова система визначається як сукупність різноманітних фінансових відносин, в ході якої різними методами і формами розподіляються, використовуються фонди грошових коштів господарюючих суб'єктів, домогосподарств і держави [1, с 73]. В свою чергу, банківські резерви, як фонди грошових коштів, є невід'ємною частиною фінансової системи країни. Розглянемо економічну суть банківських резервів.

Відомий вчений-економіст, професор В. П. Бичков економічний зміст резервів визначає (як елемент системи економічних відносин) як частину матеріальних і/або фінансових коштів, які тимчасово виключені з господарського обороту і перебувають в запасі для покриття можливих чи очікуваних витрат чи збитків [2, с 21-26].

Енциклопедія банківської справи України визначає резерви як запас чого-небудь на випадок необхідності, частину матеріальних, фінансових ресурсів, тимчасово виключених з обороту, джерело, з якого використовують ресурси, що зберігаються на випадок крайньої необхідності. До банківських резервів зазначена енциклопедія відносить ту частину банківського капіталу, яка передбачена для компенсації кредитів, рекуперація (погашення) яких ставиться під сумнів, і розрізняє такі їх види:

- оперативні легко доступніактиви на випадок раптового пред'явлення значнихплатіжних вимог вкладників банків;

- готівкові–частина капіталу чи активів, які можналегко перетворити в готівку;

- загальні – кошти на покриття сумнівних боргів, непередбачених витрат, збитків та інші потреби, що встановлюються в розмірі фіксованого відсотка від загальної суми активів, які вони покривають;

- обов'язкові –платіжні засоби, які зберігаються на спеціальнихрезервних рахунках в центральних банках і нормияких встановлюються в законодавчому порядку.Використовуються для забезпечення ліквідностідепозитної заборгованості та інших пасивнихоперацій [3, с 456].

У банківській справі економісти найчастіше розрізняють обов'язкові, загальні та спеціальні резерви. Обов'язкові резерви,як вже зазначалось, – це акумульовані комерційним банком кошти, які зберігаються на резервному рахунку в центральному банку з метою забезпечення ліквідності депозитної заборгованості чи інших пасивних операцій банків. Загальні резерви –це кошти, мобілізовані банком за рахунок прибутку банку після оподаткування для відшкодування непередбачених збитків від різних видів невизначених ризиків (резерв коштів для покриття збитків від статутної діяльності). Спеціальнірезерви –це кошти, мобілізовані комерційнимбанком на покриття сумнівних боргів, непередбаченихвтрат, збитків від проведення активнихоперацій. Формування спеціальних резервівздійснюється за рахуноквитрат банку [4, с 278].

Енциклопедичні економічні статті інших словниківпідтримують зазначену вище економічнусуть обов'язкових банківських резервів і визначаютьнорму резервування, як відсоток до депозитнихзобов'язань банку.

Величина і структура обов'язкових банківськихрезервів неоднакові в різних країнах і з часомзмінюються під впливом кон'юнктури ринкута з врахуванням банківської практики. Що ж доінших резервів комерційних банків, то вони виокремлюютьсяяк оперативно доступні активи навипадок раптових значних платіжних вимогвкладників банку [5, с. 479].

Обов'язкові резерви виконують роль коригуючихфакторів у процесі грошово-кредитногорегулювання. В сучасних грошових системах,основою яких є фідуціарні грошові знаки, їх емісіячасто визначається не тільки економічнимифакторами. Всього тільки три країни в світі невикористовують резервні вимоги з метою грошово-кредитного регулювання – Канада, Данія,Мексика. Всі інші центральні банки використовуютьобов'язкові резерви в межах проведеннясвоїх грошових політик [6, с 39].

Вважається, що обов'язкове резервуваннявиникло як необхідність для банків завжди матипід рукою грошову готівку у виглядікасових резервівдля безперебійного повернення вкладіві депозитів на вимогу вкладників і проведеннярозрахунків з іншими банками.

Так, у Росії ще в 1883 р. Державна рада прийнялазакон, в якому було встановлено таке правило:готівка грошових коштів в касі банку разомз коштами на його поточному рахунку вДержавному банку повинна складати не менше10 процентів зобов'язань банку. Це правило буловстановлено з метою підвищення ліквідності банків,однак воно є близьким за змістом до обов'язкового резервування [7, с. 8].

Аналізуючи недоліки резервних вимог, В. А. Москвін та О. І. Ларіна звертають увагу на їх податковийхарактер (зменшення середнього розмірупроцентів, що дають банківські активи). Цейподаток або прямо стягується з банку і йогоучасників, або перекладається на його клієнтівшляхом зменшення депозитних ставок і збільшенняставок кредитних. При цьому треба враховувати,що банки платять також інші податки, які решта суб'єктів господарювання [6, с 40].

Таким чином, доцільно погодитись з висновкомзазначених авторів, що обов'язкові резерви єсильним інструментом регулювання грошовоїполітики, який дозволяє оперативно впливати нафінансовий стан у країні, а також є методом стабілізаціїгрошового обігу.

Автори підручника «Банківський менеджмент» [8, с. 27] (О. Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко), пропонують виділяти три види обов'язковогорезервування банками коштів.

Резерви першого виду формуються в розміріне менше 8 % активів банку, які зберігаються вкасі банку або на коррахунку банку в Національномубанку України. Ці кошти заморожуютьсяпершими, коли в банку призупиняється дія йоголіцензії і призначається адміністратор. Цьомурезерву зазначені автори приписують контрольнуфункцію та визначають його роль для роботиНБУ з курсом національної валюти (береться доуваги сума резервів всіх банків).