Цемент зберігають у закритих сухих приміщеннях. З часом він втрачає свою активність. Транспортують у цементовозах, вагонах, мішках.
Застосовують цемент для виготовлення бетону, залізобетону і виробів з них, розчинів, теплоізоляційних матеріалів, азбестоцементу.
Техніко-економічні показники.
Цемент є хлібом будівельного виробництва. Збільшення його випуску -один із головних факторів прискорення будівництва. Сьогодні в Україні на душу населення припадає 100 кг цементу, що набагато нижче реальних виробничих потужностей. Важливе значення має якість цементу. Цей показник визначається хімічним складом клінкерних сполук, їх співвідношенням. Важливою характеристикою, що визначає якість цементу, є його міцність. За границею міцності па стискання встановлюють марку цементу (наприклад, границя міцності цементного каменю на стискання 400 кГ/см2 - марка цементу 400).
Сьогодні промисловість України випускає 5 основних марок будівельних цементів (300, 400, 500, 600, 700) і 50 марок спеціальних цементів. Спеціальні цементи мають марки значно вищі. До спеціальних цементів належать гідрофобний, швидкотвердіючий, особливо швидкотвердіючий, сульфатостійкий, пластифікований шлакопортландцемент, пуццолановий, білий, кольоровий та ін. Для їх одержання регулюють мінералогічний склад і структуру цементного клінкеру, вводять мінеральні та органічні домішки, регулюють тонкість помелу і зерновий склад цементу. При визначенні якості цементу і його ефективному використанні враховуються й інші показники - тонкість помелу, водопотреба, тепловиділення, хімічна стійкість, морозостійкість.
Одночасно треба зазначити, що собівартість цементу є високою. У структурі собівартості найбільші витрати на паливо, енергію, допоміжні матеріали, рівень витрат на амортизацію основних засобів (більше ніж 2/3 витрат). Через те, велике значення має раціональне використання обладнання, використання ефектніших видів палива та енергії, використання високопродуктивного иомельного та іншого обладнання, впровадження нових технологій. Так, впровадження сухого способу одержання цементу дає змогу різко знизити витрати палива (на 1 т цементу при мокрому способі потрібно 223 кг умовного палива, на 1 т цементу при сухому способі - 120 кг).
В Україні створена низькотемпературна сольова технологія одержання цементу. При такій технології високоосновні силікати кальцію утворюються в сольовому розчині хлоридів кальцію при температурі 900-1000°С. Впровадження такої технології дає змогу скоротити питомі витрати палива, значно підвищити продуктивність печей і помельного обладнання.
2.4 Бетон, залізобетон та вироби з них
Бетоном називають штучний кам'яний матеріал, що одержують внаслідок твердіння спеціальної бетонної суміші. До складу цієї суміші входять: в'яжучий матеріал, заповнювачі (щебінь або гравій, пісок) і вода. Можуть бути введені спеціальні домішки, які регулюватимуть деякі властивості бетону. Бетонний камінь має високу міцність на стискання і невисоку міцність на розтягування і згинання. Кожна будівельна конструкція сприймає одночасно всі ці три деформації. Тому, для підсилення міцності на розтягування і на згинання, бетонні конструкції армують. Такий армований бетон називають залізобетоном. Спільна робота арматури і бетону забезпечується добрим зчепленням між ними, приблизно однаковим температурним коефіцієнтом лінійного розширення, бетон захищає арматуру від корозії.
Бетон і залізобетон - це основні будівельні матеріали сьогодення. їх широко застосовують в усіх сферах будівництва, що зумовлено їх перевагами перед іншими матеріалами: для їх виготовлення є широка сировинна база (80-85% об'єму бетону займає пісок, щебінь або гравій); будівельно-технічні властивості бетону і залізобетону можна змінювати в широких діапазонах; з бетону і залізобетону можна виготовляти індустріальні збірні великорозмірні елементи повної заводської готовності; бетон є пластичним матеріалом і це забезпечує можливість виготовлення різних за формою контрукцій; для виготовлення бетонної суміші використовують просте обладнання, простим є сам процес приготування бетонної суміші; порівняно низька вартість. Одночасно ці матеріали мають відносно велику масу, високий коефіцієнт теплопровідності, велику щільність, низьку температуростійкість.
Вихідними матеріалами для бетонів є: в'яжучі матеріали; дрібні заповнювачі; крупні заповнювачі; вода; спеціальні домішки.
В якості в'яжучого може бути цемент, вапно, гіпс, полімери або їх суміші. Марку в'яжучого добирають залежно від марки проектованого бетону (вона, як правило, вища за марку бетону). Різновид в'яжучого добирають з урахуванням вимог до бетону, технології виготовлення виробів, їх призначення та умов експлуатації.
Дрібним заповнювачем є пісок.
Якість дрібного заповнювача впливає на економію витрачання в'яжучих. Найбільше використовують природні піски (кварцові, польовошпатні, вапнякові), рідше - штучні, одержані подрібненням твердих кристалічних гірських порід. Пісок не повинен містити домішок слюди, глини, органічних домішок. Найкращими є великозернисті піски з пустотністю до 40%.
Крупними заповнювачами служать щебінь і гравій. Розміри їх зерен не повинні перевищувати 1/4 товщини бетонованої конструкції. Чистішим і міцнішим заповнювачем є щебінь. Він має гострокутні зерна і краще зв'язується з розчином. Добрими заповнювачами для полегшених бетонів є цегляний, керамічний, шлаковий щебінь. Іноді як заповнювач застосовують шлакову пемзу, керамзит, аглопорит та ін.
Вода для бетонів має бути чистою, без домішок сульфатів, жирів та інших речовин. Морську воду, стічні води дозволяється використовувати лише після їх ретельного очищення. Кількість води для бетонної суміші залежить від виду і якості в'яжучого, тонкості його помелу, характеру поверхні.
При виготовленні бетонних сумішей часто застосовують органічні та неорганічні речовини, що регулюють властивості сумішей і бетонів, надають бетонам спеціальних якостей. Це можуть бути прискорювачі твердіння, поверхнево-активні, гідрофобні речовини.
Вихідні матеріали для бетонних сумішей очищають від домішок, подрібнюють і сортують. А потім дозують відповідно до робочого складу бетону. Склад бетонної суміші спочатку встановлюють орієнтовно методом розрахунку, випробовують зразки і склад уточнюють.
Приготувати бетонну суміш можна на будівельних майданчиках і спеціальних підприємствах. Для перемішування бетонної суміші використовують бетонозмішувачі періодичної і безперервної дії. За способом перемішування матеріалів є бетонозмішувачі з примусовим і гравітаційним перемішуванням (вільне падіння суміші). Тривалість перемішування бетонної суміші залежить від її рухливості, місткості бетонозмішувача і становить 1-3 хв. (для жорстких сумішей цей час збільшують приблизно у два рази).
Транспортування бетонної суміші до місця її використання повинно забезпечити збереження її однорідності і ступеня рухливості. При цьому потрібно врахувати відстань і швидкість перевезення, економічність даного способу. Для транспортування використовують труби, стрічкові транспортери, пневматичні засоби, автосамоскиди, автобетоновози, автобетонозмішувачі тощо.
Із бетону і залізобетону виготовляють збірні і монолітні конструкції. Збірні конструкції виготовляють на спеціальних підприємствах, вони є великорозмірними (часом опорядженими), з них на будівельних майданчиках проводять монтаж (складання) будівель. Збірними конструкціями є фундаментні плити і блоки, стінові панелі, плити і настили перекрить, панелі і плити покрить, балки, колони, сходові марші, об'ємні елементи та ін. Монолітні конструкції виготовляють безпосередньо на будівельних майданчиках. Монолітними можуть бути фундаменти, опори, заводські труби, силоси, башти, елеватори, греблі, тунелі, багатоповерхові будівлі різного призначення.
Технологічний процес виготовлення збірних залізобетонних конструкцій включає такі операції: приготування бетонної суміші; виготовлення арматурних елементів; підготовлення форми; армування залізобетонних конструкцій; формування виробів; тепловолога обробка; розпалубка і опорядження лицевої поверхні.
Бетонну суміш готують у спеціальному відділенні заводу і до місця укладання транспортують трубами або стрічковими транспортерами. Арматурні елементи виготовляють в арматурному цеху, обладнаному спеціальними верстатами для різання, гнуття, зварювання. Тут виготовляють сітки і каркаси, петлі і крючки (для монтажу), закладні частини, кріплення і зв'язки збірних елементів між собою. Для виготовлення арматури використовують арматурну (вуглецеву і низьколеговану) сталь. Арматурні елементи у форму укладають так, щоб створити захисний шар від корозії. Армування збірних залізобетонних конструкцій може бути ненапружене і попередньо напружене. При виготовленні попередньо напружених конструкцій, до бетонування арматуру натягують (домкратами, електротермічним способом) і в натягнутому стані витримують доти, поки, укладений у форму бетон, не набере необхідної міцності.
Форми для виготовлення залізобетонних (бетонних) конструкцій називають опалубками. Опалубки бувають з дерева, металевими, залізобетонними, металозалізобетонними. Вони мають бути міцними і жорсткими, зберігати постійні розміри, правильність відносного розміщення їх площин протягом тривалого терміну експлуатації. Форми оглядають, очищають від решток бетону і змащують машинним мастилом, водяно-масляними емульсіями, щоб запобігти зчепленню бетону з формою.
Укладають бетонну суміш спеціальними бетоноукладачами, з бункерів, бетонороздавачами. Висота укладання не повинна перевищувати їм.