Смекни!
smekni.com

Боротьба з контрабандою (стр. 14 из 15)

Під дорученнями і вказівками розуміються письмові завдання органам дізнання, у яких перелічуються слідчі дії, що підлягають виконанню, їхній обсяг, зміст, термін і суб'єкти виконання, а при необхідності і засобу їхнього здійснення.

Доручення, як правило, даються слідчим письмово, указівки можуть бути як письмовими, так і усними, у залежності від конкретної практичної ситуації і їхнього змісту.

З практики відомо, що в більшості випадків заяви і повідомлення про зроблені чи підготованих злочини надходять в органи дізнання. Ці органи найбільш мобільні і можуть негайно відреагувати на інформацію, що надійшла, про злочин. Закон ставить за обов'язок органу дізнання приймати також заяви і повідомлення, проводити по них перевірку, і при наявності ознак злочину збуджувати кримінальні справи, у тому числі про злочини, підслідних органам попереднього наслідку, і робити невідкладні слідчі дії.

За узгодженням з органом дізнання за матеріалами даної перевірки, слідчий Служби безпеки України вправі порушити кримінальну справу про контрабанду особисто (пункт 5.10 Наказу ДМС України № 587 від 19.09.98 р.)

Вибір моменту прийняття справи до свого виробництва слідчим може бути продиктований його обґрунтованою думкою про те, що окремі слідчі дії він може зробити більш кваліфіковано або іншими розуміннями тактичного характеру. З огляду на можливу складність, обсяг виробництва невідкладних слідчих дій органом дізнання, слідчий може, не очікуючи закінчення 10 денного терміну, приступити до розслідування, що дозволить йому активізувати взаємодію з органом дізнання шляхом дачі останньому доручень і вказівок про виробництво слідчих дій і вимоги від нього сприяння при виконанні окремих слідчих дій.

Процесуальні форми взаємодії органа дізнання і слідчого у відмінності від організаційних, передбачені карно-процесуальним законом і характеризуються наявністю карно-процесуальних відносин між цими органами.

Непроцесуальні (організаційні) форми взаємодії карно-процесуальним законом не передбачені. Тому вони не носять процесуального характеру і складаються по різному. До них можна віднести:

спільний аналіз і обговорення зведень, що містяться в заявах (повідомленнях) про підготованих чи зроблені злочини;

оцінку результатів проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявлення ознак злочинів і обличчя, їх що зробили, з метою рішень питання про достатність матеріалів для порушення кримінальної справи;

спільну погоджену діяльність у складі слідчої групи при виробництві слідчих дій;

складання загальних скоординованих планів слідчих і оперативно-розшукових дій;

взаємний обмін інформацією в процесі розслідування злочинів.

У практиці зустрічаються й інші непроцесуальні форми. Характер, зміст і обсяг організаційних форм взаємодії залежать від умов, складності розслідуваного злочину і часу на їхнє виконання в кожній конкретній слідчій ситуації.

Взаємодія між органом дізнання і слідчим немислимо без спільного і систематичного планування в справі, що знаходиться у виробництві слідчого. План визначає обсяг, зміст, терміни й учасників розслідування, а також взаємини між органом дізнання і слідчим, що повинні бути скоординовані і знайти відображення в спільному плані. При складанні плану потрібно враховувати ряд вимог, пропонованих до нього: конкретність, обґрунтованість, системність, повноту, реальність, своєчасність і динамічність. Контролює виконання плану слідчий. Він же вправі вимагати усунення допущених органом дізнання недоліків від його безпосереднього керівника.

У випадку виявлення при здійсненні митного контролю ознак злочину, що не відносяться до контрабанди, начальник митного відділу повідомляє наявні в нього дані органам попереднього наслідку. У свою чергу правоохоронні органи України повідомляють митним органам України наявні факти правопорушень, зв'язаних з порушеннями митних чи правил контрабандою (стаття 17 МК України).

Правова основа оперативно-розшукової діяльності визначена в статті 3 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.93 р., у якій сказане, що правову основу ОРД складають Конституція України, дійсний закон, карний і кримінально-процесуальний кодекс України, закони України про Прокуратуру, Міліцію, Службу безпеки України, Прикордонних Військах, інші законодавчі і міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є України.

При розслідуванні справ про контрабанду різні оперативно-розшукові заходи проводяться з використанням оперативних сил і засобів органів СБУ, МВС і Держкомкордон України. Оперативні сили і засоби грають при розслідуванні контрабанди допоміжну роль. Їхнє основне призначення – сприяти повному, всебічному й об'єктивному розслідуванню справи. Однак допоміжна роль оперативних сил і засобів не знижує їхнього важливого значення при розслідуванні цього виду злочинів.

Використання оперативних сил і засобів при розслідуванні справ про контрабанду:

значно розширює можливості одержання інформації щодо зробленого злочину і причетних до нього обличчя, що дозволяє більш правильно визначити напрямок і задачі розслідування в справі;

дає додаткові підстави для висування слідчих версій і розширює можливості їхньої перевірки, особливо при розслідуванні справ, збуджених у зв'язку з затримкою підозрюваного на гарячому, коли в розпорядженні дізнавача маються обмежені вихідні дані;

сприяють виявленню джерел і шляхів одержання судових доказів, допомагає визначити, які факти мають доказне значення, установити обличчя, яким відомі обставини здійснення злочину й особистість злочинця, знайти місце збереження контрабанди, нажитих злочинним шляхом цінностей і інших речовинних доказів;

підвищує ефективність слідчих дій, дозволяючи вибирати найбільше придатний момент для їхнього здійснення, чітко визначити коло обставин, що повинні бути встановлені в ході тієї чи іншої слідчої дії, а також обрати найбільш правильну тактику їхнього виробництва;

допомагає швидше знайти злочинців, що ховалися, з метою залучення їх до наслідку і суду;

сприяє вивченню особистості підозрюваного, дозволяє в необхідних випадках тримати під контролем його дії і поводження, вчасно розкривати і припиняти можливі з його боку провокації, спроби до втечі і здійснення інших подібних дій;

сприяє успішному рішенню профілактичних і інших задач.

До найбільш важливих елементів, з яких складається взаємодія, відносяться наступні :

а) аналіз матеріалів кримінальної справи і визначення конкретних задач, які варто вирішити при здійсненні взаємодії дізнавача з оперативно-розшуковими органами;

б) визначення служб і підрозділів оперативно-розшукових органів, з якими буде здійснюватися взаємодія;

в) узгодження і координація змісту спільно проведених дій і заходів і цілеспрямоване їхнє проведення.

У процесі взаємодії дізнавача і оперативно-розшуковий орган діють у точній і строгій відповідності з загальним планом спільних дій, з їх службовою компетенцією, виконують тільки свої функції.

Матеріали оперативно-розшукової діяльності можуть бути використані:

як приводи і підстави для порушення кримінальної чи справи виробництва невідкладних слідчих дій;

для одержання фактичних даних, що можуть бути доказами в карному дії;

для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку злочинців;

для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукові дії й інші правоохоронні органи;

для інформування державних органів відповідно до їхньої компетенції (стаття 10 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.93 р.)

Державні органи, у тому числі і митні органи, зобов'язані сприяти оперативним підрозділам у рішенні задач ОРД (стаття 11 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.93 р.)

Задачі оперативно-розшукової діяльності – це пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність облич і груп з метою припинення правопорушень і в інтересах судочинства, а також одержання інформації в інтересах суспільства і держави (стаття 1 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.93 р.)

Підрозділу, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність зобов'язані виконувати запити уповноважених державних органів про проведення оперативно-розшукових дій; здійснювати взаємодія між собою й іншими правоохоронними органами з метою швидкого і повного розкриття злочинів і викриття винних (стаття 7 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.93 р.)

Визначені форми взаємодії передбачені і Законом України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30.06.93 р.

У відповідності зі ст. 18 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" безпосередньо на митні органи покладаються обов'язки:

а) надавати необхідну допомогу при проведення оперативно-розшукових заходів у зоні митного контролю;

б) з доручення спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю проводити перевірку законності дій організацій і громадян, зв'язаних з переміщенням предметів і речовин через митний кордон;

в) з доручення спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю забезпечувати контрольовані постачання наркотичних і психотропних речовин і засобів, а також зброї й інших предметів, використовуваних організованими злочинними групами з метою контрабанди.


ВИСНОВОК

Митний кордон України повинна бути надійної. Тільки така границя може забезпечити повною мірою політичну й економічну незалежність суверенної України. На це спрямовано всю митну політику України.

Формування правової бази митної справи і створення системи митних органів дозволило досягти серйозних результатів по захисту економічних інтересів України і поповненню державного бюджету. Проте, реалізація ідей про кардинальні економічні реформи, подальша інтеграція України у світове економічне і політичне співтовариство вимагає удосконалювання як організаційно-правових основ митної справи, так і прийомів, методів, процедури здійснення митної політики.