Розходження між дізнанням і попереднім наслідком стосуються повноважень органів, що ведуть розслідування; термінів, відведених для виробництва розслідування; процесуального режиму розслідування.
Більш широка сфера діяльності органів попереднього наслідку в порівнянні з органами дізнання обумовлена поруч обставин. У першу чергу, необхідно відзначити, що розслідування злочинів є спеціальне призначення слідчого. Для органів дізнання функція розслідування - не єдина і далеко не основна. Крім того, слідчий наділений більш широкими процесуальними повноваженнями для розслідування злочинів, володіє більшою процесуальною самостійністю. При попередньому наслідку передбачені великі можливості для забезпечення прав і законних інтересів облич, вовлеченных в орбіту карного судочинства.
Слідчий, не погодившись із указівками прокурора по найбільш принципових питаннях наслідку, що стосується залучення обличчя в якості обвинувачуваного, кваліфікації злочину, обсягу обвинувачення, припинення справи, а також підсумкового рішення про напрямок справи, вправі не виконуючи вказівок, оскаржити їхньому вищестоящому прокурору (частина 2 статті 114 КПК України).
Орган дізнання зобов'язаний виконати будь-яка указівка прокурора. Оскарження цих указівок вищестоящому прокурору не припиняє їхнього виконання (частина 3 статті 227 КПК України).
Постанови слідчого не бідують ні в чиїм твердженні (крім випадків, коли по карно-процесуальному законі необхідна санкція прокурора). Дізнавач же звертається до начальника органа дізнання за твердженням ряду основних процесуальних документів, у яких відбивається рішення органа дізнання (про чи порушення відмовленні в порушенні кримінальної справи; про припинення виробництва в справі; про виробництво обшуку, виїмки, огляду; про накладення арешту на майно; про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу; про напрямок кримінальної справи по підслідності й інші). Начальник органа дізнання вправі не затвердити рішення дізнавача і запропонувати йому інше. Указівки начальника органа дізнання про виконання процесуальних дій по кримінальній справі обов'язкові для дізнавача.
Попередній наслідок є вища і більш складна форма попереднього розслідування.
Дізнання - форма попереднього розслідування, допоміжна стосовно попереднього наслідку, що полягає в закріпленні слідів злочину і здійсненні первісних і невідкладних слідчих дій для того, щоб повне і всебічне розслідування справи було зроблено на попередньому наслідку.
Відповідно до частини 2 статті 104 КПК України дізнання по справах про контрабанду є дізнанням, по якому попередній наслідок обов'язковий. у цьому випадку дізнання являє собою первісний етап стадії попереднього розслідування, за яким обов'язково настає другий і остаточний його етап - попередній наслідок. При цьому дізнання може і не вироблятися, якщо слідчий сам порушить кримінальну справу або прийме його до свого виробництва відразу ж після порушення кримінальної справи органом дізнання.
В історії дізнанням називалися різні по своєму змісті явища. Більш того і зараз, коли здаються суперечки з приводу поняття-утворюючих ознак дізнання вляглися, у юридичній літературі цим терміном користаються подвійно: з одного боку, характеризуючи специфічний вид діяльності, з іншого боку - первісний етап стадії попереднього розслідування.
Частина процесуалістів узагалі не бачить розходжень між етапом і діяльністю.
Етап - проміжок часу, відзначений якою-небудь подією.
Дізнання як етап попереднього розслідування характеризується: визначеним положенням у карному процесі, моментом початку і закінчення, а головне, специфікою здійснюваної в цей час діяльності. Остання, хоча і не може входити в зміст проміжку часу (етапу), безумовно характеризує його.
Дізнання - вид діяльності, як виробництво невідкладних слідчих дій, здійснюваний у часовий проміжок між порушенням кримінальної справи і напрямком його по підслідності. Однак, його специфіка обумовлена не моментом початку і закінчення. Між порушенням кримінальної справи і напрямком його по наслідку, поряд із процесуальної, може вироблятися оперативно-розшукова й інша діяльність. Тому для діяльності, іменованої дізнання, такий ознака не може бути визнаний поняття-утворюючих.
Істотним для розглянутого поняття, у першу чергу, є те, що це, регульована карно-процесуальним законом, що переслідує свої мети діяльність, здійснювана спеціальним суб'єктом - органом дізнання (дізнавачем) у строго визначеній процесуальній формі (слідчі дії і процесуальні рішення). Інші ж ознаки є лише відображенням вимог, пред'явлених до дізнання карно-процесуальним законам. До них відносяться: обмежене коло дій і рішень, що утворять зміст дізнання (невідкладні слідчі дії і зв'язані з ними процесуальні рішення); терміни виробництва; правовий статус суб'єктів, його здійснюючих.
Після порушення кримінальної справи орган дізнання починає дізнання (частина 4 пункт 2 статті 98 КПК України).
Дізнавач виконує в справі невідкладні слідчі дії від свого імені. Після виконання невідкладних слідчих дій орган дізнання зобов'язаний передати через прокурора кримінальна справа про контрабанду по підслідності слідчому органу Служби безпеки України (частина 2 статті 104, частина 1 статті 112 КПК України).
Дізнання виробляється в термін не більш 10 днів з моменту порушення кримінальної справи (частина 2 статті 108 КПК України).
Необхідно підкреслити, що орган дізнання не вправі призупинити кримінальну справу про контрабанду, тому що по ньому обов'язково попередній наслідок.
Дізнання по справах про контрабанду закінчується складанням постанови про напрямок справи для виробництва попереднього наслідку, що затверджується прокурором.
При наявності обставин, передбачених статтею 6 КУПК України, орган дізнання припиняє справа мотивованою постановою, копію якого в добовий термін направляє прокурору (стаття 109 КПК України) і в Керування по організації боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил.
У постанові про напрямок справи слідчий повинний бути зафіксований підсумок проведеної діяльності. Постанова повинна містити зведення про предмети, вилучених у процесі доведення і їхньому місцезнаходженні; про обличчя, затриманих по підозрі в здійсненні злочину й інші зведення. Усі матеріали, документи повинні бути підшиті, пронумеровані і занесені в опис. Як постанова про напрямок справи слідчий – елемент дізнання, так постанова про порушення кримінальної справи – елемент розгляду, перевірки, дозволу заяв (повідомлень) про злочини, тому що в ньому в стиснутій формі відбитий результат зазначеної діяльності.
До дійсного часу інститут дізнання глибоко досліджений і регламентований карно-процесуальним законом. Тому при дефінуванні дізнання варто прагнути до формулювання не своєї суб'єктивної думки, а змісту того поняття, що використане законодавцем. Для того, щоб відрізняти одне поняття від іншого, представляється доцільним іменувати їх у такий спосіб.
проміжок часу між порушенням кримінальної справи і напрямком його по підслідності – етапом дізнання;
здійснювана в цей період органом дізнання діяльність – діяльність органів дізнання на етапі дізнання;
виробництво органом дізнання невідкладних слідчих дій і прийняття відповідних їм процесуальних рішень – дізнанням.
Карно-процесуальна діяльність на етапі дізнання крім невідкладних слідчих дій включає у свій зміст і процесуальні рішення. Під останніми прийнято розуміти єдність прийняття й оформлення (якщо таке потрібно) рішень. Здається, така позиція має право на існування, незважаючи на те, що частина процесуалістів у зміст дізнання включають тільки невідкладні слідчі дії, а про застосовувані при цьому рішеннях умовчують.
Будь-якій слідчій дії передує прийняття органом дізнання рішення про його виробництво. Більшість із зазначених у законі слідчих дій, виробництво яких у компетенції органа дізнання, вимагає винесення мотивованої постанови, а деякі ще і санкції прокурора. Тому, безсумнівно, рішення про проведення в процесі дізнання слідчих дій є невід'ємним елементом цього виду дій. Процесуальні рішення, зв'язані зі слідчими діями, не обмежуються лише рішеннями про їхнє виробництво. Вони можуть прийматися до, під час проведення слідчих дій і по їхньому закінченні. Незалежно від того, чи виносилося з цього приводу окрема чи постанова ж зазначений факт яким-небудь іншим способом відбитий у матеріалах справи – усі вони суть елементи дізнання. До таких рішень можна віднести: виклик фахівця, рішення про виробництво виїмки примусово й інші.
В даний час поки що залишається відкритим питання про самостійне проведення митними органами оперативно-розшукових дій. Порозумівається це наступним. З одного боку, у повній відповідності зі статтею 103 КПК України на органи дізнання покладається вживання оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину. Карно-процесуальний закон, хоч і передбачає застосування органом дізнання оперативно-розшукових мір, але не розкриває їхнього поняття, не регламентує умови і порядок їхнього застосування. Тому оперативно-розшукові дії не можуть бути визнані процесуальними.
На правильному розумінні співвідношення дізнання як процесуальної діяльності й оперативно-розшукової діяльності не повинне відбиватися та обставина, що і той і інший вид діяльності може робити той самий орган дізнання.