Вхідні в предмет громадянського права суспільні відносини в результаті їхнього правового регулювання не зникають, а лише здобувають правову форму, за допомогою якої упорядковується їхній зміст. Тому зміст громадянських правовідносин утворить взаємодія їхніх учасників, здійснювана відповідно до їхніх суб'єктивних прав і обов'язків.
Форма громадянських правовідносин. Суб'єктивні права й обов'язки, що належать учасникам громадянських правовідносин, утворять його правову форму. Під суб'єктивним правом розуміється юридично забезпечена міра можливого поводження уповноваженого обличчя, а під суб'єктивним обов'язком юридично обумовлена міра необхідного поводження зобов'язаного обличчя в громадянському правовідношені. Особливістю суб'єктивних цивільних прав і обов'язків є те, що вони носять або майновий, або особистий немайновий характер. Так, право власності - це майнове право, що надає його власнику юридично забезпечену можливість за своїм розсудом володіти, користатися і розпоряджатися приналежними йому речами. Право на захист честі, достоїнства і ділової репутації -особисте немайнове право, що надає уповноваженому обличчю юридично забезпечену можливість вимагати спростування зазіхання його честь, достоїнство і ділову репутацію зведень.
Громадянське майнове правовідношення не можна віднести цілком ні до економічного базису, ні до правової надбудови. Воно являє собою діалектичну єдність економічного змісту і правової форми. Форма громадянського майнового правовідношення (суб'єктивні права й обов'язки) знаходиться в області правової надбудови, а його зміст (взаємодія учасників) -у сфері економічного базису. На відміну від майнового як форма, так і зміст особистого немайнового правовідносини знаходяться поза економічним базисом. Тому особисте немайнове правовідношення цілком відноситься до надбудовних явищ.
В літературі широко поширена думка про те, що зміст громадянські правовідносини утворять суб'єктивні права й обов'язки його учасників. Ця позиція цілком припустима для тих авторів, що розглядають цивільне правовідносини як особливе ідеологічне відношення, що існує поряд з регульованими суспільними відносинами. Змістом такого правовідносини нічого, крім суб'єктивних прав і обов'язків, не може і бути. Однак автори, що розглядають громадянські правовідносини як самі суспільні відносини, урегульовані нормою громадянського права, впадають у протиріччя, затверджуючи, що зміст такого правовідносини складають громадянські права й обов'язки. Суб'єктивні права й обов'язки з'являються лише в результаті правового регулювання. Тому виходить, що суспільні відносини до його правового регулювання не мали свого змісту, або воно зникало у процесі правового регулювання. Разом з тим цілком припустимо говорити про суб'єктивні права й обов'язки як про юридичний зміст громадянських правовідносин, оскільки в них закладена можливість тієї взаємодії учасників правовідносини, що утворить його зміст. Тому надалі в дійсному підручнику під юридичним змістом громадянських правовідносин будуть розумітися суб'єктивні права й обов'язки, що належать учасникам правовідносин.
1.4 Структура громадянського суспільства
У цілому громадянське суспільство як область приватної життєдіяльності сполучить у собі інтереси і потреби різних соціальних і політичних суб'єктів, що досить часто приводить до конфліктів, протистоянню між ними, що можуть доповнюватися протиріччями між приватними і державними інтересами. Знімати гостроту протиріч між суб'єктами громадянського суспільства, створювати деяку соціальну гармонію покликані не тільки самі громадяни, а головним чином держава, що є верховним арбітром. Без держави громадянське суспільство не зможе нормально функціонувати: у ньому можуть початися дезінтеграційні процеси розпаду і гострого протистояння різних соціальних груп, громадських організацій. І, навпаки, без вільного, що саморозвивається громадянськогосуспільства держава ніколи не буде демократичним, стане однієї з різновидів авторитарних режимів.
Громадянське суспільство має свою, досить складну внутрішню структуру. Для нього характерна наявність в основному не вертикальних, як у державі, ієрархічних зв'язків, а горизонтальних, головним чином невладних з'єднань. Останні дуже різноманітні й утворять три шари. Фундамент складають відносини, зв'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства. Насамперед, це економічні відносини, засновані на економічному плюралізмі, різноманітті форм власності при дотриманні інтересів особистості і суспільства в цілому. Саме економічний плюралізм дає можливість перебороти існуюче відчуження людини від засобів виробництва. Громадянське суспільство тільки тоді буде життєздатно, коли кожен його член стане мати цілком конкретну чи власність мати право на використання і розпорядження власністю, зробленим ним суспільним продуктом за своїм розсудом. Володіння власністю може бути приватним чи колективної, але за умови, що кожен учасник колективної власності (кооперативу, колгоспу, підприємства й ін.) дійсно є таким. Іншими словами, наявність власності — основна умова свободи особи як у громадянському, так і в будь-якім іншім суспільстві.
Другий шар — це соціальнокультурні відносини, що включають сімейно-родинні, етнічні, релігійні та інші стійкі зв'язки. Громадянське суспільство може ґрунтуватися тільки на різноманітній, розгалуженій соціальній структурі, що відбиває все багатство і розмаїтість інтересів представників різних соціальних груп і шарів. Це різноманіття не може бути застиглим, що закістеніли в кількісному і якісному відношенні. Воно об'єктивно прагне до постійних змін. Різноманітна соціальна структура не може не мати добре розвиті вертикальні і, головним чином, горизонтальні зв'язки. При розмитій соціальній структурі індивід зв'язаний з державою прямо, а це істотно обмежує можливості реалізації його особистих прав і воль.
Істотну роль у формуванні нових соціальних контурів громадянського суспільства грає культурний плюралізм, що вбирає в себе всі елементи духовного життя і забезпечує рівноправна участь у ній всіх індивідів. Створюються умови, при яких стає відчутне культурне багатство суспільної свідомості і кожної особистості окремо. Необмежений доступ до духовних цінностей допомагає перебороти феномен відчуження особистості. Громадянське суспільство життєздатне, якщо його члени мають високий рівень соціального, інтелектуального, психологічного розвитку, внутрішньої волі і здатні до самостійних дій при включенні в той чи інший інститут громадського життя.
Третій, верхній шар громадянського суспільства утворять відносини, зв'язані з індивідуальним вибором, з політичними і культурними розходженнями груп по інтересах, політичних партій, рухів, клубів і т.п. У такий спосіб досягається культурно-політичний плюралізм, що припускає заперечення ідеологічних стереотипів, що забезпечує вільне волевиявлення всіх громадян. Саме цей шар громадянського суспільства містить у собі найбільше соціально активні інститути, що тісно стикаються з державно-політичною системою суспільства (насамперед політичні партії).
"Об'єктивно діяльність інститутів і організацій громадянського суспільства, зв'язаних з індивідуальним вибором, тими чи іншими перевагами, ціннісними орієнтаціями, націлена на зміну в розподілі влади і тому носить політичний характер. Це відноситься не тільки до політичних партій, але і до тих групам по інтересах (профспілкам, підприємницьким, фермерським організаціям) чи об'єднанням, рухам обличчя з різних соціальних груп для досягнення загальної мети, що прагнуть до рішення більшої частини своїх задач крім державної влади, на суспільному рівні. Як тільки ті ж споживчі чи організації екологічні рухи починають спроби змінити законодавство для рішення своїх чи задач прийняття визначених рішень від державних структур, спрямованих на досягнення поставлених ними цілей (тим більше, якщо вони самі намагаються в різних формах брати участь у прийнятті цих чи законів рішень), вони, не змінюючи свого первісного призначення, починають відігравати політичну роль. І хоча значна частина суспільних об'єднань узагалі не виходить у своїй діяльності на політичний рівень, необхідно відзначити, що деякі суспільні об'єднання споконвічно виступають як суб'єкти політики, що наприклад домагаються рівності підлог феміністські організації, рухи прихильників світу, деякі молодіжні формування і т.д., що прагнуть своїми діями внести істотні зміни в різні сфери державної політики.
Таким чином, громадянське суспільство не можна характеризувати як систему позаполітичних суспільних відносин і інститутів. Генезис цього суспільства кристалізує його в досить струнку систему економічних, соціально-політичних, релігійних, духовно-моральних, сімейних, культурних і інших суспільних відносин, що, визначаючи державну політику, виражають волю громадян суспільства. У рамках даної системи функціонують різні громадські організації, рухи, політичні партії (крім правлячої), релігійні організації, економічні асоціації й об'єднання і, нарешті, сама людина як особистість зі своїми сімейними, професійними, дозвільними й іншими різноманітними потребами й інтересами.
Існування громадянського суспільства, його формування неможливі без появи нових суспільних індивідів — громадян, що мають рівні цивільні права і своєрідні громадянські якості. Людина тільки тоді стає громадянином, коли володіє високими моральними ідеалами, передовим світоглядом, заснованим на демократичному сполученні почуття власного достоїнства, незалежності, індивідуальності з повагою прав і воль інших громадян, неухильним дотриманням законів і правил загальнолюдського гуртожитку. Такий новий тип особистості знаходиться в інших взаєминах із суспільними об'єднаннями й інститутами. У досить розвитому громадянському суспільстві нові суспільні індивіди не тільки не розчиняються в колективах, мають власну індивідуальність, але і мають більш високу духовність, будують свої взаємини на чисто громадянській основі. Досягнення такого положення речей можливо тільки при кардинальній зміні психології і світогляду людей, трансформації їх економічного і соціального статусу.