Смекни!
smekni.com

Діагностування і технічне обслуговування газорозподільного механізму автомобіля ГАЗ-24 "Волга" (стр. 1 из 3)

ТЕМА: ДІАГНОСТУВАННЯ І ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ АВТОМОБІЛЯ ГАЗ-24 «ВОЛГА»


ЗМІСТ

1. БУДОВА ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ

2. ДІАГНОСТУВАННЯ Й ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

3. ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. БУДОВА ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ

Газорозподільний механізм забезпечує своєчасне заповнення циліндрів пальною сумішшю і видалення з них відпрацьованих газів. До складу механізму входять такі основні деталі: розподільний вал, його привод, штовхачі, штанги, коромисла, впускний та випускний клапани.

У автомобіля ГАЗ-24 «Волга» газорозподільний механізм має нижнє розташування розподільного вала та верхнє клапанів

Рис. 1.1. Привод клапанів

Впускні йвипускні клапани. Розташовуються в головці над циліндрами вертикально, в один ряд, уздовж осі двигуна. Привод клапанів (Рис. 1.1) здійснюється від розподільного вала через штанги 5 і коромисла 3. Клапани виготовлені із жаростійкої сталі, діаметр стрижня клапана 9 мм. Тарілка 2 впускного клапана 6 має діаметр 47 мм, а випускного 36 мм. Обидва клапани мають кут сідла 7 45°. Висота підйому клапанів 9,5 мм. На верхньому кінці клапана є канавка для сухариків тарілки клапанної пружини 4.

Для зменшення витрати оливи через зазор між впускним клапаном та його напрямною втулкою 8 стержень клапана ущільнений оливовідбиваючим ковпачком 1 сальникового типу. Оливовідбиваючий ковпачок щільно напресований на виточку напрямної втулки впускного клапана. Своєю робочою кромкою, піджатою пружиною ковпачок щільно облягає стержень впускного клапана.

Розподільний вал. Розподільний вал 3 (Рис. 1.2.) сталевий, кований, має п'ять опорних шийок з диаметрами 52, 51, 50, 49, 48 мм. Осьове переміщення розподільного вала обмежено упорним фланцем 2, що перебуває між торцем шийки розподільного вала й ступицею шестірні 1 із зазором 0,1 — 0,2 мм. Правильність фаз розподілу забезпечується встановленням шестерень по мітках: мітка «О» на шестірні колінчатого вала повинна бути проти риски біля западини зуба на текстолітовій шестірні (Рис. 1.3.)

Штовхачі поршневого типу стальні. Торець штовхача, працюючий по кулачку, наплавлений відбіленим чавуном специального складу.

Штанги штовхачів. Виготовлені з дуралюмініевого прутка. На їх кінці напресовані стальні накінечники. Сферичні поверхні накінечників термічно оброблені до високої твердости. Нижній накінечник, опираюшийся на штовхач, має сферу радіусом 8,73 мм, а верхній наконечник, що входить в поглиблення регулювального болта коромисла, радіусом 3,5 мм.

Коромисла. Стальні опираються на вісь, закріплену на головці цнлиндрів за допомогою четирьох стійок з ковкого чавуну й шпильок, пропущених через стійки. Задня стійка має на нижній площини паз, а під кожним коромислом в осі є отвори для підведення оливи до коромисел.

Фази розподілу двигуна. Впускний клапан відкривається за 12° до в.м.т. і закрьівается через 60° після н.м.т. Випускний клапан відкривається за 54° до н.м.т. і закривається через 18° після в. м. т.

Вказані фази дійсні при зазорі між коромислом й клапаном, рівному 0,45 мм [1].

Рис. 1.2. Привод розподільного вала

Рис. 1.3. Установочні мітки на розподільних шестірнях

2. ДІАГНОСТУВАННЯ Й ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Основними контрольними параметрами механізму газорозподілу є тепловий зазор між клапаном і коромислом, витрата газів, стан сполучення клапан-гніздо.

При поглибленому діагностуванні або за наявності ознак інших несправностей контролюють фази газорозподілу, зношення кулачків розподільного вала, щільність клапанів, пружність клапанних пружин.

Для орієнтовного визначення розмірів зазорів у клапанах без зняття клапанних кришок користуються автостетоскопом, яким прослуховують стуки при малій частоті обертання колінчастого вала. Якщо виявлено чіткі металеві стуки потрібно зупинити двигун, відкрити клапанну коробку й перевірити розміри зазорів щупом або діагностичним пристроєм КИ-9918. Двигун допускається до експлуатації при помірних стуках клапанів, штовханів і розподільного вала на малих обертах холостого ходу. Якщо є потреба, то необхідно перевірити зазори клапанів і відрегулювати їх. Але це пов'язано з зупиненням і частковим розбиранням двигуна і виправдане лише в разі регулювання теплового зазору. Потребу такого регулювання потрібно встановити. для чого використовують віброакустичні методи.

Дослідження вібрацій, які формуються механізмом системи газорозподілу, показали, що зі зміною розмірів теплового зазору суттєво змінюється інтенсивність вібрації кришки головки блоку в зоні контрольованого клапана. Це й покладено в основу діагностування. Діагностичними зонами встановлення датчика) є гайки кріплення кришки головки блоку. Найкращі умови для виділення вібраційних імпульсів створюються на низькій частоті обертання колінчастого вала (приблизно при п = 1000 хв-1).

Для роздільного визначення нещільності клапанів газорозподілу використовують прилад К-69М, індикатор витрат газів КИ-4887-И та компресорно-вакуумну установку КИ-4942 .

Діагностування клапанів за витоком повітря та їх регулювання.

За витоком повітря клапани діагностують з використанням приладу К-69М , подаючи стиснене повітря в контрольований циліндр від компресорно-вакуумної установки. Для цього служить спеціальний робочий накінечник, від якого повітря надходить в отвір для свічки або в отвір для форсунки. Вентиль 1 повинен бути закритий, а вентиль 4 відкритий. Робочий накінечник приєднують до штуцера і стиснене повітря подається безпосередньо з ресивера поза приладом, який реєструє витік. З камери згоряння повітря надходить частково в картер крізь щілини між циліндром і поршневими кільцями, а частково крізь нещільності впускного і випускного клапанів. З колектора повітря частково потрапляє крізь відкритий клапан у камеру згоряння відповідного циліндра. В отвір для свічки (для форсунки) встановлюють спеціальний індикатор у вигляді скляної трубочки з гумовим накінечником і закріпленим у ній стрижнем з ворсинками. Другий кінець трубочки закритий гумовою пробкою з отвором.

Якщо якийсь клапан контрольованого циліндра прилягає нещільно, то стиснене повітря, потрапляючи у відповідний циліндр крізь відкритий клапан, виходить в атмосферу через індикатор і відхиляє його ворсинки. Чим більша нещільність клапана, тим більший кут відхилення ворсинок. Місце встановлення індикатора визначають за схемою, яка наводиться в інструкції і на кришці приладу, відповідно до порядку роботи двигуна. Недоліком цього методу є те, що він не дає змоги визначити об'єм витоку; ним можна лише констатувати, є витік повітря чи немає.

Більш інформативним є метод роздільного діагностування клапанів, який ґрунтується на подаванні повітря в контрольований циліндр з використанням індикатора витрат газів КИ-4887-ІІ. Для діагностування колінчастий вал двигуна встановлюють за кутом повороту колінчастого вала у таке положення, щоб впускний і випускний клапани контрольованого циліндра були закриті, а в інших циліндрах двигуна клапани не перекривалися.

Діагностуючи чотирициліндрові двигуни, спочатку встановлюють поршень контрольованого циліндра в положення верхньої мертвої точки в кінці такту стиску, а потім прокручують колінчастий вал проти ходу або за ходом обертання ще на 90°. При цьому випускний і впускний тракти двигуна не будуть з'єднані між собою.

Для перевірки випускного клапана стиснене повітря від компресорної установки через ресивер надходить у циліндр. Стиснене повітря з камери згоряння проривається частково крізь кільцеві ущільнення в картер, а частково крізь нещільності впускного клапана потрапляє у впускний трубопровід і звідти відсмоктується компресором через рідинний манометр, витратомір і дросель індикатора КИ-4887-ІІ у впускну систему компресора. Відсмоктування повітря регулюють дроселем і контролюють рідинним манометром так, щоб під час вимірювання тиск у впускному трубопроводі дорівнював атмосферному. Цим забезпечується збільшення точності вимірювань за рахунок уникнення витрат крізь кільцеві ущільнення циліндрів і впускного трубопроводу. Витрати повітря, виміряні витратоміром приладу, характеризують нещільність впускного клапана.

Нещільність випускного клапана визначають аналогічно, але для цього витратомір КИ-4887-ІІ приєднують до випускного трубопроводу. Якщо витік повітря хоч би крізь один клапан перевищує допустиме значення, потрібно зняти головку циліндрів і притерти клапани до гнізд.

Двигун допускається до експлуатації при помірних стуках клапанів, штовхачів і розподільного вала на малих обертах холостого ходу. У разі потреби теплові зазори в клапанах регулюють.

Необхідність регулювання клапанів, крім стуків, визначає втрата потужності двигуна з одночасним збільшенням шуму в клапанному механізмі.

Регулювання зазорів у клапанах- трудомістка операція, оскільки на багатьох двигунах потрібно виконати демонтажні роботи. Тепловий зазор вимірюють щупом або приладом КИ-9918. Розміри зазорів наводяться в інструкціях з експлуатації.

Зношення кулачків розподільного вала визначають штангенглибиноміром або штангенциркулем при розміщенні поршня у верхній мерів; точці на такті стиску. Спочатку вимірюють відстань від поверхні головки циліндрів до торця клапана, після чого прокручують колінчастий вал двигуна до повного відкриття клапана і знову вимірюють названу відстань. Різниця між вимірюваннями буде величиною переміщення клапана. Якщо вона менша за допустиме значення, то розподільний вал двигуна потрібно замінити.

Утворений нагар в умовах експлуатації можна вивести при знятій головні блоку і без зняття її.