Смекни!
smekni.com

Розробка технологічного процесу та організації роботи вагоноскладальної дільниці вагонного депо з (стр. 1 из 5)

Розробка технологічного процесу

та організації роботи вагоноскладальної дільниці

вагонного депо з виробничою програмою

350 5-тивагонних секцій

Пояснювальна записка та розрахунки

до курсової роботи з дисципліни „ОТОВ”

2009


Зміст

Вступ

1. Призначення, програма та виробнича структура і структура управління дільниці

2. Режим роботи дільниці та фонди робочого часу

3. Вибір методу ремонту вагонів або їх вузлів у дільниці

4. Технологічний процес ремонту вагонів або їх вузлів у дільниці

5. Розрахунок параметрів потокових ліній

6. Механізація та автоматизація ремонтних робіт у дільниці, вибір та розрахунок кількості обладнання

7. Розрахунок робочої сили дільниці

8. Розрахунок основних розмірних параметрів дільниці

9. Охорона праці в дільниці

9.1 Аналіз потенційних небезпек і виробничих шкідливих факторів на вагоноскладальній дільниці

9.2 Заходи по забезпеченню безпеки і нормальних умов праці

Список використаної літератури


Вступ

Залізничний транспорт повинен постійно задовольняти потреби підприємств та населення в перевезеннях на основі його подальшого переозброєння. Всі ланки залізничного транспорту, в тому числі й вагонне господарство, повинні працювати чітко та злагоджено, щоб забезпечити високу ефективність використання засобів перевезень при мінімальних витратах на їх технічне обслуговування та ремонт.

У забезпеченні надійності та чіткої роботи залізничного транспорту важлива роль належить вагонному господарству, яке поєднує вагони та матеріально-технічну базу їх технічного обслуговування та ремонту.

Від ритмічної та злагодженої роботи усіх підрозділів вагонного господарства багато у чому залежить безперебійність та безпека руху поїздів, своєчасне забезпечення перевезень технічно справним рухомим складом. Таким чином, розвиваючи технічну базу для технічного обслуговування та ремонту вагонів, залізничний транспорт набуває міцне індустріальне підґрунтя для забезпечення високого рівня працездатності вагонного парку.

Одна з основних умов успішного вирішення задач, які стоять перед залізничним транспортом, – підготовка висококваліфікованих кадрів за спеціалізацією “Виробництво, експлуатація та ремонт вагонів”. Важлива роль у цій підготовці належить дисципліні “Основи технічного обслуговування вагонів”.


1. Призначення, програма та виробнича структура і структура управління дільниці

Вагоноскладальна дільниця депо є основною виробничою дільницею, бо від її роботи залежить робота всіх інших дільниць і відділень. Вагоноскладальна дільниця призначена для розбирання, складання та ремонту вагонів та їх вузлів ( в основному це стосується корпусу і рами вагону). З вагоноскладальної дільниці зняті вузли і деталі потрапляють до спеціалізованих дільниць і відділень для проведення більш ефективного ремонту.

Програму ремонту виготовлення вузлів і деталей для технічного обслуговування вагонів можна прийняти за відсотковим співвідношенням до програми ремонту та виготовлення відповідних вузлів та деталей для вагоноскладальної дільниці. Таке співвідношення можна отримати за практичними даними вагонних депо.

Під виробничою структурою депо розуміють склад виробничих дільниць, допоміжних і обслуговуючих підрозділів, з указівкою зв’язків поміж ними.

Виробничою дільницею називають об’єднану за тими чи іншими ознаками групу робочих місць, що виділені в самостійну адміністративну одиницю, яку очолює майстер. У склад виробничої дільниці може входити декілька відділень.

В залежності від характеру технологічного процесу й потужності депо структура виробничих дільниць може бути побудована по предметній або технологічній ознаці. Виробнича структура депо непостійна. Вона може змінюватися у залежності від характеру й ступеню спеціалізації виробничого процесу, у зв’язку з упровадженням нових технологічних процесів і т.п.


відділення очищення й обмивання вагонів
ремонтно-складальне відділення
малярське відділення

Рисунок 1.1 – Виробнича структура вагоноскладальної дільниці

Структуру управління дільницею можна зобразити у вигляді структурно-логічної схеми (рисунок 1.2).

Рисунок 1- Схема структури управління вагоноскладальної дільниці

Начальник дільниці є керівником-єдиноначальником і підкоряється безпосередньо начальникові заводу. Він займається питаннями виробництва й організації праці, а обслуговування централізовано здійснює відповідний відділ заводоуправління. Це підвищує роль начальника дільниці, скорочує чисельність адміністративно-технічного персоналу й поліпшує техніко-економічні показники підприємства.

Майстер безпосередньо підкоряється начальникові дільниці. Майстер керує колективом робітників на виробничій дільниці й організовує процес виробництва. Він забезпечує на своїй дільниці суворе виконання правил техніки безпеки й охорони праці. Призначаються майстри із числа інженерів, техніків.

Бригадир керує групою робітників і безпосередньо підкоряється майстрові. Він зазвичай не звільняється від виконання виробничих функцій у бригаді.


2. Режим роботи дільниці та фонди робочого часу

Поняття режим роботи визначає: перервність або безперервність виробництва, число робочих днів протягом року та тижня, число святкових днів протягом року, тривалість робочого тижня в годинах, число змін роботи за добу, тривалість зміни в годинах.

При проектуванні дільниці вагонного депо приймаємо двозмінний режим роботи з тривалістю робочого тижня 401 годин. Для тих. Хто працює у шкідливих умовах, у відповідності до законодавства тривалість робочого тижня складає 36 годин.

Річні фонди часу встановлюють для робочих, обладнання та робочих місць і поділяють на номінальні та ефективні (розрахункові).

Номінальний річний фонд часу роботи – кількість годин за рік у відповідності з режимом праці (без урахування втрат). Номінальний річний фонд часу роботи робочих та обладнання щодо 40-годинного робочого тижня складає 4040 годин (при двох змінах).

Ефективний (розрахунковий) річний фонд робочого часу це номінальний фонд часу за вирахуванням неминучих витрат.

Втрати робочого часу робочих пов’язані з щорічними відпустками, відпустками на навчання, хворобами, вагітністю та пологами жінок, виконанням державних обов’язків та іншими неявками, що дозволені законом.

При тривалості робочого тижня 40 год., а основної відпустки 24 дні втрати від номінального фонду складатимуть 12%, а ефективний річний фонд часу робочих дорівнюватиме 1780 годин.


3. Вибір методу ремонту вагонів або їх вузлів у дільниці

У вагонних депо застосовують стаціонарний та потоковий методи ремонту вагонів, вузлів та деталей.

Стаціонарний метод ремонту характеризується тим, що об’єкт (виріб), який ремонтується від початку і до закінчення робіт (тривалість ремонту) знаходиться на одному й тому самому місці (позиції). Основні операції з відновлення деталей виконує комплексна бригада слюсарів самостійно за допомогою простого технологічного оснащення. Більш складні роботи здійснюються в механічному або інших спеціалізованих виробничих дільницях. Під час такого методу скупчення великої кількості ремонтних операцій на одній позиції ускладнює механізацію трудомістких робіт. Крім цього, технологічна несумісність деяких операцій ускладнює паралельне виконання робіт. Коефіцієнт використання оснащення – співвідношення часу роботи пристосування до загального робочого часу простою об’єкта на даній позиції – при стаціонарному методі занадто низький.

Потоковий метод ремонту виконується на спеціалізованих робочих місцях визначеною технологічною послідовністю і ритмом. Вузли, агрегати і вагони ремонтуються і складаються на потокових лініях. Робочі місця розташовані вздовж цих ліній. Складання виконують із готових, обкатаних і випробуваних агрегатів і вузлів. Потоковий метод характеризується безперервністю технологічного процесу, що забезпечує ритмічність виробництва і досягається: розподілом технологічного процесу ремонтую чого об’єкту на рівні або кратні за трудомісткістю і тривалістю операції; закріпленням операцій за окремими робочими місцями і працівниками потокових ліній; передачею ремонтуючих об’єктів з одного робочого місця на інше з мінімальними перервами; використанням спеціальних транспортних засобів конвеєрного типу.

Необхідною умовою доцільності впровадження потокового виробництва є наявність відповідного обсягу робіт для завантаження потокової лінії.

Мінімальну кількість виробів, при якій доцільно впроваджувати потокову лінію, знаходимо за формулою

(3.1)

де 2 – мінімальна кількість позицій на поточній лінії;

- ефективний річний фонд часу роботи поточної лінії;

- тривалість виробничого циклу ремонту виробу.

Програма ремонту складає 350 п'яти вагонних рефрижераторних секцій на рік, отже впровадження потокової лінії буде доцільне.