Зелений (сільський) туризм це рекреаційні подорожі в сільську місцевість як реакція на "екологічний тиск" в містах. Це один з видів малого бізнесу, який піднімає роль краєзнавства, усереднює елементи активної діяльності і відпочинку, створює життєве середовище, наближене до природи. Цей вигляд туризму усе більш поширюється в розвинених країнах.
Вперше про зелений туризм як про новий вигляд відпочинку у нас заговорили в 1996 році, коли група однодумців з Ужгороду, Києва, Сімферополя і Берегового звернулася в Мін'юст з проханням зареєструвати статут Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму.
Мета у учасників Союзу була одна – зробити відпочинок на селі прибутковою справою, залучити в нього селян, яких не залучає фермерство, і дати городянам альтернативу відпочинку на заморських курортах. До 2003 року, коли був ухвалений закон, що дозволяє власникові приватного господарства владнувати в своєму подвір'ї умови для прийому туристів, такі садиби працювали напівлегально. За 11 років існування в Україні "зеленого туризму" з'явилася більше тисячі таких садиб.
І якщо раніше, аби отримати інформацію про те, як їх знайти і скільки варто провести уїкенд в сільській садибі Полісся або степовій зоні Херсона, потрібно було перерити сотні журналів і не один десяток інтернет-сайтів, то тепер відомості про них можна отримати з одного джерела – сайту Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму www.greentour.com.ua.
Користуватися електронною базою просто і зручно: вибираєте потрібний підрозділ з переліком всіх областей, де можна знайти притулок в комфортних садибах. Тут можна побачити фотографію "садиби", і якщо вона припала до душі – пройтися по засланню і взнати детальнішу інформацію. Аж до того, які птиці розбудять вас вранці і які ягоди можна знайти в лісі.
Європейці давно розкусили, що організація відпочинку на селі якщо і не так прибуткова, як на відомих морських і гірськолижних курортах, то стабільний дохід принести все ж може. Зараз зелений туризм неймовірно популярний в країнах ЄС. По деяких оцінках, сільський туризм в Європі приносить від 10% до 20% від загального доходу туріндустрії. Причому 35% жителів країн ЄС відпочинком в селі віддають перевагу над будь-якому іншому.
У Італії, наприклад, минулого літа хітом сезону вважалося зняти "номер" в старовинному млині або древньому монастирі. Провести уїкенд серед кулів з мукою або в похмурій келії ченця коштувало від 75 до 150 євро в добу. У Іспанії ж популярно відпочити від робітників буднів на живописній фермі, серед корів і курей.
Сільський зелений туризм - явище багатогранне. Один з його аспектів, зважаючи на сучасний стан соціально-економічного розвитку країни, – соціальний. Тому сільський зелений туризм слід розглядати як один із засобів диверсифікації джерел доходів сільського населення, як компонент комплексного розвитку сільських територій і сільської інфраструктури, а також як один з чинників стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Саме тому, в країнах, які розвиваються, сільський зелений туризм всіляко підтримується і заохочується державою, доступ до діяльності в цій сфері максимально спрощений, а суб'єкти, які надають послуги в цій сфері, отримують всілякі преференції, у тому числі і податкові. Другий аспект полягає в діставанні додаткових можливостей для популяризації української культури, поширення знань і інформації про історичні, природні, етнографічні особливості України, яка є підставою для визнання сільського зеленого туризму суспільно коштовною і корисною сферою стосунків, яка заслуговує на всіляку підтримку з боку держави. Виходячи з цього, а також з досвіду європейських країн, класична форма сільського зеленого туризму не стосується відомішого в Україні поняття – надання готельних послуг. Центральною фігурою в організації відпочинку на селі виступає сільська сім'я, яка проживає в селі, здійснює основну діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, і побічну, - з використанням майна цього господарства для надання послуг у сфері сільського зеленого туризму, а саме: забезпеченням відпочивальників житлом, живленням, ознайомленням з місцевою культурою і традиціями.
Проблеми і деякі дороги розвитку сільського зеленого туризму в Україні
1. Для стійкого розвитку сільського зеленого туризму в Україні необхідно визначити роль і місце державних інституцій, зокрема, Міністерства аграрної політики України, в створенні сприятливого правового середовища для діяльності сільського населення, навчання власників особистих селянських господарств, надання, на умовах конкурсу проектів через програму "Власний будинок", довгострокових пільгових кредитів для створення біфункціонального житла і сприяння в залученні інвестицій для перебудови інфраструктури в селі і тому подібне. Як результат, з'явиться агротуристичний продукт, який ідентифікуватиме український сільський зелений туризм на внутрішньому і міжнародному ринках. Виходячи з цього, центральний орган виконавчої влади у сфері туризму піклуватиметься про питання популяризації відпочинку в українському селі, розробкою туристичних програм і маршрутів і здійсненням регуляторної політики відносно суб'єктів туристичної діяльності, які надають готельні послуги, екскурсійне обслуговування в сільській місцевості і тому подібне. Одним з елементів механізму розвитку і функціонування сільського зеленого туризму мають бути надані повноваження (компетенції) Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні відносно створення добровільної системи категоризації місць розміщення (якості послуг), а також здійснення контролю за дотримання цих норм господарями.
2. Відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" (№742-IV, 15.05.03р.) сільський господар, який не є суб'єктом підприємницької діяльності, має право надавати послуги у сфері сільського туризму з використанням майна особистого селянського господарства. Положення цього закону не працюють, що стримує розвиток цієї сфери. Для нормування розвитку сільського зеленого туризму необхідне ухвалення Закону України "Про сільський зелений туризм" і здійснення державою регуляторної функції, направленої не на встановлення жорсткої регламентації діяльності власників особистих селянських господарств, які надають послуги в цій сфері, а на створення системи стимул-реакцій, заохочень і умов для подальшого розвитку. Подальше зволікання в створенні сприятливого середовища для цієї діяльності або спроби встановити багаточисельні вимоги і дозвільні процедури до сільського господаря стане відчутною затримкою розвитку сфери сільського зеленого туризму і спричинить подальше нелегальне надання послуг сільського зеленого туризму.]
Експертний підхід до обгрунтування перспектив розвитку сільського зеленого туризму на прикладі Великого Севастополя
Живописність ландшафтів, багата подіями історія, велику кількість археологічних, культурних і природних пам'яток Кримського півострова роблять його одним з привлекательнейших і перспективних туристських районів не лише країни, але і світу. Постійно зростаюча привабливість Криму для туризму обумовлена значною різноманітністю його ландшафтів, зосереджених на невеликій і відносно досяжної території, контрастністю їх змін (море – сушачи, рівнини – гори, помірний пояс – субтропіки, сухі напівпустинні степи – вологі буково-грабові ліси і луги і тому подібне). Крім того, географічне положення півострова в околицях східної частини Середземномор'я сприяло кращому збереженню різноманітності і відносно меншої антропогенної трансформації природних ландшафтів, ніж наприклад, на Балканському, Піренейському і Аппенінськом півостровах, що підкреслюють іноземці, що відвідали Крим, а це умова нині особливо актуально у зв'язку з найважливішою вимогою сучасного процесу розвитку цивілізації – екологізації технологій всіх видів виробництв і туристичного процесу у тому числі. Тому в Комплексній довгостроковій програмі соціально-економічного розвитку і структурної перебудови Автономної Республіки Криму (АРК) як основна мета реструктуризації туристичної галузі декларує створення сприятливого економічного, соціального середовища для ефективного розвитку рекреаційно-туристичної індустрії і формування конкурентоздатної галузі на світовому ринку на основі ефективного використання природно-ресурсного, історико-культурного і географічного положення Криму.
У числі альтернативних видів туристичного бізнесу які могли б повністю задовольняти вимогам стратегічних цілей еколого-соціально-економічного розвитку АРК, доцільно виділити сільський зелений туризм, який по праву називають найбільш перспективним в XXI столітті. З'явившись на початку XIX століття, сільський туризм, заснований на прийомі городян на відпочинок жителями сільської місцевості, придбав нині величезну популярність, особливо в Угорщині, Чехії, Великобританії і інших країнах, що об'єдналися під егідою Поради Європи в Центрально-східноєвропейську Федерацію по розвитку сільського зеленого туризму. Досить помітним цей вигляд туристичного бізнесу в Україні став лише в XX столітті. Основними центрами розвитку такого не випадково стали Прикарпаття і Крим. У 1997 р. в Києві був створений Союз підтримки сільського зеленого туризму в Україні, а нині розробляється спеціальна програма з розвитку цього вигляду туризму. Форвардами в розвитку даного вигляду туристичного бізнесу в Україні по праву є Львівська (Росточье), івано-франківська (Косовський, Надвірнянський, Калуський, Рогатинський райони), Полтавська (Михайлівка, Диканька) і, звичайно ж, Республіка Крим (Алушта, Форос, Мухалатка, Коктебель, Партеніт, Рибальське, Межиріччя, Чернополье (Белогорський район), Александровка (Красногвар-дейський район), Лобановка (Джанкойський район) та інші. Регіональним представником Союзу підтримки сільського зеленого туризму в Криму є приватна туристична фірма "Скіфія".