Смекни!
smekni.com

Особливості підготовки стрибунів потрійним з розбігу у підготовчому, перехідному, змагальному періодах (стр. 1 из 5)

Чернігівський національний педагогічний університет

імені Т.Г.Шевченка

факультет фізичного виховання

кафедра спорту

на правах рукопису

Солтан Ярослав Дмитрович

«Особливості підготовки стрибунів потрійним з розбігу у підготовчому, перехідному, змагальному періодах»

Курсова робота

Студента IV курсу

41 група

денної форми навчання

за спеціальністю

«Фізичне виховання»

спеціалізація

«спортивно-масова

і туристична робота»

Науковий керівник -

старший викладач:

Буланов Олег Миколайович

Чернігів – 2010


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДУ

1.1 Історія розвитку легкої атлетики

1.2 Класифікація стрибків та їх характеристика

РОЗДІЛ 2. ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Завдання досліджень

2.2. Методи досліджень

2.3. Організація досліджень

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СТРИБУНІВ ПОТРІЙНИМ З РОЗБІГУ У ПІДГОТОВЧОМУ, ПЕРЕХІДНОМУ ТА ЗМАГАЛЬНОМУ ПЕРІОДАХ

3.1 Основи техніки потрійного стрибка

3.2 Особливості підготовка стрибунів потрійним з розбігу у підготовчому, перехідному та змагальному періодах

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Одним з найважливіших питань успішного керування тренувальним процесом, шляхів підвищення ефективності підготовки спортсменів є пошук раціональних форм планування тренувальних навантажень у структурах річної й багаторічної підготовки легкоатлетів.

Розробка й обґрунтування перспективних технологічних методик підготовки стрибунів, які спираються на всебічні достовірні наукові дослідження, вимагають комплексного вивчення проблем з різних позицій.

В сучасних умовах важливість удосконалення тренувального процессу особливо загострилась у зв’язку зі значним розширенням спортивного календаря, необхідності показувати високі резлультати протягом довгих змагальних періодів та виходу на пік готовності в головних змаганнях року.

Саме тому проведення цілорічних тренувань вимагає правильного планування. Рік поділяється на три періоди: підготовчий, змагальний та перехідний, які складають у сумі річний цикл тренувань. Таких циклів в одному році може бути кілька.

Мета досліджень – проаналізувати особливості підготовки стрибунів потрійним з розбігу у підготовчому, перехідному, змагальному періодах.

Об’єкт досліджень – тренувально-педагогічний процес в легкій атлетиці.

Предмет дослідження – техніка та методика тренування стрибунів потрійним з розбігу.

Структура роботи: роботу викладено на 31 друкованій сторінці, вона складається зі вступу, основної частини у трьох розділах, висновків, списку використаної літератури, що містить 30 джерел.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДУ

1.1 Історія розвитку легкої атлетики

Боротьбу, кулачний бiй i взагалi усi вправи, що розвивали силу, греки вiдносили до важкої атлетики. Ясно, що назва «легка атлетика» сьогоднi досить умовна, адже важко назвати, наприклад, бiг на довжелезну дистанцiю - марафон або метання молота «легкими» фiзичними вправами.

Найдавнiшим змаганням атлетiв, безсумнiвно, є бiг. Разюче, що сьогоднi ми знаємо iм`я першого олiмпiйського чемпiона древньої Грецiї i дату, коли вiдбулася ця подiя. Це трапилося в 776 р. до н.е. в Олiмпiї. Переможець був один, тому що атлети змагалися на тих iграх тiльки в бiгу на один стадiй (приблизно 192 м) - звiдси слово «стадiон». Переможця кликали Корiб, здається, вiн був кухарем з мiста-полiса Элiди. В Ермiтажi, у Санкт-Петербурзi, можна побачити грецькi i римськi пам`ятнi медальйони, монети iз зображеннями бiгунiв.

Змагалися древнi i у метаннi диска. Були диски з дерева, каменю, залiза, бронзи, нерiдко прикрашалися рiзьбленням, зображеннями птахiв, тварин або сценами спортивних змагань. Вага диска була вiд 1,25 до 6,63 кг. (Сьогоднi диск важить 2 кг для чоловiкiв i 1 кг для жiнок.) Серед болiльникiв iнодi дуже цiнувалися метателi спису. Їх охоче зображували i скульптори.

Сучасна легка атлетика ранiше, нiж в iнших країнах, почала культивуватися в Англiї. Ще у 1837 тут вiдбулися першi змагання з бiгу на дистанцiю близько 2 км. Учасниками цього змагання були учнi коледжу мiста Регбi. Незабаром i в коледжах iтона, Оксфорда, Кембриджу, Лондона також органiзуються спортивнi змагання. Трохи пiзнiше в програму змагань включається бiг на короткi дистанцiї, бiг з перешкодами i метання ваги, з 1851 включенi в програму стрибки в довжину i висоту з розбiгу, а з 1864 - метання молота i штовхання ядра. Новий етап почався з проведення щорiчних змагань мiж унiверситетами Оксфорда i Кембриджу. У 1865 був заснований Лондонський атлетичний клуб, що проводив першi чемпiонати країни з легкої атлетики.

У 1880 в Англiї була заснована аматорська легкоатлетична асоцiацiя, що одержала права вищого органа з легкої атлетики в межуах Британської iмперiї, а також у її колонiях. У США перший атлетичний клуб з`явився в 1868 у Нью-Йорку. Але, мабуть, центрами розвитку легкої атлетики в Америцi в тi роки стали унiверситети.

Вiдродження в 1896 Олiмпiйських iгор сучасностi дуже вплинуло на розвиток легкої атлетики. У програму iгор I Олiмпiади в Афiнах (1896) були включенi 12 видiв легкоатлетичних змагань. Майже всi медалi на цих iграх завоювали американськi легкоатлети. Правда, з появою в 1952 на олiмпiйських iграх збiрної СРСР, в американцiв з`явилися серйознi конкуренти в легкiй атлетицi. На Олiмпiйських iграх в Атлантi (1996) 2000 атлетiв розiгрували 44 комплекти нагород (бiльше нiж у будь-якому iншому видi спорту). Змагання для жiнок з`явилися на олiмпiйських iграх у 1928, на iграх 1996 жiнки змагалися у 20 видах легкої атлетики, а вже на лiтньому чемпiонатi свiту (1999) i Олiмпiадi в Сiднеї (2000) жiнки почали змагатися в стрибках з шестом i метаннi молота.

Нерiдко саме змагання легкоатлетiв-олiмпiйцiв ставали самими яскравими у життi Олiмпiад. Так було, наприклад, у Мехiко (1968), коли американський спортсмен Боб Бiмон встановив феноменальний свiтовий рекорд у стрибках в довжину - 8 м 90 см (одразу на 55 см перевищивши свiтове досягнення). Цей виступ назвали <стрибком у 21 столiття>. Практично так воно i трапилося. Тiльки через двадцять рокiв цей результат був полiпшений. Фантастичнi секунди показала у забiгах на 100 i 200 м на Олiмпiадi в Сеулi американська бiгунка Флоренс Гриффiт- Джойнер. Її рекорд тримається бiльше 14 рокiв

Легка атлетика - вид спорту, що поєднує такі дисципліни як: ходьба, біг, стрибки (у довжину, висоту, потрійний, з шестом), метання (диск, спис, молот, і штовхання ядра) і легкоатлетичні багатоборства. Один з основних і найбільш масових видів спорту.

В англомовних країнах легка атлетика поділяється на дві групи змагань: «трекові» і «польові». Кожен вид легкої атлетики має свою історію, свої тріумфи і визначні дати, свої рекорди, свої імена.

Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій (ИААФ) створена в 1912 і об’єднує 210 національних федерацій (2002).

Олімпійська програма неодноразово змінювалася. У різний час до неї входили такі дисципліни, як біг 60 м, командний біг 5000 м, біг 2500 і 4000 м з перешкодами, стрибок у довжину з місця, потрійний стрибок з місця, перетягування каната, тріатлон і ін. Допуск на Олімпійські ігри одержують спортсмени, що виконали нормативи Міжнародного олімпійського комітету і Національного Олімпійського Комітету.

На сьогоднішній день в легкій атлетиці існують наступні дисципліни:

- 10000 м чоловіки;

- 10000 м жінки;

- 100 м жінки;

- 100 м чоловіки;

- 100 м з бар`єрами жінки;

- 110 м з бар`єрами чоловіки;

- 1500 м чоловіки;

- 1500 м жінки;

- 200 м жінки;

- 200 м чоловіки;

- 20 км спортивна ходьба чоловіки;

- 20 км спортивна ходьба жінки;

- 3000 м жінки;

- 3000 м стипль-чез чоловіки;

- 400 м чоловіки;

- 400 м жінки;

- 400 м з бар`єрами жінки;

- 400 м з бар`єрами чоловіки;

- 4x100 м естафета чоловіки;

- 4x100 м естафета жінки;

- 4x400 м естафета жінки;

- 4x400 м естафета чоловіки;

- 5000 м чоловіки;

- 5000 м жінки;

- 50 км спортивна ходьба чоловіки;

- 800 м жінки;

- 800 м чоловіки;

- десятиборство чоловіки;

- метання диска чоловіки;

- метання диска жінки;

- метання молота жінки;

- метання молота чоловіки;

- семиборство жінки;

- стрибок у висоту жінки;

- стрибок у висоту чоловіки;

- метання списа чоловіки;

- метання списа жінки;

- стрибок у довжину жінки;

- стрибок у довжину чоловіки;

- марафон чоловіки;

- марафон жінки;

- стрибок з шестом жінки,

- стрибок з шестом чоловіки;

- штовхання ядра чоловіки;

- штовхання ядра жінки;

- потрійний стрибок жінки;

- потрійний стрибок чоловіки.

1.2 Класифікація стрибків та їх характеристика

Стрибки поділяються на:

- стрибки у висоту

- стрибки у довжину

- потрійний стрибок

- стрибки з жердиною

Стрибки у висоту - вид легкої атлетики, який характеризується короткочасними м'язовими зусиллями вибухового характеру. Стрибкові вправи розвивають м'язи поперекового відділу, спини та ніг. Заняття стрибками поліпшують нервово-м'язову реакцію. За їх допомогою формують вміння миттєво концентрувати зусилля, орієнтуватись у просторі, розвивати швидкість, силу, спритність та інші рухові якості. Під час долання планки чудово розвиваються окомір і м'язові відчуття.

Стрибок у висоту складається з чотирьох фаз: розбігу, відштовхування, переходу через планку і приземлення. За своєю значущістю в досягненні кінцевого результату фази не рівноцінні. Тривалий час удосконаленню фази переходу через планку відводилась провідна роль, ріст спортивних результатів ставився у пряму залежність від ефективності техніки долання планки. Неухильний пошук в цьому напрямі зумовив зміну однієї техніки іншою, яка давала змогу ефективніше використовувати спеціальну фізичну підготовку стрибунів: переступання - перекат - хвиля - перекидний - «фосбюрі-флоп». Поява техніки стрибка «фосбюрі-флоп» і стрімкий ріст спортивних результатів стрибунів спричинили зміну поглядів спеціалістів на процес удосконалення технічної майстерності і методику підготовки спортсменів. У часи популярності «перекидного» при підготовці стрибунів увага зосереджувалась на розвитку насамперед силових якостей, на цій основі будувалась структура розбігу і відштовхування. Та з появою «фосбюрі-флоп» головною якістю стала швидкість. Техніку стрибка сучасних стрибунів, їх спеціальні фізичні якості сьогодні оцінюють за швидкістю розбігу, та швидкістю відштовхування. Сучасна техніка стрибка у висоту характеризується раціональним використанням високої швидкості розбігу, потужним реактивно-маховим поштовхом і доланням планки з якомога нижчим положенням ЗЦМТ спортсмена.