ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Законодавчо-правове регулювання надання платних послуг оздоровчого характеру
1.1 Право на надання платних послуг оздоровчими центрами
1.2 Захист прав споживачів комерційних послуг оздоровчих центрів
РОЗДІЛ 2. Методичне забезпечення надання платних послуг оздоровчого характеру
2.1 Мета та завдання оздоровчих центрів
2.2 Основні типи і зміст роботи оздоровчих закладів
2.2.1 Фітнес-клуби
2.2.2 Басейни
2.2.3 Спортивні клуби
2.3 Принципи організації роботи з клієнтами оздоровчих центрів
2.4 Матеріально-технічне забезпечення функціонування оздоровчих центрів
РОЗДІЛ 3. Рентабельність діяльності комерційних оздоровчих закладів
3.1 Принципи розрахунку економічної доцільності
3.2 Особливості досягнення прибутковості у сфері оздоровчих послуг
ВИСНОВКИ
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
БІБЛІОГРАФІЯ
Проблема. Cпад життєвого рiвня, залишковий принцип фiнансування системи охорони здоров`я, економiчна неефективнiсть iснуючої системи фiнансування охоронооздоровчих заходiв збільшення інтенсивності і тривалості праці суттєво погiршили здоров`я населення України. Фактичним проявом цього є те, що iз року в рiк зростає смертнiсть та падає народжуванiсть в Українi. Аналiзуючи смертнiсть населення України за останнi роки, можна вiдзначити рiзницю смертностi залежно вiд статi для осiб працездатного вiку. Тому успiшне перетворення всiх ланок народно-господарського комплексу України вимагає якiсно нових пiдходiв до вирiшення проблем охорони здоров`я, створення гнучкої i ефективної системи управлiння охороннооздоровчими закладами, iнтенсивного розвитку мережi оздоровчих центрiв, пiдвищення ефективностi витрат на охорону здоров`я.
Актуальність. Діяльність оздоровчих центрів по задоволенню потреб населення у послугах оздоровчого характеру для нейтралізації вражаючих факторів соціального середовища.
Об`єкт дослідження – законодавчо-правове поле в Україні щодо регулювання надання платних оздоровчих послуг.
Предмет дослідження – Закони України і директивно інструктивні матеріали Мінохорони здоров`я, Мінмолодьспорту, які регламентують функціонування оздоровчих центрів.
Робоча гіпотеза – знання змісту і функції правових актів у галузі комерції охорони здоров`я сприятиме формуванню системної уяви про умови відкриття та діяльності центрів оздоровчого спрямування для різних верств населення.
Мета дослідження: скласти ієрархію правових актів і директивно-інструктивних матеріалів, потрібних для відкриття приватного ОЗФ центру.
Завданнями роботи є:
1) провести аналіз законів України, які регулюють надання платних послуг оздоровчого характеру;
2) дати характеристику відомчим директивно-інструктивним матеріалам наданню платних послуг оздоровчого характеру;
3) з`ясувати умови досягнення рентабильності у діяльності комерційних оздоровчих закладів.
Методика дослідження: аналіз законів України і правових актів щодо підприємництва, а також інструктивно-директивних відомчих документів; систематизація документів за напрямками діяльності; класифікація їх функціонального значення.
Інноваційна новизна. В практиці фахової підготовки студентів за спеціалінсю «Фізична культура і спортивно-масова робота» та «Фізична культура та туризм» не включені матеріали по наданню оздоровчих послуг на комерційній основі, що широко застосовуються в практиці надання платних послуг.
Теоретико-методичнезначення теми: аналізуючи діяльність оздоровчих центрів комерційного типу можемо прослідкувати рівень надання послуг населенню та спроможність населення даними послугами користуватися. Для людини в сучасному суспільстві досить актуальним стало питання підтримання свого здоров`я, тому багато людей віддає перевагу користуватися послугами оздоровчих центрів, ніж займатися намооздоровленням, надання консультацій кваліфікованим спеціалістами набуває все більшої популярності серед населення України, зокрема та набирає все більших обертів на світовому ринку послуг.
Матеріали роботи можуть бути використані у відповідній навчальній темі фахової підготовки пр спеціальностям.
Надавати платні послуги оздоровчого характеру можуть суб`єкти підприємницької діяльності. Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; (Абзац другий статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1807-III від 08.06.2000)
юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України “Про підприємницьку діяльність”;
об’єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції. (Частину першу статті 2 доповнено абзацом згідно із Законом N 1807-III від 08.06.2000)
Щодо юридичних осіб та громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Найменування суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи повинне містити відомості про його організаційно-правову форму та назву. У найменуванні суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи забороняється використання повних або скорочених найменувань органів державної влади, органів місцевого самоврядування та похідних від цих найменувань, а також найменувань, тотожних найменуванню іншого суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи чи об’єднання громадян, внесених до відповідних реєстрів. (Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 2356-III від 05.04.2001)
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. (Частина четверта статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003)
Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.
Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.
Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України.
Перелік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується у зв’язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління, встановлюється Верховною Радою України. (Частина третя статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 304/95-ВР від 13.07.95, в редакції Закону N 1775-III від 01.06.2000 — набирає чинності 02.11.2000)
Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
вільний вибір видів діяльності;
залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;
вільний найм працівників;
залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;
вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;
самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця. (Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1987-III від 21.09.2000)
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України.
У разі коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено, підприємець керується цим Законом і своїм статутом.
Відносини, пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності, регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Умови здійснення підприємницької діяльності
Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності, крім об’єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі — органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб’єкта, якщо інше не передбачено законом. Забороняється реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності, найменування яких суперечать вимогам частини третьої статті 2 цього Закону. Відомості про зареєстровані суб’єкти підприємницької діяльності вносяться до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності. Порядок його ведення визначається Кабінетом Міністрів України. (Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1807-III від 08.06.2000, N 2356-III від 05.04.2001)
Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи подаються такі документи: