ТЕМА
РЕСУРСНО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПАСПОРТ
ГОРОДНЯНСЬКОГО РАЙОНУ
РОЗДІЛ І. ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ
1.1 Історія міста
Городнянщина — край з багатою історією, культурою, традиціями та мальовничою природою. Городня - поселення часів Київської Русі. За багатовікову історію Городня була місцем інтенсивних контактів різноманітних етносів і культур, не раз була в епіцентрі важливих історичних подій, ставала ареною боротьби могутніх сусідніх держав.
У писемних джерелах Городня згадується в 1552 році, коли в складі Московського війська в Казанський похід разом із стародубцями йшли «боярские дети Городни и Мощенки».
З 1618 року Городня у володінні польських шляхтичів Хвощів. У час створення урядом шляхетської Польщі Чернігівського воєводства (1635) Городня - містечко і центр Городнянського округу.
У середині 17 століття городнянці брали активну участь у селянсько – козацьких повстаннях та визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. Після Переяславської угоди 1654 року Городня стала адміністративною і військовою одиницею - сотенним містечком Чернігівського полку. До Городнянської сотні входили 55 населених пунктів.
29 червня 1709 року Російський імператор Петро I після розгрому шведської армії Карла 12 під Полтавою саме в Городні святкував свій День ангела (тезоіменництво) й на відзнаку героїзму місцевих жителів подарував місту три чавунні гармати (Дадоток А рис. 1). У 1888 році гармати були встановлені на п’єдесталі і збереглися до наших днів.
У 1732 році завдяки благодійницьким внескам купця 1 гільдії, міського голови Писарева Павла Миколайовича в центрі Городні був збудований величний храм святої Трійці (Додаток А рис.2). Ця перлина зодчества могла б прикрашати місто й сьогодні, але 70 років тому городнянська святиня була зруйнована комуністичною владою.
У 1764 році в Городні мешкало 125 сімей козаків та 185 сімей міщан та селян, а також стали населяти її євреї, більш ніж 300 осіб, в основному ремісники та купці.
У 1782 році на Україні було скасовано полковий адміністративний устрій і утворено 5 намісництв, у тому числі й Чернігівське. Намісництва, а потім і губернії ділилися на повіти. У цьому році Городня стала адміністративним центром одного з найбільших повітів Чернігівщини - Городнянського.
У 1782 році був затверджений для міста герб, який являв собою чорний якір на червоному фоні і три восьмикутні срібні зірки, одна зверху, а дві - з боків.
Якір, абсолютно подібний до городнянського, можна знайти на гербі польських Радзиць. Відомо, що в Польщу цей родовий герб потрапив разом зі своїм володарем із Німеччини, де він був подарований родоначальнику сім’ї ще в XIV столітті за доблесть у морській битві. Може бути, що в часи польського панування Городня була віддана одному з нащадків німецького моряка, зокрема Хвощу. Можливо, і перекочував якір із Німеччини до родового герба польського поміщика, а потім на герб міста Городні.
У наступному 1783 році повітове місто одержало різні вигоди і привілеї.
Важливу роль для пожвавлення економіки й торгівлі в Городні мало прокладення Лібаво – Роменської залізниці (1873 р.), а згодом відкриття в Городні банку.
У кінці 19 століття на кошти грузинського князя І. Орбеліані був споруджений Народний дом, у якому аматори показували спектаклі, потім створювався кінематограф. Будівля збереглася, тепер тут міститься дитячо-юнацька спортивна школа.
Під час першої світової війни та створення Української незалежної держави Городня стала епіцентром тих історичних подій. У місті формувалися загони Червоної армії М. Щорса, В. Боженка, М. Кропив'янського. Біля Городні діяли повстанці отаманів Галаки, Добровечора, Ющенка, Бусла.
У 1919 році у приміщенні Городнянської жіночої гімназії (тепер школа №2) (Дадоток А рис.3) знаходилось керівництво Чернігівської губернії, губком та губреввиконком під керівництвом Ю. Коцюбинського та Е. Бош.
У 1923 році повіти були ліквідовані, Городня стала центром району. Під час колективізації Городня знову в центрі подій. Для придушення виступів селян у Городню були викликані з Гомеля регулярні війська. 17 червня 1931 року повстанці під керівництвом „куркуля” Я. Рябченка ( в минулому начальник повітової міліції) біля Городні отримали поразку.
Під час Великої Вітчизняної війни 8 тисяч 425 жителів Городні та району загинули в боротьбі проти німецько – фашистських загарбників. Трьом городнянцям: О. Жижкуну, Б. Калачу, Й. Юфи (еврей) - присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У 1989 році в Городні почалось виробництво кольорових телевізорів «Агат». Це був єдиний районний центр на теренах тодішнього Радянського Союзу, в якому випускалась така високотехнологічна продукція.
У Городні тривалий час розміщувався 703 навчальний авіаційний полк Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків, який мав добре оснащення; аеродром, полігон, сучасні класи, тренажери. Тут сталі на крило тисячі висококласних льотчиків, серед яких десять майбутніх космонавтів.
З проголошенням незалежності України, в 1991 році, Городня знову стала прикордонним містом.
Символом віковічної дружби й братерства слов’янських народів — українців, росіян, білорусів — є величний Монумент Дружби на кордоні земель трьох держав (Додаток Б рис.1).
Городнянський край вписав в історію України десятки видатних імен із різних галузей суспільного й державного життя.
Особливе місце посідає Городнянщина в долях письменників: М. Коцюбинського, А. Кацнельсона, політичного діяча сучасності Л. Лук’яненка, професора, Заслуженого працівника народної освіти П. Назимка, хірурга М.Волковича, художників О. Лопухова, І. Серебряного. етнографа та історика С. Носа, міського голови П. Писарєва, інженера — архітектора Д. Савицького, військового діяча М. Щорса та багатьох інших відомих постатей.
РОЗДІЛ ІІ. ПРИРОДНІ УМОВИ
Геополітичне положення. Городня – місто історичне і є центром єдиного району України, який безпосередньо межує з Російською Федерацією та республікою Білорусь. Розташована на півночі Чернігівської області, по обидва боки невеличкої річки Чибриж (Додаток Б рис.2), яка впадає в річку См' ячка – притоку р. Снов (Додаток Б рис.3). Місто знаходиться в 3 км від залізничної станції Городня, на автошляху Чернігів-Сеньківка-Климово-Москва.
Відстань до обласного центру Чернігова автомобільним шляхом - 56 км, столиці Києва - 200 км, до Росії та Білорусі - 35 км.
Городня знаходиться в зоні дії міжнародного транспортного коридору №9, визначеного Критською конвенцією в рамках Європейського Співтовариства (Хельсінкі - Санкт-Петербург – Київ (Москва) – Одеса (Кишинів) – Бухарест – Александрополіс). Через місто проходять залізниця Санкт – Петербург - Сімферополь та автомобільна дорога Чернігів - міжнародний пункт пропуску „Сеньківка”, далі - на Росію (Брянськ, Москву) та Білорусь.
Крайні населені пункти району : на півночі – село Деревини, на півдні – село Макишин, на сході – село Сеньківка, на заході – село Володимирівка.
Віддаль між крайніми точками з півночі на південь 52 км, а зі сходу на захід – 40 км.
Площа району – 1 тис. 571,2 км кв.
Характеристика поверхні. Територія району розміщена на Придніпровській низовині. Відноситься до Чернігівського Полісся. Поверхня слабо хвиляста, піщана, місцями заболочена рівнина з мішаними лісами. Північна частина району більш хвиляста, має найбільшу висоту 175 м, південна – понижена в напрямі річки Снов, з середніми висотами 140-130 м. Навколо чимало хвойних та змішаних лісів, неподалік 150 – гектарне озеро Черемошне (Додаток Б рис.4).
Клімат. Клімат району характеризується такими показниками: найнижча температура, яка спостерігалася в районі, становила -37, найвища +38, кількість опадів 580-600 мм. Більша частина опадів випадає в теплий період року. Висота снігового покриву 20-30 см. Пересічна температура січня 70С, а липня +190С. Протягом року переважають західні вітри.
Особливості флори і фауни. Рослинний світ району, насамперед, представлений деревною рослинністю – лісами. Під ними у районі зайнято близько 31,5 тисячі гектарів. З деревних порід найбільш поширені сосна, дуб, береза, осика, вільха, граб, а також липа, клен, ясен. У лісах ростуть багато кущів та багаторічних трав’янистих рослин, як – ліщина, калина, шипшина, малина, глід, барбарис, ожина, суниці, брусниці, чорниці тощо. Ліси славляться грибами та лікарськими рослинами.
Лучна рослинність поширена на заплавах річок, тут ростуть такі трави, як, мітлиця, явір, осока, тонконіг, костриця та інші. Болота вкриті вологолюбними рослинами (очеретом, рогозою, аїром). В цілому в районі переважають культурні рослини та ліси, посаджені людиною.
На території району живуть різноманітні дикі тварини, розміщення їх нерівномірне. Найбільше видів диких тварин живе в лісах, болотах. Частіше зустрічаються лосі, козулі, дикі кабани, зайці, лисиці, їжаки, олені, єнотовидні собаки, єноти, куниці, борсуки, бобри, вовки. З птахів поширені зяблики, солов’ї, синиці, деркачі, очеретянки, сороки, граки, ворони, шуліки. Багато комах: мошки, комари, ґедзі, метелики. На полях можна побачити жайворонків, граків. На луках – лелек, плисок, сірих чапель, інколи іволгу. На болотах, водоймах, у долинах річок – диких гусей, качок, куликів, вальдшнепів. З плазунів зустрічаються гадюки, ящірки, вужі. В річках водяться: карасі, лини, в’юни, окуні, щуки, коропи, лящі, соми.
Зменшення площі лісів, боліт призвело до загибелі таких тварин як тури, тарпани, бурі ведмеді.
Унікальні ландшафтні і природні об’єкти. „Кримок” – ботанічний заказник 434 га, Рубізьке лісництво. Ділянка мішаного лісу з переважанням дуба віком 40-50 років. У трав’яному покрові лісу зростають барвінок, конвалія та інші лісові рослини.
«Мальча» – ботанічний заказник, Рубізьке лісництво. Змішаний ліс віком 40-60 років. У лісовому трав’яному покрові значні запаси цінних рослин і, зокрема, барвінку, золототисячника, конвалії.