Міністерство фінансів України
Український державний університет фінансів і міжнародної торгівлі
Фінансово-економічний факультет
кафедра філософії та гуманітарних дисциплін
НАУКОВА РОБОТА
З ФІЛОСОФІЇ НА ТЕМУ:
«МОДЕЛЮВАННЯ ЯК МЕТОД НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ »
студентки І курсу
2 групи «фінанси і кредит
Сингаївської Тамари
Станіславівна
Науковий керівник:
доцент Зелінський М.Ю.
К-2008р.
Зміст
Вступ
І. Основні характеристики моделювання як методу наукового пізнання.
ІІ. Специфіка соціального моделювання.
Висновок
Література
Вступ
Майбутнє для нас, що
живуть в емпірії, існує тільки як
завдання, тих не стільки і якості
майбутнього, скільки в якості
сьогодення
Л. П. Карсавин
Актуальність дослідження
Людство - це можливо єдиний вид живих істот, що живе з відчуттям часу й ділить його на сьогодення, минуле і майбутнє. Можна сказати, що одним з невід'ємних якостей виду Homo sapiense є інтерес до майбутнього. Кожна конкретна людська соціальна система на будь-якому відрізку своєї історії завжди намагається довідатися, прояснити, пророчити й передбачати своє майбутнє. Люди не перестають замислюватися про прийдешнє. Майбутнє, і далеке, і близьке, стосується як конкретної особистості, так і суспільства в цілому. Майбутнє тривожить нас усіх у силу якихось внутрішніх психологічних або наукових мотивацій плюс, звичайно ж, з погляду соціально-економічної вигоди. Проте, при всіх численних спробахпередбачення соціального розвитку дотепер не створено єдиної однозначної картини майбутнього. Людство так і не може прийти до загального знаменника із приводу завтрашнього дня як окремої особистості, так і суспільства в ціпом.
Спроба створення цілісної універсальної картини майбутнього суспільства в досить віддаленій його перспективі зажадала б величезних витрат як матеріальних, так і наукових. Що стосується найближчого майбутнього, то його можливо спрогнозувати на основі моделі.
Моделювання здійснюється різними соціальними науками: політологією, соціологією, філософією, економікою, культурологією, психологією й т.д. Науково-філософське моделювання й прогнозування суспільства відрізняється від релігійних, есхатологічних, футурологічних й ідеологічних форм і концепцій передбачень, насамперед, тим, що воно може бути проведено, по-перше, лише на базі реальних актуальних тенденцій суспільного розвитку, по-друге, тільки з опорою на раціональний системний методологічний апарат.
Кожна із соціогуманітарних наук фокусує свою увагу на моделюванні тенденцій розвитку соціальних систем у різних планах й аспектах. Так, наприклад, як відомо, політологія в дослідженні майбутнього більшою мірою концентрується на політичних світових процесах й явищах, проблемах глобалізації, потенційних змінах у політичних системах. А скажімо, соціологія фокусується на тенденціях соціальної сфери суспільства, на специфіці розвитку цивільного суспільства й наслідках соціальних експериментів. Економіка стурбована можливими поворотами фінансових потоків і змінами кон'юнктури ринку. Для культурології важливими є зміни, які можуть відбутися врамках духовної культури людей і мистецтва. Психологія займається можливою трансформацією людської психіки й свідомості.
Можна сказати, що інформація про майбутнє, що поставляють різні науки, носить досить мозаїчний й ізольований характер, і найчастіше служить лише досягненню конкретної мети. Проте, соціальна філософія використовує, інтегрує, синтезує й аналізує релевантні інформаційні дані всіх інших суспільних і гуманітарних наук для побудови соціальної моделі й на її основі прогнозу. Але, на відміну від приватних наукових дисциплін, соціальна філософія намагається змоделювати соціум у цілому, спрогнозувати його потенційний розвиток узагальнено з урахуванням всіх явищ і процесів суспільної життєдіяльності.
Отже, пояснення загальних контурів найближчого майбутнього соціальної системи є завданням саме соціально-філософської рефлексії. Звертання до дослідження моделювання суспільства майбутнього в сучасній соціальній філософії є актуальним завданням, насамперед, що випливають з таких причин:
По-перше, у теоретичному, науково-пізнавальному аспекті, моделювання стає усе більше використовуваним і необхідним методом для вивчення як окремих соціальних сегментів, процесів, структур, так і суспільства в цілому. Моделювання дає можливість проводити дослідження громадського життя більш ефективно, виявляти сховані протиріччя в її пізнанні, адекватно здійснювати прогнозування й проектування соціальної реальності,
По-друге, у соціально-практичному аспекті, моделювання сприяє більш результативному передбаченню явищ і процесів розвитку навколишньої соціальної дійсності, виявленню її неоднозначних, небезпечних і чреватих катастрофами тенденції, допомагає вчасно виявляти й попереджати небажані, кризові наслідки. Суспільство вкрай потребує обґрунтованих, зважених, спрямованих на привнесення в нього стабільності й гармонії, моделях і прогнозах.
По-третє, в індивідуальному аспекті, моделювання необхідно кожної окремої особистості для більше адекватного бачення майбутнього й можливості скорегувати власні дії із суспільними тенденціями, щоб тим самим досягти поставлених цілей.
Труднощі, які виникають при моделюванні суспільства й прогнозуванні його розвитку в рамках соціальної філософії, насамперед, зв'язані: по-перше, із суперечливістю й масивністю вступник емпіричної інформації, по-друге, із прискоренням соціальних процесів, по-третє, з поліпарадигмальністю самої соціальної філософії.
Саме тому, моделювання суспільства й прогнозування його потенційного розвитку в рамках соціальної філософії має яскраво виражений проблемний і дискусійний характер. І прийти до загального висновку і накреслити якісь контури розвитку суспільства в цілому є досить важким завданням.
Ступінь розробленості проблеми
Моделювання суспільства й прогнозування його потенційного розвитку на найближчу перспективу є досить новою, свіжою й актуальною проблематикою для сучасної соціальної філософії.
Що стосується науки в цілому, то метод моделювання вже давно й активно використається в її сфері для прогнозування характеру розвитку й поводження технічних, фізичних і біологічних об'єктів, і в цьому плані він досить добре розроблений.
У науковій літературі був початий ретельний эпістемілогічний аналіз терміна «моделювання» і проведене його категоріальне розведення з іншими поняттями й категоріями.
Важливий внесок у загальну гносеологічну характеристику моделювання внесли відомі вітчизняні й закордонні дослідники, серед яких слід особливо зазначити таких учених, як: В. Абишов, Б.В. Бірюков, У.М. Глушков, А.А. Ляпунов та багатьох інших.
Учені аналізують метод моделювання в різних аспектах, планах і на різних рівнях. Тим не менш, якщо спробувати синтезувати гносеологічні концепції й отримані висновки, то можна зробити висновок про те, що в науковій літературі моделювання розглядається, насамперед, як спосіб створення моделей-аналогів, що існують тільки на дійсний момент феноменів і процесів навколишньої дійсності. Метою моделювання як наукового методу є одержання нової інформації про існуючий об'єкт через модель, в умовах труднощів або принципової неможливості безпосереднього вивчення існуючого об'єкта.
Моделювання як метод дослідження значною мірою корелюється з експериментом, абстрагуванням й ідеалізацією, які відіграють важливу роль при побудові аналогів складних багаторівневих системних об'єктів, чиє функціонування залежить від великої кількості показників. Подібні системні об'єкти відбиваються, реконструюються й рефлексуються в різних, неминуче іноді взаємодоповнюючих, а іноді суперечних один одному моделях.
Моделювання, як метод науки, завжди, так чи інакше, працює в тісному зв'язуванні з науковою теорією. При цьому, важливо розуміти, що Генезис наукової теорії й побудова адекватної моделі в її границях неможливо без обліку специфіки дії законів у тій або іншій області дослідження.
Методологія моделювання усе ще має потребу в подальшій науковій розробці. Тому що дотепер не існує єдиних конвенціональних підходів до створення моделей. Це можливо пов'язане з тим, що модель завжди будується для досягнення конкретних завдань теоретичного або практичного дослідження, що звичайно проводиться в різні й слабо сполучних сферах науки в цілому.
Потрібно підкреслити, що моделювання є недосконалим науковим методом тому, що на практиці неможливо привести кожну модель в ідеальну відповідність із об'єктом дослідження. За допомогою моделі не виходить охопити, виразити й відбити кожен реальний об'єкт у конкретному контексті, з огляду на всі існуючі й істотні різноманітні діалектичні взаємозв'язки й фактори.
У всякому разі, застосування моделювання в науковому пізнанні скорочує витрати й строки дослідження. Тим самим, моделювання виявляється ефективним науковим методом і дає можливість більш чітко ідентифікувати, аналізувати, а часом, навіть поліпшувати й раціоналізувати реальні феномени й процеси навколишньої нас дійсності.
Застосування моделювання в рамках соціальних наук, і особливо в соціальній філософії, для прогнозування розвитку як окремих
соціальних сегментів і структур, так і суспільства в цілому є досить новою науково-філософською проблематикою. І важливо розуміти, що калькована проекція моделювання з області математичних і технічних наук на область соціальної філософії просто не адекватна й неправомірна. Тому що, моделювання суспільства і його компонентів, як об'єктів соціального пізнання, що володіють певною специфікою, своєрідністю і, що дуже важливою якісною відмінністю від всіх фізичних, технічних і біологічних об'єктів, вимагає не стільки знанні математики, скільки цілісного філософського підходу, інтуїції, уміння розкривати внутрішню логіку розвитку конкретних соціальних феноменів і процесів. Соціальне моделювання вимагає високої інтелектуальної культури, в основі якої - здатність розуміння складності сучасного суспільства і його сегментів.