Смекни!
smekni.com

Прості і складні судження (стр. 1 из 4)

Контрольна робота

З курсу „Логіка”

Завдання: ВАРІАНТ 2

Теоретичне питання:

Прості і складні судження.

Задачі:

1. Здійсніть обмеження понять: вечеря; держава; м. Суми.

2. Укажіть вид і склад визначень та проаналізуйте їх з погляду правильності:

Розділ медицини, який вивчає медичні та судові проблеми, які виникають у слідчій та судовій практиці, називається судовою медициною.

Ідеалізм - загальне визначення філософських вчень, які ґрунтуються на ідеалістичних ідеях.

Банк – фінансова установа, яка забезпечує циркуляцію грошей.

3. Визначте вид судження, його терміни, їх розподіленість, зв’язку і кванторне слово: Кожний мисливець любить розповідати різні “мисливські байки”.

4. Згідно із структурною формулою придумайте умовивід і поясніть результат:

S- - М+

М+ - Р-

________

S- - Р-

5. З’ясуйте, чи виконуються логічні закони в таких судженнях:

Абітурієнти, яких вчора зарахували до вузу, сьогодні зібралися в актовому залі.

Деякі люди вміють плавати. Деякі люди не вміють плавати.

6. Визначте вид, формулу, модус силогізму. Зробіть висновок і проаналізуйте його правильність:

Правління або схвалить бізнес-план, або рекомендуватиме доопрацювати його.

Правління не схвалило бізнес-план.

Отже, ...

7. Наведіть приклад умовиводу за схемою, визначте його вид:

S 1 - Р

S 2 - Р

S 3 - Р

S1, S2, S3 вичерпують клас К

К ε Р

8. Спростуйте тезу:

Васюта є цінним працівником фірми “Колос”.

9. Визначте, яка форма мислення виражена у міркуванні. Дайте їй коротку характеристику:

Видатний український філософ ХІХ століття.

1. Прості і складні судження

Розглянемо види суджень. Усю множину суджень можна поділити на дві підмножини: прості і складні судження.

Простим називають таке судження у якому жодна логічна частина не є окремим судженням. Або простим називається судження, яке не має самостійних частин.

Наприклад, «Книга є джерелом інформації», якщо відняти будь-яку частину цього судження («книга», або «джерело інформації»), то окремо взята вона не буде судженням, а вихідне судження, як цілісний об'єкт, зруйнується.

Складним називається таке судження, яке складається із двох або більше простих суджень, що пов'язані логічними сполучниками, а кожна із його правильних частин буде окремим судженням.

Наприклад:

1. «Марс і Юпітер — це планети Сонячної системи»;

2. «Якщо тіло має меншу питому вагу від води, то воно не потоне» тощо.

Ці два судження є складними, тому що кожне з них можна розкласти на два простих судження. У 1 судженні: прості судження «Марс — це планета Сонячної системи», «Юпітер — це планета Сонячної системи» поєднуються логічним сполучником «і». У 2 — «Тіло має меншу питому вагу від води», «Воно не потоне» поєднуються логічним сполучником «якщо, то».

Зупинимося на аналізі простих суджень.

За характером ознаки, яка представлена предикатом судження, розрізняють такі види суджень:

а) атрибутивні;

б) судження з відношеннями, або судження про відношення;

в) судження існування.

Атрибутивним називається таке просте судження, предикат якого представляє таку ознаку, як властивість. Можна ще й так визначити атрибутивне судження: «Атрибутивним судженням називається такий вид простих суджень, в яких йдеться про притаманність предметам якихось властивостей, або про їх відсутність у предмета». Наприклад, «Франція є республікою», «Жоден мій знайомий не має вищої освіти» тощо.

Судженням з відношеннями називається такий вид простих суджень, у яких предикат представляє таку ознаку, як відношення між предметами. Наприклад: «Київ розташований вище по Дніпру, ніж Канів», «Мій приятель не знає мого брата» тощо. У першому судженні стверджується, що відношення «розташований вище по Дніпру» має місце між двома предметами «Києвом» і «Каневом». У другому судженні заперечується, що відношення «знає» має місце між «моїм приятелем» і «моїм братом».

Судженням існування називається вид простих суджень, у яких предикат виражає наявність (буття) предмета. Наприклад: «Є люди, які можуть прогнозувати майбутнє», «Не існує життя на Місяці» тощо. У першому судженні стверджується існування людей, здатних до прогнозування. У другому судженні заперечується наявність живого на такому космічному об'єкті, як Місяць.

Зупинимося на аналізі атрибутивних суджень. Інтерес до атрибутивних суджень у традиційній логіці був викликаний тим, що вони виступили вихідним матеріалом у побудові Арістотелем першої теорії логічного висновку — силогістики. Значною мірою це зумовлювало й те, що решта простих суджень (судження з відношеннями і судження існування) після відповідних синтаксичних реконструкцій тлумачилися як атрибутивні.

Атрибутивні судження поділяються на види за кількістю і якістю.

За якістю виділяють:

- стверджувальні

- заперечу вальні атрибутивні судження.

Наприклад, «Злочин є суспільно небезпечним вчинком» — сверджувальне судження; «Жоден мій приятель не має посвідчення водія» — заперечу вальне судження..

За кількістю розрізняють:

- одиничні;

- загальні;

- часткові атрибутивні судження.

Одиничним називається таке атрибутивне судження, у якому суб'єктом виступає одиничне поняття.

Наприклад: «Автор «Кобзаря» є відомим художником».

Загальним називається таке атрибутивне судження, у якому суб'єктом є загальне поняття.

Наприклад: «Трапеція є геометричною фігурою».

Частковим називається атрибутивне судження, у якому суб'єкт представляє частину класу досліджуваних предметів.

Наприклад, «Деякі книжки мають довідковий характер».

Ці дві типології атрибутивних суджень виділяються у методичних цілях. У практиці міркування вони існують у взаємодії, тому спеціально виділяють типологію атрибутивних суджень за «об'єднаним поділом за кількістю і якістю»:

- загальностверджувальні;

- частковостверджувальні;

- загальнозаперечувальні;

- частковозаперечувальні атрибутивні судження.

Загальностверджувальним називається судження, яке за кількістю є загальним, а за якістю стверджувальним.

Наприклад: «Будь-яка планета має природний супутник».

Схема загальностверджу вального судження така:

«Будь-який S є Р».

Позначається цей вид суджень буквою «А».

Це позначення береться від першої букви латинського слова «affirmo» (стверджую). «А» фіксує логічний термін у структурі загально стверджувального судження «Будь-який ... є ...». «<S» і «Р» — це дескриптивні терміни. Отже, структуру загальностверджувального судження можна записати так: Asp.

Частковостверджувальним судженням називається таке атрибутивне судження, яке за кількістю є частковим, а за якістю стверджувальним.

Наприклад: «Деякі злочини є посадовими».

Схема частковостверджувального судження має такий вигляд:

«Деякі S є Р».

Позначається це судження буквою «І».

Це друга голосна буква у слові «Affirmo». «І» виражає логічний термін у структурі частковостверджувального судження: «Деякі ... є ...». Отже, частко-востверджувальне судження позначається символом: Isp.

Загальнозаперечувальним називається атрибутивне судження, яке за кількістю є загальним, а за якістю — заперечувальним. Наприклад: «Жоден мій знайомий не був серед учасників семінару».

Загальнозаперечувальне судження має таку схему:

«Жоден S не є Р».

Це судження позначається першою голосною буквою у латинському слові «Nego» (заперечую) — «Е». Символ «Е» представляє логічний термін у загальнозаперечувальному судженні: «Жоден ... не є ...».

Записується структура загально заперечувального судження так: Esp.

Частковозаперечу вальним називається атрибутивне судження, яке за кількістю є частковим, а за якістю заперечувальним. Наприклад, «Деякі мої друзі не були запрошені на свято».

Схема частковозаперечувального судження така:

«Деякі S не є Р».

Позначається це судження другою голосною буквою у слові «Nego» — «О». Символ «О» фіксує логічний термін у частково заперечувальному судженні: «Деякі ... не є ...».

Структура цього судження записується так: Osp.

Атрибутивні судження можна розглядати як з точки зору інтенсіоналу, так і з точки зору екстенсіоналу. Попередній розгляд атрибутивних суджень базувався на їх інтенсіональній характеристиці. Тобто, до уваги брався факт притаманності або непритаманності предметам якоїсь властивості.

З точки зору екстенсіоналу атрибутивне судження можна тлумачити як судження про повне або часткове включення чи невключення обсягу одного терміна S до обсягу іншого терміна Р.

Наприклад:

1. «Будь-яке дерево — є рослина».

2. «Будь-який квадрат є рівностороннім прямокутником».

3. «Деякі поети — лауреати».

4. Деякі книжки є підручниками».

5. «Жодний природний супутник не є планетою».

6. «Деякі злочини не є посадовими».

7. «Юпітер є планета».

8. «Місяць не є планетою».

Із позицій екстенсіональної характеристики наведені вище судження можна відповідним способом і у кожному конкретному випадку подати як схему:

1. Wx S(x)

Wx P(x) — Asp.

І

2. Wx S(X)

Wx P(x) — Asp.

II

3. Wx S(x)

Wx P(x) — Isp.

ІІІ