Акцизне оподаткування в Україні (стр. 3 из 4)

В Україні при встановленні ставки акцизного збору прагнули покласти в основу економічні методи регулювання, визнані в усьому світі. Економічна теорія обґрунтовує частку акцизу в загальному бюджеті держави на рівні 5% (у країнах з перехідною економікою вона може сягати 7–8%). Непродумані, дії в цій сфері негайно призводять до зростання нелегального виробництва і контрабанди. Уникнути таких негативних наслідків, а також зробити акцизну політику України цивілізованою, сучасною і узгодженою із світовою практикою — держава і ставить своєю метою. Коли на початку 1996 року парламентський Комітет з питань фінансів і банківської діяльності почав займатися питаннями оподаткування тютюнової галузі, багато хто звинувачував його у невчасності цього кроку: прибутки до бюджету галузь дає незначні, курити шкідливо для здоров’я. Наше суспільство, на жаль, ще не настільки переймається здоровим способом життя, щоб сигарети стали «зайвим» товаром. А якщо попит є, необхідно створити всі умови, щоб його задовольняла якісна продукція, вироблена в Україні. Заборони тільки заганяють проблему в глухий кут і ведуть до розгулу контрабанди і чорного ринку. На час створення закону в Україні діяли вітчизняні підприємства, прийшли кілька міжнародних компаній, і логічно було створити такі умови для їхньої роботи, щоб податки залишалися в нашій країні (і використати їх, своєю чергою, на гострі соціальні потреби — допомогу хворим, малозабезпеченим, пенсіонерам тощо. Крім того, налагодження виробництва безпосередньо в Україні дає змогу контролювати якість продукції та регулювати ринок відповідно до розвитку суспільних відносин. І що важливо — створює додаткові робочі місця. Саме в таких умовах приймали Закон «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби в Україні», розроблений комітетом. Про ефективність і своєчасність цього документа можна судити з таких цифр: виробництво збільшилося з 46 млрд шт. сигарет 1996 р. до 69 млрд шт. 2001-го, а надходження від акцизного збору — з 54 млн грн до 583 млн грн відповідно. Зараз все частіше лунає думка, що акцизи на тютюнові вироби слід збільшити, оскільки вони менші, ніж у європейських країнах. Цю думку можна підтримати, але в такому разі до рівня цивілізованих європейських країн необхідно наблизити й інші економічні показники: рівень зарплати, внутрішнього валового продукту на душу населення. Водночас підвищення ставок і, відповідно, кінцевої вартості товару для споживача особливо не змінить ситуації з дорогою продукцією — копійчана націнка не вплине на платоспроможного споживача. Зате навіть мінімальне підвищення ціни для продукції недорогих цінових сегментів буде відчутним і вплине передусім на споживача , чий рівень прибутків залишає бажати кращого.

Акцизи на тютюнові вироби в Україні трохи вищі, ніж у Росії та Молдавії, але нижчі, ніж у Польщі. Тому у питаннях регулювання їх розміру необхідно виявляти особливу гнучкість. Хай там як, від сусідів ми ізолюватися не можемо, і рівень взаємовпливу залишається досить високим. Особливо це стосується Росії, де, як відомо, існує велике перевиробництво сигарет.

На державному рівні узгодження акцизної політики з країнами-сусідами ще серйозно не опрацьовували. В Україні, як відомо, діє специфічна система стягнення акцизного збору. У Європі загальноприйнятою є змішана система, з майбутнього року переходить на неї і Росія. Вже саме географічне розташування нашої країни — між Росією і Європою — зумовлює те, що майбутнє України саме за змішаною системою. Перехід до неї — логічна реакція на зміни в світі.

Акцизна політика має втілювати розумний баланс, з урахуванням орієнтації нашої зовнішньої політики та ситуації на ринках країн-сусідів. Інша справа, що ці питання необхідно вирішувати поетапно, з урахуванням внутрішніх особливостей, а не бездумно копіювати чужий досвiд. У будь-якому разі, тільки змішана система дасть нам змогу інтегруватися в Європу (такою є вимога Директиви № 5 ЄС) і паралельно з цим убезпечити себе від напливу на ринок, зокрема, російських марок — така перспектива загрожує нам через неузгодженість і відмінності в акцизній політиці наших держав. Є реальна перспектива виробництва сигарет наступного року, що також сприятиме зростанню прибутків бюджету, не змінюючи податкового навантаження. Проте державна скарбниця постійно потребує нових джерел надходжень. З огляду на це, а також на вимоги європейського співтовариства, в яке ми прагнемо інтегруватися, рано чи пізно перед нами постане запитання: «Що робити далі?».

Змішана система — найгнучкіша форма стягнення акцизного збору. Вона об’єднує переваги адвалорної та специфічної, стягуючи податок і в фіксованих одиницях, і в процентах до ціни. Крім того, вона сприяє рівномірнішому розподілу податкового навантаження. Для початку пропонується доповнити вже наявну фіксовану ставку адвалорною складовою. Вищою вона буде для дорогої продукції, і я думаю, це коректно, оскільки дорогі сигарети курять заможніші споживачі.

До того ж, прибутковість продукції вищої цінової групи набагато вища тому, що виробник здатний утримувати певну вартість на неї, навіть з урахуванням вищої процентної ставки. Тобто адвалерна ставка забезпечить соціальну справедливість, адже акциз — це насамперед соціально орієнтований податок. І якщо на недорогу групу сигарет він не підвищуватиметься, то на дорогі, прибутковість яких і так вища, він буде цілком виправданий. Я не згодна з тими, хто каже, що в разі підвищення акцизу на дорогі сигарети споживач перейде до продукції нижчої якості. На сьогодні в Україні діє специфічна система стягнення акцизу. Згідно із Законом «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби» нині встановлено такі розміри ставок: для сигарет без фільтра 5 грн за 1000 штук, з фільтром — 10 грн за 1000 штук. Крім того, з 1999 р. в Україні чинний спеціальний збір до Пенсійного фонду — 1,5 грн за 1000 штук для сигарет без фільтра і 2,5 грн за 1000 штук для сигарет з фільтром. Останнім часом виробники дедалі частіше порушують питання про недоцільність стягнення такого податку, який, по суті, є ще одним акцизним збором. Їх пропонують об’єднати в один, що спростить i механізм сплати, і адміністрування державою.

Система оподаткування акцизним збором має бути диференційована

в декількох напрямках:

- сприяння зменшенню споживання продуктів, які несуть шкоду здоров’ю;
вилучення надприбутку на окремі високорентабельні товари (продукцію), в алежності від споживчих якостей та попиту на них;

- стимулювання зменшення енергоспоживання та енергетичної залежності.

Вирішення зазначених задач вимагає постійного коригування ставок акцизного збору. Алкогольні напої та тютюнові вироби є продукцією, яка завдає шкоду здоров’ю.

На даний час ставки акцизного збору в країнах ЄС значно перевищують ї х рівень в Україні. Так, мінімальне податкове зобов’язання з акцизного збору на тютюнові вироби в Європі регламентовано у розмірі не менше ніж 57 % від ціни найбільш уживаної цінової категорії сигарет та 60 євро за 1000 штук.

Надзвичайно гострою соціально-економічною проблемою у сфері виробництва та обігу алкогольних напої в та тютюнових виробів залишається
наявність тіньового сектору. У зв’язку з цим необхідно вдосконалювати систему контролю з боку державних органів за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

Сфера застосування акцизних складів в Україні звужена до місць: виробництва і зберігання етилового спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів. Використовуючи акцизні склади, держави — члени ЄС забезпечують ефективний контроль за обігом усіх підакцизних товарів, а також своєчасне й повне стягнення акцизного податку.

В Україні встановлені правові засади для застосування сукупного мінімального акцизного податку на сигарети (Директива Ради 92/79/ЄЕС), однак поки що не створено правових засад для поступового підвищення частки адвалорної ставки в акцизному зборі на сигарети (Директива Ради 95/59/ЄС).