Основними завданнями податкової реформи в Україні є: удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань. Встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов’язань держави і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням. Забезпечення проведення легалізації доходів та майна, отриманих з порушенням податкового законодавства (з яких не були сплачені податки). Суттєве спрощення принципів і процедури нарахування і сплати податків, суттєве скорочення різноманітної звітності за для скорочення трудовитрат. Забезпечення рівномірного розподілу податкового навантаження на суб'єктів господарювання, за вийнятком лише окремих видів діяльності на кшталт грального бізнесу [28].
Реформування оподаткування податком на прибуток підприємств повинно відбуватися шляхом:
усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання і оцінки доходів та витрат з метою створення умов для складення декларації про прибуток за даними бухгалтерського обліку [1; 2];
реформування системи оподаткування прибутку підприємств фінансового сектору економіки;
поширення дії загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб'єктів господарювання (починаючи з 2011 року);
звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;
поетапного зниження ставки податку до 20 відсотків [5];
забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом застосування принципу "прискорена амортизація" до пріоритетних інноваційних технологій;
стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадження інвестиційно – інноваційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють кваліфіковане інвестування інноваційного спрямування (зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентному частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, з 2014 року).
Визнання доходів та витрат з метою визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток здійснювати за методом "нарахувань" та співставлень, передбаченим відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [5].
Так, доходи та витрати враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Таким чином, на відміну від діючого податкового законодавства, попередня (авансова) оплата товарів (послуг) не буде визнаватися витратами (доходами) і не впливатиме на податкові зобов'язання платника.
Отже, зазначена норма сприятиме перекриттю схем мінімізації податкових зобов'язань та зловживанням при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток суб'єктами господарювання.
З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (послуг) та вестимуть облік балансової вартості запасів.
Доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, класифікуються за такими групами:
дохід від реалізації товарів (послуг);
позареалізаційні доходи.
Дохід від реалізації товарів визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
покупцеві перейшло право власності на товар;
підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованими товарами.
Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:
собівартість реалізованих товарів (наданих послуг);
інші витрати.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (наданих послуг) визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (послуг).
Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Перехід на метод "нарахувань" та співставлень при визнанні доходів та витрат у податковому обліку дозволить значно скоротити тимчасові різниці між податковим та бухгалтерським обліком.
Разом з цим, слід переглянути цілий ряд постійних різниць, що існують в даний час між податковим та бухгалтерським обліком.
Так, наприклад, пропонується скасувати обмеження по врахуванню витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів при визначенні об'єкту оподаткування, а також витрат на гарантійний ремонт та заміну бракованого товару, умови якого оприлюднені продавцем товару.
Також без обмежень включати витрати на навчання та підвищення професійної кваліфікації працівників робітничих професій .
Витрати із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) враховувати при визначенні об'єкту оподаткування у збільшеному розмірі (з п'яти до шести відсотків від суми загальних витрат за звітний податковий період).
Наблизити правила визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку яке полягає у наступному.
Нарахування амортизаційних відрахувань пропонується здійснювати за будь – яким з діючих методів, що базуються на застосуванні строків корисного використання та з використанням основних правил, прийнятих у бухгалтерському обліку для нарахування амортизації, як складової витрат відповідного виду. При цьому для амортизації об'єктів основних засобів, що не є активним капіталом, обов'язковим для застосування є прямолінійний метод, це стосуватиметься капітальних витрат на поліпшення земель, не пов'язаних з будівництвом, будинків, споруд, передавальних пристроїв, багаторічних насаджень, тимчасових (нетитульних) споруд.
Для інших груп основних засобів, що формують активну частину капіталу, може застосовуватися прискорена амортизація за іншими методами, які самостійно можуть обиратися підприємством.
Також запровадити прискорений метод амортизації для виробників високотехнологічної продукції та інноваційних підприємств.
Платникам податку, які реалізують інвестиційні та інноваційні проекти (програми) у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку може бути надано інвестиційно – інноваційний податковий кредит.
Сутність такого кредиту полягатиме у відстроченні на визначений термін але не більше ніж на три роки сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток, який отримано таким платником від реалізації інвестиційного (інноваційного) проекту.
Сума інвестиційно – інноваціного податкового кредиту не може перевищувати суму інвестицій, фактично внесених платником - суб'єктом господарювання згідно з інвестиційним (інноваційним) проектом, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.
При цьому, за користування інвестиційним податковим кредитом нараховуватимуться проценти на непогашену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 50 відсотків облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день користування таким кредитом. Ці проценти сплачуватимутьсяся щомісячно [5].
Також передбачено встановлення напрямків цільового використання інвестиційно – інноваціного податкового кредиту та відповідальність платника за нецільове використання.
Витрати, здійснені платником податку відповідно до інвестиційних проектів, схвалених Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України, на будівництво (створення) або поліпшення капітальних активів, які після закінчення будівництва передані у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації), враховуються у зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток такого платника податку у сумі, що дорівнює сумі таких витрат та не перевищує 80 відсотків від суми податкового зобов'язання, нарахованого за результатами звітних (податкових) періодів, наступних за періодом, в якому здійснена така передача.
Підтвердження факту передачі закінчених будівництвом об'єктів у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації) платниками, які реалізують зазначені інвестиційні проекти, за поданням обласних державних адміністрацій чи Ради Міністрів Автономної Республіки Крим надає Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України.
Зазначена норма направлена в першу чергу на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання щодо будівництва інфраструктури державної власності чи власності територіальних громад.
Стосовно базового податкового періоду для обчислення та сплати податку, слід зазначити, що таким періодом залишається календарний квартал. При цьому, ведення податкового обліку здійснюється наростаючим підсумком з початку року.
Також слід внести зміни до правил регулювання у податковому обліку сумнівної заборгованості, які направлені на зниження бюджетних ризиків та збереження основних прав платників на коригування податкових зобов'язань у зв'язку із несвоєчасними розрахунками покупців.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що у бухгалтерському обліку фінансовий результат по операціях з цінними паперами визначається по кожній операції окремо, треба аналогічним чином визначати фінансовий результат по операціях з цінними паперами і у податковому обліку.