Смекни!
smekni.com

Система оподаткування України (стр. 1 из 3)

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Кафедра

теорії та історії державного права

Реферат

з курсу «Податкова система»

на тему:

«Система оподаткування України»

Виконав:

студент 2 курсу,

спеціальності ЕЕП203, 3 групи,

Снєгірьов М.О.

Перевірив викладач,

Зубачова І.С.

Київ – 2010


План

Вступ

1 Податок, його сутність, основні види

1.1 Сутність податків

1.2 Види

1.3 Загальнодержавні податки

2. Призначення системи оподаткування

3. Оподаткування бізнесу, підприємницької діяльності, нововведення

Висновок

Список літератури


Вступ

В цій роботі роз’яснюється сутність системи оподаткування в Україні. А саме, починаючи з основи: що таке податок, його суть, основні види податків в розвинутих країнах світу, та звичайно ж в Україні і закінчуючи нововведеннями в її систему оподаткування. Таким чином охоплюється досить широкий спектр питання який дозволяє ознайомитися з системою оподаткування загалом зачіпаючи при цьому сьогоднішні проблеми, що до яких в кінці приведені висновки.

1 Податок, його сутність, основні види

Письмові згадки про податки датовані IV тисячоліттям до н.е.. В епоху феодалізму податки вилучались у грошовій та натуральній формі здебільшого з селян та ремісників. Проте їх обсяги навіть за капіталізму до початку XX ст. були відносно невеликими. Так, на початку XX ст. за допомогою податків у розвинутих країнах світу акумулювалося майже 10% національного доходу, а наприкінці цього століття — 50%.

1.1 Cутність податків

Податки — економічно доцільне примусове вилучення (привласнення) державою частини необхідного та додаткового продукту з фізичних і юридичних осіб з метою фінансового забезпечення виконуваних державою функцій.

Об'єкти оподаткування

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Суб’єкти оподаткування

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Повніше сутність податків, як і багатьох інших категорій, виявляється у виконуваних ними функціях. Основні функції податків:

фіскальна (збір грошових коштів з фізичних та юридичних осіб з метою формування фінансових ресурсів держави);

- регулююча (регулювання грошових доходів, процесу нагромадження, функціонування національного ринку тощо);

- стимулююча (стимулювання інвестиційного процесу, прискорення темпів економічного зростання тощо);

- розподільча (розподіл і перерозподіл доходів між соціальними верствами і групами, між сферами і галузями економіки).

Основними принципами оподаткування за сучасних умов є стабільність, зменшення кількості податків, корисність (вилучені кошти повинні здебільшого повернутись платникам податків у формі соціальних виплат), всезагальність та ін. В Україні ці принципи втілюються у практику недостатньо.

Структура податків. Сукупність принципів оподаткування, основних видів податків та механізму їх вилучення формує податкову систему. В ній насамперед виділяють прямі та непрямі податки. Так, у Німеччині в 1994 р. їх співвідношення (у %) становило 55:45. Прямі податки (вилучаються державою безпосередньо з доходів і майна фізичних та юридичних осіб) переважають у більшості розвинутих країн світу, хоча їх вилучення складніше. Проте вони є більш справедливими, оскільки встановлюються пропорційно від величини доходів і майна. В Україні переважають непрямі податки (вилучаються державою через ціни на товари і послуги або їх включенням в тарифи).

1.2 Види

Основними видами податків у розвинутих країнах світу є особистий подохідний податок, податок на додану вартість, податок на прибутки компаній та податок на соціальне страхування.[2]

Особистий подохідний податок

Частка особистого подохідного податку в державних доходах у розвинутих країнах (державах — членах Організації економічного співробітництва і розвитку, куди входять 28 наймогутніших країн) становила у середині 90-х років майже 30%, а в окремих державах (Австралія, Фінляндія, Данія, Німеччина) — 48%. Водночас у Франції та Греції частка цього виду податку — приблизно 12,5%. Вилучення особистого подохідного податку починається із встановлення неоподаткованого мінімуму. До нього у розвинутих країнах світу відносять стандартну знижку для працюючого, а також непрацездатних членів родини, які перебувають на його утриманні. Із заробітної плати типового працівника у деяких розвинутих країнах вилучається від 26 до 35% подохідного податку. Водночас у цих країнах спостерігається зниження максимальної ставки особистого подохідного податку, що приносить найбільшу вигоду крупним капіталістам.[2]

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) - податок, що стягується з підприємств, на суму приросту вартості на даному підприємстві, обчислювану у вигляді різниці між виторгом від реалізації товарів і послуг і сумою на сировину, матеріали, напівфабрикати, отримані від інших виробників. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість. Сутність ПДВ в тому, що він є частиною створеної вартості, яку стягують з покупців усіх видів товарів та послуг. Платники: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності.[4]

Податок на прибутки компаній

Податок на прибуток компаній виплачують юридичні особи. Об'єктом оподаткування є прибуток підприємств після виплати відсотків по банківських позичках, облігаціях та інших боргових зобов'язаннях, які були випущені з метою фінансування власної діяльності. Загалом підприємства у розвинутих країнах світу виплачували у 1996 р. майже 30% свого прибутку. В Україні з прибутку підприємств вилучалося понад 80% різних податків, що сприяло поглибленню економічної кризи, зростанню тіньової економіки, хоча ставка податку на прибутки становила 30%.[2]

Податок на соціальне страхування

Частка податку на соціальне страхування в середині 90-х років у розвинутих країнах світу становила до 24%. Він виплачується з фонду зарплати підприємцями та найманими працівниками і є обов'язковим страховим внеском по медичному та пенсійному страхуванню. В Україні працівники цей податок не сплачують.

1.3 Загальнодержавні податки

1. До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

17) збір до Державного інноваційного фонду;

18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

19) фіксований сільськогосподарський податок;

20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року);

22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

26) збір за проведення гастрольних заходів;

27) судовий збір;

28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

2. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

3. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

4. Податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені в пунктах 7, 8, 10, 11, 13, 14 частини першої цієї статті, на території Автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим. При цьому ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) визначаються в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.