.
ПЛАН
1.Боротьба з бідністю в Україні і можливості фінансів в її здійсненні............. 3
2.Місцеві податки і збори, їх роль у формуванні місцевих бюджетів.............. 6
3. Оцінка платіжного балансу України з урахуванням можливості забезпечення необхідного притоку валютних коштів для здійснення.................................... 9
Список використаної літератури...................................................................... 16
Боротьба з бідністю та підвищення суспільного добробуту є пріоритетним напрямом діяльності Уряду України. Статистичні дані 2004 року свідчать про закріплення позитивних тенденцій у ситуації з бідністю, а з початку поточного року в Україні відмічається істотне зростання усіх видів реального доходу населення.
Середньомісячна заробітна плата за січень-червень 2005 року зросла на 27,9% щодо відповідного періоду 2003 року і становила 542,37 грн.; реальна заробітна плата збільшилася на 26 відсотків.
Рівень бідності знизився вперше за три роки і становив 26,6%. І хоча рівень злиденності залишився без змін на фоні 2003 року, глибина бідності зменшилась і становила 22,9%. Треба зауважити, що, згідно з Указом Президента України "Про Стратегію подолання бідності", передбачалося, що у 2005 році прогнозні показники бідності становитимуть: рівень бідності - 25,5%, глибина бідності - 20,5%. Але запланованих показників не досягнуто.
Аналіз динаміки показників бідності за 1999-2004 роки свідчить про загалом стабільну ситуацію з помітною позитивною тенденцією за останні два роки. Але на фоні загальної позитивної картини спостерігаються серйозні негативні явища: підвищення показників бідності серед домогосподарств пенсіонерів, де рівень бідності становив 18,53%, та подальше погіршення ситуації на селі - 36,7% (аналогічний показник по Україні - 26,6%). Крім того, незважаючи на деяке поліпшення ситуації на Україні, серед сімей з дітьми показники бідності залишаються досить високими. Найбільш вразливими є сім'ї з двома і більше дітьми, де рівень бідності - 40,66% (з дітьми до 3-х років - 40,40%), з подвійним демографічним навантаженням - дітьми та непрацюючими - цей показник становив 18,42 відсотка.
Таким чином, хоча і є стійкі позитивні тенденції у ситуації з бідністю, як і раніше, в групі ризику перебувають сім'ї з дітьми і особи старших вікових груп.
Викликає занепокоєння стійка тенденція до підвищення показників бідності в сільській місцевості: починаючи з 2000 року щорічно рівень бідності в сільських домогосподарствах зростає на два відсоткові пункти. Отже, політика держави має бути спрямована не тільки на закріплення позитивних тенденцій, а й на підтримку окремих категорій сімей, які опинилися в найгіршому становищі.
Скорочення обсягів виробництва й відповідне зниження попиту на робочу силу обернулося зниженням зайнятості, насамперед у промисловості, будівництві та сільському господарстві, які традиційно визначали структуру ринку праці України, призвело до поширення вимушеної неповної зайнятості, зростання рівня і тривалості безробіття. У промисловості, яка колись визначала обличчя вітчизняної економіки, ці негативні процеси виявилися настільки суттєвими, що чисельність працюючих тут нині поступається чисельності само зайнятих (включаючи тих, хто працює в особистому підсобному господарстві).
Крім того, саме в промисловості протягом останніх років спостерігається найнижчий із усіх галузей економіки рівень використання фонду робочого часу — 72% у 2004 році (у цілому по економіці — 78%), тобто насправді ситуація ще гірша. Близько третини так званих зайнятих у промисловості перебувають в адміністративних відпустках (у цілому по економіці — 16%) — ці люди фактично не мають ані роботи, ані заробітків і змушені орієнтуватися на незареєстрований сектор економіки.
Бідність сімей з дітьми. За такого рівня оплати праці навіть двоє працюючих батьків не завжди можуть забезпечити гідний (за нашими низькими національними стандартами) рівень життя своїм неповнолітнім дітям. Коли працюють і батько, і мати й у родині немає непрацюючих дорослих, бідними є 26,1% сімей з дітьми, — не кажучи вже про багатодітних! Рівень бідності серед родин з однією дитиною становить 29,5%, із двома — 35,9%, із трьома — 47,0%; серед родин із чотирма дітьми він зростає до 64,1%, а з п’ятьма й більше — до 88,7%.
Кількість дітей до трьох років є особливо помітним фактором ризику (у середньому рівень бідності серед таких родин становить 44,1%).
Закономірно, що бідність дуже тісно пов’язана з безробіттям. Особливо небезпечне зростання так званого сімейного безробіття, характерного для малих і моно функціональних міст. Наявність у родині хоча б одного безробітного підвищує ризик бідності на 50%, двох — у 2,3 рази, а трьох і більше (на жаль, в Україні, особливо в так званих депресивних регіонах, є й такі сім’ї) — у 2,6 рази. Майже половина безробітних жінок має неповнолітніх дітей, а 6% — це багатодітні матері.
За ідеєю, матеріальними труднощами родин із дітьми за таких умов має перейматися держава. Однак навіть просте порівняння різних видів допомоги на дітей із середньою зарплатою показує, що цього не відбувається. Якщо 1994 року самотня мати отримувала на дитину 13,4% середньої по Україні зарплати, а дружина солдата — 24,7%, то в 2004 -му — відповідно лише 4 і 6,1%.
Однак навіть такі мізерні суми населення не отримує вчасно. Допомога, передбачена законом про державну допомогу сім’ям із дітьми, — майже єдиний вид соціальних трансфертів, заборгованість з виплати яких не скорочується, а зростає: за 2003 рік — у 1,6 рази, а за 2004-й — ще в 1,4 рази.
Бідність пенсіонерів. Про цю проблему говорять, мабуть, найбільше, особливо перед виборами. Справді, 96% пенсій, призначених на загальних підставах, — нижчі від межі бідності. У результаті, основна частина населення пенсійного віку використовує всі можливості для трудової діяльності (частково як наймані працівники в зареєстрованому секторі, частково — в особистому підсобному господарстві, частково — у тіньовій економіці). У багатьох випадках, особливо в сільській місцевості, для 55—70-літніх пенсія перестала бути основним джерелом доходів.
Водночас люди похилого віку, які вже не в змозі працювати, просто бідують. Особливо у скрутному становищі перебувають самотні, які не мають постійної допомоги, але конче потребують її.
Таким чином, матеріальне становище нинішнього пенсіонера (йдеться про людей, які отримують пенсії на загальних підставах) визначається не стажем роботи, не заробітком протягом усього попереднього життя — з якого, до речі, сплачувалися внески до Пенсійного фонду, — а можливістю продовжувати трудову діяльність після виходу на пенсію і наявністю дітей, які можуть допомогти матеріально. Попри виплачені нарешті борги й невелике підвищення пенсій, становище непрацюючих пенсіонерів залишається вкрай важким, зокрема через низьке співвідношення пенсій і зарплат. Якщо в економічно розвинених країнах воно становить приблизно 70%, то в Україні — 32%. І без кардинальної зміни системи фінансування істотно його збільшити неможливо.
Економічна сутність місцевих бюджетів виявляється у формуванні грошових фондів, які с фінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад і місцевих державних адміністрацій, розподілі та використанні цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури місцевого господарства
Активний вплив місцевого самоврядування на формування нових суспільних відносин можливий лише в тому разі, якщо воно матиме в своєму розпорядженні достатню кількість фінансових ресурсів. Згідно з чинним законодавством органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують бюджети місцевого самоврядування. Втручання в цей процес із боку державних органів не припускається. Бюджети місцевого самоврядування не включаються до інших місцевих бюджетів і до державного бюджету України.
У доходи республіканського бюджету Автономної Республіки Крим. обласного, міського (міст Києва та Севастополя) бюджетів зараховуються:
· частина загальнодержавних податків (в разі, якщо це передбачено Законом України „Про державний бюджет” на поточний рік)
· податок на майно підприємств і організацій усіх форм підпорядкування і власності;
· плата за землю до обласних бюджетів;
· надходження від внутрішніх позик і грошово-речових лотерей, ще провадяться за рішенням відповідних представницьких органів влади згідно із законами України;
· частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається Законом про державний бюджет на рік;
· відрахування, дотації та субвенції з державного бюджету України;
· надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;
· дивіденди, одержані на акції та цінні папери, що належать державі в акціонерних підприємницьких структурах, створених за участю підприємств комунальної власності цього рівня.
До місцевих бюджетів зараховуються місцеві податки та збори, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. До місцевих податків і зборів належать: податок на рекламу; комунальний податок; збір за здійснення зарубіжного туризму; готельний збір; збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за право використання місцевої символіки; збір за проведення аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей; збір за проїзд територією Автономної Республіки Крим та прикордонними областями автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збори за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого й невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах.