Смекни!
smekni.com

Податкова система Королівства Іспанії. Міжнародне співробітництво з відмиванням "брудних" грошей (стр. 1 из 3)

Зміст

1. Податкова система Королівства Іспанії

2. Міжнародне співробітництво з відмиванням «брудних» грошей: становлення нормативно–правових основ

Список використаних джерел


1. Податкова система Королівства Іспанії

Податкова політика Королівства Іспанія суттєво змінилась у 70-х роках ХХ століття, після проведення податкових реформ 1977 та 1984–1985 років. Основна їх мета — реорганізація податкової служби держави для спрощення процедури сплати податків, поліпшення обліку платників, посилення боротьби з податковими злочинами. Для цього були проведені такі організаційні заходи:

- введено ідентифікаційні номери для всіх платників податків — як для юридичних, так й для фізичних осіб;

- введено податкові етикетки, де міститься вся інформація про платника податку: ідентифікаційний номер, всі види податків, які має сплачувати платник, терміни сплати. Ці етикетки юридичним особам видаються при реєстрації, а фізичним відправляються поштою;

- обов’язкове подання податкової декларації разом із податковими етикетками;

- введено податкові вектори й пам’ятки, в яких визначаються податки та терміни їх сплати;

- встановлено тісне співробітництво з банківськими установами та структурами;

- змінено організаційну структуру управління податками і податкову службу загалом.

Зміна організаційної структури податкової служби активно почалася в 1992 році, коли з міністерства економіки та фінансів було виділено податкове управління і на його базі створено податкове агентство. Основними його функціями стали:

- організація податкової служби, податкових органів та планування їх діяльності;

- контроль за виконанням податкового законодавства;

- матеріально-технічне забезпечення регіональних, провінціальних та муніципальних податкових управлінь.

Основними завданнями податкового агентства були:

- зменшення непрямих податків та непрямого податкового тягаря, утворення системи допомоги платникам податків та розширення інформаційного обслуговування платників і податкова допомога за телефоном, створення бази даних з питань та відповідей, скорочення термінів відповідей на запитання та звернення громадян;

- укріплення режиму об’єктивної оцінки модулями. Здебільшого вони були призначені для роботи з невеликими підприємствами, щоб спростити процедуру сплати податків та підвищити ефективність їх стягнення;

- перевірка та контроль за виконанням податкових обов’язків та боротьба зі злочинами.

Щоб досягти цієї мети, було визначено два типа контролю:

– суспільний контроль, який базується на інформаційній базі й складається з перевірок річних декларацій за прибутковим податком, розрахунків податку на додану вартість, періодичних перевірок інших декларацій платника податку;

– поточний контроль податкових інспекторів;

– ефективність стягнення податків, основне завдання якого — примусове стягнення податковим агентством заборгованості, яка не була сплачена добровільно, і прийняття різних заходів для її повернення;

– сфера митниць та особистих податків. Після створення Європейського Союзу між країнами-членами були знищені і податкові кордони. Створення єдиного внутрішнього ринку змінило і функції митниць та напрямки особистих податків. Втім, з’явилася необхідність зміцнення зовнішніх кордонів та посилення боротьби з шахрайством.

Основним завданням податкового агентства є розширення податкової бази держави, введення нових податкових, митних платежів та зборів, удосконалення старих податків та забезпечення їх сплати відповідно до чинного законодавства або укладених міжнародних угод, насамперед між державами — членами Європейського Союзу. Крім того, податкове агентство щорічно затверджує річний план податкових платежів, обов’язковий для всієї податкової служби.

Організація податкової служби Іспанії створена на основі трьох рівнів бюджету: державного, регіонального, місцевого (муніципального). Кожний з них має свої джерела одержання доходів.

Державний бюджет складається на 47 % з прямих податків, з яких 38 % становить прибутковий податок з фізичних осіб, 8 % — податок з компаній, а також податок на майно фізичних осіб, і на 40 % — з непрямих, серед яких найбільшу питому вагу мають податок на додану вартість — 25 % і спеціальні податки, акцизи та мито.

Найбільшу питому вагу серед платників податків — фізичних осіб має прибутковий податок. Дохід платника визначається з різних джерел.

По-перше, це заробітна плата найманих працівників, пенсії, допомога по безробіттю, доходи від капіталу, підприємницької діяльності, професійна діяльність, приріст майна. При обчисленні оподатковуваного доходу з цієї суми відраховується:

– допомога у зв’язку із звільненням;

– допомога у зв’язку з хворобою;

– виграші та премії;

– відрахування на соціальне страхування;

– профспілкові внески;

– витрати у встановленому розмірі на кожну дитину;

– утримання батьків, якщо їм більш ніж 65 років і вони проживають в сім’ї платника;

– внески на благодійні цілі;

– розмір вкладень на підприємницьку діяльність;

Зменшується також оподатковуваний дохід на 15 % на витрати на ліки, якщо є документи, що підтверджують це.

По-друге, це чистий дохід від використання рухомого та нерухомого капіталу. Є три способи обчислення доходу.

1. Пряма оцінка, коли дохід визначається як різниця між доходами та витратами.

2. Оцінка з використанням коефіцієнтів. Для цього необхідна згода платника. Чистий дохід визначається як різниця між загальною сумою доходів та витратами, розмір яких обчислюється за допомогою законодавчо встановлених коефіцієнтів витрат. При визначенні доходів цим способом загальний обсяг не повинен перевищувати визначену суму і на підприємстві має працювати не більш як 12 осіб.

3. Оцінка за допомогою індексів та модулів. Для розрахунку цим способом також необхідна згода платника. Оцінка проводиться з урахуванням різних чинників: чисельності найманих працівників, кількості електроенергії, яка споживається, потужності автотранспорту тощо. Максимальний рівень обороту також встановлюється державою.

При збільшенні вартості майна дохід розраховується як різниці між вартістю придбаного та реалізованого майна за певний період.

При цьому обчислюються доходи від майна, яке не було використане протягом цього періоду в професійній діяльності (якщо є відповідні документи).

Кожний платник податку в кінці фінансового року заповнює декларацію про доходи. З 1989 року використовуються, за бажанням платника, два типа декларації: індивідуальна та сімейна. Декларація про доходи подається до 20 червня наступного року. Причому податок може сплачуватися у два етапи:

– 60 % податку;

– 40 % податку не пізніше 5 листопада.

Ставка встановлюється залежно від розміру доходу.

Серед податків з юридичних осіб найбільшу питому вагу має податок з корпорацій. Базою оподаткування є прибуток від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також від приросту або зменшення майна. Ставка податку становить 35 % для більшості підприємств, 26 % — для кооперативів. Встановлено подвійне оподаткування дивідендів. З метою стимулювання інвестицій у країну встановлюються знижки на інвестиції:

– в основний капітал — 5 %;

– у кінопромисловість — 25 %;

– у культуру, освіту, професійну підготовку, на створення робочих місць — 10%.

Декларація про сплату зазначеного податку подається до 1 липня року, що настає за звітним.

Податок на додану вартість. Основною причиною його введення в 1986 році був вступ Іспанії до Європейського Економічного Співтовариства.

Платниками податку є всі підприємницькі структури, а також професійна діяльність фізичних осіб. Ним оподатковується тільки внутрішній оборот, тобто на експортні операції ПДВ не розповсюджується.

У 1994 році встановлені три ставки оподаткування:

– 4 % — на продовольчі товари широкого вжитку (хліб, молочні продукти, яйця, фрукти, овочі, зерно), а також деякі непродовольчі товари: книги, газети, ліки, машини для інвалідів, муніципальне житло;

– 7 % — на продукти харчування та продовольчі товари, які не належать до першої групи, житло для малозабезпечених, готельні, транспортні та перекладацькі послуги, білети в театри, кіно, на виставки, спортивні заходи тощо;

– 16 % — усі інші товари, вироби та послуги.

Від сплати податку звільняються заклади освіти, медичні послуги в лікарнях, фінансові та банківські операції, страхова справа, деякі операції з нерухомістю. Не сплачується ПДВ з товару, придбаного без зазначеного податку. Всі дані мають бути підтверджені бухгалтерськими документами. Якщо сума ПДВ перевищує певну суму, то обов’язково проводиться документальна перевірка.

ПДВ сплачується щоквартально до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом. В Іспанії встановлені досить жорсткі санкції за недотримання термінів сплати податків:

– за затримку сплати до 3 місяців — 10 % розміру податку;

– за затримку сплати до 6 місяців — 50 %;

– за затримку сплати на термін понад 6 місяців — 100 %.

Повернення податку відбувається за останньою річною декларацією протягом шести місяців. При шахраюванні, фальсифікації рахунків тощо можуть застосовуватись кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком на шість років або штрафні санкції у розмірі до 600 %.

Акцизи. Набір підакцизних товарів такий, як й в інших країнах: алкогольні напої, тютюнові вироби, пальне, автомобілі.

На регіональному рівні встановлюються податки, які сплачуються в місцеві бюджети.

1. Податок на нерухомість. Об’єктом оподаткування виступають земельні ділянки, будівлі в межах муніципального округу. Оцінка майна здійснюється Кадастровим управлінням.

2. Податок на економічну діяльність. Платниками податку є юридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю. По суті, це податок на одержання дозволу на право здійснення діяльності та її доцільності для регіону. Від нього залежить й ставка оподаткування. Податок сплачується один раз на рік.