Смекни!
smekni.com

Геологічна та рельєфоутворююча діяльність льодовиків (стр. 11 из 11)

В межах досліджуваної території чітко виділяються дві фізико-географічні області, які характеризуються переважанням одного чи двох видів ландшафтів. Видові відмінності їх пов'язані зі змінами тектонічної будови і літології корінних порід, історії розвитку в антропогені. Ці відмінності проявляються в характері сірими опідзоленими ґрунтами на крупнопилуватих лесових породах.

ВИСНОВКИ

1. Площа сучасних льодовиків 16 млн. км2. Серед них розвиті материкові і гірські льодовики. Передгірні льодовики являють собою гірські льодовики, що злилися, вихідні в передгір'я. Рух льодовиків пов'язаний, із пластичним або в`язкопластичним плином льоду. При русі льодовиків відбувається інтенсивна екзарація (руйнування) гірських порід підлідного ложа. Одночасно з екзарацією відбувається перенос і акумуляція. До льодовикових відкладень відносяться морени, серед яких розрізняють донні, абляціонні, кінцеві. До водно-льодовикових відкладень відносяться ози, Ками, камові тераси, а в прильодникових областях - зандри, лимногляціальні (озерні) відкладення і леси.

2. З характеристики природних умов Українського Полісся видно його неоднорідність і різноманітність. Одні частини Полісся відрізняються від інших геологічною будовою і рельєфом, помітна різниця в кліматичних умовах між вологою західною частиною і більш континентальною східною, поступово зменшується з півночі на південь величина стоку, одні типи грунтів і рослинності змінюються іншими. Перелічені компоненти природи знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку, і тому зміна одного з них викликає зміни другого. В результаті їх тісної взаємодії формуються певні природні комплекси (ландшафти), які характеризуються спільними властивостями.

3. Формування і розвиток комплексів ускладнюються тим, що кожний компонент природи має свої закономірності розвитку. Основні риси рель-сфу тісно пов'язані з геологічною структурою, клімат формується під впливом сонячного тепла, руху атмосфери та властивостей підстилаючої поверхні. Гідрологічний режим визначається як кліматичними умовами, так і характером рельєфу. Ґрунтовий і рослинний покриви, які тісно між собою пов'язані, залежать від клімату, рельєфу і материнських порід. Таким чином, одні компоненти (клімат, грунти, рослинність) змінюються в зональному напрямі, а другі (рельєф, материнські породи) не підлягають зональним закономірностям. Крім того, велику роль у формуванні природних компонентів відіграли палеогеографічні умови. Все це значно ускладнює розподіл природних комплексів по території Полісся.

4. Полісся являє собою своєрідну фізико-географічну провінцію зони мішаних лісів Східно-Європейської рівнини. Значна частина Полісся знаходиться в межах Білоруської РСР і має свої специфічні риси природи. Полісся можна поділити на три підпровінції, що відрізняються фізико-географічними умовами: північну (лівобережжя Прип'яті), південну (правобережжя Прип'яті і Дніпра) і східну (лівобережжя Дніпра). Українське Полісся охоплює майже повністю південну підпровінцію і південну частину східної підпровінції.

5. У ландшафтній структурі Лівобережного Полісся переважають комплекси змішано-лісового типу (76,7%). Характерною особливістю території є проникнення сюди лісостепових ландшафтів (23,3%), які в межах Лівобережного Полісся утворюють своєрідну несуцільну смугу. Основну роль у геологічній будові Волинського Полісся відіграють крейдяні відклади, які на більшій частині території області служать основою для антропогенових відкладів, а в ряді місць і відслонюються. Тільки в північній і північно-східній частині крейдові відклади перекриваються палеогеновими пісками і глинами. В межах досліджуваної території чітко виділяються дві фізико-географічні області, які характеризуються переважанням одного чи двох видів ландшафтів. Видові відмінності їх пов'язані зі змінами тектонічної будови і літології корінних порід, історії розвитку в антропогені. Ці відмінності проявляються в характері сірими опідзоленими ґрунтами на крупнопилуватих лесових породах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бондарев В.П. Геология. Практикум. - М., 2002. – 280 с.

2. Борголов И.Б. Курс геологии (с основами минералогии и петрографии). - М., 1989. – 215 с.

3. Васильев Ю.М. Отложения перигляциальной зоны Восточной Европы. М, 1980. – 204 с.

4. Гурский Б.Н., Гурский Г. В. Геология. - Минск, 1985. -

5. Джон Б., Дербишир Э., Яне Г., Фейрбридж Р., Эндрюс Дж. Зимы нашей планеты/ Пер. с англ. - М., 1982. – 302 с.

6. Иванова М.Ф. Общая геология с основами исторической геологии. - М., 1980. – 350 с.

7. Иванова М.Ф. Общая геология с основами исторической геологии. - М.: Высшая школа, 1980. С. 439.

8. Ковальчук І.О. Лабораторний практикум із загальної геології. Львів,1997.

9. Кожевников А.В. Антропогенез гор и предгорий (генетический анализ). - М., 1985. – 265 с.

10. Короновский Ю.П., Якушова А.Р. Основи геологии. - М., 1995. – 260 с.

11. Костенко Н.П. Геоморфология. - М., 1985. – 380 с.

12. Куровець М., Гунька Н. Основи геології. Львів, 1997. – 795 с.

13. Лаврушин Ю.А. Строение и формирование основных морен материковых оледенений. - М., 1976. – 174 с.

14. Лаврушин Ю.А., Чугунный Ю.Г. Каневские дислокации. - М., 1982. – 130 с.

15. Левков Э.А. Гляциотектоника. - Минск, 1980. – 250 с.

16. Леонтьев О.К., Рычагов Г.И. Общая геоморфология. - М., 1988. – 320 с.

17. Маринич А.М., Пащенко В.М., Шищенко П.Г. Природа Украинской ССР: Ландшафты и физико-географическоерайонирование. - К., Наукова думка, 1985. – 224с.

18. Маринич О.М. Українське Полісся. Фізико-географічний нарис. - К., "Радянська школа", 1962. – 200 с.

19. Мильничук В.С., Арабаджи М.С. Общая геология. - М.: Недра, 1989. – 205 с.

20. Проблемы континентального литогенеза. - М., 1980. – 225 с.

21. Свинко Й.М., Сивий М.Я. Геологія. - К., "Либідь", 2003. – 200 с.

22. Смішко Р.М. Геологія з основамі геоморфології. Навч. посібн. – Львів: видавничий центр ЛНУ імені ІванаФранка, 2004. – 101 с.

23. Шанцер Е.В. Генетические типы четвертичных отложений// Четвертичная система. Полутом 1. - М., 1982. С. 61-95.

24. Якушова А.Ф. Геология с элементамы геоморфологии. - М.: Изд-воМосков. ун-та, 1983.

25. Якушова А.Ф., Хаин В.Е., Славин В.И. Общая геология. - М.: Изд-воМосков. ун-та, 1988. – 230 с.

ДОДАТОК

(легенда карти)

Мішано-лісовий тип ландшафтів

Ландшафти низовинних акумулятивних рівнин:

Ландшафти моренно-зандрових і зандрових рівнин з потужним антропогеновим покривом: 1 — вододільні добре і помірно дреновані моренно зандрові рівнини з дерново-підзолистими і супіщаними ґрунтами, переважно розорані; 2 — еродовані моренно-зандрові рішити з дерново-підзолистими змитими ґрунтами, балками та ярами з виходами палеогенових порід; 3 — зандрові і добре і помірно дреновані рівнини з дерново-підзолистими піщаними ґрунтами під боровими і суборовими лісами, частково розорані.

Ландшафти алювіальних рівнин на палеогеновій основі: 4 — терасові помірно дреновані піщано-суглинкові рівнини з дерново-підзолистими супіщаними ґрунтами, переважно розорані, частково під сугрудками; 5 — терасові помірно дреновані рівнини з дерново-підзолистими піщаними ґрунтами, розорані або під боровими і суборовими лісами; 6 — давні недреновані долини з комплексами дерново-підзолистих і дернових глейових ґрунтів, низинних боліт і торфовищ; 7 — рівнинні і рівнинно-гривисті різною мірою дреновані лісо-лучні заплави.

Ландшафти підвищених, акумулятивних і ерозійно-акумулятивних рівнин:

Ландшафти моренно-зандрових і зандрових рівнин з відносно малопотужним антропогеновим покривом на палеогенових і крейдових породах: 8 — вододільні горбисті добре дреновані моренно-зандрові рівнини з дерново-підзолистими супіщаними і суглинковими ґрунтами, з палеогеновими і крейдовими денудаційними останцями; 9 — еродовані моренно-зандрові рівнини зі змитими дерново-підзолистими ґрунтами, балками та ярами з виходами крейдових порід; 10 — зандрові добре і помірно дреновані рівнини з дерново-підзолистими піщаними ґрунтами, переважно під суборовими лісами, частково розорані, з карстовими явищами. Ландшафти алювіальних рівнин на крейдовій основі: 11 — терасові помірно дреновані піщані та піщано-суглинисті рівнини з дерново-підзолистими ґрунтами, переважно під боровими і суборовими лісами, місцями з карстовими процесами; 12 — лісолучні заболочені заплави.

Лісостеповий тип ландшафтів

Ландшафти низовинних акумулятивних рівнин:

Ландшафти лесових рівнин з потужним антропогеновим покривом: 13 — вододільні добре і помірно дреновані рівнини: а — з чорноземами опідзоленими і глибоковилугованими, темно-сірими опідзоленими ґрунтами на крупнопилуватих лесових породах, б — з сірими опідзоленими ґрунтами на піщанистих лесових породах, розорані; 14 — еродовані лесові рівнини зі змитими опідзоленими ґрунтами, балками та ярами з виходами палеогенових порід.

Ландшафти алювіальних рівнин з лесовим покривом: 15 — терасові помірно дреновані рівнини: а — з темно-сірими опідзоленими ґрунтами і частково з опідзоленими чорноземами на крупнопилуватих лесових породах; б — з сірими опідзоленими ґрунтами на піщанистих лесових породах, переважно розорані.

Ландшафти підвищених ерозійних рівнин:

Ландшафти розчленованих лесових рівнин з відносно-малопотужним антропогеновим покривом на палеогенових і крейдових породах: 16 — вододільні добре дреновані рівнини: а — з темно-сірими опідзоленими ґрунтами на крупнопилуватих лесових породах, б — з сірими опідзоленими ґрунтами на піщанистих лесових породах, розорані; 17 — дуже еродовані підвищені лесові рівнини з розвинутою яружною сіткою, виходами крейдових порід.