Статистика фінансів

#ТЕМА:
Статистика фінансів
#НАЗНАЧЕИЕ:
Курсовая
#ФОРМАТ:
WINWORD 7.0
#АВТОР:
Плахин О.В.
#СДАВАЛСЯ:
ДНУ
#ПРИМЕЧАHИЯ:

П ла н

1.	Завданнястатистичноговивчення фінансів
2.	Статистикадержавногобюджету
3.	Статистикагрошовогообігу
4.	Статистикаінвестиційноїдіяльності
5.	Статистикакредитноїдіяльності
6.	Статистикастраховоїдіяльності

1. Завданнястатистичноговивчення фінансів

Фінанси— цесистема економічнихвідносин, якаохоплює процесиутворення,розподілу тавикористаннягрошових фондів,а також виконуєфункції економічногорегуляторавиробництва,розподілу таперерозподілусуспільногопродукту танаціональногодоходу.

Фінансово-кредитнасистема в останніроки знаходитьсяу стадії постійногорозвитку тареформ відповіднодо вимог розвиткуекономічнихта політичнихпроцесів.

У Деклараціїпро державнийсуверенітетУкраїни (16 липня1990 р.) зазначається,що Українасамостійностворює банкову(включаючизовнішньоекономічнийбанк), цінову,фінансову,митну, податковусистеми, формуєдержавнийбюджет, а якщотреба, впроваджуєсвою грошовуодиницю.

Утвореннянових економічнихвідносин усфері фінансівпередбачаєформуванняринків кредитута цінних паперів.

Ринок кредитівстворюєтьсяна базі реформибанківськоїсистеми. Згідноз Законом УкраїниПро банки табанківськудіяльність,прийнятому20 березня 1991 р.,банківськасистема країниє дворівневою.До її складувходить Національнийбанк Українита комерційнібанки, у томучислі Зовнішньоекономічнийбанк, Ощаднийбанк та іншікомерційнібанки різнихвидів та формвласності.Дворівневасистема забезпечуєліквідаціюмонополізмув сфері кредитування.

Національнийбанк Україникоординує ірегулює наявнийта безнаявнийгрошовий оборот,резервуючикредитні ресурсибанків другогорівня та встановлюючиобліковупроцентнуставку за кредитніресурси, якінадають комерційнимбанкам, що забезпечуєдержавне регулюваннякредитноїдіяльності.Національнийбанк проводитьєдину державнуполітику вгалузі грошовогообігу, є емісійнимцентром країни,організовуєміжбанківськірозрахунки,визначає курсгрошової одиницівідносно валютінших країн,має монопольнеправо на випускнаявних грошейу обіг, а такождрук національнихгрошових знаків,створює і організовуєдіяльністьдержавноїскарбниці,зберігає резервніфонди грошовихзнаків, дорогоцінніметали тазолотовалютнізапаси, представляєінтереси Україниу відносинахз центральнимибанками іншихкраїн та міжнароднимифінансово-кредитнимиорганізаціями,проводитьреєстраціюта встановлюєформи облікуі звітностікомерційнихбанків другогорівня.

Банки другогорівня, в томучислі спеціалізованідержавні тагалузеві кооперативній інші створюютьсяна акціонернихабо пайовихзасадах, у здійсненнісвоєї кредитноїдіяльностіповністю самостійніі працюють нагоспрозрахунковій,комерційнійоснові. Наявністьвільних можливостейу дебіторіву виборі тогочи іншого банкудля одержаннякредитів забезпечуєстворення ринкукредиту, щоспонукає обидвісторони добільш ефективноївзаємодії.

Ринковийобіг ціннихпаперів забезпечуєфондовабіржа.До категоріїцінних паперівналежать різноманітнігрошові документи,що визначаютьфінансовівідносини міжюридичнимита фізичнимиособами, яківипустили ціпапери, та їхфактичнимивласниками.Такі паперинайчастішепередбачаютьодержання,а також можливістьпередачі прав,зумовленихв документі,іншим особамчерез вільнукупівлю-продаж.Докатегоріїцінних паперівможуть бутивіднесеніоблігації,казначейськізобов'язання,ощадні сертифікати,акції,векселіта ін. Облігаціїпосвідчуютьвнесення власникомкоштівіз зобов'язаннямповернути їхномінальнувартість взумовленийстрок з виплатоюпроцента увиглядівиграшу.Ощадні сертифікатипередбачаютьповерненнячерез зумовленийстрок їх номінальноївартостітапроцента кожномувласнику.Казначейськізобов'язаннядержави гарантуютьвласнику погашенняноміналу взумовленийстрок з виплатоюдоходу щорічно.Вексельгарантуєповерненнявласнику означеноїу ньому суми,яка, як правило,перевищує сумуборгу, в конкретнийстрок.Акції посвідчуютьвнесок коштівз правом одержаннявідповідногодивіденду увигляді часткиприбуткупідприємства.

Власникугрошей ринокцінних паперівзабезпечуєвільний вибірформи вкладусвоїх коштівз бажаним ступенемризику. З позиційнародногогосподарствавільний оборотцінних паперівприводить добільш раціональногоперерозподілута використанняфінансовихкоштів, прискорюєгрошовий обіг.

Упроцесі вивченняфінансово-кредитноїсистеми статистиказдійснює аналіз:виконання,структури ідинаміки бюджету)вивченнякредитних тарозрахунковихоперацій у народномугосподарстві:діяльностіощадних банківпо акумуляціїкоштів населення;показниківдіяльностіорганів державногострахування;основнихпоказниківгрошовогообігу;фінансовихрезультатіввиробничо-господарськоїдіяльностіпідприємств;вивченнярозрахунковихвідносин фінансовоїсистемизгалузями народногогосподарства.

2. Статистикадержавногобюджету

Державнийбюджет —це план утворенняі використанняфінансовихресурсів длязабезпеченняфункцій, якіздійснюютьсяорганами державноївлади. Вінхарактеризуєсистему економічнихвідносин щодоформуваннядержавнихфінансовихресурсів інапрямки їхвикористанняв інтересахсуспільства.

Бюджетнасистема складаєтьсяз Державногобюджету України,республіканськогобюджету АвтономноїРеспублікиКрим тамісцевихбюджетів.

Бюджет АвтономноїРеспублікиКрим об'єднуєреспубліканськийбюджет та бюджетирайонів і містреспубліканськогопідпорядкуванняАвтономноїРеспублікиКрим.

До місцевихбюджетів належатьобласні, міські,районні, районнів містах, селищніта сільськібюджети.

Сукупністьусіх бюджетів,що входять доскладу бюджетноїІ системи України,є Зведенимбюджетом України.Останнійвикористовуєтьсядля аналізута визначеннязасад державногорегулюванняекономічногоі соціальногорозвитку.

Розрізняютьдва види бюджетів:бюджет-брутто—форма побудовибюджету, заякої доходиі видатки показуютьсяв розгорнутомувигляді безсальдуваннязустрічнихплатежів, щомають місцев бюджетнійсистемі країни,та бюджет-нетто—форма побудовибюджету, заякої доходиі видатки окремихбюджетів показуютьсяяк сальдо, тобтоз урахуваннямзустрічнихплатежів і(наприклад,кошти державногобюджету можутьбути спрямованів місцеві бюджетиі навпаки).Бюджет-неттоменший забюджет-брутто.Різниця міжними являєсобою внутрішнійоборот грошовихкоштів, якийне збільшуєреальних доходіві видатківЗведеногобюджету України.

Збір і обробкаданих про доходита видаткидержавногобюджету — справастатистики.Державний тамісцеві бюджетискладаютьсяз дохідної тавидатковоїчастин. Статистикааналізує Іструктуру тадинаміку цихчастин. Аналізструктуридоходів і витратдозволяє визначитиосновні джерелаформуваннядоходів державиі напрямкирозподілуодержанихкоштів, що маєпринциповеекономічнеі соціально-політичнезначення.

При виконаніцих задач статистикаспираєтьсяна звітністьпро виконанняДержавногобюджету Україниі місцевихбюджетів, яканадаєтьсябюджетнимиі банківськимиустановами,органами Державногокомітету статистикиі господарськимиорганізаціями.

У процесіаналізу складдоходів тавидатків державногобюджету вивчаєтьсябільш докладніше.Надходженнявід підприємстврозподіляютьсяза галузямита формамивласності,надходженнявід населення— за видамиподатків таіншими ознаками.

Дохід державногобюджету утворюютьусі надходженнявід підприємств,установ танаселення добюджетів усіхрівнів управління.Вони поділяютьсяна поточні такапітальнідоходи.

Поточні доходивключаютьподаткові танеподатковідоходи, крімбезоплатнихнадходжень,надходженнявід продажуземлі, нематеріальнихактивів, державногомайна, капітальнітрансферти.

Податковідоходи включаютьрізні видиподатків, тобтобезповоротнихобов'язковихплатежів органомуправління,згрупованимза об'єктамиоподаткування:доходи, заробітнаплата, майно,товари та послуги,зовнішня торгівля.

Неподатковідоходи включаютьусі безоплатній безповоротнінадходженнядо державногобюджету, такіяк доходи державивід власностіта підприємницькоїдіяльності,продажу товарівта послуг (завинятком доходіввід продажуосновних фондів),надходженнявід адміністративнихштрафів занесплату податків,а також добровільні,безоплатніпоточні надходженняз недержавнихджерел.

Капітальнідоходи включаютьдоходи відпродажу основногокапіталу, запасівдержавнихрезервів, землі,нематеріальнихактивів ікапітальнихтрансфертіввід недержавнихпідприємств,некомерційнихорганізацій,приватних осіб.

Доходи бюджетівутворюютьсяза рахунокнадходженьвід сплатифізичними таюридичнимиособами податків,зборів та іншихобов'язковихплатежів, надходженьз інших джерел,установленихзаконодавствомУкраїни.

Види доходівзведеногобюджету України:податок надоходи (прибуток)підприємстві організацій,податок надодану вартість,акцизний збір,державне мито,відрахуванняна геологорозвідувальніроботи, надходженнядо Фонду поліквідаціїнаслідківЧорнобильськоїкатастрофи,надходженнядо Пенсійногофонду, прибутковіподатки з громадян,плата за землю.

У міжнароднихстандартахзі статистикита облікувикористовуютьсядві класифікаціїподатковихплатежів:класифікаціясистеми статистикидержавнихфінансів (СДФ)і класифікаціясистеми національнихрахунків (СНР).Перша класифікаціярозробленаМіжнароднимвалютним фондом.Вона використовуєтьсядля задоволенняпотреб державнихфінансів, аналізуі розробкифінансовоїполітики.

У СДФ податкикласифікуютьсяза однією ознакою— типом, а типподатку визначаєтьсявидом діяльностіабо податковоюбазою. Дляподатковоїбази використовуютьсуму доходу,загальну сумувиплаченоїзаробітноїплати, сумупродажу, вартістьмайна, розмірімпорту. Класифікацієюподатковихдоходів державив СДФ передбаченотакі типи податків:прибутковіподатки, внескидо Фонду соціальногозабезпечення,податки назаробітну платуі робочу силу,податки наоперації вміжнароднійторгівлі, рештаподатків, якіне віднесенідо інших податків.

Класифікаціяподатків,застосовуванав СНР, виходитьз потреб економікив цілому. В основуцієї класифікаціїпокладені такиознаки:

1)тип податку,як він визначенийу СДФ (акцизи,податок нанерухомістьтощо);

2) тип інституційноїодиниці, якасплачує податок(домашнє господарство,державнепідприємство,комерційнаорганізація);

3) обставини,за яких сплачуєтьсяподаток (продукціявироблена,імпортована,підготовленана експорт).

Згідно з цимподатковіплатежі об'єднуютьсяв такі групи:1) виробничіподатки; 2) прибутковіподатки; 3) податкина капітал.

Виконаннядержавногобюджету аналізуєтьсяобчисленнямвідноснихвеличин виконанняплану за доходамита видаткамив цілому, а такожза окремимиїх видами тацільовимпризначенням.Такий аналіздає змогу нелише дістатисукупну оцінкувиконаннябюджету, а йсхарактеризуватиступінь виконанняплану І за кожноюгрупою доходівта видатків,докладнопроаналізуватиту групу доходівабо видатків,за якою виявленоістотні відхиленняфактичних данихвід запланованих,установити,чим було зумовленевідхиленняфактичнихнадходженьвід запланованих.

Прирістсуми податковихдоходів можливийз двох причин:зростанняподатковоїбази і змінив оподаткуванні.Перший вид змінподатковихдоходів називаютьавтоматичнимефектом,а другий —дискреційним.Цізміни пов'язаніз видами фіскальноїполітики. Дискреційнафіскальнаполітика — цесистема заходів,яка передбачаєцілеспрямованізміни в розмірідержавнихвитрат, податківі сальдо державногобюджету. Дискреційнафіскальнаполітикавикористовуєтьсядержавою дляактивної протидіїциклічнимколиванням.Для стимулюваннясукупногопопиту в періодекономічногоспаду урядцілеспрямованостворює дефіцитдержавногобюджету, збільшуючидержавні витратиабо знижуючиподатки. Відповіднов період підйомуцілеспрямованостворюєтьсябюджетнийнадлишок. Занедискреційної(автоматичної)фіскальноїполітики дефіцитта бюджетнийнадлишок виникаютьавтоматичновнаслідок діїавтоматичнихстабілізаторівекономіки.Автоматичнийстабілізатор— механізм,який дозволяєзменшитициклічні коливанняв економіцібез проведенняспеціальноїекономічноїполітики. Такимистабілізаторамиє прогресивнаподатковасистема і трансфертніплатежі.

Розглянемоприклад розрахункувпливу на прирістсуми податкуна прибутокпідприємстві організаційставки податкуі податковоїбази (сума прибутку).Для цьогоскористаємосяумовними данимиз табл. 18.1, щохарактеризуєподаток наприбуток підприємствта організаційі податковубазу.

Таблиця 1

ПОДАТОК НАПРИБУТОК, СТАВКАПОДАТКУ І СУМАПРИБУТКУ ВОБЛАСТІ, тис.грн.

Показник	За планом	Фактично	Абсолютневідхилення
Сума Н податкуна прибуток,тис. грн.	6000	7000	1000
СтавкаС податку наприбуток, %	30	23,3	- 6,7 п.п.
Сума Б прибутку,тис. грн.	20000	30000	10000

Фактичносума податкуна прибутокпідприємствзросла порівняноз плановою на1000 тис. грн. Цепояснюєтьсятаким: фактичнимзменшеннямрівня ставкиподатку на 6,7п.п.

H_С=(С₁-С₀)Б₁=(0,233-0,3)30000 = -2000 тис. грн.;приростом сумиприбутку підприємстві організацій

H_б= (Б₁- Б₀)С₀= (30000 - 20000) 0,3 = 3000 тис. грн.

Зв'язок доходівдержавногобюджету знайважливішимимакроекономічнимипоказникамиможна схарактеризувати,побудувавшипаралельнідинамічні ряди,рівняння регресії,застосувавшибагатофакторнііндексні моделі.

Одним іззавдань статистикидержавногобюджету єпрогнозуванняйого доходіві видатків.

Для прогнозуванняподатковихдоходів державногобюджету можутьбути використанірізноманітніметоди, наприкладекстраполяціятрендів. Протеці методи,передбачаючизбереженняминулої тенденціїрозвитку, невраховуютьзмін у податковійбазі, а такожставки податків.Через це їхзастосуванняможе призвестидо помилок упрогнозах.Більш обґрунтованоює побудовафункції залежностіподатків відподатковоїбази.

Видаткибюджетів включаютьусі платежі,що не повертаються.

Видаткивизначаютьсяяк державнівитрати, щоутворюютьсяна безповоротнійоснові, тобтоне пов'язаніз виникненнямабо погашеннямфінансовихвимог. Ці видаткиможуть бутиспрямованіяк на поточні,так і на капітальніцілі, вони можутьбути як відшкодованими,так і безповоротними.

Поточнівитрати включаютьвідшкодованівитрати, непов'язані зпридбаннямосновногокапіталу, товаріві послуг длявиробництваосновногокапіталу, атакож безоплатнівиплати. Безоплатнівиплати невключаютьпридбаннякапітальнихактивів, відшкодування збитків за пошкодження основного капіталу абоІ збільшенняфінансовихактивів одержувачів.У складі поточнихвитрат виокремлюютьвидатки натовари та послуги,виплату процентівз державногоборгу, субсидіїта інші поточнітрансфертий видатки.

Капітальнівидатки — цевидатки напридбанняосновногокапіталу, резервів,землі та нематеріальнихактивів, капітальнітрансфертита інші капітальнівитрати.

Витратидержавногобюджету деталізуютьсяза конкретнимиоб'єктамифінансуванняв рамках статейі параграфів.Важливим завданнямстатистикидержавногобюджету є вивченняпоказниківвикористаннякоштів державив установахі організаціях,що фінансуютьсяз бюджету. Дотаких об'єктівналежать дитячіта дошкільнізаклади, установиосвіти та охорониздоров'я, ветеринарнаслужба в сільськомугосподарстві,частина науково-досліднихустанов, організації,підпорядкованіМіністерствуоборони, Службабезпеки України,Національнагвардія, Міністерствовнутрішніхсправ, ПрокуратураУкраїни, организаконодавчої,виконавчоїта судовоївлади.

Перевищеннядоходів надвидатками(профіцит)розраховуєтьсяяк різниця міжсумарнимидоходами, включаючибезоплатнінадходження,та сумарнимивидатками.Значення цієївеличини зпротилежнимзнаком (дефіцит)дорівнює сумічистих запозиченихдержавою коштівплюс чистескороченнядержавнихкасових залишків,вкладень іцінних паперів,які мають ліквіднезначення.

Фінансуваннядефіциту затипами кредиторівявляє собоювсі кошти (внутрішніабо іноземні),отримані дляпокриття дефіцитубюджету або,навпаки, розміщеннясуми, яка перевищуєдоходи надвидатками.

Дефіцитзведеногобюджету Українифінансуєтьсяза рахуноккредитівНаціональногобанку України,облігаційдержавноївнутрішньоїпозики і зовнішніхджерел фінансування.

Сумавидатків можебути похідноювід доходівдержавногобюджету і рівняйого дефіциту.Елементомпрогнозу видатківбюджету можебути розмірдержавноговнутрішньогоі зовнішньогоборгу. Внутрішнійборг державискладаєтьсяз відсотківза виплатамипозик та із сумпогашенняпозик. Томупрогнозуванняцієї статтівидатків маєбудуватисяна рівняннітренду відсотковоїставки і сумиотриманихурядом кредитів.Прогнозуваннязовнішньогоборгу маєпов'язуватисяіз зовнішньоюзаборгованістюта її структурою,а також зі станомплатіжногобалансу і йогопрогнозом.

3. Статистикагрошового обігу

В економіцігрошова масає важливимчинником, якийвпливає нарівень цін,обсяг виробництваі стан платіжногобалансу.

Грошовоюмасою (запасами)називаютьсукупний обсягкупівельнихта платіжнихкоштів, щообслуговуютьгосподарськийобіг і належатьприватнимособам, підприємствамі державі. Угрошовій масірозрізняютьактивнігроші,що застосовуютьсяв готівковомута безготівковомуобігу, і пасивні(нагромадження,резерви, залишкина рахунках),котрі лишепотенційноможуть бутивикористанів угодах.

При визначеннігрошової масивиходять згрошових агрегатів,під якими розуміютьспецифічнукласифікаціюплатіжнихкоштів за рівнемїх ліквідності.Грошовим агрегатомназиваютьособливу групуліквіднихактивів, щослужать альтернативнимивимірювачамигрошової маси.

Грошовіагрегати —цезобов'язаннябанківськоїсистеми нефінансовимсекторам: готівка,депозити дозапитання,строкові депозитита заощадження.Розвиток зазначенихдепозитіввідбиває станмонетарноїполітики. Грошовіагрегатипротиставляютьсячистим зовнішнімактивам (обчислениму національнійвалюті) тачистим внутрішнімкредитам.

Грошовабаза єсумою готівкив обігу, готівкив сейфах тарезервівкомерційнихбанків.

Грошовийагрегат М1складаєтьсяз агрегату М0,розрахунковихрахунків іпоточних депозитів.Параметр М0включає готівкув обігу (у касахпідприємстві організаційта на рахункаху населення).

Грошовийагрегат М2 включаєпараметр М1 тастрокові депозити.Строкові депозитискладаютьсяіз залишківна строкових(до трьох років)рахунках завкладами населеннята депозитівпідприємстві населенняна розрахунковихрахунках укомерційнихбанках.

Грошовіагрегати різнятьсяміж собою зарівнем ліквідності.Останню властивістьрозуміють так:це можливістьвикористаннядеякого активуяк засобу обігуабо перетворенняактиву на коштиобігу та йогоздатністьзберігати своюномінальнувартість незмінною.

Абсолютноліквіднимивважаютьсягроші параметраМ1. До високоліквіднихгрошових активівслід віднеститакож грошовийагрегат М2. Надумку економістів,цей параметргрошової масибільш тіснопов'язаний зішвидкістюгрошової маси,реальним національнимпродуктом іцінами.

Поводженнягрошових агрегатіву консолідованійбанківськійсистемі можебути пов'язаноз грошовоюбазою центральногобанку за допомогоюгрошовогомультиплікатора,обчисленогояк відношенняМ2 (або іншогогрошовогоагрегату) догрошової бази— суми готівки,що утримуєтьсяпоза банківськоїсистемою, тазагальнихрезервів комерційнихбанків, тобтосуми мінімальнихобов'язковихрезервів інадлишковихрезервів, включаючиготівку в сейфах.

Обсяг грошовоїмаси є результатомскладної взаємодіїбагатьохсуб'єктів економічноїдіяльності,а не самої лишедіяльностікредитно-грошовихорганів, яківизначаютьрозмір грошовоїбази. Комерційнібанки визначаютьрозмір позичок,інших активіві надлишковихрезервів.Небанківськийсектор вирішує,як розподілятисвої грошовікошти між строковими,ощадними, поточнимивкладами таіншими зобов'язаннями,фінансовимиактивами абопросто зберігатиготівку. У своючергу рух суспільногопродукту інаціональногодоходу, створеннядоходів у народномугосподарстві— усі ці діїневіддільнівід грошовихвідносин, якіскладаютьсяміж населенням,урядом, підприємствамий організаціями.Ці відносинихарактеризуютьсяобсягом грошовогообігу, що являєсобою сукупністьоперацій, упроцесі виконанняяких відбуваєтьсярух грошовоїмаси. Необхідновідрізнятиобсяг грошовогообігу від середніхзалишків грошей.Перший показниквизначаютьпідсумовуваннямрезультатівоперацій знаходження(або списання)грошей за певнийперіод, а другийдістають яксередню величинуіз залишківгрошей на рахункахна окремі дати.

Грошовийобіг поділяєтьсяна безготівковийта готівковий.Безготівковийгрошовий обіг— це сукупністьгрошовихрозрахунків,здійснюваниху формі записівна рахункаху банках і шляхомзаліку взаємнихвимог. У безготівковомуобігу грошівиконуютьлише функціюкоштів платежу.

Готівковийгрошовий обіг— це сукупністьгрошовихрозрахунків,які застосовуютьсяу взаємовідносинахдержави, підприємств,установ і населення,набираючи формиготівковихгрошей. Дляуправлінняпроцесамигрошового обігупотрібно спиратисяна статистичнуінформаціюпро розміргрошовогообігу, йогосклад і динаміку,а також обіговістьгрошових коштів,додержаннярозрахунковоїдисципліни,про склад ішвидкість обігугрошової маси,купівельноїспроможностігрошей, а такожвиявлятизакономірностіцих процесів.

Захарактеромплатежів розрізняютьтоварнийплатіжний обігінетоварнийплатіжний обіг.Доскладу товарногообігу включаютьплатежі затовари, виконаніроботи та послуги,а до нетоварногообігу — платежідо бюджету таплатежі заіншими фінансовимиопераціями.

Обсяг готівкив обігу залежитьвід монетарноїполітики, платіжноїдисциплінита інфляційнихочікувань ташвидкості обігуготівки.

Розглядаючишвидкість обігуготівки, розрізняютьвласне швидкістьїї обігу ташвидкість обігуагрегату М2.

Швидкістьобігу обчислюєтьсяяк відношеннямісячного(квартального,річного) ВВПдо обсягу М0 іМ1 на серединуперіоду, щомножиться на12 (відповідно4 для квартальнихта 1 для річнихданих). При цьомутемпи зростанняагрегату протягомперіоду вважаютьсясталими. Обсягготівки та М2на серединуперіоду обчислюєтьсяна підставіданих про готівкуна кінець звітногоперіоду таагрегату М2,включаючистрокові депозитив іноземнійвалюті на кінецьзвітного періоду.Депозити віноземнійвалюті перераховуютьсяза обміннимкурсом, якийє середнім міжаукціоннимта міжбанківським,з одного боку,та некомерційним— з іншого.

Основнимдокументом,за допомогоюякого характеризуєтьсярух грошовоїготівки, є прогнозкасових оборотівбанків. Вінвідображаєрух грошовоїмаси зі сфериобігу в касибанківськихустанов і видачуготівки підприємствам,установам,організаціямі населенню.Прогноз касовихоборотів складаєтьсяна квартал зрозподіломза числами ізатверджуєтьсядля кожноїбанківськоїустанови.

Прогнозкасових оборотівстосуєтьсядвох аспектів— надходженьта видач (витрат)готівки і відповідноподіляєтьсяна дві частини.У кожній частинівиокремлюютьсястатті згідноз каналамируху готівки.У першій частиніпоказуютьпрогнозненадходженняготівки до касибанківськоїустанови, а вдругій — прогнознувидачу готівкиз кас банківськоїустанови. Упроцесі балансуваннякасового планувизначаєтьсяемісійне завданняз випуску готівкив обіг чи вилученняїї з обігу.

Дозавдань статистикигрошового обігуналежить вивченнякупюрногоскладу грошовоїмаси. Під купюрнимскладом розуміютьпитому вагугрошових знаківрізної вартостів загальніймасі грошей,що обертаються.При цьому купюрнийсклад може бутивизначенийяк за кількістю,так і за сумоюкупюр.

Купюрнийсклад грошовоїмаси формуєтьсяпід впливомгрошових доходівнаселення,роздрібнихцін на товарита послуги,структуритоварообороту,схильностінаселення довитрачаннягрошей. Динамікукупюрногоскладу грошейможна схарактеризувати,скориставшисьпоказникомпро середнюкупюрність,значення якогообчислюєтьсяза формулоюсередньоїарифметичноїзваженої.

Кількістьоборотів грошейвизначаєтьсяза формулою

де ВВП — номінальнийваловий внутрішнійпродукт; М —загальна масагрошей, щовизначаєтьсяяк середнізалишки грошейза період.

Цей показникхарактеризуєскільки в середньомуза рік оборотівздійснилагрошова маса.

Швидкістьгрошового обігуможна визначитияк кількістьоборотів, щоїх робить грошовийагрегат (наприклад,М2), щоб забезпечитипевний рівеньекономічноїдіяльності,який приблизнодорівнює номінальномуВВП. Зміна швидкостіобігу відбиваєзміну реальногогрошовогопопиту. Отже,швидкість обігузростає, колиекономічніагенти очікуютьзростанняальтернативноївартості утриманнягрошових активіву національнійвалюті, наприкладзростанняномінальнихпроцентнихставок, рівняінфляції абообмінногокурсу. Зростанняшвидкості обігугрошей призводитьдо росту цін.

Сукупнашвидкістьобсягу грошовоїмаси формуєтьсяпід впливомобіговостігрошових агрегатів,рівень якихдля окремихагрегатівнеоднаковийі може бутирізний у динаміці.За допомогоюіндексногометоду можнакількісновимірюватиприріст середньоїшвидкості обігугрошей, зумовленийзміною швидкостіокремих агрегатівгрошей, структурнимизрушеннямив масі грошейта неоднаковимитемпами зростанняпараметрівгрошової маси.

Кількістьгрошей, якіперебуваютьв обігу, впливаєна випуск продукції,рівень цін,зайнятістьта інші явища,тому важливоюзадачею статистикиє прогноз грошовоїмаси.

Прогнознірозрахункигрошової масиможна виконуватидвома шляхами:

1) прогнозуванняпопиту на гроші;

2) прогнозуванняпропозиціїгрошей.

Зіставленняпрогнозівпопиту на грошіі пропозиціїгрошей дозволяєзробити висновкипро рівновагугрошовогообігу, сталістьйого розвитку.

Початковиммоментом припрогнозуванніпропозиціїгрошей є визначеннягрошової бази.Грошова базавключає в себеготівку небанківськогосектору економіки,готівку банківськихустанов, депозитикомерційнихбанків, приватногосектору і державнихструктур.

Грошова базавимірюєтьсяяк прирістактивів банківськоїсистеми: державногоборгу грошово-кредитнимустановам,зобов'язанькомерційнихбанків передцентральнимбанком, закордоннихчистих активів(результатплатіжногобалансу), а такожприростунерезервнихзобов'язаньцентральногобанку (капіталі прибутокцього банку,закордонніта інші зобов'язання).

Динамікагрошових агрегатівоб'єднаноїбанківськоїсистеми можебути пов'язаназ динамікоюгрошової базицентральногобанку такимрівнянням:

M=kR= K(NFА+ NDCG+ DCB+ OIN),

деМ — грошовийагрегат, NFА— чисті зовнішніактиви; NDCG—чисті зобов'язанняуряду; DСВ— чисті зобов'язаннякомерційнихбанків; OIN—інші статті(нетто).

Припрогнозуванніпопиту на грошінезалежнимпараметромє обов'язковіфактори і змінніфактори «обов'язковихвитрат». Обов'язковіфактори маютьураховуватиспіввідношеннякількостігрошей з обсягомоперацій, якіпотрібнопрофінансувати.Під обов'язковимфактором звичайнорозуміютьваловий внутрішнійпродукт. Фактор«обов'язковихвитрат» виявляєступінь перевагиготівки порівняноз іншими активами.Деякі економістипропонуютьдля «обов'язковихвитрат» використовуватиставки закороткостроковимицінними паперами(ощадні та позичковідепозити, векселі).На думку іншихекономістів,попит на гроші(реальні касовізалишки) залежитьвід рівня доходівна облігаціїта акції. З оглядуна це вонирекомендуютьпри прогнозуванніпопиту на грошідля фактора«обов'язковихвитрат» використовуватипроцентніставки надовгостроковіактиви.

Попит на грошізалежить такожвід рівня інфляції.В інфляціїбільш реальновідбиваєтьсязміна цін іпопиту на гроші.

4. Статистикаінвестиційноїдіяльності

Організаціябудь-якої справи(бізнесу) потребуєпочатковоговкладаннякоштів дляпридбанняприміщень,устаткування,сировини,матеріалівта найманняробочої сили.Для виробництвапродукції чинадання послугпотрібен певнийчас; лише післяцього в обмінна товари чипослуги можутьбути одержанігроші длявідшкодуваннявитрат первинногокапіталу, а вразі перевищенняодержанихгрошей надсумою вкладених— для одержанняприбутку.

Ці коштиможуть бутиотримані зтрьох джерел:

• власні(нагромадженішляхом заощаджень)кошти організаторівбізнесу;

• позиченікошти від тихюридичних осіб,які акумулюютьгрошові коштитретіх осіб;

• залученікошти — заощадженняюридичних тафізичних осіб,інакше кажучи— тимчасововільні грошовікошти юридичнихта фізичнихосіб.

Перше джерелодля організаціївеликого, солідногобізнесу використовуєтьсярідко з двохпричин:

• недостатнійобсяг коштівнавіть у багатихлюдей;

• ризик, притаманнийбудь-якійпідприємницькійдіяльності,що означаєймовірністьвтрати власнихкоштів, тобтоймовірністьзалишити себеі свою родинубез засобівдо існування.

Ризик існує,звичайно, і привкладаннікоштів, якібудуть отриманівід інших джерел,але в цьомуразі він, як іможливі майбутнівтрати, будерозподіленийсеред багатьохосіб, чим зменшуєтьсярозмір втрат,що припадатимутьна кожногоучасникабізнесу.

Друге джерело— кредити банківчи фондів —використовуєтьсяв загальномувипадку дляфінансуванняреально існуючогобізнесу підгарантію поверненняпозики у виглядізастави, якоїв нових бізнесменівнемає.

Томунайчастішефінансуваннянового бізнесуздійснюєтьсятак, як це блискучеописано Т. Драйзерому відомій трилогії«Фінансист»,«Титан», «Стоїк»— шляхом створенняакціонерноготовариства.Засновникиакціонерноготовариства,витратившимінімальнунеобхідну сумудля оформленнявсіх належнихдокументів,отримують правона випуск ціннихпаперів. Ванглійськомуваріанті останнізвуться «security»,що означає«забезпеченість»,«безпека»,оскільки вонимають бутизабезпеченівідповіднимицінностями.На практиціцих цінностейможе й не існувати,а отже й цінніпапери жодноїцінності нематимуть. Уцьому ми встиглипересвідчитисьза вісім роківіснування цихцінних паперіву країнах СНД,а громадяникраїн Заходупереконуютьсяв цьому вжепротягом неодного століття.Але все одной далі купуютьцінні папери!Бо вже давнодоведено, щоекономікарозвиненихкраїн пов'язанапрямо пропорційноюзалежністюз обсягамиторгівлі ціннимипаперами: ринокпритягує тіінвестиції,які потім вкладаютьсяв економіку.Вплив тут обопільний:з одного боку,розвиток фондовогоринку сприяєрозвитку економіки,а з іншого —показникирозвитку фондовогоринку є індикаторамистану економікикраїни.

Перш ніжрозглянутистатистичніпоказники таметоди аналізуфондовогоринку, ознайомимосяз основнимипоняттями, якізастосовуютьсяйого учасникамита дослідниками,їх визначеннянаведені вЗаконах України«Про інвестиційнудіяльність»,«Про цінніпапери та фондовубіржу» і деякихінших, що регулюютьдіяльністьфондових тарешти сегментівфінансовогоринку.

Інвестиції—це всі видимайнових таінтелектуальнихцінностей,які вкладаютьсяв об'єкти підприємницькоїта інших видівдіяльності,завдяки чомустворюєтьсяприбуток (дохід)чи досягаєтьсясоціальнийефект.

Розрізняютьвалові та чистіінвестиції.

Валовіінвестиціїявляютьсобою загальнийобсяг засобів,що інвестуютьсяу визначеномуперіоді, спрямованихна нове будівництво,придбаннязасобів виробництваі на прирісттоварно-матеріальнихзапасів.

Чистіінвестиціїявляютьсобою сумувалових інвестицій,зменшену насуму амортизаційнихвідрахуваньу визначеномуперіоді.

Динамікапоказникачистих інвестиційвідображаєхарактер економічногорозвитку країнина тому чи іншомуетапі. Якщосума чистихінвестиційскладає від'ємнувеличину (тобтоякщо обсягвалових інвестиційменше сумиамортизаційнихвідрахувань),це свідчитьпро зниженнявиробничогопотенціалуі як наслідок— зменшенняобсягу продукції,що випускається(така ситуаціяхарактеризуєкраїну, що «проїдаєсвій капітал»).Якщо сума чистихінвестиційдорівнює нулю(тобто якщообсяг валовихінвестиційдорівнює суміамортизаційнихвідрахувань),це свідчитьпро відсутністьекономічногозростання, томущо виробничийпотенціалзалишаєтьсяпри цьому незмінним(така ситуаціяхарактеризуєдержаву, що«топчетьсяна місці»). Якщосума чистихінвестиційє додатноювеличиною(тобто обсягвалових інвестиційперевищує сумуамортизаційнихвідрахувань),це означає,що економіказнаходитьсяна стадії розвитку,тому що забезпечуєтьсярозширеневідтворенняїї виробничогопотенціалу(така ситуаціяхарактеризуєдержаву з розвинутоюекономікою).

Інвестиціїкласифікуються:

1.За об'єктамивкладень коштів—реальні, фінансовіта інноваційні.

Реальніінвестиціївключаютькапітальнівкладення восновні засоби(створеннянових, реконструкціята модернізаціядіючих), придбанняцілісногомайновогокомплексу, ут. ч. в процесіприватизації.

Фінансовіінвестиціївключаютьпридбанняфінансовихактивів (акцій,облігацій,сертифікатів,відкриттядепозитнихрахунків), участьу заснуваннінових підприємствта в спільнійдіяльності.

Під інноваційнимиінвестиціямирозуміютьпридбанняліцензій,патентів, програмнихпродуктів,фінансуваннянаукових розробок,підготовкута перепідготовкуфахівців.

2.За характеромучасті в інвестуванні—прямі та непрямі.

Підпрямимиінвестиціямирозумієтьсябезпосередняучасть інвесторау виборі об'єктівінвестуванняі вкладеннякоштів. Прямеінвестуванняздійснюютьпідготовленіінвестори, якімають доситьточну інформаціюпро об'єктінвестуванняі добре знайоміз механізмомінвестування.

Піднепрямимиінвестиціямирозуміютьінвестування,опосередкованеіншими особами(інвестиційнимиабо іншимифінансовимипосередниками).Не всі інвесторимають достатнюкваліфікаціюдля ефективноговибору об'єктівінвестуванняі наступногоуправлінняними. У цьомувипадку воникупують цінніпапери, щовипускаютьсяінвестиційнимиабо іншимифінансовимипосередниками(наприклад,інвестиційнісертифікатиінвестиційнихфондів і інвестиційнихкомпаній),посередникизібрані такимчином інвестиційнікошти розміщуютьна власнийрозсуд, а одержанідоходи розподіляютьпотім середвласниківцінних паперів.

3.За періодомінвестування—короткостроковіта довгострокові.

Підкороткостроковимиінвестиціямирозуміютьвкладеннякапіталу наперіод не більшийза один рік(короткостроковідепозитнівкладення,придбаннякороткостроковихощадних сертифікатів).

Піддовгостроковимиінвестиціямирозуміютьвкладеннякапіталу наперіод більшийза один рік.

4.За формамивласностіінвесторів—приватні, державні,іноземні таспільні.

Підприватнимиінвестиціямирозуміютьвкладеннякоштів, щоздійснюютьсягромадянами,а також підприємстваминедержавнихформ власності,перш за все —колективної.

Піддержавнимиінвестиціямирозуміютьвкладення, щоздійснюютьсяцентральнимиі місцевимиорганами владиза рахуноккоштів бюджету,позабюджетнихфондів та позиковихкоштів, а такождержавнимипідприємствамиза рахуноквласних тазалученихкоштів.

Підіноземнимиінвестиціямирозуміютьвкладення, якіздійснюютьсяіноземнимигромадянами,юридичнимиособами тадержавами.

Підспільнимиінвестиціямирозуміютьвкладення, щоздійснюютьсясуб'єктамиданої країнита іноземнихдержав.

5.За регіональноюознакою —усерединікраїни і закордоном.

Підінвестиціямивсерединікраїни розуміютьвкладеннякоштів у об'єктиінвестування,що розташовуютьсяна територіїданої країни.

Підінвестиціямиза кордономрозуміютьвкладеннякоштів у об'єктиінвестування,що розташованіза межами кордонівданої країни(до цих інвестиційналежать такожпридбаннярізних фінансовихінструментівінших країн— акцій закордоннихкомпаній,облігацій іншихкраїн).

Окремимвипадком інвестуванняє вкладаннякоштів у фінансовіінструменти(цінні папери).При цьому коженз учасниківінвестиційногопроцесу вирішуєвласні завдання:

емітенти—компанії-позичальникикоштів на фондовомуринку — маютьзапропонуватитакі цінніпапери, які заінших однаковихумов користуватимутьсябільшим попитомі забезпечатьефективністьінвестиційноїстратегії. Підостанньоюрозуміютьзадоволенняпотреби вінвестиційнихресурсах найбільшвигідним інайменш ризикованимспособом;

інвесторивибираютьтип цінногопапера, якийвідповідаєстратегіїзберіганнякоштів чи одержанняприбутку зурахуваннямризикованостівідповіднихоперацій нафондовомуринку, післячого добираєтьсяконкретнийоб'єкт вкладаннякапіталу, тобтоцінний паперпевної фірми.

Цінніпапери —грошові документиз такими властивостями:

1) засвідчуютьправа володіннячи відносинипозики;

2) установлюютьвзаємостосункиміж особою, якавипустилацінний папір,та власникомостаннього;

3) передбачає,як правило,виплату доходуу вигляді дивідендівчи процентів;

4) передбачаєможливістьпередачі грошовихта інших правтретім особам.

Види ціннихпаперів, випускяких дозволенийв Україні:

1) акції;

2) облігаціївнутрішньоїпозики;

3) облігаціїпідприємств;

4) казначейськізобов'язання;

5) ощадні(депозитні)сертифікати;

6) векселі.

З усіх переліченихцінних паперівчистими інструментамидля інвестуванняє акції та облігаціїпідприємств.Адже обіг облігаційвнутрішньоїпозики таказначейськихзобов'язаньє обігом державнихцінних паперів,які випущенів інтересахдержави й обігяких суворорегламентується,а отже, і не потребуєдокладноговивчення. Аощадні сертифікатита векселі єінструментамигрошовогоринку, тобтовикористовуютьсяяк борговізобов'язання,а не джерелофінансовихресурсів.

Водночасфондові цінніпапери — акціїі облігації— можуть багаторазовоі довгий часобертатисьна ринку, маютьособливостіціноутвореннята специфічніякості (привабливість,надійність,дохідність),які змінюютьсяв процесі обігуі залежать відзміни:

• економічногостану емітента;

• власника;

• стану фондовогоринку.

Ці багатограннівзаємозв'язкипотребуютьстатистичногопідходу доїх аналізу тапрогнозування.Для правильноговикористаннявідповіднихстатистичнихпоказниківі методів необхіднознати особливостіпереліченихфондових ціннихпаперів.

Акція—цінний папірбез установленоготерміну обігу,який:

• засвідчуєчастку участів статутномуфонді акціонерноготовариства;

• підтверджуєчленство вакціонерномутовариствіта право участів управлінніним;

• надає правона отриманнячастини прибуткуу виглядідивідендів;

• надає правона участь урозподілі майнав разі ліквідаціїакціонерноготовариства.

Емісія акційвідбуваєтьсяза таким принципом:

1) перший випуск— у розмірістатутногофонду (чи вартостімайна державногопідприємства,яке приватизуєтьсяшляхом створенняакціонерноготовариства);

2) наступнівипуски — післявикупу попередніхза ціною, ненижчою відноміналу, урозмірі, якийне перевищуєіснуючого намомент емісіїакціонерногокапіталу.

Акції можутьбути:

привілейованими(на суму не більшяк 10% від статутногофонду), за якимипередбаченовиплату гарантованихдивідендівта пріоритетнуучасть у розподілімайна в разіліквідаціїтовариства,але які не надаютьправа управліннятовариством;

простими,за якими надаєтьсяправо управлінняакціонернимтовариствомта право наотриманнядивідендівза рахунокприбутку післясплати податків,платежів добюджету тапроцентів закредит.

Облігація—цінний папір,який засвідчуєвнесення йоговласникомгрошових коштівта підтверджуєзобов'язанняемітента відшкодуватийому номінальнувартість цьогоцінного паперав передбаченийтермін зі сплатоюфіксованихпроцентів.

На стадіїорганізаціїта становленняакціонерноготоваристваголовною проблемоює формуванняіміджу фірми,який поряд зкритеріяминадійностіта стабільностіявляє собоюважливий фактор,що сприятимереалізаціїперших випусківцінних паперів.За умови професійноїкомпетентностіта порядностізасновниківфірми-емітента,кошти, які будутьотримані згідноз бізнес-планомяк невід'ємноюскладовоюкомплексудокументівдля одержаннядозволу наемісію ціннихпаперів маютьбути спрямованіна розвитокфірми, що забезпечитьотриманнядоходів власникамцінних паперів.Цей дохід:

має бутисплачений увигляді фіксованихплатежів власникампривілейованихакцій та облігацій;

може бутисплачений увигляді дивідендіввласникампростих акцій.

Різниця міжцими двомавидами виплатє домінуючоюпри виборіформи фінансуванняпроекту (інвестування):

позичені(під облігації)кошти слід вобумовленийтермін погаситиз обов'язковоюсплатою фіксованихпроцентівпротягом усьогоперіоду діїоблігації;

залучені(шляхом продажуакцій) коштиможуть використовуватисьяк завгоднодовго без будь-якоїкомпенсаціївласникамакцій.Щоправда, колицей період ужезанадто довгий,то це призводитьдо знеціненняцінних паперівфірми, тобтодо неможливостіїї подальшогозвертання дофондового ринкуз приводуінвестицій.

З огляду напотребу здійсненнязазначенихвиплат з прибутку,очікуваногов результатіреалізаціїінвестиційногопроекту, доцільністькапіталовкладеньза бізнес-планомоцінюють:

емітент —для того, абипереконатисяв можливостіотриманнядостатньогоприбутку длярозрахунківза позиками;

інвестор— з метою виборуцінного паперутого типу, якийвідповідаєстратегії йогоповодженняна ринку (збереженнячи примноженнякоштів).

Розглянемометоди, яківикористовуютьсяпершими і другимидля такогооцінювання.

Емітент длявибору найбільшефективногопроекту з низкизапропонованихпорівнює плановівитрати (ПВ)для реалізаціїпевного проектуз виграшем,який цей проектобіцяє йогофірмі. Зробитице можна задопомогою добревідомих показників.

Додатковийчистий дохід(за час упровадженняпроекту)	=	Очікуванийчистий дохід(з урахуваннямпроекту)	–	Очікуванийчистий дохід(без урахуванняпроекту)

Додатковийгрошовий потік(з урахуваннямподатковихпільг на періодупровадженняпроекту)	=	Додатковий чистий дохід	–	Амортизаційнівідрахування

Середня ставкадоходу

Середньорічнийдодатковийчистий дохід

Плановівитрати

100

Період окупності

Плановівитрати

Додатковийгрошовий потік

Простотата доступністьнаведенихрозрахунків,на жаль, можутьнегативнопозначитисяна кінцевійоцінці певногопроекту —висновку щодойого прийняттячи відхилення.Це пояснюєтьсяось чим:

1) не враховуєтьсязміна вартостігрошей у часі(інфляція);

2) не враховуютьсяможливі додатковігрошові потоки,які можутьвиникнути, колизакінчитьсяперіод окупності.

Справді,вартість грошей,а отже, і грошовихпоказниківз часом змінюється.Тому змінюватиметьсяй реальна вартістьгрошових потоків,які одержуватимефірма від зробленихсьогодні інвестицій.Переоцінюваннявартості такоригуванняпоказниківдоцільностікапіталовкладеньможна виконатидвома способами.1. Розрахунокчистої сучасноївартості ЧСВ.

ЧСВ = СВ - ПВ,

де СВ — сучаснавартість, ПВ— планові витрати.

Висновокпро доцільністьупровадженняпроекту робитьсяв тому разі,якщо ЧСВ>0.

Сучаснавартість майбутніхгрошових потоків

СВ

Майбутнявартість грошовихпотоків

(1 + R)^N

деR— дисконтнаставка; N—термін упровадженняпроекту (уроках).

Дисконтнаставка приоцінюваннідоцільностіінвестиціймає дорівнюватитому рівнюдоходу, якиймала б фірмапри альтернативному(тобто відмінномувід того, щорозглядаєтьсяв проекті)вкладаннікоштів. Бо колив разі реалізаціїпроекту дохідністьбуде нижчою,то краще використатиінші напрямкивкладаннякоштів. У межахфірми альтернативневкладання —це розширеннявиробництвабез удосконалень,які пропонуєінвестиційнийпроект. І якщоринок здатнийприйняти додатковупродукцію, тодисконтноюставкою длярозрахункуСВ буде останнійзвітний рівеньприбутковостікапіталу фірми(рівень рентабельності).

2. Розрахуноквнутрішньоїставки дохідності(ВСД).

Ідеться провстановленнятакої ставкидисконту, приякій СВ = ПВ абоЧСВ = 0.

Використовуєтьсяцей метод так:

1) напередзадаєтьсязначення граничноїставки, тобтотакий рівеньприбутковостіпроекту, якийнеодмінно маєбути досягнений(у протилежномувипадку проектвідхиляється);при цьому необхідновраховуватияк можливостіпідприємства,так і ринковукон'юнктуру,але на практицігранична ставкане буває нижчоюза фактичнийрівень рентабельності;

2) прогнозуютьсямайбутні грошовіпотоки;

3) обчислюєтьсяВСД та порівнюєтьсяз граничноюставкою.

Наприклад,необхідноз'ясувати доцільністьпроекту, якийпотребує длявпровадженняПВ у сумі 20555 тис.грн. і обіцяєпротягом шестироків щорокумати додатковігрошові потокив розмірі 5 млнгрн. за граничноїставки 10%.

Починаємоз формули розрахункусучасної вартості:

СВ

Майбутнявартість грошовихпотоків

(1 + R)^N

дляякої теперневідомим єR:

Церівняннярозв'язуєтьсяза допомогоютаблиці анюїтетів,в якій знаходимоR=12%> 10% (граничнаставка). Отже,проект приймається.

За допомогоюзапропонованихметодів мизробили вибірпроекту зпогляду йогодоцільності(дохідності).Але в ринковійекономіціприйняттярішення буденеобгрунтованимбез урахуванняіншої складовоїбудь-якої операції— її ризикованості.Який ризикі як необхідновзяти до увагипри оцінюванніінвестиційнихпроектів?

Цейризик пов'язанийз розрахункамивикористанихдля оцінюванняпоказників,до яких входитьпроцентнаставка R.їїрівень бувузятий умовно,на підставітеоретичнихприпущень.Зрозуміло, щофактичнийрівень дисконтноїставки протягомперіоду впровадженняпроекту будерізний і напевневідрізнятиметьсявід узятогодля розрахунків.Той проект,показники якогобільшою міроюперебуваютьпід впливомзміни R,ібуде більшризикованим.Тобто, достатньооцінити коливання(варіацію),наприклад, ЧСВпід впливомзміни R,щобзробити висновокпро ризикованістьподаних дорозгляду проектів.

Такий методназиваютьаналізом чутливостіреагування.Щоб пояснитиправила йоговикористання,розглянемотакий приклад.До розглядузапропонованодва проекти:

1) проект А зПВ = 1600 тис. грн.,який передбачаєдодатковігрошові потоки:протягом першогороку — 1000 тис.грн., протягомдругого — 1500 тис.грн.

2) проект В зПВ = 1600 тис. грн. ідодатковимигрошовимипотоками: протягомпершого року— 1800 тис. грн., протягомдругого — 700 тис.грн.

Потрібнооцінити ризикованістьпроектів приR₁= 10% та R₂=12%.

ОбчислимоЧСВ для обохзначеньR:

	R= 10%	R= 12%
А	549	489
В	615	565

За проектомА відмінностіміж ЧСВ становлять11%, а за проектомВ — 8%. Тобто, проектА більш чутливореагує на змінудисконтноїставки, а отже,— він і ризикованіший,ніж проект В.

Наведенірозрахунки,необхідніемітенту, неє достатнімидля інвестора.Адже останній,вибираючи цінніпапери длякупівлі, цікавитьсяне стількиефективністюінвестиційногопроекту, наякий підутьйого гроші,скільки ефективністюроботи фірмив цілому (відчого, зрештою,і залежатимутьмайбутні доходиінвестора).Для такої оцінкислугує, як правило,необхіднаставка доходу(вартість капіталу),що являє собоютой мінімальниймайбутнійдохід, на якийпогоджуєтьсяінвестор, купуючицінні папери.

Ураховуючизворотнийзв'язок міждохідністюта надійністю,інвестор погоджуєтьсяна низьку необхіднуставку доходу(тобто на низькодохідніцінні папери)в тому разі,якщо в емітентадоходи останнімчасом стабільнозростають івін має низькузаборгованістьта добру фінансовурепутацію. Упротивномуразі — значнізміни (варіації)грошових потоків,висока заборгованістьта погана фінансоварепутація —емітентовідоведетьсяпропонувативисоку ставкудоходу, щобзнайти покупцяна свої цінніпапери. Тобтоза високоївартості капіталуможна чекатинизької оцінкиякості (надійності)цінних паперів,а за низької— навпаки.

Проте фірмане може суб'єктивновстановитизначення майбутньоївартості капіталу,оскільки фактори,які на ньоговпливають,відомі як емітентам,так і інвесторам.Головні середних такі:

• ризикованістьдоходів, щозумовлюєтьсяспецифікоюсфери бізнесу,в якому дієфірма;

• частказаборгованостів структурікапіталу (фінансовийліверидж);

• фінансовасталість фірми,однією з характеристикякої є дивіденднаполітика;

• ринковаоцінка ціннихпаперів фірми,тобто впливкон'юнктурнихфакторів.

Вплив галузевогоринку та кон'юнктурнихфакторівустановлюєтьсяв ході маркетинговихдосліджень,про які йшлосяв попередньомурозділі. Водночасуміле використанняфінансовоголівериджу тадивідендноїполітики свідчитьпро якістьфінансовогоменеджментуфірми і можутьбути оціненіза допомогоюстатистичнихметодів.

Використовуючине власні гроші,фірма будеодержуватиприбуток лишев тому разі,коли віддачавід них перевищуватимеплату за користуванняними у виглядіфіксованихвиплат власникамоблігацій тапривілейованихакцій. З оглядуна досвідфункціонуванняфінансовогоринку вважається,що цього можнадосягти, якщоструктуракапіталу неперевищує 40%:

Структуракапіталу

Позиченийкапітал

Власнийкапітал

Номінальнавартість облігаційта привілейованихакцій

Номінальнавартість простихакцій + Перевищенняринкової

ціни акційнад номіналом+ Нерозподіленийприбуток

100

У разі зростанняструктурикапіталу (до40%) акціонеридістають змогуодержуватидодатковийприбуток, невкладаючи уфірму власнихкоштів понадсплачені запрості акції.Вплив такогоспособу — залученняфінансовоголівериджу —для одержаннядодатковогоприбутку вимірюєтьсяпоказником:

Рівеньфінансовоголівериджу(DFL)

Зміна доходівна одну акцію

Зміна доходівфірми до сплатиподатків

Вплив дивідендноїполітики фірмина вартістькапіталу двозначний.З одного боку,вона перебуваєв оберненопропорційнійзалежностівід суми сплачуванихдивідендів:чим більша цясума, тим меншівимоги до рівняобіцяної необхідноїставки доходуставить інвестор.Фірма можевстановлюватизазначенийрівень низьким,підтримуючитим самим високийімідж щодосвоєї надійності.З іншого боку,високі дивідендиможливі лишеза умови високоїструктурикапіталу (незначнакількістьакціонерівне може забезпечитинеобхідногофінансуванняфірмі, а томудоводитьсязвертатисяза позиками).Що ж до реалізаціїв такому разінових емісійцінних паперів,то вона можливалише за високоїнеобхідноїставки доходу.Аби уникнутипотреби підвищуватиструктуру івартість капіталу,акціонернітовариствачасто виплачуютьдивідендиакціями абообмінюють старіакції на новіметодом їхподілу (акціонеродержує двінові акціїзамість однієїстарої).

Якими ж правиламиповинна керуватисяв такому разідруга категоріяучасниківфондового ринку— інвестори?І чи існуютьтакі правилавзагалі?

Відомий банкірДж. П. Морганна проханнядати прогнозщодо поводженняфондового ринкувідповів: «Вінколиватиметься».Це був не лишепрояв обережності— банкір знав,що це єдинетвердженняпро ринок, якеможна довести.То чи можна,спираючисьна таку хиткутезу, робитивисновки зприводу вкладеннягрошей у цінніпапери? Умілоскориставшисьстатистичнимиметодами аналізу,можна дістатипозитивнувідповідь наце запитання.

З огляду нате, що досі вУкраїні розвиваєтьсянасампередринок акцій,розглянемозастосуваннястатистичнихметодів тапоказниківдо цього сегментуфондовогоринку.

Треба запам'ятатина початкуголовне: акції,яку б ви воліликупити, взагаліне існує! Бовам потрібнаакція:

• абсолютнонадійна;

• за якоювиплачуєтьсявагомий дивіденд;

• курсовавартість якоїзростає.

Існує багатоакцій, які можутьзадовольнитиодну з вашихвимог. Але жоднаакція не задовольнитьусіх трьох.Справді, якщовам необхіднанадійність,то слід відмовитисявід сподіванняна сенсаційнезростання їївартості, аколи маєтенамір примножитикапітал, томають бутиготові йти назначно більшийризик.

Чи можна,принаймнічастково, розв'язатиці проблеми?Так, якщо придбатиі надійні, ідохідні акції.Але, зрозуміло,відповіднерішення потребуєвкладеннябільшої сумикоштів. І колиюридичні особи— банки, фірми,компанії —мають такікошти, то фізичніособи обмеженів можливостяхствореннявласного портфеляцінних паперів(так називаютьсукупністьусіх ціннихпаперів, якіналежать одномувкладникові).Для наданнядопомогинепрофесіональнимінвесторамз обмеженимикапіталамина ринку діютьфінансовіпосередники.До них звертаються,коли необхідно:одержатикваліфікованупораду; видатидорученняінвестиційномуменеджеру;виконати інвестуваннявід імені клієнта.

Це може бутибанк, товариствоабо фінансовакомпанія. Головнийнапрямок діяльностіфінансовихпосередників(за виняткомбанків, про якідокладнішейтиметься внаступномупідрозділі)полягає вкомплектуваннівласного портфеляцінних паперів,співвласникомякого, відповіднодо вкладенихкоштів, є кожнийклієнт. Тобто,цей клієнтотримуватимеприбуток завдякидоходам відцінних паперівта операційз ними всьогопортфеля фінансовогопосередника.

Але кожнийклієнт фінансовогопосередникамає стежитиза діяльністюостанньогоз такою метою:

• бути певнимщодо кваліфікованогота ефективногоуправліннясвоїми грошима,діючи за принципом«довіряй, алей перевіряй»;

• завдякизнанням тадосвіду, набутиму процесі такоїроботи, навчитисясамостійноприймати рішеннящодо операційна фондовомуринку, а такожсамостійнокупувати акціїі завдяки цьомууникнутинеобхідностісплачуватикомісійніфінансовомупосереднику.

Але в останньомуразі інвесторпотребує інформаціїдвох видів:

* узагальнюючої,яка характеризуєкон'юнктуруконкретногосегменту ринку(стан, тенденціїрозвитку таїх прогноз);

* конкретної,що характеризуєкількох учасниківринку, з якихцей клієнт маєнамір вибратисобі майбутньогопартнера.

У країнахз розвиненоюекономікою,зі сталимиринковимивідносинаминемає жоднихперешкод дляодержання такоїінформації.

По-перше,існуєзакон, якийзобов'язуєкожного суб'єктаринку публікуватипевну інформаціюпро свою діяльністьабо періодично(баланси, звітипро прибуткита збитки,бізнес-плани),або за певнихобставин (емісіяцінних паперів,реорганізація,ліквідація).

По-друге,суб'єктиринку зацікавленінадати про себедодатковуінформаціюбудь-якомупотенційномупартнеру, причомуобов'язковоправдиву інформацію,оскільки передбаченосудову відповідальністьза дефомацію.

По-третє,функціонуєшироке колофінансовиханалітиків,які публікуютьчи надають наокреме проханняне тільки інформацію,а й кваліфіковануоцінку певноїситуації чисуб'єкта ринку.

По-четверте,кожнийсуб'єкт ринкурозуміє: безвивчення інформаціїпро партнеравступати вділові стосункиз ним не можна,і коли самостійнооцінити ситуаціюне вдається,слід звернутисядо фінансовогопосередника.

Іостаннє: коженрозуміє, щогроші не падаютьз неба і не ростутьна деревах, атому кожнаобіцянка партнерамає бути гарантованапланом відповіднихдій, при порушенніяких партнернестиме відповідальність.

Сьогодні,на жаль, маємов Україні протилежнуситуацію. Справді,хоча й існуєзакон про публікаціюданих, що стосуютьсяемітента приемісії ціннихпаперів, протеправдивістьцієї інформаціїне перевіряєніхто, а публікуватиплани провикористаннязалученихкоштів законі зовсім непередбачає.Отже, цінністьтакої інформаціїяк гарантіїмайбутньоговиконаннязобов'язаньз цінних паперівпрактичнодорівнює нулю.Те саме можнасказати і прозвіти, що подаютьсяна зібранняакціонерівта до державнихорганів влади:недоліки нашихзаконів даютьзмогу вести«подвійну»бухгалтерію,використовуючирізні розрахункидля власногокористуванняі для сторонньогоока. Що ж доперевірок, товони проводяться«власними»аудиторамиз відповіднимивисновками,а тому на більшудовіру заслуговуютьматеріалианалітиків,газет та іншихперіодичнихвидань, в якихредакції подаютьсвої прогнозипро надійністьсуб'єктів фондовогоринку.

Виходитимемовсе ж із того,що в Україніпоступовосформуєтьсяцивілізованийфондовий ринок,діяльністьякого супроводжуватиметьсяпоявою необхідноїінформації,і тоді кожнийматиме змогусамостійнозробити вибірінвестора, якийвідповідатимейого вимогамабо, як кажуть,буде для ньогопривабливим.

Усвітовій практиціпідприємстваоцінюють зпогляду надійності,стійкості тадохідності,аналізуючиголовні показникиїх інвестиційноїпривабливості.Оцінюючипідприємство,що приватизується,інвесторинамагаютьсявстановитийого теперішнюі майбутнюпривабливістьвідносно іншихоб'єктів. Інвестуванняв Україні —доволі складнийпроцес, щопояснюєтьсямасовим характеромприватизації,тобто необхідністюпошуку привабливогооб'єкта середвеликого їхрозмаїття. І.О. Бланк запропонувавтаку послідовністьоцінюванняінвестиційноїпривабливостіоб'єктів:

на 1-му етапіоцінюєтьсяінвестиційнапривабливістьрегіонів;

на 2-му — галузей;

на 3-му — галузейу складі регіонів;

на 4-му — підприємствіз галузей ірегіонів, дібранихна попередніхтрьох етапах.

Щоб аналізуватий прогнозуватискладні системи,до яких належитьі розглядуванийпроцес інвестування,доцільно системуподіляти напідсистеми.Такі підсистемиоб'єднуютьоб'єкти, процесита явища, щохарактеризуютьсясхожими тенденціямий формуютьсяпід впливомоднаковихфакторів. Томупараметрипідсистемє стійкішими,ніж параметрисистеми в цілому,що дає змогудіставатидоведені висновкий складатиобгрунтованіпрогнози.

Системуоцінюванняінвестиційноїпривабливостіза методикоюІ. О. Бланка ілюструєтабл. 2.

Таблиця 2

Об'єкт оцінювання	Блоки підсистемпоказників
Регіон	Загальноекономічнийрозвиток Розвитоквиробничоїінфраструктури Демографічнийстан Розвитокринкових відносині комерційноїінфраструктури Інвестиційнірегіональніризики
Галузь	Макроекономічнахарактеристика Технологічнахарактеристика Характеристикаринку продукції Економічнірезультатидіяльності Інвестиційнігалузеві ризики
Галузь ускладі регіону	Комбінаційнегрупуванняз показниківрегіональноїі галузевоїоцінки
Підприємство	Ліквідність Платоспроможність Рентабельність Діловаактивність

Набори показників,що входять доскладу кожногоблоку, не є чимосьсталим, таксамо як і перелікблоків окремихетапів оцінкиінвестиційноїпривабливості.Відмінностіза різнимиметодикамистосуються,насамперед,показниківоцінки підприємств.

Зокрема,одна з такихметодик розробленазгідно з вимогамиАSС(ІпtеrnаtіоnаlАссоuntingStаndardsСоmmіtteе),використовуєпоказники,об'єднані втакі групи:

• показникиоцінки майновогостану об'єкта,що інвестується(частка активноїчастини основнихзасобів, коефіцієнтизносу, оновленняі вибуття основнихзасобів);

• показникиоцінюванняфінансовоїстійкості(платоспроможності)об'єкта, щоінвестується(надлишок абонестача власнихдовгостроковихта середньостроковихпозикових чиосновних джерелформуваннязапасів і витрат,надлишок абонестача власнихоборотнихкоштів, показникробочого капіталу,коефіцієнтинезалежності,фінансування,фінансовоїстійкості,показник фінансовоголівериджу);

• показникиоцінюванняліквідностіактивів об'єкта,що інвестується(поточний абозагальнийкоефіцієнтпокриття,коефіцієнтиспіввідношеннякредиторськоїта дебіторськоїзаборгованості,абсолютноїліквідності,покриття періодичнихвиплат, показникнорми грошовихрезервів);

• показникиоцінки прибутковостіінвестиційногопроекту (коефіцієнтиприбутковостіінвестицій,прибутковостівласного капіталу,експлуатаційнихвитрат, прибутковостіактивів, операційнарентабельністьпродажу);

• показникиоцінки діловоїактивностіоб'єкта, щоінвестується(продуктивністьпраці, оборотністьоборотнихкоштів, у томучислі у розрахунках,оборотністьвиробничихзапасів, власногота основногокапіталу);

• показникиоцінки ринковоїактивностіінвестиційногопроекту (дивідендна одну акцію,коефіцієнтцінності акції,рентабельністьакції).

Показникам,залежно відїх вагомості,присвоюютьвідповіднічислові значення.Вагомість можебути визначенаопитуваннямекспертів іє похідною відчасу, конкретноїполітичної,соціальноїситуації, іншихфакторів.

Це дозволяєвизначитирейтинг підприємстввідповіднодо їх інвестиційноїпривабливості.Для визначеннярейтингу підприємствна основіінтегральнихпоказників,розрахованихна базі системипоказниківфінансово-економічногостану, застосовуютьстатистичніметоди, зокремаметод багатовимірнихсередніх.

У деякихвипадках пропонуєтьсярозподіл підприємствза класамиінвестиційноїпривабливості.Далі наводитьсяодин із прикладівтакого підходу,згідно з якимпідприємствавідносять довідповіднихкласів за зменшеннямрейтингуінвестиційноїпривабливості:

Клас1-й. Підприємстванайвищогокласу. Маютьдоступ доальтернативнихфінансовихджерел (ринків),що гарантуєтьсястабільнимекономічнимстаном. Маютьстабільнийприплив готівкипо відношеннюдо зобов'язань.Зведений балансзабезпечуєреальний захистактивів.

Клас2-й. Підприємствависокого класу.Мають доступдо фінансовихринків, алетрохи менший,ніж підприємства1-го класу. Грошовийпотік стабільний.

Клас3-й. Підприємства,клас яких вищийза середній.Мають доступдо альтернативнихфінансовихринків, якийможе знижуватисьу періоди економічнихневизначеньта спадів.

Клас4-й. Підприємствасередньогокласу. Доступдо фінансовихринків обмежений,навіть у періодисприятливоїекономічноїситуації. Грошовомупотоку притаманнізначні коливання,що може обмежитиплатоспроможність.

Клас5-й. Підприємстваризиковогокласу. Виконаннязобов'язаньзначною міроюзалежить відактивів. Обмеженігрошовий потікта захист активів.Можливостірозвитку іполіпшенняфінансово-економічногостану лишаютьсяневизначеними.

Зауважимо,що виконатитакий докладнийаналіз, якийназиваютьтрадиційнимфундаментальним,окремомуінвесторовій навіть аналітиковіфінансовогопосередникане завжди підсилу, та й часутака роботапотребує дужубагато. А реагуватина зміни, щовідбуваютьсяна фондовомуринку, слідоперативно.

Дляприйняттяоперативнихрішень користуютьсяінформацієюпро операціїна фондовомуринку та провзаємостосункисуб'єктів ринкуз приводу виплатидивідендів.У цьому разіможна скористатисятак званимтрадиційнимтехнічним(графічним)аналізом. Вінбазується натакому припущенні:будь-які фактори,що впливаютьна ринок — стихійнілиха чи зміниекономічноїполітики —знаходять своєвіддзеркаленняв зміні цінфондовогоринку.

Дляхарактеристикивідповіднихзмін використовуютьздебільшогобіржовііндекси (середнііндекси цінцінних паперів),серед якихнайбільш відомийіндекс Доу-ДжонсаНью-йоркськоїфондової біржі.Не торкаючисьметодики розрахунківбіржових індексів,зазначимо, щовони даютьзмогу:

• оцінитистан економікикраїни;

• проаналізуватидинаміку (тобтовстановититенденціїзміни) цін нафондовомуринку;

• базуючисьна виявленихтенденціях,розробитипрогноз зміницін на фондовомуринку.

Такий прогнозможливий, звісно,лише за умови,що різких змінв економіціта політиціне буде.

Найпростішескористатисятрадиційнимтехнічниманалізом дляприйняттярішень, побудувавшита розглянувшипросту діаграму,яка характеризуєзміну цін.

Ціни

Тренд,

який знижується

Час

Ціни

ренд,

який зростає

Час

Рис.1.Динаміка цінцінних паперівпевної групи

Наближенняграфіка доліній трендусигналізуєпро найсприятливішиймомент дляпродажу (якщотренд знижується)або купівлі(якщо трендзростає) акцій.При цьому можназіставити рівніцін з часомпроведенняоперацій, днямитижня чи сезоннимфактором. Колиускладнитиграфік, поповнившийого інформацієюпро обсягипродажу, удаєтьсявиконати йглибший аналізситуації.

Графічнийаналіз — засібобгрунтуватимомент проведенняоперації, протевін не дає змогивстановити,щодо якої акціїцю операціюслід застосувати.Для виборуакції можнапоряд з описанимтрадиційнимскористатисясучасним технічниманалізом, якийпередбачаєпорівняльнийаналіз динамікита варіаціїпоказниківринку щодопевного наборуцінних паперів,з якого цейвибір потрібнозробити.

Уважаєтьсяза доцільнекупувати акції,щодо яких протягомпопередньогоперіоду спостерігалисятакі закономірності:

1. Сталий рівеньпоказників:

Коефіцієнтдоходів

(процентдоходів,

які булирозподілені

серед акціонерів)

Виплаченодивідендівна одну акцію

Чистий прибутоку розрахункуна одну акцію

Дивіденднавіддача акцій

Виплаченодивідендів

Ринковаціна акції

Повний дохідвід капіталу	=	Сплаченодивідендів	+	(Ціна акціїна кінець року	–	Ціна акціїна початокроку )
		Ціна акціїна початокроку

2. Незначнаваріація цінта інших показниківринку (для їїоцінюваннязастосовуютьсереднє квадратичневідхиленнята коефіцієнтваріації).

При купівлікількох видівцінних паперівз метою комплектуванняпортфеля длязниженняризикованостівкладень, крімрівнів доходностіта ризикованостіокремих видівакцій, до увагислід братирівень впливуна них однихі тих самихфакторів. Наприклад,курси акційнафтодобувних,нафтопереробних,металургійнихта автомобільнихфірм пов'язаніпрямою залежністю.Або, як сказалиб математики,коливаютьсяв одній фазі.Водночас курсиакцій венчурнихкомпаній, яківиробляютьсучасне високотехнічнеустаткування,а також електротехнічнихта залізничнихкомпаній коливаютьсящодо названихраніше в різнихфазах.

Купуючи акцію,необхідно вмітивідрізнитиринкову ціну,за якою продавецьпропонує конкретнуакцію, від їїреальної ціни,що відповідаєрозміру майбутніхдисконтованихгрошових потоків(МДГП). Здебільшогоці відмінностіневеликі, алев разі проведенняспекулятивнихоперацій нафондовій біржіабо під часперіодів підйомучи спаду в економіцівідмінностіможуть ставатизначними, і їхслід умітивстановлювати.

Номінальнаціна акціїзумовленавартістю проекту,який має намірпрофінансуватиемітент. Ринковаціна в моментемісії встановлюєтьсяна базі МДГПіз бізнес-плану.Надалі цінаакції змінюватиметьсяпід впливомяк результатівфінансово-господарськоїдіяльностіфірм, так і факторівринку. Протефактори ринкувпливають навсі акції одноговиду. А томурізниця в рівняхцін саме йзумовлюватиметьсядосягнутимифірмою результатами,що знайде відгуку таких показниках:

• рівеньсплачуванихдоходів;

• темпи приростудивідендів;

• рівеньдисконтноїставки (якийбереться доуваги інвесторомдля компенсаціїризику привкладаннікоштів у цюфірму і якийемітент маєзабезпечити).

Вплив кожногоз цих факторівна ціну акціївраховуєтьсятак:

Рівеньсплачуванихдивідендів:

Ціна акції

Сума виплаченихдивідендівна одну акцію

Дисконтнаставка

Темпиприросту дивідендів:

Ціна акції	=	Сума виплаченихдивідендів	х	Темпи зростаннядивідендів
Ціна акції	=	Дисконтнаставка	–	Темпи приростудивідендів

Але найскладнішимє завданнявстановленнярівня дисконтноїставки, адекватноїризику операції.Емітент цейризик уже оцінив,установившивідповіднудисконтнуставку приоцінюванніефективностіпроектів, прощо докладнойшлося раніше.Дисконтнаставка ризикукупівлі певноїакції формуєтьсяпід впливомдвох груп факторів:

1) ризикуфінансовогоринку в цілому;

2) ризикуконкретногоемітента.

Перший— диверсифікований— ризик ураховуєтьсяусередненимипоказникамидохідностіринку на підставіпрямо пропорційноїзалежностіміж дохідністюі ризиком: Другий— недивер-сифікований,притаманнийемітенту —ризик вимірюєтьсявідхиленнямдохідностіконкретноїакції порівняноз дохідністюринку. Найпоширенішимметодом, якийураховує цідва ризики, єметод МОКА —модель оцінюваннякапітальнихактивів. ПозначимоR_s.дисконтнуставку длярозрахункуціни конкретноїпростої акції.

Тоді

деR_f— безпечнаставка дохідності(звичайно цедохідністьза державнимикороткотерміновимизобов'язаннями);К_m— дохідністьринку (установлюєтьсяза допомогоюфондових індексів);β — коефіцієнт,який характеризуєреакцію (чутливість)акцій на змінуринкової ситуації;

Дохідністьакцій

Дохідністьринку

Зауважимопроте, що R_sнеє тією величиною,яку можна підставитиу формули дляобчисленняреальної ціниакції. Аджевона не являєсобою показниквартості капіталу,який, як ужезазначалося,і є тим рівнемдохідності,на який погоджуєтьсяінвестор, купуючицінні папери,оскільки стосуєтьсялише частиникапіталу.

Пригадаємо,що капіталфірми включає:

Позичений

позиченікошти (у томучислі підкапітал облігаціїз фіксованимпроцентом);
привілейованіакції;

Власний

3) залучені кошти (акціонернийкапітал тал);

4) нерозподіленийприбуток зазвітний період.

Зрозуміло,що необхіднийрівень дохідностідля кожноїчастини капіталубуде різний,а тому і вартістькапіталу являтимесобою осередненийпоказник.

Розглянеморозрахунокі зміну вартостікапіталу докладнішена умовномуприкладі.

Дляпозиченогокапіталу необхіднийрівень дохідностівідомий позичальникунаперед і записанийна самому цінномупапері. Длянашого прикладуце 6% за облігаціямиі 10,3% за привілейованимиакціями. Дляпростих акційфірми це ставкаR,яка в нашомуприкладі, зарозрахункамиметодом МОКА,дорівнює 13,4%. Тойсамий рівеньдохідностікерівництвофірми маєгарантуватиі щодо нерозподіленоїчастини прибутку.Адже інакшеакціонеривимагатимутьотримати йоговесь за дивідендамина акції, щобуже самим шукатишляхи використанняцих грошей зне меншою віддачею,ніж за акціямифірми.

372

Капітал фірмирозподіленийтак:

• позиченікошти — 754 млнгрн., або 45%;

• привілейованіакції — 40 млнгрн., або 2%;

• власнийкапітал — 896 млнгрн., або 53%. Виходячиз цього обчислюємотаку середньозваженувартістькапіталу:

Це і є тойрівень дисконтноїставки, якийбажано використовуватипри розрахункахреальної ціниакцій.

Прийнятирішення пропродаж акційне менш складно,ніж розв'язатипроблему їхкупівлі. Зміни— спільнийзнаменник усіхподій життя.Вони можутьвпливати івпливають націнність інвестицій.Це — безперечнийфакт, а отже,те, що вартобуло купитиминулого року,можна ще кращепродати в цьомуроці. Звідсивипливає важливарекомендаціякожному інвесторові:потрібно неменш як одинраз на рік об'єктивнопроаналізуватисвої вкладиі відповістина запитання:«Якби в менебули гроші, чикупив би я цюакцію за сьогоднішнімицінами?» І вразі заперечноївідповіді слідподумати проїї продаж, навітьякщо це завдастьзбитків (особливов такому разі).

5. Статистикакредитноїдіяльності

Розширеннягосподарськоїсамостійностіпідприємствкардинальнозмінює характеруправлінськихрішень, спрямовуючиїх до вищоїефективностіі результативності.Головною метоюфункціонуванняпідприємствстає досягненнятаких фінансовихрезультатів,які сприяютьвирішеннюстратегічнихзавдань ізабезпеченнюфінансовоїстійкості.

Результативністьдіяльностіпідприємствзалежить відбагатьохфакторів, інасамперед— від ефективноговикористанняфінансовихресурсів, утому числікредитів дляздійсненняпоточної діяльності.

У загальномувигляді кредитніресурси єматеріальниминосіями економічнихвідносин, яківиникають міжсуб'єктамикредитнихугод з приводуперерозподілувартості назасадах повернення,терміновостіта платності.

Зміст цьогоположеннядиференціюєтьсязалежно відсфери застосування.Головні джерелакредитнихресурсів, щоформують місткістькредитногоринку, такі:установи банківськоїсистеми, господарюючісуб'єкти, посередникифондовогоринку, кредитно-фінансовіустановинебанківськоготипу.

Кредитніресурси економікидержави (позиковийфонд країни)— це грошовікошти, якіакумулюютьсяНаціональнимбанком івикористовуютьсяним для наданняпозик державіта комерційнимбанкам з метоюзабезпеченняпропорційногорозвитку йпідвищенняефективностісуспільноговиробництва,їх обсяг залежитьвід обсягугрошовихнагромаджень,системи розподілута перерозподілугрошових доходів,цінової політики,економічноїкон'юнктуритощо. Важливоюпередумовоюефективногоуправліннякредитноюдіяльністює статистичнахарактеристикаобсягу і структурикредитнихресурсів основнихгосподарюючихсуб'єктів —комерційнихбанків і підприємств.

Кредитніоперації банків— це вид активнихоперацій комерційнихбанків, пов'язанихіз наданнямклієнтам позик.В основу кредитнихоперацій покладеноекономічнівідносини, щовиникаютьміж кредиторомі позичальникомз приводу одержанняостаннім позикина умовах поверненняв певний строкзі сплатоюпроцентів.

Банківськийкредит надаєтьсябанками в грошовійформі підприємствам,установам,населенню,державі.

Згідноз принципамикредитуванняформулюютьсявідповіднізавдання банківськоїстатистики.

Принцип	Завданнястатистики
1.Строковості—позика маєбути поверненапозичальникомбанку в заздалегідьобумовленийстрок.	1. Контрольстроків поверненняпозик, визначеннярозмірівпростроченоїзаборгованості,порівнянняїї з коштамина рахункахклієнтів. 2. Аналізоборотностіпозик.
2.Забезпеченостіпозик —потрібнийзахист інтересівбанку і недопущеннязбитків віднеповерненняборгу черезнеплатоспроможністьпозичальника.	Оцінкакредитоспроможностіклієнтів
3.Платності —за користуванняпозикоювстановлюєтьсяпроцентнаплата. Рівеньпроцентнихставок, щовстановлюєтьсякомерційнимбанком, залежитьвід термінукористуванняпозикою і відступеня ризику,що виникає узв'язку з кредитноюоперацією.	1. Аналіз складуі динамікипроцентнихставок. 2. Аналізформуванняприбутку зарахунок процентнихставок і обсягівпозик. 3. Аналіз ролікредитноїдіяльностіу формуванніприбутку іприбутковостібанківськоїдіяльності

У процесіаналізу кредитноїдіяльностівдаються догрупувань затакими ознаками:

Позичальники.

Строки наданнякредитів.

Наявністьта характерзабезпеченняпозики.

Ступеньризику кредитів.

Об'єктикредитування.

Інформаційно-аналітичнезабезпеченняуправліннякредитноїдіяльностібанків включаєтакі показники.

1.Кредитовийоборот загальнийКО_заг,у тому числіза рахункомпростроченихпозик КО_пр.

2.Залишок позикзагальний З_заг,У тому числіза рахункомпростроченихпозик З_пр;на початокперіоду З_п,на кінець періоду(З_к).

3. Видача позикВ.

Балансовийзв'язок міжцими показниками:З_п+ В = КО + З_к.

На підставіцих абсолютнихпоказниківобчислюютьвідносні показники.

1.Середній залишокпозик за певнийперіод часу

2. Частканесвоєчасноповернутихпозик у загальномуобсязі погашенихпозик:

3. Часткапростроченоїзаборгованостів загальномуобсязі заборгованості:

Рівеньоборотностіпозики вимірюєтьсядвома показниками:кількістюоборотів, якіздійснилапозика за певнийперіод, та середньоютривалістюкористуванняпозикою. Кількістьоборотів позикиV,абошвидкістьобороту, визначаєтьсяза формулою:

Тривалістькористуваннякороткостроковоюпозикою, абочас оборотуt,визначаєтьсяза формулою:

Для аналізуоборотностікредитіввикористовуютьрізні статистичніметоди і прийоми.Характеристикишвидкостіоборотностікредиту заокремими банківськимизакладами абогосподарськимиорганізаціямиможна дістатиза допомогоюпоказниківдинамічногоряду: темпівзростання таприросту, абсолютногоприросту і т.ін.

Швидкістьобороту позикиза групамиклієнтів досліджуютьіндекснимметодом, зокремаз допомогоюіндексів середніхвеличин —змінного, фіксованогоскладу та структурнихзрушень.

Факторами,які формуютьдинаміку кредитовогообороту, є швидкістьобороту кредитівта середнізалишки позик.Абсолютнавеличина зміникредитовогообороту зарахунок динамікишвидкостіобороту кредитіввизначаєтьсяза формулою:

а за рахунокдинаміки середніхпозик — за формулою

Водночасфактором, якийвпливає нашвидкістьобороту кредитноїмаси, є динамікакредитовогообороту тасередніх залишківпозик.

За наданіпослуги у виглядіпозики клієнтивносять платуу вигляді процентноїставки. Це цінапозиковогокапіталу, якаформуєтьсяна фінансовомуринку. Ціноваполітика банкузумовлюєтьсятакими факторами:тип послуги,ставка за кредитами,установленабанком, нормативнівимоги (ставки)НБУ, ціни, щовстановлюютьсяконкурентами,фінансовіпотреби банку,вартість йогопродуктів тапослуг, рівеньі характерпопиту споживачів.

Кількіснимвираженнямбанківськогопроцента єставка, що являєсобою відношеннясуми коштів,яка сплачуєтьсяу вигляді процента,до суми позики.

Статистикавивчає формуванняпроцентноїставки підвпливом основнихфакторів, досліджуєїї динамікута здійснюєпрогнозування.

Процентнаставка зазнаєвпливу передусімпопиту і пропозиціїна позиковийкапітал. Підвищенняпопиту відповіднопідвищує цінуі навпаки. Другимважливим чинникомє інфляція. Призростанніінфляції зростаютьі процентніставки, оскількиінфляціязнецінює гроші.

Одним з визначальнихфакторів єтакож обліковаставка Національногобанку України.

За допомогоюстатистичнихметодів вивчаютьсядинаміка процентнихставок підвпливом основнихфакторів, атакож впливна динамікудоходів банкудинаміки обсягупозик і процентнихставок.

Важливимфактором ефективноїкредитноїдіяльностібанку є статистичнезабезпеченняконтролю з бокубанку за виконаннямумов кредитногодоговору, особливосвоєчасностісплати позичальникомчергових внесківна погашенняпозики і процентівза нею.

Для запобіганнявідповіднимризикам оцінюютькредитоспроможністьпозичальників.

Оцінкакредитоспроможностіклієнтів банкує складовоюоцінки банківського,насампередкредитногоризику. Ефективнеуправліннякредитнимризиком є основоюстворенняміцного банку.

У ході аналізута превентивногопрогнозуваннякредитоспроможностіклієнтів банкуі на цій основіуправліннякредитнимпортфелемдається оцінка:

• впливузовнішньогосередовищана кредитоспроможність.

На підставівивчення становищапозичальникав економіців цілому і вконкретнійгалузі зокремавизначаєтьсяйого схильністьдо спадів, атакож залежністьвід бізнес-циклів(здатністьадекватнореагувати наситуацію залежновід бізнес-циклів);

• життєвогоциклу виробництваі основнихвидів продукції;

• збутовоїстратегії;

• здатностівиробляти тапродаватитовари за цінами,які компенсуютьвитрати тагенеруютьприбуток;

• залежностіприпливу готівкивід зовнішніхфакторів.

Здійснюютьсягрупуваннянапрямківкредитів звиокремленнямнайбільш ризикованих,а саме:

для початкубізнесу, деобсяг позикнепропорційновисокий порівняноз інвестиціямивласників;
кредити дляспекулятивнихугод за товарамий фондовимицінностями;
кредити дляоперацій знерухомістюдля власниківпідприємствз обмеженимикоштами;
кредити дляпідтримкизначного залишкуна депозитів банку бездостатньогокапіталу ізаставногозабезпечення;
кредити підпроекти з ризикомморальногостаріння тощо.

Підчас оцінюваннякредитоспроможностіклієнтів банкувикористовуєтьсясистема показників,яка сигналізуєпро можливіфінансовіутрудненнята банкрутство:

перевищеннякритичногорівня простроченоїзаборгованості;
надмірневикористаннякороткостроковихпозик як джерелафінансуваннядовгостроковихвкладень;
низькі значенняпоказниківліквідності;
нестачаоборотнихкоштів;
підвищеннядо небезпечнихмеж часткипозичковихкоштів у загальномуобсязі коштів;
невиконаннязобов'язаньперед кредиторамита акціонерамищодо своєчасногоповерненняпозик, виплатипроцентів тадивідендів;
погіршеннявідносин зпідприємствамибанківськоїсистеми;
використаннянових джерелфінансовихресурсів навідносноневигіднихумовах;
застосуванняу виробництвізамортизованогообладнання;
негативнізміни в портфелізамовлень.

Кредитніресурси підприємства— це сукупністькредитнихкоштів, залученихдля фінансовогозабезпеченняйого функціонування.Залученнякредитнихресурсів дляпоповненняобігових коштівзбільшує сукупнийдохід за рахуноквіддачі залученихкоштів, підвищенняефективностівласних обіговихкоштів, що дозволяєпідприємствуефективнішездійснюватисвою господарсько-фінансовудіяльність.

Кредитніресурси підприємствформуютьсяна основі потребив них для формуванняобігових коштів(виробничихзапасів, запасівготової продукціїта товарнихзапасів, дляфінансуванняінших виробничихпотреб) і задоволенняінвестиційнихпотреб (реальних,фінансовихта інноваційних).

Узагальномувигляді окремікредитні кошти,які формуютьсклад кредитнихресурсівпідприємства,можна класифікуватиза схемою, наведеноюна рис. 2.

КРЕДИТНІРЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

За цільовимхарактеромзалучення

Застроками

участі вдіяльностіпідприємства

За джереламиформування

За складомзалучених

1. Дляфінансуванняпоточноїдіяльності

2. Для реалізаціїінвестиційнихпрограм

1. Короткостроковийкредит

2. Довгостроковийкредит

1. Цільовийдержав-нийкредит

2. Банківськіпозики 3. Комерційнийкре-дит

4. Кредит, щофор-муєтьсяна ринку ціннихпаперів

5. Інші позиковікошти

1. Кредитуформі грошовихкоштів

2. Кредит уформі товарно-матеріаль-нихцінностей

3. Кредит уформі обладнаннядля використання

Рис. 2. Класифікаціякредитнихресурсів

торговельногопідприємства

Основнізавданнястатистичногозабезпеченняформуваннята використаннякредитнихресурсів підприємствполягають у:

• дослідженнікредитнихресурсів якелементу фінансовихресурсівпідприємств;

• аналізівпливу механізмузалученнякредитнихресурсів наефективністьфункціонуванняпідприємства;

• аналізівпливу факторівзовнішньогосередовищаі внутрішніхпараметрівпідприємствана рішення щодозалученняпозичковихкоштів;

• обґрунтуванніуправлінськихрішень щодозалученнякредитнихресурсів.

Упровадженняринкових механізміву регулюванняекономікикраїни змінилонасампередзначущістьтакого джерелазовнішньогофінансуваннядіяльностіпідприємств,як цільовийдержавнийкредит. Цільовийдержавнийкредит являєсобою формупільговогофінансуваннядержавою підприємстві галузей, розвитокяких має великесоціальне таекономічнезначення вмасштабахкраїни.

Традиційнимджерелом залученняпозиковихкоштів, як іраніше, лишаєтьсябанківськийкредит.

Поряд ізбанківськимкредитом подальшогорозвитку набуваютьі позабанківськіформи залученнякредитнихресурсів.

Становленняринкових відносин,відмова відмонопольноїорганізаціїбанківськоїсправи зумовиливідродженняі розвитокміжгосподарськогокредиту і насампередкомерційногокредиту (щоособливо важливодля торговельнихпідприємств).

Комерційнийкредит пов'язанийз торговельнимита торговельно-посередницькимиопераціямиі в загальномувигляді являєсобою відстрочкуплатежів одногогосподарюючогосуб'єкта іншому.Історичнокомерційнийкредит виникраніше відбанківського.

Особливостіекономічногорозвитку країнисьогодні зумовилиповерненнядо невиправданозабутої практикивзаємокредитування.

Процес формуваннястатистичногозабезпеченняуправліннязалученнямкредитнихресурсів складаєтьсяз таких етапів.

Аналізстатики і динамікиобсягу та структуриобігових коштів,утому числікредитнихресурсів зогляду на те,що вони маютьгнучко змінюватисязгідно з циклічнимипотребамипоточноїдіяльностіта урахуваннямзалученняфінансовихресурсів відповіднодо їх вартості.

Для цьогозастосовуютьсяметоди аналізурядів динаміки,зокрема ті,що дають змогувизначатиосновну тенденцію,індекси сезонності,коливання зарахунок іншихфакторів; методианалізу кореляціїта регресії,за допомогоюяких установлюєтьсявзаємозв'язокпотреби в кредитахта показниківгосподарськоїдіяльності.

Аналізуєтьсявзаємозв'язокзалученнякредитів ізфінансовимирезультатами,зокрема ліквідністюта рентабельністю.

При цьомувраховується,що підвищеннячастки залученихкоштів у обіговихкоштах можезабезпечитивищий рівеньрентабельності,але водночасспричинюєзростанняризику ліквідності.

Протилежнийпроцес — збільшеннячастки готівкив обіговихкоштах — зменшуєризик ліквідності,але супроводжуєтьсязменшеннямрівня рентабельності.

Статистичнезабезпеченняуправлінняцими процесамипередбачаєвикористаннясистеми відноснихпоказників— рентабельності,ліквідності,частки залученихкоштів у загальномуобсязі обігових.Зокрема ефективністьвикористанняпозиковихресурсів вивчаєтьсяна основі такихпоказників:

Кредитовіддача(обсяг діяльностіна одиницюпозиковихресурсів)

Реалізованапродукція

Позиковіресурси

Кредитомісткість(використанняпозиковихресурсів дляодержанняодиниці обсягудіяльності)

Позиковіресурси

Реалізованапродукція

Обіговістьресурсів

Позиковіресурси х Кількістьднів у періодікредитних

Оборот попогашеннюпозики

Надалі методамианалізу взаємозв'язку(групуванням,кореляціїта регресіїі т. ін.) установлюєтьсязв'язок міжрезультатамифінансовоїдіяльності(рентабельністю,ліквідністю)і обсягом тачасткою залученихкоштів.

Результатитакого аналізувикористовуютьсяпри формуванніполітики залученняпозиковихкоштів, якавпливає нарівень і структурузаборгованості,і на цій основі— на відшуканнякомпромісупри виборіпозиції «рентабельність— ризик».

Статистичнезабезпеченняуправлінняефективністюдіяльностіпідприємствз урахуваннямпроцесу залученнякоштів передбачаєоцінку доцільностіцього залучення.У свою чергу,оцінку такоїдоцільностіможна дістатиу вигляді різниціміж обсягамидоходів відпозичковихкоштів та вартістюїх залучення.

5. Статистикастраховоїдіяльності

Страхування— це системаекономічнихвідносин, щополягаютьу створенніза рахунокпідприємств,організаційта населенняспеціальногофонду коштіві використаннійого для відшкодуваннявтрат, що сталисяв результатістихійноголиха й іншихнесприятливихвипадковихявищ, а такождля наданнядопомогигромадянаму разі настанняв їхньому життірізних кризовихситуацій (досягненняпевного віку,втрата працездатностітощо). У процесістрахуванняберуть участьстрахова організація— страховикта страхувальники— юридичні іфізичні особи,— які вносятьдо страховоїорганізаціївстановленіплатежі. Крімтого, учасникомстраховихвідносин можебути особа,призначенадля одержаннястрахової суми.

Страхуваннявідіграє дужеважливу рольу процесі переходукраїни доконкурентноговільного ринку.Не виключаючиповністю ринковоїневизначеності,страхуванняможе певноюмірою гарантуватифінансовубезпеку якприватнихкомерційнихі промисловихпідприємств,так і фізичнихосіб. Страхуваннятакож сприяєвиникненнюі розвиткуринку довгостроковогопозиковогокапіталу,необхідногодля фінансуванняпроцесу створеннянових високопродуктивнихпідприємстві економічногорозвитку вцілому.

Страхуваннядозволяє зменшитиймовірністьбанкрутству разі настаннянесприятливихподій, пом'якшуючи,зокрема, наслідкиекономічноїнестабільності.

Особистестрахуваннядозволяє громадянаму разі настаннястраховихвипадків дістатипевну матеріальнупідтримку звідповіднихфондів.

Про економічнийрозвиток країничасто судятьна підставітого, як у нійорганізованострахову справу.Ця справа задохідністюв багатьохкраїнах посідаєдруге місцепісля туризму,випереджаючипромисловістьта банківськусправу. Розвиненасистема страхуванняє певним гарантомзалученняіноземнихінвестицій.

Головнезавдання статистикистрахування— вивченнятенденційрозвитку страховихпродуктів іпопиту на них,складу страхувальників,оцінюваннядиференційованихризиків і пов'язанихз ними збитків,дослідженняефективностіінвестиційі діяльностістраховихкомпаній уцілому.

Страховудіяльністькласифікуютьза такими ознаками.

1. За функціями:

• нагромадження— учасникистраховогопроцесу створюютьрезерв коштівдля покриттяможливих збитків;

• перерозподільна— страхуванняє засобомперерозподілузбитків на всіхучасниківстраховогоринку;

• відшкодування(ризикова) —надаєтьсядопомога тим,хто постраждаввід страховоговипадку;

• попереджувальна— фінансуютьсязаходи, спрямованіна зниженнявтрат від страховихподій.

2. За формамистрахування:

• добровільнена підставідоговорів міжстрахувальникамита страховиками;

• обов'язкове— згідно іззаконодавчимиактами.

3. За видами:

• особисте— страхуванняжиття, від нещаснихвипадків, медичнестрахування;

• майнове— страхуваннятранспорту,вантажів, іншихвидів майна,фінансовихризиків;

• страхуваннявідповідальності,предметом якогоє можливізобов'язаннястрахованогощодо відшкодуваннявтрат третімособам;

• перестрахування,у результатіякого страховик,приймаючи настрахуванняризики, частинувідповідальностіза ними передаєіншим страховикамдля створеннязбалансованогостраховогопортфеля тазабезпеченнястабільностістраховихоперацій.

4. За формамивласностістраховихкомпаній:

• створеніна капіталіфізичних осіб;

• створеніна капіталіюридичних осіб;

• створеніна капіталіфізичних таюридичних осіб;

• створеніна основі приватногоі державногокапіталу;

• створеніна основі капіталудержави.

Для характеристикистраховоїдіяльностізастосовуєтьсятака системапоказників:

N—загальна чисельністьзастрахованихоб'єктів;

n— чисельністьоб'єктів, якіпостраждалив результатістраховихвипадків, випадків,які відбулися,і ризик за якимибув застрахований;

S— страховавартість усіхзастрахованихоб'єктів абостраховавідповідальність,тобто сумагрошових коштів,у межах якоїстрахувальникзгідно з умовамистрахуваннямає зробитивиплату в разінастання страховоговипадку;

S— страховавартість об'єктів,що постраждали;

Р — страховийплатіж (страховийвнесок, страховапремія), тобтоплата за страхування,яка передбаченаугодою страхуванняі розмір якоїзалежить відстрахової сумиі страховоготарифу;

W—сума виплатстраховоговідшкодування;

m— кількістьстраховихвипадків.

Застосовуючипереліченіабсолютнівеличини, визначаютьтакі відносніпоказникиінтенсивності:

• середнюстрахову вартістьзастрахованихоб'єктів

;

• середнюстрахову вартістьоб'єктів, щопостраждали

;

• середній розмір виплаченого страхового відшкодування

;

• часткуоб'єктів, якіпостраждали

;

• показниквиплат страховоговідшкодуванняв розрахункуна страховіплатежі

;

• страховіплатежі в розрахункуна страховувартістьзастрахованихоб єктів

;

• показникзбитковостістрахової суми

Одним знайважливішихпоказниківстатистикистрахової Ісправи є страховітарифи, абоставки страховихплатежів. Вонимають бутирозрахованітак, щоб забезпечитивиплату страховикомналежноговідшкодуваннястрахувальникуі забезпечитиприбутковістьстраховоїдіяльності.

Страховийтариф, абобрутто-ставкаС_б,складаєтьсяз двох частин:нетто-ставкиС_няка забезпечуєвиплату страховоговідшкодування;навантаженняН, яке забезпечуєвідшкодуваннявитрат страховикаі прибутковістьйого діяльності.

Нетто-ставкаС_н— це, по суті,планова збитковістьстрахової суми.Вона характеризуєрозмір відповідальностістраховика.Чим менший цейпоказник, тимефективнішайого діяльність.Показник збитковостізалежить відчастки об'єктів,які постраждали,тобто вірогідностістраховоговипадку

, середньогорозміру страховоговідшкодування

і середньоївартостізастрахованихоб'єктів

Звідси показникзбитковості:

Для визначенняплановогорозміру нетто-ставкивикористовуєтьсядинамічнийряд показниківзбитковості,на основі якоготехніку розрахункунетто-ставкиілюструє такийприклад.

РОЗРАХУНОКВАРІАЦІЇ НЕТТО-СТАВКИ

Квартал	Страховасума, тис. грн.	Страховевідшкодування,тис. грн.	Коефіцієнтзбитковостіна 100 грн. страховоїсуми, q		²
І	63,0	1,0	1,59	-0,33	0,1089
II	125,0	1,9	1,52	-0,40	0,1600
III	148,0	2,5	1,69	-0,23	0,0529
IV	162,0	3,0	1,85	-0,07	0,049
V	141,0	2,6	1,85	-0,08	0,064
VI	181,0	3,8	2,10	0,18	0,0324
VII	155,0	3,4	2,19	0,27	0,0729
VIII	124,0	2,9	2,33	0,41	0,1681
Разом	1099,0	21,1	1,92		0,7082

Середняфактична збитковістьстрахової суми

=1,92;середнє квадратичневідхилення

Планованетто-ставкаN=q+ t

,де t— коефіцієнткратностівідхилення(коефіцієнтдовіри), якийвідповідаєймовірностіP;

ЯкщоP= 0,683, t=1;

якщоР = 0,954, t= 2;

якщоР = 0,997, t=3.

Уданому разі q= 1,92,

= 0,2975.

ЗімовірністюР = 0,954 можна очікувати,що рівеньзбитковостібуде в межах

,тобто становитиме1,92 + 2 • 0,2975 = 2,515 грн.

Нетто-ставкадорівнює коефіцієнтузбитковості,помноженомуна ризиковунадбавку, якав умовах стабільногострахуваннястановить5%, а за нестабільнихумов — 10% і більше.

Нетто-ставкатака: С_н= 2,515 • 1,10 = 2,77 грн.

Брутто-ставкаобчислюєтьсяза формулою:

С_б

Нетто-ставка• 100%

100-Н%

де Н% — частканавантаженняв обсязі брутто-ставки,яка визначаєтьсяза даними провитрати страховоїорганізаціїта її прибуток.

Якщо в розглядуваномувипадку часткунавантаженнявзято в розмірі25%, то брутто-ставкабуде така:

277 / 100-25 = 3,69 гри.

Отже, брутто-ставкастановить 3,69грн. на 100 грн.страхової суми,з яких 0,92 грн. або25% припадає напотреби страховика.

Для повнішогообґрунтуваннянетто-ставкианалізуютьзалежністьїї від головнихфакторів згідноз рівняннямимножинноїрегресії.

На практицізастосовуютьтарифи, щодиференціюютьсязалежно відпараметрівризику. Крімтого, страховикможе варіюватий за рахунокзниження базовоїставки, обмежуючисвій прибутокдля залученнябільшої кількостіклієнтів, ізавдяки цьомузбільшуватиобсяг доходів.

За окремимивидами страхуваннярозрахунокнетто-ставкимає свою специфіку.Розглянемоприклад розрахункустраховоїставки в медичномустрахуванні.

Наприклад,статистичнимспостереженнямустановлено,що певний видзахворюваннявиникає в середньомув 183 осіб за ріку розрахункуна 100 тис. населення,тобто ймовірністьзахворітидорівнює 0,00183.Якщо страховакомпанія охопиластрахуванням100 тис. осіб, тощороку їй доведетьсявиплачуватидопомогу 183 рази,а якщо 10 тис. осіб,то 18 раз.

Страховіплатежі обчислюютьтак. Припустимо,що кожна особабула застрахованана 1 тис. грн. Тодістраховий фондмає ї дорівнювати183 • 1000 = 183000 грн. Тарифнаставка з 1 тис.грн. становитиме:

(183 особи • 1000грн.): 100 000 осіб = 1,83грн.

Це і є тарифнаставка з 1 тис.грн. страховоїсуми.

Друга частинатарифної ставки— ризикованадбавка.Припустимо,що протягомп'яти роківзахворюваністьколиваласятак: 185, 180, 183, 181, 186. Ризикованадбавка обчислюєтьсяза допомогоюсередньоквадратичноговідхилення

деq_i— кількістьстраховихвипадків кожногороку;

— середнякількістьстраховихвипадків; n— тарифнийперіод, абокількістьроків, за якіє дані про страховівипадки.

Отже,маємо

;

Далі оцінюєтьсястабільністьряду динаміки,яка застосовуєтьсядля розрахункуризиковоїнадбавки. Якщомедіана рядублизька досередньої, тоза ризиковунадбавку можнавзяти однократнезначення.

Тоді внесок,або тариф на1 тис. грн. становитиме:1,83 +0,023 = 1,853 грн.

Якщо динамічнийряд нестабільний,то ризикованадбавка буде2σ або Зσ і т. д.

У випадку,коли варіаціядинамічногоряду занадтовисока абовисока вартістьлікування,доцільно вдаватисядо перестрахування.

Для того щобстраховикимали достатньоресурсів длявиплат за поточнимита майбутнімизобов'язаннямиперед страхувальниками,вони маютьпідтримуватимінімальнумежу своєїплатоспроможностіу вигляді резервногофонду. Він забезпечуєзахист страховиківвід ризиків,пов'язаних зістраховоюдіяльністю,зокрема звипадковимиколиваннямипретензій,негативнимирезультатамиінвестиційноїдіяльності,недолікамипрограм перестрахування,великими збиткамиі т. ін.

В економічнійлітературі«платоспроможність»розглядаєтьсяяк здатністьвиконати своїфінансовізобов'язанняв обсягах тана умовах, визначенихпопереднімидомовленостями.

Платоспроможністьзасвідчуєможливостісуб'єкта ринку(страховика)виконати своїстрахові зобов'язаннязгідно з умовамистраховогодоговору. Саменаявністьвідповідноїстрахової сумиу визначенийтермін і характеризуєрівень платоспроможностістраховика.Платоспроможністьє однією ізнайважливішихознак страховогобізнесу, передумовоювиконаннястраховикамисвоїх функційу ринковійекономіці.Неспроможністьстраховикапокрити страховийризик призводитьдо порушеннябезперервностіпроцесу відтворення,спричиняєбанкрутствостраховикаі зрештоюдестабілізуєдіяльністьринкової економікита руйнує їїмеханізмсаморегуляції.

Аналізуючиплатоспроможністьстраховика,слід урахувати,що її рівеньзалежить нелише від розмірівстраховихрезервів самогостраховика,а й від інвестиційноїполітики, якупроводитьстрахова компанія,кон'юнктурифінансовогоринку, ступеняризикованостістраховихоперацій наринку страховихпослуг у цілому.

У страховомубізнесі виокремлюютьтри рівні аналізуплатоспроможності:1) аналіз зобов'язаньстраховика;2) аналіз ресурсівстраховика;3) співвідношеннязобов'язаньта ресурсів.

У свою чергузобов'язаннястраховикаподіляютьсяна внутрішніі зовнішні.Саме зовнішнізобов'язанняперед страхувальникамивизначаютьрівень платоспроможності,зумовлюютьмасштаби таструктуруресурсів, якимимає володітистраховик. Довнутрішніхзобов'язаньвідносятьвиплати дивідендівакціонерам,заробітну платуспівробітникам,інші види виплат,обумовленідіяльністюстраховоїорганізаціїу ринковомусередовищі.

До зовнішніхфакторів впливуна платоспроможністьстраховиканалежать: інфляція;зміна податковогозаконодавства;кон'юнктураринку; природніаномальніявища; соціальніпотрясінняі т. ін. До внутрішніхфакторів можнавіднести стратегіюстраховоїкомпанії імеханізми їїреалізації;масштаби страховоїдіяльностіта її диверсифікацію;ефективністьінвестиційноїдіяльностіта структуруінвестиційногопортфеля.

Фінансовадіяльністьстраховихкомпаній передбачаєне лише можливістьстворенняфінансовихресурсів длявідшкодуваннязбитків. Аджеяк і всякийсуб'єкт ринковоїекономіки,страховикпрагне отриматиприбуток. Прибутоквід страховоїдіяльності(крім страхуванняжиття і медичногострахування,порядок таумови здійсненняяких визначеноактами чинногозаконодавства)обчислюєтьсяяк різниця міждоходами відстраховоїдіяльностіта витратамистраховикана наданнястраховихпослуг. До доходіввід страховоїдіяльностіналежать:

• заробленістрахові платежі(страхові внески,страхові премії)за договорамистрахуванняі перестрахування;

• комісійнівинагородиза перестрахування;

• частки відстрахових сумта страховихвідшкодувань,сплаченіперестраховиками;

• повернутісуми із централізованихстраховихрезервнихфондів;

• повернутісуми технічнихрезервів, іншихніж резервнезаробленихпремій, у випадкахі на умовах,передбаченихактами чинногозаконодавства.

До витратстраховиканалежать:

* виплатистрахових сумта страховихвідшкодувань;

* відрахуванняв централізованістрахові резервніфонди;

* відрахуванняв технічнірезерви, іншініж резервнезаробленихпремій, у випадкахі на умовах,передбаченихактами чинногозаконодавства;

* витрати напроведеннястрахування;

* інші витрати,що включаютьсядо собівартостістраховихпослуг.

Для оцінюванняекономічноїефективностістраховоїдіяльностіможе бути використанатака системастатистичнихпоказників:

КоефіцієнтфінансовоїстабільностіК_ф.сстраховоїкомпанії:

К_ф.с

Доходи + Середня вартістьактивів компанії

Витратистраховоїкомпанії

Точнішеоцінити фінансовийстан, а звідсий стабільністьстраховоїкомпанії можназа допомогоютакої системипоказників(коефіцієнтів):

К₁	=	Прибуток Навантаження– Витрати
К₂	=	Прибуток Обсяг страховихплатежів
К₃	=	Прибуток Сума страховихвідшкодувань
К₄	=	Прибуток Резервнийфонд
К₅	=	Навантаження Резервнийфонд
К₆	=	Навантаження Обсяг страховихплатежів
К₇	=	Прибуток Витрати
К₈	=	Прибуток+ Резервнийфонд Обсяг ризиків

Для обгрунтуванняуправлінськихрішень стосовнофінансовоїстабільностівизначаєтьсявплив на динамікуцих коефіцієнтівокремих їхскладовихметодом ланцюговихпідстановок.Оцінку впливурезультатівдіяльностіза окремимивидами страхуваннята по регіональнихустановахстраховоїкомпанії наефективністьусієї страховоїкомпанії можнаоцінити задопомогоюсистеми індексівзмінного, фіксованогоскладу таструктурнихзрушень.

Для забезпеченнясвоїх контрактнихзобов'язаньстрахові компаніїмають нагромаджуватиі підтримуватисвої фонди врозмірі, якийнеобхіднийдля покриттяочікуванихзобов'язань,забезпеченнянеобхідногорівня платоспроможностіта прибутковостіакціонерногокапіталу. Зцією метоюздійснюєтьсяінвестуванняфондів компаніїдля одержаннянеобхідногодоходу з мінімальнимризиком. Длястатистичногозабезпеченняуправлінняпроцесом інвестуваннякоштів страховоїкомпанії необхіднов статиці тадинаміці висвітлититакі процеси.

І. Формуваннякоштів компаніїза рахунокрізних джерел(страхування,операції зцінними паперами,кредити, валютніоперації, власнавиробничадіяльністьтощо).

II. Використаннякоштів на виплатудивідендівакціонерам,зобов'язаньза кредитамитощо.

III. Використаннякоштів на поточнівитрати.

IV. Формуванняфонду коштівдля капіталізації(з урахуваннямщойно наведеного).

Зв'язок міжрозділамитакий: І - II - III = IV. Дляоцінюванняефективностінарощуваннякоштів страховоїкомпанії маютьбути оціненітакі показники:

• нарощуванняактивів компаніїяк факторазміни ціниакцій компанії;

• ефективністьвкладеннякоштів у акціїпорівняно збанківськимидепозитами;

• вплив націну акційкомпанії різнихнапрямківінвестування;

• ефективністьз поглядуприбутковостіта інших показниківефективностідіяльностікомпанії різнихнапрямківінвестування.

У процесіаналізу кількіснихта якіснихпоказниківдіяльностістраховихкомпаній, щодіють на страховомуринку України,необхіднодосліджуватиокрім іншихпараметріві пропорційністьрозподілуекономічнихпоказниківстраховоїдіяльностістраховиківу взаємозв'язкуз відповіднимифакторамивнутрішньогоі зовнішньогосередовища.

Під час аналізупропорційвнутрігалузевоїдіяльностістраховиків,що утворюютьсяна макрорівні,економічновиправданимє дослідженнявзаємозв'язківміж доходамиі прибутками,які отримуютьстрахові компанії,та їх витратами(фінансові,матеріальнівитрати, затратипраці тощо).

Для кращогорозумінняекономічнихпроцесів, щовідбуваютьсяна страховомуринку країни,необхідновсебічно вивчатипропорції, щоформуютьсяміж результатамистраховоїдіяльностіта факторамизовнішньогосередовища(макроекономічнастабільність,тенденції тарезультативністьінвестиційноїдіяльності,розвитокгрошово-кредитноїта банківськоїсистеми і т.ін.).

З цією метоюзастосовуютьсястатистичніметоди аналізупропорційностіза базою коефіцієнтівлокалізації,концентраціїта кривих Лоренца.

Розширенняй оновленнястатистичноїбази звітнихданих профункціонуваннястраховогоринку Україниє необхідноюумовою науковообґрунтованоїмаркетинговоїдіяльностістраховихкомпаній наоснові дослідженнякон'юнктуриринку страховихпослуг, аналізустану відповідноїринкової ситуації,яка поєднуєв собі співвідношенняі збалансованістьсукупногопопиту і пропозиціїна страховіпослуги тавідповіднодоходів і витратстраховиків;виявляє провіднітенденції, щопритаманнінаціональномустраховомуринку; показуєступінь діловоїактивностіяк страховиківтак і страхувальниківта посередників;характеризуєстан конкурентногосередовищана страховомуринку та ступіньйого монополізованостіта. ін.

Удосконаленняінформаційноїбази як на макро-,так і на мікрорівніє вагомою запорукоюобґрунтованогопрогнозуванняекономічнихпараметрівстраховоїдіяльностіта напряміврозвиткустраховогоринку в цілому.

Література:

Статистика:Підручник /СС. Герасименко,А.В.Головач,А.М. Єріна таін.;

За ред.докт.екон.наукС.С.Герасименко– К.: КНЕЦ, 2000р.

Статистика:Підручник /А.В.Головач,А.М. Єріна, О.В.Козирєв таін.;

За ред. А.В.Головача, А.М.Єріної, О.В.Козирєва. – К.:Вища шк., 1993р.

3. Статистика.Збірник задач./ Під ред. А.В.Головач,1994р.

4.ЕлисееваА.Н., ЮзбашевВ.К. Общая теориястатистики.– М. Финансы истатистика,1995г.

5. ПальянВ.С., Ерина А.М.Теория статистики.Практикум.,1997г.

Міністерствоосвіти і наукиУкраїни

__________________________________

Дніпропетровськийдержавнийуніверситет

__________________________________

Факультетприкладноїекономики

__________________________________

КУРСОВАРОБОТА

здисципліни“Соціально-економічнастатистика”

натему:“Статистикафінансів”

виконаластудентка гр.ЕО-00-01

заочноговідделения

КравченкоО.В.

Перевірив:

______________________

м.Дніпропетровськ

2001р.