ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Історичні аспекти розвитку податкової системи
РОЗДІЛ ІІ. Система оподаткування підприємств в Україні
2.1 Види податків
2.2 Прибуткове оподаткування підприємств в Україні
РОЗДІЛ ІІІ. Перспективи розвитку та удосконалення податкової системи
ВИСНОВКИ
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Сучасна наука й практична економіка доводять, що ефективне господарювання виробництва та розподілу благ. Одним із найпотужніших механізмів соціально-економічного стимулювання (обмеження) є податки. Однак, маючи опосередкований вплив на економічну активність, оподаткування потребує постійної уваги, оскільки будь-які деформації його механізму можуть мати непередбачувані наслідки.
Створення ефективної системи оподаткування має передумовою наявність невирішених теоретичних, методологічних та практичних питань аналізу податкових відносин. Модель системи оподаткування, що застосовується в Україні, стримує розвиток вітчизняного виробництва, оскільки має фіскальну спрямованість, яка зумовлює високий податковий тиск й адміністративне втручання податкових органів у господарську діяльність суб’єктів підприємництва.
Сучасна ринкова економіка розвинутих країн перебуває під безпосереднім регулюванням з боку держави, її втручанням в розширене відтворення, посиленням впливу на виробництво, розподіл та обмін, споживання валового внутрішнього продукту. Цей процес безпосередньо пов’язаний з податками, які є одним з головних елементів прояву фінансової політики країни на всіх рівнях економіки.
В Україні сьогодні існує податкова система, схожа до аналогічних податкових систем в країнах з розвинутою ринковою економікою. В основі чинної української податкової системи також лежать прямі та непрямі податки, основні та другорядні. Одним з податків, що відносяться до прямих, є податок на прибуток підприємств. Цей податок є головним в Україні, на відміну від країн з розвинутими відносинами, де корпоративний податок посів місце другорядного. Пояснюється така обставина тим, що в провідних країнах світу прибуток відіграє більшою мірою роль двигуна економіки і підприємництва, важливого джерела фінансових ресурсів спершу для підприємств і вже потім – для держави. Натомість, в Україні прибуток господарюючих суб’єктів досі виступає одним із вагомих джерел поповнення фінансових ресурсів лише держави, ігноруючи потребами реальної економіки.
Податки належать до категорії витрат, оскільки вони становлять ту частину платежів, які підприємство змушене відрахувати з одержаного прибутку до Державного бюджету та різноманітних державних фондів. Метою кожного підприємства є максимізація не стільки загальної величини отриманого прибутку, скільки прибутку, що залишається в його розпорядженні після вирахування належних до сплати податків – чистого прибутку. Звичайно, держава за допомогою податків взмозі безпосередньо суттєво впливати як на здійснення поточної фінансово-виробничої діяльності підприємств, так і на їх політику капіталовкладень, від чого в майбутньому залежатиме і весь загальнодержавний фінансово-економічний ефект. Податки є грізним знаряддям держави і «без наукової концепції податкової політики вони можуть перетворитись на гальмо економічного розвитку».
РОЗДІЛ I
Історія податків сягає своїм корінням глибокої давнини. Податкова система та її розвиток залежать від політичних напрямів, пов’язаних із розвитком суспільних відносин. Механізм сплати податків найкраще характеризує рівень цивілізованості суспільства. Облік та звітність підприємств цілком залежать від податкової системи країни. Створення та подальше функціонування податкових систем у сучасному світі базується на різних принципових засадах, головною метою яких є розроблення концептуальних основ структури національних систем оподаткування. Відповідно, розвиток податкового обліку прямо залежить від розбудови податкової системи.
Сутність розвитку податкового обліку в економічній системі прямо залежить від розвитку податків, вибору бази оподаткування та сплати. Змінюється податкова система, як наслідок – вносяться зміни до наказів про облікову політику підприємств, а відповідно, змінюється звітність. Існує досить багато наукових досліджень, у яких розглядається загальний підхід до проблеми оптимального оподаткування, досліджується розвиток податкової системи, однак недостатньо уваги приділяється розвитку податкового обліку. Виходячи з цього, постає питання: яким чином вносити зміни до податкової системи, а відповідно, до системи ведення податкового обліку, особливо протягом звітного періоду, щоб підприємства мали змогу не приховувати отримані доходи, а були зацікавлені їх сплачувати.
Протягом багатьох століть Україна постійно перебувала під владою інших держав або входила до їх складу. Тому податкові механізми цих держав справляють певний вплив на формування податкової системи України.
Історичний розвиток системи оподаткування України поділяється на кілька етапів.
Перший етап – період Давньоруської держави і Київської Русі. Він характеризується введенням поплужного податку, що пов’язаний з основним землеробським знаряддям (плугом); полюсного та подимного податку, яким обкладалася окрема особа (полюддя) або сім’я (подимне); стягувалися податки на утримання державної влади та церковної парафії; велика кількість податків сплачувалась у вигляді мит.
Другий етап – період Золотоординського ярма, для якого було характерним уведення десятини. Крім того, сплачувався ямський обов’язок, що йшов на утримання численних чиновників з їх почтом.
Третій етап – період Московської держави. Він характеризувався введенням нових податків на території України з метою поповнення імперської казни та пригнічення національних інтересів, а саме подвійного оподаткування – за одиницю оподаткування брався двір – селянське господарство.
В кінці ХIХ ст. і практики, і теоретики, і навіть законодавці досліджували проблеми бухгалтерської звітності. У цей період виникають правила подання публічної звітності., з’являються товариства бухгалтерів, були прийняті закони, що є актуальними і в сучасних умовах господарювання.
Основною податковою звітністю кінця ХІХ та початку ХХ ст. був баланс підприємства, за даними якого проводилися розрахунки з оподаткування прибутку й особистих промислів. Бухгалтерський баланс встановлює рівновагу між дебетом і кредитом, причому розрізняють рахунок балансу вхідного, якщо ним відкриваються комерційні книги, та рахунок балансу вихідного, якщо він виводиться після закінчення рахунків.
Майно (інвентар), яке відображається в балансі, іноді досконально перераховується. Складання інвентарю дуже важливе для того, щоб переконатися, що цифра чистого капіталу, яка зазначається на рахунку балансу, є не тільки результатом арифметичних викладок, а й оцінкою дійсно існуючого майна. Але законодавство, що нормує ведення торгових книг, має на меті не інтереси приватних господарств, а прагне до забезпечення суспільного кредиту, дає інші правла для складання балансу й піклується головним чином про те, щоб баланс указував кредиторам купця точний розмір його активу, його дійсно існуючого майна.
Четвертий етап – період Російської імперії. На цьому етапі був введений особливий збір, тобто по суті – непрямий податок – це плата за торгівлю з крамниць, лотків, розносів тощо. На особливу увагу заслуговує податок введений Петром І – це подушна подать замість подвірної і пов’язана з нею збірна подать з державних селян. Непрямими податками переважно обкладалися сіль, напої, тютюн, введений акциз на буряковий цукор, гас, дріжджі, освітлювальні нафтові масла, сірники та інші товари.
П’ятий етап – період Української Народної Республіки. Під час громадянської війни діяли механізми стягнення податків шляхом обкладання населення добровільними податками, що спрямовувався на розбудову української державності, були введені денікінський та білогвардійський податки, які витрачалися на утримання армії.
Шостий етап – період Української Радянської Соціалістичної Республіки. Використовувався такий механізм стягнення податків, як здавання хліба селянами. Основними видами прямого податку були сільськогосподарський, промисловий, рентний, прибутково-майновий, гербовий збори, мито. Був запроваджений єдиний сільськогосподарський податок у грошовій формі, тобто примусово стягували товарні надлишки в селян. Характерним для років НЕПу було формування хлібного фонду шляхом закупівлі на ринку хліба.
Основними непрямими податками були: акцизи i митний збiр. Цей перiод характеризувався впровадженням податку з обороту, тобто пiдлягали оподаткуванню обороти господарюючих органiзацiй i пiдприємств з продажу ними товарiв. Обороти з виконання робіт і надання послуг оподатковувалися податком з нетоварних операцiй, а по кожному товару податок з обороту сплачувався один раз, вiдповідно, внутрiшнi обороти не підлягали оподаткуванню. Характерною для цього перiоду є повна централiзацiя коштiв і вiдсутнiсть будь-якої самостiйностI пiдприємств у вирiшеннi фiнансових питань, тобто це позбавило господарюючих суб'єктiв свободи в господарюваннi, що призвело країну до фінансової кризи.
Сьомий етап — сучасний. Характерним є формування податкової системи незалежної держави. При формуваннi законодавства України важливим кроком стало визначення системи мiсцевих податкiв i зборiв. Також було прийнято Закон України «Про державний реєстр фiзичних осiб — платників податкiв та iнших обов’язкових платежiв», відповiдно до якого створено реєстр фiзичних осiб — платникiв податкiв та iнших обов’язкових платежiв як автоматизований банк даних. У 1997 р. було введено податковий облiк в Українi. Проблема податкового обліку постала у зв’язку з рiзними пiдходами до визначення фiнансового результату дiяльностi пiдприємств для його власника та фiнансового результату як об’єкта оподаткування. Методологiя розрахунку фiнансового результату однакова — «витрати - випуск», тобто зіставляють усі доходи всi витрати. Реформування податкового облiку триває до сьогоднi. Також з 2000 р. Україна перейшла на мiжнароднi стандарти бухгалтерського облiку, що зумовило суттєвi змiни у веденнi бухгалтерського облiку. Позитивним при переході на мiжнароднi стандарти бухгалтерського облiку є те, що інвестори мають змогу самостійно читати фiнансову звiтнiсть господарюючих суб’єктiв та приймати вiдповіднi рішення щодо вкладення інвестицій.