Фінансова санація та банкрутство підприємств (стр. 5 из 6)
Критична неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, що відповідає потенційному банкрутству, коли на початок і кінець звітного періоду мають місце поточна неплатоспроможність, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними коштами наприкінці звітного періоду менші від їх нормативних значень 1,5 і 0,1.
Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається:
КП = ОА : ПЗ,
де ОА – загальна сума оборотних активів;
ПЗ – загальна сума поточних зобов’язань.
Коефіцієнт покриття дорівнює:
Кп0 = 3633:8190 =0,44;
Кп1 = 3707:9189 = 0,40
Коефіцієнт покриття менше нормативного значення надкритичної неплатоспроможності.
Коефіцієнт забезпечення власними коштами характеризує наявність оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається за формулою:
КЗ = (ВК – НОА) : ОА,
де ВК – джерела власних та прирівняних до них коштів (власний капітал);
НОА – необоротні активи.
1. Якщо значення обох коефіцієнтів нижче нормативних, але є тенденція до їх зростання, розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності:
КВП =
,де КПК, КПН, КПНЗ – значення коефіцієнтів покриття на кінець і початок звітного періоду та його нормативне значення;
6 – кількість місяців, що становлять нормативний період відновлення платоспроможності;
Т – звітний період, місяців.
Коефіцієнт забезпечення власними коштами дорівнює:
Кз0 = (7705-12965):3633 = -1,448;
Кз1 = (6302-12247):3707 = -1,6.
Значення обох коефіцієнтів нижче нормативних. Розрахуємо коефіцієнт відновлення платоспроможності:
Квп = (-1,6+6:12(-1,6+1,448)):1,5 = 0,111
Коли КВП > 1, то підприємство має реальну спроможність відновити свою платоспроможність, а коли < 1, то, навпаки, не має можливості відновити свою платоспроможність на протязі півріччя.
Отже, на підприємстві має місце поточна неплатоспроможність, коефіцієнт відновлення платоспроможності говорить про відсутність у підприємства можливості протягом 6 місяців відновити платоспроможність.
Щоб своєчасно виявити тенденції формування незадовільної структури балансу у підприємства та вжити застережних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, здійснюється систематичний експрес-аналіз
фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера, яких розраховується:
КБ = (ЧП + А) : (ДЗ + ПЗ),
де (ЧП + А) – показник cash-flow;
ЧП – чистий прибуток;
А – нарахована за звітний період амортизація;
ДЗ – довгострокові зобов’язання.
Незадовільна структура балансу – це такий фінансовий стан підприємства, коли коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що свідчить про небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва; підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними коштами менш 0,1.
КБ = (49528-47782+7690) : (412+9189) = 9436 : 9601 = 0,98
За результатами розрахунків, коефіцієнт Бівера становить 0,98, що є більшим за нормативне значення,
Залежно від значення розрахованих показників визначають ступень неплатоспроможності підприємства (таблиця 6).
Таблиця 6 – Ступінь неплатоспроможності підприємства
| Показник | Норма-тивне значення | Ступінь неплатоспроможності | |||
| назва | формула | пото-чна | кри-тична | надкри- тична | |
| Показник поточної неплатоспроможності | ДФІ + ПФІ + + ГКЕ – ПЗ | > 0 | < 0 | < 0 | < 0 |
| Коефіцієнт покриття | ОА : ПЗ | 1,5 | > 1,5 | < 1,5 | < 1 |
| Коефіцієнт забезпечен-ня власними коштами | (ВК – НОА) : ОА | 0,1 | > 0,1 | < 0,1 | < 0,1 |
Отже підприємство характеризується надкритичною неплатоспроможністю.
Надкритична неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли за підсумками року коефіцієнт покриття менше одиниці й підприємство не отримало прибутку; в цьому випадку повинна застосовуватись ліквідаційна процедура.
2.2 Діагностика банкрутства підприємства
Для діагностики ймовірності банкрутства використовуються різні підходи, що передбачають застосування трендового аналізу численної системи критеріїв та ознак, обмеженого кола показників, інтегральних показників, рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств, факторних регресій них і дискримінант них моделей.
Проте жоден з методів не дає надійного результату і тому не може бути застосований як універсальний. Тому доцільно відсліджувати динаміку змін показників по цілому ряду методик.
2.2.1 Моделі Альтмана
1) Двофакторна модель Альтмана:
Z = - 0,3877 – 1,0736 КП + 0,0579 КАВТ,
де Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;
КП – коефіцієнт покриття;
КАВТ – коефіцієнт автономії (фінансової незалежності).
Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, імовірність банкрутства підприємства перевищує 50% і зростає зі збільшенням Z.
Розрахунок:
Z0 = - 0,3877 – 1,0736 0,44 + 0,0579 0,464=-0,3877-0,472+0,027=-0,8327
Z1 = - 0,3877 – 1,0736 0,40 + 0,0579 0,395=-0,3877-0,429+0,023=-0,7937.
Отже, імовірність банкрутства зменшується.
2) П'ятифакторна модель Альтмана 1968 року:
Z68 = 1,2 К1 + 1,4 К2 + 3,3 К3 + 0,6 К4 + К5,
де К1 – відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;
К2 – відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;
К3 – рівень доходності активів, тобто відношення загального прибутку до суми активів;
К4 – відношення власного капіталу до суми залученого капіталу;
К5 – коефіцієнт оборотності активів, тобто відношення виручки від реалізації до середньої суми активів.
В залежності від значення Z прогнозується імовірність банкрутства: до 1,8 – дуже висока; від 1,81 до 2,675 – висока; від 2,676 до 2,99 – можлива; більш 3,0 – дуже низька.
Проведемо необхідні розрахунки:
К1=3707:15954 = 0,2324
К2=-3211:15954 = -0,2013
К3=(49528+516+1249):15954 = 3,215
К4=6302:(15954-6302) = 6302:9652 = 0,6529
К5=49528:15954 = 3,1044
Z68 = 1,2*0,2324- 1,4*0,2013+ 3,3*3,215+ 0,6*0,6529+3,1044 = 0,27888-0,28182+1,06095+0,39174+3,1044 = 14,103
Отже, імовірність банкрутства підприємства дуже низька.
3) П'ятифакторна модель Альтмана 1983 року:
Z83 = 0,717 К1 + 0,847 К2 + 3,107 К3 + 0,42 К4 + 0,995К5
Проведемо необхідні розрахунки, користуючись отриманими даними:
Z83 = 0,717*0,2324- 0,847*0,2013 + 3,107*0,3215 + 0,42*0,6529 + 0,995*3,1044 = 0,1666-0,1705+0,9989+0,2742+3,0889 = 4,3581
Якщо Z83 < 1,23, підприємству загрожує банкрутство; якщо Z83 > 1,23, це свідчить про стабільний фінансовий стан.
Фінансовий стан підприємства є стабільним.
2.2.2 Модель Лиса
ZЛ = 0,063 К1 + 0,092 К2 + 0,057 К3 + 0,001 К4,
де К1 – відношення оборотних активів до суми всіх активів;
К2 – відношення прибутку від реалізації до суми всіх активів;
К3 – відношення загального прибутку до суми всіх активів;
К4 – відношення власного капіталу до залученого капіталу.
Граничне значення ZЛ = 0,037.
Якщо ZЛ < 0,037, підприємству загрожує банкрутство; якщо ZЛ > 0,037, це свідчить про стабільний фінансовий стан.
Проведемо розрахунки:
К1=3707:15954 = 0,2324
К2=49528:15954 = 3,1044
К3=(49528+516+1249):15954 = 3,215
К4=6302:(15954-6302) = 6302:9652 = 0,6529
ZЛ =0,063*0,2324+ 0,092*3,1044 + 0,057*3,215 + 0,001*0,6529 = 0,01464+0,2856+0,1833+0,00065 = 0,4842
Показник свідчить про стабільний фінансовий стан.
Граничне значення ZЛ = 0,037.
2.2.3 Модель Таффлера
ZТ = 0,03 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4,
де К1 – відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов’язань;
К2 – відношення оборотних активів до суми зобов’язань;
К3 – відношення короткострокових зобов’язань до суми всіх активів;
К4 – відношення виручки від реалізації до суми всіх активів.
Якщо ZТ > 0,3, підприємство має добрі довгострокові перспективи; якщо ZТ < 0,2, є ймовірність банкрутства.
К1=1746 :9189 = 0,19
К2=3707 : (15954-6302) = 3707 : 9652 = 0,3841
К3=9189 : 15954 = 0,5759
К4=49528 : 15954 = 3,1044
ZТ = 0,03*0,19 + 0,13*0,3841 + 0,18*0,5759 + 0,16*3,1044 = 0,0057 + 0,0499 + 0,1037 + 0,4967 = 0,656
Підприємство має добрі довгострокові перспективи
2.2.4 Модель Спрингейта
ZС = 1,03 К1 + 3,07 К2 + 0,66 К3 + 0,4 К4,
де К1 – відношення робочого капіталу до суми всіх активів;
К2 – відношення загального прибутку до суми всіх активів;
К3 – відношення загального прибутку до короткострокових зобов’язань;
К4 – відношення виручки від реалізації до суми всіх активів.
Якщо ZС < 0,862, підприємство є потенційним банкрутом.
Проведемо необхідні розрахунки:
К1=(3707-9189) : 15954 = -0,3436
К2=(49528-47782+516+1249) : 15954 = 3511 : 15954 =0,22
К3=(49528-47782+516+1249) : 9189 = 3511 : 9189 = 0,3821
К4=49528 : 15954 = 3,1044
ZС = 1,03*(-0,3436) + 3,07*0,22 + 0,66*0,3821 + 0,4*3,1044 = -0,3539 + 0,6754+ 0,2522+ 1,2418 = 2,0853
Підприємство має стабільне фінансове становище
2.2.5 Російська R-модель ІДЕА
R = 8,38 К1 + К2 + 0,054 К3 + 0,63 К4,
де К1 – відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів;
К2 – відношення чистого прибутку до суми власного капіталу;
К3 – відношення виручки від реалізації до суми всіх активів;
К4 – відношення чистого прибутку до собівартості продукції.
В залежності від значення R прогнозується імовірність банкрутства підприємства: до 0 – максимальна (90 – 100 %); від 0 до 0,18 – висока (60 –
80 %); від 0,18 до 0,32 – середня (35 – 50 %); від 0,32 до 0,42 – низька (15 – 20 %); більше 0,42 – мінімальна (до 10 %).