Смекни!
smekni.com

Удосконалення інвестиційної діяльності торгівельного підприємства (стр. 6 из 10)

Тому для формування сприятливого інвестиційного клімату на загальнодержавному рівні слід перейти від декларування потреб країни в інвестиціях до конкретних заходів. На законодавчому рівні першочерговими кроками мають бути якнайшвидше проведення податкової реформи, яка нарешті зрушила з мертвої точки, завершення пенсійної реформи та формування інвестиційних пенсійних фондів. Давно назріла також потреба в таких принципово важливих для інвесторів законах, які посилюють захист їх прав, відкривають можливості інвестування капіталу та забезпечення його повернення. Це стосується насамперед законів "Про державну програму приватизації", "Про кредит", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", "Про валютне регулювання", "Про акціонерні товариства", "Про реєстрацію прав власності" та інші [11].

Гостро назріла необхідність підвищення рівня капіталізації вітчизняних підприємств і спрямування частини неоподаткованих прибутків на інвестиційно-інноваційні цілі. Досі немає механізмів реалізації законів про концесії, про угоди про розподіл продукції та про фінансово-промислові групи.

Як повідомляє Держкомстат України, у січні-вересні 2004 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 1321,0 млн. дол. США прямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД - 51,9 млн. дол. (3,9% до загального обсягу), з інших країн світу – 1269,1 млн. дол. (96,1%). Нерезидентами вилучено капіталу на 277,6 млн. дол.

Основними формами залучення капіталу залишаються грошові внески, які склали 807,9 млн. дол. (61,2% вкладеного обсягу), та внески у формі рухомого і нерухомого майна – 386,3 млн. дол. (29,2%).

Приріст іноземного капіталу у січні-вересні 2004 року склав 1004,6 млн. дол. (14,9% до обсягів на початок року). Інвестиції надходили переважно з Кіпру (19,6% обсягу приросту), Німеччини (10,9%), Сполученого Королівства (10,8%), Віргінських островів, Британських (10,7%), Нідерландів (7,1%), Швейцарії (5,6%) та Австрії (5,6%).

У звітному періоді найбільші обсяги приросту капіталу спостерігались на підприємствах оптової торгівлі і посередництва в торгівлі – 259,0 млн. дол., фінансової діяльності – 145,2 млн. дол., харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів – 124,7 млн. дол.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в економіку України, на 1 жовтня 2004 року становив 7761,5 млн. дол., що складає 163 долара на одного мешканця.

Рисунок 1.7 Прямі інвестиції нерезидентів в економіку України.

Інвестиції надійшли зі 117 країн світу, при цьому на 9 з них припадає майже три чверті загального обсягу прямих інвестицій. Основними країнами-інвесторами української економіки є:

– Кіпр – 1092,9 млн. дол. (14,1% загального обсягу);

– США – 1054,6 млн. дол. (13,6%);

– Сполучене Королівство – 809,0 млн. дол. (10,4%);

– Німеччина – 551,3 млн. дол. (7,1%);

– Нідерланди – 530,9 млн. дол. (6,8%);

– Віргінські острови, Британські – 475,0 млн. дол. (6,1%);

– Російська Федерація – 427,9 млн. дол. (5,5%);

– Швейцарія – 377,3 млн. дол. (4,9%);

– Австрія – 308,5 млн. дол. (4,0%).

Майже половину усіх іноземних інвестицій отримали підприємства промисловості – 3696,1 млн. дол. Інвестиційно привабливими в Україні залишаються підприємства швидко-окупних видів економічної діяльності, таких як оптова торгівля і посередництво в торгівлі – 1241,3 млн. дол. (16,0% загального обсягу інвестицій) і харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів – 1131,2 млн. дол. (14,6%). Не залишаються поза увагою у нерезидентів підприємства машинобудування, в які вкладено 650,7 млн. дол. (8,4%), транспорту і зв’язку – 563,6 млн. дол. (7,3%), металургії та оброблення металу – 502,6 млн. дол. (6,5%), хімічної та нафтохімічної промисловості – 348,9 млн. дол. (4,5%), а також організації, що здійснюють фінансову діяльність – 649,0 млн. дол. (8,4 %), операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам – 475,5 млн. дол. (6,1%).

Іноземні інвестиції вкладено у 10046 підприємств України. Серед регіонів провідні місця за обсягами інвестицій займають м. Київ – 2487,8 млн. дол. (3702 підприємства та 32,1% обсягу іноземного капіталу), Дніпропетровська – 637,5 млн. дол. (536 та 8,2%), Запорізька – 482,6 млн. дол. (255 та 6,2%), Одеська – 477,7 млн. дол. (627 та 6,1%), Донецька – 474,5 млн. дол. (340 та 6,1%), Київська – 453,0 млн. дол. (285 та 5,8%), Харківська – 393,1 млн. дол. (373 та 5,1%), Львівська – 338,6 млн. дол. (1079 та 4,4%) області та Автономна Республіка Крим – 287,7 млн. дол. (216 та 3,7%).

Сума кредитів та позик, отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 1 жовтня 2004 року склала 459,1 млн. дол. Найбільше їх надійшло з Кіпру – 107,2 млн. дол., США – 83,9 млн. дол., Сполученого Королівства – 58,0 млн. дол., Польщі – 43,6 млн. дол., Німеччини – 42,8 млн. дол.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, включаючи позичковий капітал, на 1 жовтня 2004 року становив 8220,7 млн. дол.

Портфельні інвестиції нерезидентів, що входять до статутного фонду підприємств України, становлять 290,5 млн. дол.

У січні-вересні 2004 року з України в економіку інших країн світу спрямовано 2,9 млн. дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно грошовими внесками – 2,8 млн. дол. (97,7%) [11].

Рисунок 1.8 Прямі інвестиції з України.

1.5. Оцінка економічної ефективності інвестиційної діяльності

підприємства

Розрахунок показ­ників ефективності майбутніх інвестицій є заключним етапом складання фінансового плану діяльності підприємства. Це дуже важлива, відповідаль­на та складна робота. Важливість її полягає в тому, що кожний інвестор хоче мати хоча б приблизне уявлення про результати, які будуть отримані в результаті реалізації інвестиційного проекту. Проекти, які не давати­муть відповідного ефекту, є безперспективними і тому ніхто не вклада­тиме в них кошти.

Необхідно обґрунтувати показники ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності й точності, урахувати всі фактори, які можуть впливати на ефективність проекту, оцінити можливі ризики. Значна відмінність між прогнозованими і фактичними результатами може призвести до конфліктних ситуацій між учасниками інвестиційного проекту, втрати запланованих доходів, а найгірше — вкладених капіталів.

Складність розрахунку ефективності майбутніх інвестицій зумовлю­ється тим, що дуже важко правильно оцінити всі сторони інвестиційної діяльності як на етапі здійснення інвестицій, так і під час експлуатації інвестиційного проекту, точно спрогнозувати й досягти високого ступе­ня достовірності інформації. Крім того, існує кілька методик визначення ефективності інвестиційної діяльності [8].

Як відомо, під ефективністю розуміють співвідношення результатів і затрат на їх досягнення. В інвестиційній діяльності економічну ефективність визначають шляхом порівняння результатів, одержаних у процесі експлуатації об'єктів інвестування, і сукупних затрат на здійснення інвестицій.

У вітчизняній економіці дотепер традиційно використовують два по­казники для оцінювання ефективності капітальних вкладень — коефі­цієнт ефективності (Е) та обернений до нього показник — період окуп­ності о), які розраховують так:

Е =

, (1.1)

По =

, (1.2)

де П — середньорічний прибуток у період експлуатації об'єктів інвесту­вання; К — сума капіталовкладень у ці об'єкти (сума інвестицій).

Застосування цих показників для оцінювання ефективності інвестицій в умовах ринкової економіки дає змогу виявити їх істотні недоліки. Основний недолік даної методики полягає в тому, що вона не враховує фактор часу. Як відомо, інвестиційний цикл — це довготривалий процес, який охоплює періоди здійснення інвестицій та експлуатаційний, тобто час повернення вкладених капіталів. Інвестиційний лаг може тривати роками. За цей час в економіці країни можуть відбуватися важливі процеси, що спричинюються економічним спадом, інфляцією або розвитком. Крім того, слід ураховувати, що вкладені кошти могли б дати певний ефект, якби їх використали в іншій сфері діяльності, наприклад як депозитний вклад у банку. Ця методика не передбачає приведення майбутнього ефекту до теперішньої вартості вкладених капіталів.

Другий істотний недолік традиційного способу оцінювання ефективності капітальних вкладень полягає в тому, що за основне джерело повернення вкладеного капіталу беруть тільки прибуток. Проте серед основних джерел фінансування інвестиційної діяльності особливо важливими є амортизація та повне відновлення основних засобів.

Тому, вибираючи методи оцінювання ефективності інвестиційних про­ектів, слід звертатися до зарубіжної практики [9].

Найпоширенішим є метод оцінювання ефективності інвестицій за до­помогою визначення розмірів грошового потоку, який складається із су­ми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань за час експлуатації. При цьому суму грошового потоку й капіталовкладень необхідно при­вести до теперішньої їх вартості.

До показників, які використовують для визначення ефективності інве­стицій, належать сума чистого приведеного доходу, індекс дохідності, період окупності та внутрішня норма дохідності.

Чистий приведений дохід — це абсолютна сума ефекту від здійснення інвестицій, що визначається за формулою:

ЧПД = ГПт - ІК, (1.3)

де ГПт — сума грошового потоку, приведена до теперішньої вартості, за весь період експлуатації інвестиційного проекту (чистий прибуток плюс амортизаційні відрахування); ІК — сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Приведення грошового потоку до його теперішньої вартості здійсню­ють методом дисконтування, використовуючи складні проценти. Тепе­рішню вартість грошового потоку за наведеною методикою можна роз­рахувати так: