Удосконалення інвестиційної діяльності торгівельного підприємства (стр. 9 из 10)

б) рентабельність витрат обігу, яка визначається за формулою:

(2.23)

в) рентабельність оборотних активів, яка визначається за формулою:

(2.24)

г) рентабельність торгівельних площ, яка визначається за формулою:

, (2.25)

де S_торг – торгівельні площі торгівельного підприємства

Таблиця 2.2

Зведені розрахункові показники діяльності даного умовного підприємства

№ пп	Показники	Одиниці вимірю-вання	Величина	Обґрунтування (розрахунок)
1	2	3	4	5
1	Товарооборот в реалізаційних цінах	грн.	789472,01
2	Валовий дохід	грн.	131145,01
3	Рівень валового доходу	%	16,61
4	Витрати обігу	грн.	42078,86
5	Продуктивність праці, виходячи із товарообороту	грн./чол.	150089,74
6	Продуктивність праці виходячи із валового доходу	грн./чол.	24932,51
7	Фондовіддача	БРВ	4,43
8	Коефіцієнт оборотності оборотних активів	БРВ	83,7
9	Тривалість одного обороту оборотних активів	дні	4,3

Продовження таблиці 2.2

1	2	3	4	5
10	Коефіцієнт завантаження (залучення) оборотних активів	БРВ	0,012
11	Товарооборотність в кількості оборотів	кільк. об.	209,25
12	Середньорічна величина товарних запасів	грн.	3772,8
13	Товарооборотність в днях обороту	дні	1,7
14	Прибуток від реалізації товарів	грн.	89066,15
15	Чистий прибуток	грн.	66799,61
16	Середній рівень торгівельної націнки	%	20
17	Рентабельність товарообороту	БРВ	0,11
18	Рентабельність витрат обігу	БРВ	1,59
19	Рентабельність оборотних активів	БРВ	7,1
20	Рентабельність торгівельних площ	грн./м2	436,6

Порядок розрахунку економічних показників діяльності даного умовного підприємства, формули та пояснення наведені з літератури [4-7]. Результати діяльності торгівельного підприємства зображені графічно у вигляді діаграм в додатках А, Б, В.

ВИСНОВКИ

Основною метою підприємства в умовах ринкової економіки, як це випливає зі світового досвіду, є прибутковість [7]. Подальша мета — збільшити обсяги виробництва й реалізації, створити й підтримувати добру репутацію підприємства у споживачів, високу продуктивність праці, поліпшити якість та споживчі властивості вироблюваної продукції, створити нові сучасні зразки виробів, досягти високих кількісно-кваліфікаційних показників, високого професійного рівня виробничого персоналу, домогтися його сумлінного ставлення до роботи, а також високої суспільної репутації. Деякі з цих показників важко оцінити кількісно, проте вони істотно впливають на розробку інвестиційної політики підприємства і дають змогу на будь-якому проміжку часу приймати правильні й обґрунтовані рішення щодо капіталовкладень.

При структурній перебудові національної економіки неможливо уникнути того, що неефективні виробництва, нежиттєздатні види економічної діяльності, засновані на державному замовленні, державному постачанні й державному фінансуванні, опиняться за бортом, збанкрутують. Звичка до застарілих методів господарювання, до екстенсивного нарощування виробництва заради виробництва, відчуження від власності і результатів праці призвела до того, що попит на інвестиції, як правило перевищує можливість його задоволення.

У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль відіграють науково обґрунтоване визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідність державним інтересам, програмним цілям національного відродження України, швидкого подолання економічної кризи і досягнення стабілізації та зростання народного господарства. Саме на пріоритетні напрями науково-технічного прогресу слід максимально націлювати інвестиційну й інноваційну діяльність та ресурси. На розвиток сучасних і майбутніх високотехнологічних виробництв можуть претендувати тільки ті країни, які здатні забезпечувати високий рівень науки, техніки, освіти, культури, організації управління та трудової дисципліни.

В економіці України у цьому відношенні склалася непроста ситуація. Держава, що збідніла внаслідок гострої економічної кризи, втрачає надійні джерела необхідного інвестування. І тепер, прагнучи, хоча б з чималим запізненням, відродити й активізувати політику відтворення як основу стабілізації та оновлення національного товаровиробництва, наразилася на протидію певних політичних і економічних сил. Концентрація фінансового капіталу у сферах нових структур, тіньового обігу та банківської системи, які не прагнуть до виробничого інвестування, по суті, гальмує відтворювальні процеси, економічну стабілізацію і зростання.

Аналіз надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ця молода незалежна держава ще не створила належної бази для залучення капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення іноземних інвестицій є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів. Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні.

Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства.

Проблеми соціально-психологічного характеру в залученні іноземних інвестицій пов'язані з відсутністю ринкового менталітету у вітчизняних бізнесменів, що проявляється у їх нездатності самостійно приймати відповідальні рішення, швидко орієнтуватись у мінливому економічному середовищі.

Залученню іноземних інвестицій перешкоджають нерозвиненість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною, надійною нормативно-правовою та комерційною інформацією.

Тому для стимулювання залучення іноземних інвестицій та усунення негативних тенденцій в економіці України доцільно здійснити ряд заходів, спираючись на принципи:

- стабільності основних законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування;

- диференційованого підходу до податкових та інших пільг для іноземних інвесторів – з урахуванням обсягів і форм інвестування, а також пріоритетів у розвитку економіки України;

- надійності, доступності та оперативності організаційного та інформаційного забезпечення залучення іноземних інвестицій.