регистрация /  вход

Природа і функції грошей, грошова система, типи грошових систем (стр. 1 из 3)

Реферат

на тему:

Природа і функції грошей, грошова система, типи грошових систем

Гроші, природа грошей

В економічній теорії існують різні підходи до визначення суті і функції грошей. Так, по-різному трактують суть грошей прихильники трудової теорії вартості і представники інших теорій. Згідно з трудовою теорією вартості, гроші виникли як результат товарного обміну, тобто гроші ма­ють товарну природу. Ця теорія пояснює виникнення грошей через аналіз чотирьох форм вартості: проста або випадкова; розгорнута; загальна грошова (див.рис. 1.). Вартість є внутрішнім змістом процесу об­міну. Вона проявляється у вигляді мінової вартості, тобто певної кількості пропорції, в якій один товар обмінюється на інший. В умовах ринкової економіки всі товари прирівнюються до грошей. Гроші є загальною фор­мою, в якій виражаються вартості всіх товарів.

Історично, перші акти обміну були у вигляді обміну одного товару на інший. Це був випадковий, епізодичний обмін. Уже в цій формі виражен­ня вартості, яка отримала назву простої або випадкової, товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою вартість по відношен­ню до іншого товару і тому знаходиться у відносній формі власності. Другий товар, споживча вартість якого служить засобом вираження вартості першого товару, знаходиться у еквівалентній вартості. Схе­матично це можна показати на рис. 1.


Рис. 1 . Форми вартості .

Звернемо увагу на те, що еквівалентна роль товару Б не є його при­родною властивістю. В цьому ми переконуємося, помінявши товари місцями. Тоді товар А почне виконувати роль еквівалента. Все зале­жить від того місця, яке займає товар у міновому відношенні. Тому приходимо до висновку, що товар-еквівалент не є продуктом домовле­ності між людьми, він також не винайдений державою, він результат обміну. Товаровиробники, обмінюючи продукти своєї праці, виражають їхню вартість єдино можливим способом - через інші товари, які з цієї причини і виступають в еквівалентній формі. Ці зауваження можна відне­сти і до всіх наступних форм вартості.

З розвитком обміну, на зміну простій формі вартості приходить повна, або розгорнута форма вартості. Товару, що знаходиться у відповідній формі вартості, протистоять багато інших товарів-еквівалентів, через які він може виразити свою вартість.

Велика кількість товарів-еквівалентів свідчить про розширення сфери обміну. Обмін стає регулярним явищем. Разом з тим мінові пропорції все більшою мірою починають визначатися вартостями то­варів, обмін набуває

характеру ділових гос­подарських стосунків, в основу яких зак­ладається затрачена праця.

Однак, коли в обмін систематично у великих кількостях стали надхо­дити продукти праці, виникли певні труднощі. Наприклад, власникові товару А потрібен товар Б1, а власникові товару Б1 потрібен товар Б2. Безпосередній обмін у такому випадку відбутися не може. Власник то­вару А повинен поміняти його спочатку на товар Б2, а потім Б2 на то­вар Б1. Це значно ускладнювало процес обміну.

З подальшим розвитком обміну стихійно із всіх товарів виділяється один товар, у якому починають вимірювати свою вартість усі інші то­вари. Виникає загальна форма вартості.

Товар, за яким закріплюється вла­стивість безпосередньо обмінювати­ся на будь-який інший товар, отримав назву загального еквівалента. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загального еквівалента виступали різні

продукти.

Ця форма вираження вартості також не вирішувала всіх суперечно­стей обміну. По-перше, товар-еквівалент, набувши подвійної споживчої вартості (одна - задоволення потреб в обміні, друга - задоволення по­треб людей в споживанні), з одного боку, як загальний еквівалент пови­нен постійно знаходитися в обміні, а з іншого, як звичайна споживча вартість вилучатися з обміну й надходити в споживання. По-друге, в силу першої суперечності, а також через інші причини, товар-еквіва­лент часто змінювався. Це викликало серйозні труднощі в обміні. По-третє, недоліком загальної форми вартості було і те, що товар, який виступав загальним еквівалентом, виконував цю роль на відповідно не­великій території.

У зв'язку з цим, поступово, майже скрізь, де людство дійшло в своє­му розвитку до використання в обміні товару-еквівалента, ця роль по­чала закріплюватися за металом - бронзою, залізом, а потім сріблом і золотом. Виникає грошова форма вираження вартості.

Бачимо, що грошова форма вартості відрізняється від загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно закріп­люється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми. Причому, золото, як показує попередній аналіз, не є грішми за своєю приро­дою. Воно стає ними лише в результаті процесу розвитку товарного виробництва, обміну й форм вартості.

Отже, згідно з трудовою теорією вартості, гроші — це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів і став загальним еквівалентом.

Виконувати цю роль гроші могли саме тому, що вони самі були втілен­ням людської праці. З появою грошей весь товарний світ остаточно роз­коловся на два полюси: на одному полюсі - гроші, як втілення суспіль­ної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, при­ватної праці. В результаті обмін товарів на гроші є по суті визнанням суспільства індивідуальних, приватних затрат праці.

На відміну від прихильників трудової теорії вартості, представники інших теорій по-іншому трактують суть грошей, причому існує декіль­ка принципово різних підходів. Прихильники першого (М.Фрідман, А. Шварц та ін.) розглядають гроші лише як зручний спосіб організації статистичних спостережень і визначають їх як тимчасове вмістилище купівельної сили. В основі іншого підходу (К. Макконнелл та С.Брю "Економікс") є таке визначення грошей: гроші - це все, що виконує функції грошей. Представники іншої школи визначають:

Гроші - це будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження (Л.Харріс)

Форма зовнішнього вияву грошей, що реалізує себе через грошові функції, сприймається як безпосередній вираз їхньої суті.

Функції грошей

Оскільки суть грошей трактується по-різному, то це впливає на виділення та характеристику їх функцій. Представники трудової теорії вартості називають п'ять функцій грошей: (див. рис. 15.2.):

- гроші як міра вартості;

- гроші як засіб обігу;

- гроші як засіб нагромадження;

- гроші як засіб платежу;

- гроші як світові гроші.

Гроші як міра вартості. Це головна функція грошей. Суть її поля­гає в тому, що через гроші вимірюється вартість всіх товарів. Тобто, гроші як міра вартості служать для того, щоб вартість товарів перетво­рювалася на ціну. Але не гроші роблять товари співрозмірними. Товари як вартість є уречевлена людська праця, тому вони можуть вимірюва­ти свої вартості одним і тим же специфічним товаром-грішми. Однак, щоб гроші могли виконувати функцію міри вартості, вони повинні мати вартість, бути продуктом суспільної праці. Вартість золота, як і вартість всіх інших товарів, визначається кількістю суспільно необхідної праці, затраченої на його добування.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Але ціна цілком залежить від реального грошового матеріалу. Функцію міри вартості гроші виконують через масштаб цін. Масштаб цін - це певна вагова одиниця


Рис. 2. Функції грошей (підхід 1).

грошового матеріалу, прийнята за грошову одиницю, з рівним поділом її на певну кількість менших одиниць.

Гроші як міра вартості і як масштаб цін виконують дві зовсім різні функції. Так, гроші як міра вартості є суспільним втіленням людської праці, вони перетворюють вартість товарів у ціну. Як масштаб цін, вони є фіксованою вагою металу, вимірюють кількість золота.

Гроші як засіб обігу . Гроші як засіб обігу обслуговують процес реа­лізації товарів. Вони виступають в єдності функцій міри вартості і засо­бу обігу. Тобто за допомогою їх вимірюються вартості всіх товарів і на них купуються всі товари. Для виконання функції засобу обігу гроші повинні бути в наявності. Особливістю цієї функції є рух грошей, вони можуть робити кілька оборотів на добу, обслуговуючи кілька актів купівлі-продажу, переходячи з рук в руки, не затримуючись надовго в одних руках.

В процесі обігу повноцінні гроші можуть бути замінені неповноцінни­ми. Так, в обігу функціонують паперові гроші.

Паперові гроші це символ вартості, вони є замінниками повноцінних грошей, грошові знаки.

Ці гроші випускаються державою з примусовим курсом, обов'язкові для прийняття. Вони замінюють повноцінні гроші у функції засобу обігу як представники тієї частини їх, яка необхідна для нормального товаро­обігу. Оскільки паперові гроші не мають власної вартості, вони не мо­жуть виконувати функцію міри вартості.

Існує закон грошового обігу. Він пов'язаний з необхідністю визначен­ня кількості грошей, потрібних для нормального товарообігу.

Суть його полягає в тому, що маса грошей, потрібних для процесу обігу, визначається сумою цін товарів та послуг, які перебувають в обі­гу і реалізуються за готівку, поділеною на число оборотів однойменних грошових одиниць.

Це можна зобразити такою формулою:

Узнать стоимость написания работы
Оставьте заявку, и в течение 5 минут на почту вам станут поступать предложения!