Зміст
Вступ
1. Економічна сутність та значення оборотного капіталу господарюючого суб’єкта при здійсненні фінансово-господарської діяльності
2. Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності суб’єкта дослідження ПАФ «Урожай»
3. Аналіз складу, структури та джерела формування оборотного капіталу господарюючого суб’єкта
4. Нормування та планування оборотних активів
5. Шляхи вдосконалення ефективного використання оборотного капіталу в умовах ринку
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Вступ
Фінансова криза приводить до підвищення ролі й значення фінансів. На рівні макроекономіки різко зростає необхідність у створенні ефективної та гнучкої фінансово-кредитної системи, що виконує роль регулятора народногосподарських економічних процесів. На рівні підприємств необхідність у проведенні раціональної фінансової політики стає однією з основних умов виживання підприємств в умовах ринку, досягнення стійкого й збалансованого їх розвитку. Основне місце у роботі відводиться проблемам достатності власного оборотного капіталу, механізмів його планування, поповнення, розумного використання.
Актуальністю теми дослідження є те, що головним напрямком реформи, яка здійснюється в Україні, є перехід до ринкової економіки, досягнення збалансованого та стійкого розвитку країни на основі участі у світовому процесі розподілу праці.
В умовах кризи підприємство несе повну економічну відповідальність за результати своєї діяльності. За рахунок власних коштів воно має покривати свої поточні витрати, здійснювати інвестиції. Економічна життєдіяльність підприємства зумовлюється багатьма чинниками, вона проявляється насамперед в ефективному використанні капіталу, у тому числі оборотного.
Проблемам управління оборотним капіталом присвячені праці сучасних вітчизняних та закордонних науковців і практиків, зокрема Л.М. Бабича, І.О. Бланка, І.Т. Балабанова, О.М. Бандурки, Н.М. Бондаря, В.В. Бочарова, Ю.А. Долгорукова, О.В. Єфімової, М.І. Іванової, Г.Г. Кірейцева, В.В. Ковальова, М.Я. Коробова, О.П. Крайнік, Л.В. Пан, А.М. Поддєрьогіна, А.Р. Радіонова, Р.С. Сороки, О.С. Стоянової, А.Д. Шеремета, Дж.К. Ван Хорна, А.М. Хоріна, Г.В. Хомкалова, А.В. Чупіса, А.П. Шило та ін. У цих роботах відображений вітчизняний і закордонний досвід обґрунтування сутності процесу формування оборотного капіталу підприємства. Однак, оборотний капітал в цих роботах, по-перше, розглядаються не як інтенсивна, найбільш активна, значуща частина механізму управління підприємством, а як екстенсивний економічний складник фінансових ресурсів підприємства; по-друге, при обґрунтуванні розміру оборотного капіталу не враховуються специфічні особливості функціонування українських підприємств на сучасному етапі.
Вивчення існуючих у даний час методів обґрунтування розміру й напрямків використання оборотного капіталу на підприємствах з різними типами виробництва приводить до висновку про необхідність розробки нового організаційно-методичного забезпечення його формування, джерел фінансування та напрямків використання, адекватного сформованим у ринковій економіці організаційно-економічним, технологічним та іншим особливостям функціонування підприємств.
Недостатня теоретична й практична розробка проблем формування оборотного капіталу з урахуванням аналізу особливостей функціонування підприємств у ринкових умовах і необхідність розробки організаційно-методичного забезпечення формування й використання обумовили актуальність теми нашої роботи, її мету, завдання та логіку побудови.
Об’єктом дослідження є процеси забезпечення виробничої діяльності підприємства оборотним капіталом.
Суб’єктом дослідження у курсовій роботі є Приватна аграрна фірма «Урожай» (далі – ПАФ «Урожай»).
Предметом дослідження у роботі обрано методичне та організаційне забезпечення формування оборотного капіталу підприємства.
Мета курсової роботи полягає у дослідженні джерел формування оборотного капіталу на підприємстві ПАФ «Урожай» та розробці шляхів його ефективного використання.
Досягнення мети курсової роботи здійснювалось послідовним вирішенням таких завдань:
- визначити економічну сутність та значення оборотного капіталу господарюючого суб’єкта при здійсненні фінансово-господарської діяльності;
- дати загальну характеристику фінансово-господарської діяльності суб’єкта дослідження ПАФ «Урожай»;
- проаналізувати склад, структури та джерела формування оборотного капіталу господарюючого суб’єкта;
- дослідити нормування та планування оборотних активів;
- розробити шляхи вдосконалення ефективного використання оборотного капіталу в умовах ринку.
Теоретичною та методологічною основою дослідження є фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних економістів з питань управління оборотного капіталу, закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів. У процесі проведення досліджень та обґрунтування висновків і рекомендацій використано спеціальну літературу, матеріали бухгалтерської та статичної звітності роботи ПАФ «Урожай».
У процесі дослідження використовувались загально-наукові методи, зокрема: спостереження, порівняння, аналізу емпіричних даних науки – для постановки проблеми і вивчення об’єкта дослідження; експертні та статистичні; системного підходу, а також спеціальні методи: порівняльного економічного аналізу; графічний – для наочного зображення статистичного матеріалу й схематичного подання ряду теоретичних та практичних положень роботи.
Курсова робота складається з вступу, п′яти питань, висновків, пропозицій, списку використаної літератури та додатків.
1. Економічна сутність та значення оборотного капіталу господарюючого суб’єкта при здійсненні фінансово-господарської діяльності
Економічна категорія капітал формувалась у процесі еволюції економічних та фінансових наук.
Сучасному стану суспільних відносин більше відповідають погляди Й.Шумпетера, який чітко визначив капітал, як суму грошових коштів: «Таким чином, ми визначаємо капітал як суму грошей й інших платіжних засобів, які в будь-який момент часу можуть бути запропоновані в користування підприємця» [25, с. 178]. Отже, він підкреслює важливе значення коштів у капіталі, як зручний засіб відображення цього процесу. Будь-який економічний процес тісно пов'язаний з фінансовими ресурсами і повинен відображатися в документах, характеристику як формування джерел фінансування капіталу, так і їхнє використання. За твердженням І.В. Зятковського: «… капіталом вважається вкладення в активи, які перебувають у розпорядженні підприємства (товариства) і достатні для виконання господарської та фінансової діяльності й отримання прибутків» [13, с. 88]. Виходячи з наведених визначень сутності капіталу випливає те, що на даний час у економістів науковців немає єдиної думки стосовно сутності капіталу. У сучасних працях, в яких досліджуються проблеми сутності й використання капіталу, пропонуються дві точки зору: 1) капітал як сума грошових та інших платіжних коштів для забезпечення засобів виробництва; 2) капітал – як «предметна» форма.
Існує велика кількість різних думок щодо визначення капіталу, а саме:
1) На думку І.Т. Балабанова: «Капітал – це частина фінансових ресурсів. Капітал – це гроші, пущені в обіг, і доходи, що вони приносять від цього обігу» [3, с. 45].
2) В.В. Селезньов пропонує таке визначення капіталу: «Фінансові ресурси, що використовуються на розвиток виробничого процесу (купівля сировини, товарів та інших предметів праці, робочої сили, інших елементів виробництва), є капітал у його грошовій формі».
3) І.А. Бланк, розглядаючи капітал із позиції фінансового менеджменту формулює його визначення таким чином: «Капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів» [6, с. 72].
4) Значний інтерес викликає визначення капіталу визначних економістів А. Сміта, А. Маршалла, Дж. С. Мілля, які капітал вважають формою багатства, яка ототожнюється з сукупністю засобів виробництва.
5) А. Сміт вважав, що «капітал – це запас, що використовується для господарських потреб і приносить дохід».
6) За визначенням Дж. С. Мілля «капітал – це попередньо нагромаджений запас продуктів минулої праці».
7) А. Маршалл під терміном «капітал» розуміє сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватися з рівною ефективністю, але які не є безкоштовними дарунками природи [15, с. 214].
8) Заслуговують на увагу висновки П. Самюельсона і В. Нордгауза в галузі теорії капіталу. Досліджуючи суть капіталу, вони стверджують, що капітал є один з тріади продуктивних факторів виробництва, що поряд з працею і землею приносить дохід. Капітал складається з вироблених товарів тривалого користування, які використовуються у виробництві [21, с. 376].
На противагу цим положенням у економічній літературі існує погляд, згідно з яким капітал ототожнюється з грошовою формою, з коштами та з ресурсами. Так, у «Экономической энциклопедии» наведено таке визначення: «Капітал – це те, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг, джерело, що вкладене у справу і функціонує у вигляді засобів виробництва» [28, с. 271].
Поняття «капітал» багатозначне. Воно може розглядатися у теоретичному і прикладному аспекті. Теоретичний аспект: капітал – це специфічна економічна категорія, яка в економічній теорії визначається як вартість, що приносить додану вартість (прибуток). Щодо прикладного аспекту, то виділяють дві основні концепції капіталу:
- фінансова природа капіталу, яка базується на абстрагуванні від предметноречової структури активу балансу, – домінанта пасиву.
- предметно-речової природи капіталу, який визначається як сукупність певних матеріальних і нематеріальних цінностей, – домінанта активу.