МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ФІНАНСІВ
Кафедра податків і
фіскальної політики
Курсова робота
на тему:
Аналіз вітчизняної практики адміністрування податків
Виконала:
Фільо М.М.
Тернопіль 2009
Зміст
Вступ
1. Організаційно-правові засади адміністрування податків
2. Практичні аспекти адміністрування податків в Україні: проблеми та наслідки
3. Шляхи вдосконалення процедури адміністрування податків у сучасних умовах розвитку
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. У сучасних умовах адміністрування процесів оподаткування є однією з найважливіших складових досягнення ефективного зростання підприємницької активності у всіх сферах економіки. Усвідомлення платниками податків необхідності своєчасної та повної сплати податків є однією з умов зміцнення економіки держави і добробуту кожної людини. Тому, створення сприятливого податкового клімату, реального зниження податкового навантаження на платників податків, створення сприятливих умов для добровільної сплати податків, виведення з „тіні” капіталу, набутого незаконним шляхом та забезпечення прозорості відносин між податковими органами та платниками податків є пріоритетним напрямами діяльності податкових органів країни. При цьому, ключовими заходами в даному напрямку є обговорення та прийняття проекту Податкового кодексу України, удосконалення процесу адміністрування податків, запровадження єдиних справедливих підходів до оподаткування всіх платників податків. Прийняття податкового кодексу України, дозволить удосконалити механізм взаємовідносин платників податків з податковими органами з питань підготовки, видання та оприлюднення податкових роз’яснень, а діяльність органів державної податкової служби стане ще більш прозорою, наближеною та підконтрольною громадянському суспільству, що є необхідною складовою правової держави.
Серед вітчизняних науковців питанням адміністрування податків приділяли увагу В.Л. Андрущенко, Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, Т.Демченко, А. Іванченко, В. Коротун, В. Мельник, С. Позняков, Т. Проценко, А. Селиванов, Ф. Ярошенко та ін. Однак поки що немає єдиних і усталених поглядів на цю проблему, а теоретичні засади управління процесом справляння розроблені недостатньо.
Метою дослідження є розкриття поняття та сутності категорії адміністрування податків, вивчення його основних принципів та функцій, виявлення проблем та шляхів їх подолання, а також розробка рекомендації щодо вдосконалення процедури адміністрування податків у сучасних умовах розвитку.
Відповідно до мети ставимо наступні завдання:
1) вивчення сутності категорії адміністрування податків, його принципів та функцій;
2) визначення основних проблем процедури адміністрування податків та їх наслідків;
3) проаналізувати ефективність адміністрування податків;
4) визначити стратегічні напрями вдосконалення процедури адміністрування податків у сучасних умовах розвитку.
Об'єктом дослідження є податкова система України. Предметом дослідження виступає процедура адміністрування податків.
У процесі написання роботи були використані такі методи дослідження, як аналіз, синтез, групування, порівняння. Також використовувались термінологічний, статистичний, систематичний, економіко-математичний, розрахунково-конструктивний та інші методи наукового дослідження.
Інформаційно-факторологічну базу дослідження становлять нормативно-правові акти з питань оподаткування і податкового регулювання та управління, статистичні матеріали Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України. Крім того, джерелом для написання роботи були навчальні підручники та посібники, науково-публіцистична література, монографії, інтернет-ресурси.
Розділ 1. Організаційно-правові засади адміністрування податків
Початок активного вживання терміна адміністрування податків вітчизняними практиками й політиками припадає на другу половину 1990-х років. Кожне його озвучування фактично засвідчувало сутнісну різницю, а інколи й невизначеність змісту. У нормативно-правових актах юридична категорія «адміністрування податків» поки що не знайшла свого закріплення, хоча досить часто використовується політиками та урядовцями, при цьому виявляється нетотожне розуміння її змісту. Для наукової літератури це поняття також є новим.
Згідно з науковими поглядами відомого фахівця у галузі адміністративного права А.Селіванова, адміністрування податків - це «...правовідносини, які складаються у сфері здійснення уповноваженими державними органами заходів з погашення податкового боргу і передбачають застосування методів владно-примусового характеру до платників податків».
Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, А.Я. Кізима, В.В. Карпова запропонували визначення «адміністрування податкових зобов’язань», яке далі за змістом уподібнюють податковому адмініструванню та трактують як «процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів податкового права щодо узгодження й погашення податкових зобов’язань». Адміністрування податків існує у практиці державного управління досить давно. У науковій літературі кінця XIX – початку XX століття згадуються терміни «податна техніка» й «фінансова техніка», які за змістом багато в чому перекликаються із сучасним адмініструванням податків. Що стосується англомовних словників, то дефініція «administration» є синонімічною «management», «execution», «performance», «supervision», тобто управління, організація, виконання, здійснення, нагляд (контроль). Комплексного ж визначення «адміністрування податків» (taxadministration), «система адміністрування податків» (taxadministrationsystem) не надається.
Адміністрування процесів оподаткування має суто економічний зміст та об’єднує за допомогою однієї ідеї комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання законодавчих та нормативно-правових актів.
Основними процедурами адміністрування податків є:
1) облікова робота (облік платників податків і облік надходжень);
2) масово-роз’яснювальна й консультативна робота;
3) прогнозно-аналітична робота;
4) контрольно-перевірочна робота.
Названі напрями управлінської діяльності передбачають використання облікових, соціальних, аналітичних і контрольних технологій відповідно.
Основним документом, який сьогодні регулює процес адміністрування податкових зобов’язань в Україні, є Закон №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Об’єктом адміністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов’язань платників податків.
Метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов’язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур. Суб’єктами адміністрування податків є:
- платники податків, у тому числі ті, на яких покладено обов’язок утримувати податок;
- органи контролю;
- органи стягнення.
У межах податкового адміністрування здійснюються такі дії: взяття на облік, декларування податкових зобов’язань, визначення податкових зобов’язань органами контролю, зміна строків виконання податкових зобов’язань, повернення зайво сплачених податків, стягнення несплачених податків, застосування забезпечувальних заходів (податкова застава, податкова порука, адміністративний арешт активів), оскарження рішень органів контролю і т. п.
Основними принципами, які використовуються у адмініструванні податків є:
1) принцип єдиноначальності – всі рішення підпорядковуються конкретним вимогам керівника і виконуються відповідно до чітко сформульованих інструкцій;
2) принцип плановості – рішення керівництва щодо організації виробничого процесу повинні бути чітко спланованими;
3) принцип економічності – реалізація та виконання прийнятих рішень повинні забезпечуватись мінімальним обсягом витрат;
4) принцип комплексності – комплексний підхід до управління процесом адміністрування.
Адміністрування податків виконує такі функції:
1) функція планування:
- тактичне планування ( 1міс. – 1 квартал);
- поточне планування ( до одного року);
- стратегічне планування ( до п’яти років).
2) облікова функція – забезпечує облік платників податків та облік податкових надходжень;
3) контрольна функція – полягає у здійсненні контролю за правильністю нарахування податкових зобов’язань, контролем за своєчасністю сплати податків і зборів;
4) регулююча функція – передбачає регулювання за допомогою податкових стимулів і ставок.
Адміністрування податків має включати стратегію й тактику управління процесом справляння. Тактика управління спрямовується на досягнення основних цілей оподаткування в конкретних соціально-економічних, політичних і правових умовах. У ході поточної діяльності органів державної виконавчої влади, відповідальних за справляння, вирішуються питання забезпечення дотримання чинних правил, оптимізації адміністративних витрат, раціональної організації взаємовідносин із платниками податків тощо. Фіскальні служби, з одного боку, повинні максимізувати бюджетні надходження, а з другого – по можливості виключити прямі втручання у сферу господарської діяльності та своїми діями не призвести до погіршення умов ведення бізнесу.
За нестійкої економічної ситуації й невизначеності політичного становища зростає значення вироблення стратегії адміністрування податків. Зміни політичного керівництва не повинні серйозно впливати на ефективність і безперебійність роботи фіскальних служб держави. Тому найпершим завданням є створення незмінюваного адміністративного апарату, який оперативно й компетентно проводив би в життя рішення будь-якої групи політичних лідерів. Крім того, важливим стратегічним завданням є обґрунтування напрямів модернізації фіскально-адміністративних технологій відповідно до можливих змін ринкових умов, поведінки суб’єктів господарювання – платників податків, переорієнтації бізнесових операцій тощо. Стратегія адміністрування податків повинна враховувати реальний стан справ у економіці країни й політичній системі держави, а також перспективи розвитку національного ринку, процесів глобалізації, виникнення різних ризиків.