План
1. Управління податковими ризиками
2.Порушення (ухилення) від уплати податків та їх наслідки
3. Метод зменшення податкових зобов’язань та платежів як ступінь знижування податкового ризику
4. Практичне завдання
Список використаної літератури
1. Управління податковими ризиками
Директори по оподатковуванню відповідають за прогнозування й ефективну координацію керування податковими ризиками, що, природно, підвищує вплив директорів по оподатковуванню на прийняття важливих ділових рішень.
Керування податковими ризиками невіддільно від загального керування бізнесами-ризиками. В ідеалі директора по оподатковуванню повинні брати участь у реалізації загальної стратегії компанії по керуванню ризиками. Директори по оподатковуванню повинні мати ресурси, необхідні їм для розробки й впровадження комплексних систем і процесів керування податковими ризиками. Уже сьогодні очевидно, що деяким компаніям удалося просунутися далі, ніж іншим, на шляху вживання реальних заходів для досягнення цієї мети.
Зміни повноважень директорів по оподатковуванню перебувають у безпосередньому зв'язку з подіями, які відбуваються в міжнародному масштабі: посилення уваги до податкових аспектів діяльності компаній з боку регулюючих, законодавчих і податкових органів і ЗМІ; підвищення зацікавленості в податковій політиці компаній з боку акціонерів, комітетів з аудиту й керівництва; а також загальний акцент на прозорість і розкриття інформації, які самі по собі є прямим слідством прийняття таких документів, як закон Сарбейнса-Оксли в США й Директива №8 у Європейському союзі.
Директори по оподатковуванню й іншим податковим фахівцям займаються пошуком рішень, адекватних сформованій обстановці. Вони зобов'язані впроваджувати системи й процедури, що забезпечують наявність повної інформації про податкові ризики компанії в різних країнах світу, і вживати ефективних заходів по керуванню цими ризиками. Традиційний фокус ділової практики - податкова оптимізація за рахунок структурування угод - уже не дозволяє ефективно вирішувати питання розвитку бізнесу. Всі ці технології, схеми й менталітет застарівають досить швидко у зв'язку зі швидко мінливою політикою фіскальних органів по цьому питанню й змінами в законодавстві для компаній, які планують первинне розміщення акцій. Сучасна тенденція в питаннях керування податковими ризиками укладається у вибудовуванні податкових процедур для підвищення відкритості й прозорості компанії по всіх аспектах: звітності, форми й структури угод і власності, історії бізнесу, і т.д.
У ході керування податковими ризиками директорам по оподатковуванню доводиться знаходити баланс між рішенням своїх традиційних завдань (керування витратами й підвищення вартості бізнесу) і новими аспектами керування ризиками. Їм доводиться приділяти особливу увагу фінансової діяльності й корпоративному керуванню в рамках компанії в цілому, не упускаючи при цьому з виду конкретні операції, пов'язані з обліком, звітністю, системою внутрішнього контролю, а також структуруванням податкової діяльності.
Крім цього, керування податковими ризиками вимагає ретельного контролю сформованої за останнім часом тісного взаємозв'язку між податковою діяльністю й репутацією компанії. Цей фактор ставить перед податковими директорами ще одне важливе завдання - змінити підхід і менталітет керівництва компаній до рішення питань оподатковування. У мову звітності, ділових переговорів і споровши з податковими органами входить таке поняття, як "сумлінність платника податків", і на цей факт потрібно особливо звернути увагу тим компаніям, які планують вихід на міжнародні фінансові ринки й повинні представити звітність, який можуть довіряти інвестори.
Директори по оподатковуванню зобов'язані бути в курсі постійних змін національної й міжнародної законодавчо-нормативної бази. Приклади містять у собі потенційний вплив на фінансову звітність змін у податковому обліку, необхідних відповідно до положень стандарту фінансового обліку,а також введення Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФО) і їх податкової складової, МСБО №12.
Виконання нових завдань, з погляду директорів по оподатковуванню, ускладнюється тим, що, незважаючи на збільшення обсягу обов'язків, кадрові, бюджетні й інші ресурси компаній найчастіше залишаються без зміни.
Очевидно, що керування податковими ризиками повинне здійснюватися в рамках процесу, що відповідає загальній філософії керування ризиками й корпоративним керуванням у компанії й підтримує її реалізацію. Податковим підрозділам необхідно бути повністю інтегрованими в процес керування всіма бізнесами-ризиками компанії. Крім директора по оподатковуванню, участь у контролі над податковими операціями компанії повинні приймати фахівці податкового відділу, вище керівництво, рада директорів і власники компаній.
Ґрунтуючись на світовому досвіді, я б хотів підкреслити важливість таких ключових елементів керування податковими ризиками, як інформованість й оптимізація; оцінка й керування; обмін інформацією й звітність.
Реагуючи на зміни, що відбуваються у світі, більшість корпорацій вважає ефективне керування податковими ризиками однієї зі своїх першочергових завдань. Змінюються традиційні пріоритети податкових підрозділів. Тепер ці підрозділи стають частиною загального підходу компанії до керування ризиками. Керування податковими ризиками має для компаній настільки важливе значення, що йому приділяється все більша увага в оцінці ефективності діяльності директорів по оподатковуванню в порівнянні із традиційними параметрами.[3. 3- 5]
2. Порушення (ухилення) від сплати податків та їх наслідки
Дедалі більшого значення в українському економічному просторі набуває проблема ухилення від сплати податків. Останнім часом це навіть стало нормою поведінки багатьох суб'єктів господарської діяльності. Адже, в підсумку, вони отримують кошти для ведення бізнесу і неформального вирішення нагальних виробничих і соціальних проблем у специфічних для України умовах нерозвинутості демократичних інститутів і розквіту корупції. Разом з тим це приводить до розвитку ряду негативних тенденцій в економіці і соціальній сфері: порушення правил чесної конкуренції, росту корупції, недостатнього фінансування суспільного сектору господарства, відтоку капіталів за кордон тощо. Президент, парламент, уряд і регіональні органи влади постійно підкреслюють необхідність боротьби з цим явищем, розробляють заходи, спрямовані на зменшення його масштабів, які, однак, не завжди приводять до належних результатів.
Уникнення податків та ухилення від їх сплати притаманні будь-якому суспільству. Причиною цього є очевидний вплив податків на доходи і витрати платників при недостатньому усвідомленні ними вигід від споживання суспільних благ, що фінансуються за рахунок податкових платежів. Це означає, що витоки зазначеного суспільного явища необхідно шукати в суспільній природі податків, які за своєю сутністю є еквівалентними платежами громадян в обмін на суспільні блага, що надає їм держава, виконуючи свої функції (наслідком усвідомлення сутності податків стало визначення принципу еквівалентності як одного з основних наукових принципів оподаткування), а за формою прояву - відносинами привласнення державою частини індивідуальних та корпоративних доходів, відчужених і вилучених у платників на основі примусу, що в правових державах здійснюється на підставі закону.
В державах з розвинутими демократичними інститутами, надійними механізмами зворотного зв'язку між органами представницької демократії, що ухвалюють податкові закони, та виборцями - платниками податків, а також надійними системами контролю за ефективним витрачанням бюджетних коштів, що сприяють досягненню еквівалентності податкових платежів і суспільних благ, необхідність сплачувати податки все більше набуває усвідомленого характеру, а відносини приневолення до їх сплати трансформуються у відносини, в які все більша частина платників вступає з власної волі, у відносини вільного вибору. Натомість в державах, які лише будують демократичні інститути і в яких обмін податків є далеким від еквівалентного, форма прояву податків не лише маскує їх сутність, а й ототожнюється з нею. Отже, в суспільній свідомості податкові платежі ототожнюються з платежами, які і запроваджуються без згоди більшості платників (оскільки парламент не репрезентує інтереси всіх груп виборців), і сплачуються в примусовому порядку. Це стає підґрунтям для антифіскальної поведінки платників , породжуючи бажання зменшити податкові зобов'язання або взагалі ухилитися від їх виконання. І чим менш досконалими є демократичні інститути в державі, тим більш масовою стає така поведінка.
Що ж необхідно розуміти під уникненням податків та ухиленням від їх сплати? В Оксфордському толковому словнику уникнення податків розглядається як таке що є наслідком мінімізації податкових зобов'язань законним шляхом з використанням податкових лазівок. На відміну від нього, ухилення трактується як приховування податкової бази і/або надання в податкові органи завідомо хибної інформації.
Такої ж думки дотримується і Дж. Стігліц, який під уникненням податків розуміє використання певних положень податкового законодавства, які дозволяють відійти від їх сплати, а під ухиленням - незаконний відхід від сплати податків.
Цікаво, що в Український економічній енциклопедії не дається визначення "уникнення від сплати податків". А ось під ухиленням від сплати податків, згідно з вищезазначеним джерелом, слід розуміти сукупність легальних і незаконних способів приховування доходів від оподаткування. Тобто в Українській економічний енциклопедії вищезазначені терміни не розмежовуються.