Смекни!
smekni.com

Кавказький регіон Формування системи ГУАМ (стр. 1 из 2)

Реферат на тему:

Кавказький регіон. Формування системи ГУАМ


Україна має великі транспортно-енергетичні інтереси в Кавказько му регіоні та відіграє важливу роль у зміцненні міжнародного співробітництва, у пожвавленні інтеграційних процесів. Багато в чому ці інтереси збігаються з національними інтересами таких держав регіону, як Грузія, Молдова та Азербайджан. Спільність інтересів сприяла проголошенню в жовтні 1997 р. в Страсбурзі створення нового регіонального блоку держав, відомого під умовною назвою ГУАМ (Грузія - Україна - Азербайджан - Молдова).

ГУАМ - це угруповання рівноправних країн пострадянського простору, що поєднує держави з однаковими політичними та економічними орієнтаціями. Цим новоутворений блок відрізняється від системи ЧЕС, що поєднує країни з різним рівнем соціально-економічного розвитку, а з іншого боку - від СНД, в якому явно простежується домінування РФ. Утворення ГУАМ свідчить про формування в межах СНД нових структур інтересів економічного та політичного гатунку.

СНД фактично вже має біполярну структуру: держави проросійського спрямування й ті, що прагнуть до самостійного розвитку і проводять незалежну зовнішню політику. ГУАМ плюс країни Центральної Азії - це вже дев'ять країн СНД, які рішуче підтримують ідею створення нових рівноправних і взаємовигідних структур кооперації. До цього переліку треба додати і країни Балто-Чорноморського альянсу.

В цілому, можна стверджувати, що поява ГУАМ - це відповідь групи незалежних країн викликам, які були оформлені у відомому Документі РФ про політичний курс у стосунках з країнами СНД.

Геополітичне становище країн ГУАМ, їхні історичні зв'язки, співробітництво в рамках ЧЕС і СНД настійно диктують їм необхідність зміцнювати економічні і політичні відносини особливого партнерства і ширшого співробітництва на регіональному рівні та стосовно міжнародних проблем. Позиції країн ГУАМ з ключових питань зовнішньої політики співпадають.

Спільні економічні інтереси держав ГУАМ найбільше сконцентровані навколо двох питань - транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон. Відкриття, розробка та прокладання транспортних комунікацій з нафтогазових родовищ в Азербайджані, Туркменистані, Казахстані та Узбекистані перетворюють закавказький причорноморський регіон у надзвичайно привабливий. Ідея Транскавказького транспортного коридору набула сьогодні реального змісту. Водночас регіон Причорномор'я, у тому числі й Закавказзя, має неабияке значення як ринок збуту української продукції.

Україна має значення стратегічного транзитного маршруту енергоносіїв для європейських країн і з огляду на її переробні потужності має шанс стати суттєво важливою ланкою економічної безпеки Європи. Використання території України дає можливість більше ніж удвічі скоротити довжину шляху транспортування нафти з регіону Близького Сходу в Європу. Україно-грузинський транспортний коридор з постачання нафти в Європу також є значно коротшим порівняно з альтернативними шляхами. Прибуток від транзиту енергоносіїв з Прикаспійського регіону в Європу дозволить Україні компенсувати витрати на їх імпорт та вирішити свою енергетичну проблему.

Україна виступила з пропозицією про тристоронню українсько -грузинсько-азербайджанську угоду з метою створення транскавказь кого транспортного коридору. Передбачається створення єдиної транспортної лінії для обслуговування пасажирів та вантажопотоків, яка зв'яже Баку, Тбілісі, Поті, Одесу та Київ. У грудні 1996 р. відбулося відкриття паромної переправи Іллічівськ (Одеса) - Поті, яка утворила нові можливості для підвищення обсягів товарообігу між Україною і кавказькими країнами. Потенційний вантажопотік в обох напрямках передбачається в 1 млн тонн. Переправа стає важливою ланкою Євро-Азійського транспортного коридору (проект TRACECA).

Перспективним напрямком економічного співробітництва є також розвиток інвестиційної діяльності між державами ГУАМ, створення спільних підприємств по переробці сільськогосподарської продукції, в галузі машинобудування, енергетики і транспорту. В перспективі в межах ГУАМ може утворитися самодостатня в багатьох аспектах регіональна зона економічного співробітництва.

Другий напрямок співпраці в межах ГУАМ - це проблеми безпеки і стабільності в регіоні. Реалізація масштабних проектів вимагає формування субрегіональних структур безпеки, які б утворили спільну платформу для співробітництва в цій сфері з максимальним урахуванням інтересів усіх держав регіону.

Кожна з країн ГУАМ стикається з конфліктними ситуаціями, які багато в чому мають спільне походження та інспіровані ззовні з одного джерела (Абхазія, Крим, Карабах, Придністров'я). Схожість проблем у галузі безпеки зумовлює і взаємне тяжіння держав одне до одного. Із створенням ГУАМ з'явилися нові можливості для вирішення існуючих конфліктів спільними зусиллями за умов, коли втручання міжнародних структур блоковане позицією РФ.

Важливою підставою для формування системи ГУАМ є також нинішній рівень розвитку міждержавних зв'язків.

Взаємини між Україною та Грузією є найбільш розвиненими в схемі ГУАМ. Підписання Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між Україною і Грузією (квітень 1993 р.) російські політики розглядають як один з найсерйозніших кроків з метою встановлення горизонтальних зв'язків між пострадянськими країнами.

В економічній царині романтизм і певна ейфорія в цих стосунках поступаються місцем ефективному економічному співробітництву, здійсненню широкомасштабних міждержавних проектів, а також практичній політичній підтримці позицій одна одної на міжнародній арені.

За даними соціологічного опитування у Грузії вже зараз лише кожен третій громадянин республіки пов'язує майбутнє своєї країни з РФ, водночас прихильне ставлення до України висловили дві третини опитаних. На сьогодні Грузія є найперспективнішим партнером України в Закавказзі, що згодом може підтримувати інтереси нашої держави не лише на Кавказі, але й у всьому Чорноморсь кому регіоні.

Нестабільність політичної ситуації в цій країні, особливо в Абхазії, може завдати шкоди інтересам України в регіоні. Підтримуючи Грузію, Україна так або інакше втягується в конфлікт. Водночас Київ не підтримує прямого контакту з Абхазією, і не має достатньо важелів для здійснення політичного впливу на конфліктуючі сторони. Україна всіляко підкреслює своє бажання зберегти мир на Кавказі та виступає за скоріше врегулювання проблем Абхазії.

Україна - Азербайджан . Зацікавленість Азербайджану в українських товарах та політичній підтримці України є досить вагомим чинником посилення співпраці обох країн. Започатковано діалог щодо можливості спільної розробки нафтових і газових родовищ, зокрема і в Україні, а також щодо шляхів їх транспортування через Україну. Спеціалісти Азербайджану мають великий досвід видобутку нафти і газу як на суші, так і на морі. Вони виявили бажання допомогти Україні в розробці її частини Чорноморського шельфу. Азербайджан виявляє значну зацікавленість щодо нафтогазового устаткування, яке виробляється в Україні і котре він міг би одержувати в обмін на нафтопродукти.

Україна стоїть на позиції збереження територіальної цілісності Азербайджану, що автоматично ставить її у певне протистояння з Вірменією та РФ у питанні Нагірного Карабаху. В карабахському конфлікті РФ підтримує свого стратегічного союзника Вірменію, де розташовані близько 20 тис. вояків російської 4-ї армії. До Вірменії поставлено озброєння з РФ на 1 млрд дол. Разом з тим Вірменія оприлюдни ла інформацію, за якою Азербайджан "нелегально придбав" у 1993-96 рр. велику кількість озброєнь, у тому числі і в Україні.

Україна - Молдова. Відносини між обома країнами зумовлені схожими геополітичними умовами, спільністю кордонів, взаємопов'язаністю економік, традиційними історичними, культурними і родинними зв'язками. Обидві країни дотримуються принципу військово-політичного нейтралітету. У сфері торговельно-економічних відносин створена досить міцна нормативно-правова база. Подальший напрямок економічного зближення зазначено в Декларації про основні принципи створення двостороннього Митного союзу, яка була підписана 11 березня 1997 року.

Молдова покриває свої внутрішні потреби за рахунок постачання переважно російської нафти та газу. Її підключення до системи ГУАМ зумовлено прагненнями диверсифікувати власну енергетич ну політику. Для молдовської економіки важливим є добре налагоджений транзит товарів через Україну та Румунію. Виходячи із взаємної економічної зацікавленості, доцільно розвивати співробіт ництво в спільній експлуатації дунайських портів, у створенні потужних пропускних пунктів на кордонах, будівництві сучасних авто- і залізничних шляхів.

На прикордонних територіях проживає українське і молдовське населення, тісно пов'язане між собою, якому потрібно вирішувати схожі економічні, культурні, законодавчі та соціальні проблеми. Україна зацікавлена у створенні з Молдовою так званих "єврорегіонів", в яких формуються спільні керівні органи, відповідальні за виконання рішень з проблем, що виникають.

Придністровський конфлікт деякою мірою влагоджено підписанням 8 травня 1997 р. Меморандуму про основи нормалізації відносин між Молдовою і Придністров'ям. Цей документ як один із посередників підписав і Президент України Л. Кучма. Україна виступає як країна-гарант миру в Придністров'ї, існує рішення про залучення до миротворчої діяльності українських військовослужбовців і включення її до Об'єднаної Контрольної комісії.

Україна займає позицію невтручання у внутрішні справи сусідньої країни і відповідно до своїх зобов'язань по Ґельсінському акту та норм міжнародного права відстоює позицію безумовного поважання територіальної цілісності й суверенітету Молдови в кордонах колишньої МРСР. Істотною проблемою залишається перебування на території Придністров'я Оперативної групи військ РФ (ОГРВ) з особовим складом близько 3,5-3,7 тис. чоловік. Україна зацікавлена у швидкому виводі ОГРВ і особливо у ліквідації складів з боєприпасами, які залишилися на території Придністров'я.