Національний банк України - центр методичного забезпечення організації бухгалтерського обліку в

Реферат на тему

Національний банк України - центр методичного забезпечення організації бухгалтерського обліку в банках


План

1.Суть і види обліку

2. Принципи організації бухгалтерського обліку в банках

3. Організація бухгалтерського обліку в банках


1. Суть і види обліку

Для нормального функціонування будь-якої ланки економіки необхідно, щоб суб'єкти господарювання мали правдиву, об'єктивну інформацію про стан матеріальних та фінансових ресурсів як на своєму підприємстві, в товаристві чи організації, так і в партнерів. Таку інформацію дає облік, який не тільки відображає реальні господарські процеси, а й активно впливає на них. Отже, облік — це важлива функція управління господарством. У ній одно­часно поєднуються різні види управлінських робіт, завдяки чому облік виконує такі важливі функції, як інформаційну, контрольну та аналітичну.

Облік це спостереження, вимірювання та реєстрація фактів, процесів, подій природи або суспільного життя. Якщо облік здій­снюється над об'єктами господарського характеру, то він називаєть­ся господарським.

В економічній літературі найпоширенішою є класифікація гос­подарського обліку залежно від призначення облікової інформації, складу об'єктів і способів отримання даних: виділяють оператив­ ний, статистичний та бухгалтерський облік. Вони тісно пов'язані між собою і доповнюють один одного.

Оперативний облік здійснюється безпосередньо на місці та за­безпечує реєстрацію певних виробничих та комерційних операцій, які не мають безпосереднього відображення на рахунках бухгалтер­ського обліку або відображаються на них в іншому аспекті. Він зас­тосовується для оперативного планування та поточного спостере­ження за окремими операціями. В банках, наприклад, оперативно обліковуються зміни залишків на поточних рахунках клієнтів під час надходження коштів та оплати документів протягом операцій­ного часу. Якщо підприємство або установа використовує електрон­но-обчислювальну техніку, то оперативний облік базується на прог­рамному забезпеченні автоматизованого збирання, оброблення та накопичення даних, необхідних різним користувачам облікової ін­формації для прийняття відповідних рішень.

Статистичний облік являє собою систему вивчення, узагаль­нення і контролю масових явищ, що характеризують закономірності та тенденції розвитку господарства. Кількісну сторону масових явищ статистичний облік вивчає в нерозривному зв'язку з їхньою якісною характеристикою. Дані статистичного обліку допомагають аналізувати різні процеси та прогнозувати подальший їх розвиток. При цьому для вивчення досліджуваних об'єктів застосовуються спеціальні способи та прийоми: спостереження, групування, середні та відносні числа, індекси, динамічні ряди тощо.

Бухгалтерський облік — це спосіб безперервного і суцільного документального спостереження, вимірювання та відображення гос­подарської діяльності окремого підприємства, організації, установи з метою забезпечення користувачів обліковою інформацією для прийняття відповідних рішень. На відміну від інших видів обліку бухгалтерський облік базується на:

безперервному, суцільному і послідовному відображенні госпо­дарських коштів та операцій;

документуванні усіх господарських процесів; узагальненні даних у грошовому (вартісному) виразі; подвійному відображенні стану та змін господарських фактів на основі теорії двоїстості;

використанні специфічних способів і прийомів (оцінка, інвента­ризація, рахунки, подвійний запис, баланс тощо).

Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяєть­ся на фінансовий та управлінський. Кожний із зазначених видів бу­хгалтерського обліку має свої мету, призначення, користувачів об­лікової інформації і відіграє свою роль в управлінні підприємством, організацією або установою.

Фінансовий облік охоплює сукупність правил та процедур, що забезпечують підготовлення та оприлюднення інформації про ре­зультати фінансово-господарської діяльності підприємства, устано­ви, організації відповідно до вимог чинних законодавчих актів. Ін­шими словами, фінансовий облік має забезпечити відображення усіх господарських операцій за звітний період, а також складання вста­новленої бухгалтерської (фінансової) звітності, призначеної для внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Об'єктами фінансового обліку, які підлягають обов'язковому ві­дображенню, є:

активи і пасиви підприємства (установи, організації);

джерела власних засобів;

витрати за їх елементами і доходи за їх видами;

фінансові результати діяльності підприємства та їх розподіл;

господарські операції і процеси, що здійснюються із зазначе­ними вище об'єктами.

Фінансовий облік дає змогу визначити результати господарської діяльності звітного періоду (прибуток або збиток) і його мають вес­ти всі підприємства (установи, організації) незалежно від видів ді­яльності та форм власності. За даними фінансового обліку скла­дається фінансова звітність, яка використовується внутрішніми та зовнішніми користувачами. Фінансова звітність не є комерційною таємницею, регулюється державою і стандартами різних рівнів. Інколи фінансовий облік називають зовнішнім обліком.

Управлінський облік здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності з метою забезпечення внутрішніх інформаційних потреб керівництва для планування, аналізу, контролю і прийняття відпо­відних рішень. При цьому головним є своєчасне одержання досто­вірної інформації про доходи і витрати як на підприємстві (установі, організації) в цілому, так і в окремих його структурних підрозділах, а також про фінансові результати, що вже попередньо відображені у фінансовому обліку. Однак в управлінському обліку витрати пере­груповуються за їхнім цільовим призначенням, тобто за видами продукції (послуг), регіонами тощо. Аналогічно групують доходи і фінансові результати суб'єкта господарювання. У межах управлін­ського обліку виробничих підприємств здійснюється детальний об­лік витрат та калькулювання собівартості виробленої ними продукції або наданих послуг.

На відміну від фінансового обліку, який регулюється законодав­чо та національними чи міжнародними стандартами, управлінський облік самостійно організується суб'єктами господарювання виходя­чи із особливостей видів їхньої діяльності, структури і розмірів під­приємства (організації, установи), потреб та вимог управління.

Господарюючі суб'єкти самостійно розробляють структуру і зміст внутрішньої звітності, а також визначають періодичність її складання та подання на різні рівні управління.

2. Принципи організації бухгалтерського обліку в банках

Організація бухгалтерського обліку в банках базується на вико­ристанні загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах. Основними принципами бухгалтерського обліку є: І. Принцип безперервності діяльності. Він означає, що банківська установа постійно функціонує і продовжуватиме свою діяльність у майбутньому необмежений період. Власники банку не мають наміру його ліквідувати, продати або скоротити масштаби діяльності. Відпо­відно до цього принципу господарські засоби враховуються у балансі за їхньою фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною. Якщо ж з'являються ознаки, що банківська установа припинить свою діяльність і буде ліквідована повністю або зменшена кількість її філій, зас­тосовуються інші правила бухгалтерського обліку. В цьому разі акти­ви банку оцінюються за ринковою (ліквідаційною) вартістю.

Принцип постійності. Цей принцип вимагає від банків протягом тривалого часу керуватися одними й тими самими правилами і
методами бухгалтерського обліку. Зміни обраних методів і правил
обліку мають бути обгрунтовані (наприклад зміни в законодавчій
базі) та докладно описані в додатку до фінансової звітності. При
цьому необхідно забезпечити порівнюваність із фінансовими звіта­ми за минулі періоди.

Принцип обачливості (обережності). Цей принцип передба­чає, що активи й пасиви мають бути оцінені та відображені в обліку
розумно, з достатньою мірою обережності. За даним принципом до­
ходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком
очевидною, а витрати та збитки — коли їх здійснення є ймовірною,
можливою подією. Принцип обачливості дає змогу уникнути зави­
щення оцінки активів і доходів, а також недооцінки зобов'язань і
витрат. Передбачені потенційні збитки мають бути відображені в
результатах звітного періоду, а не переноситися на наступні. Реалі­зація цього принципу вимагає ведення банками спеціальних рахун­ків сумнівних активів, резервів під знецінювання активів та можли­вих утрат за сумнівними активами, резервів під ризики та платежі.

Принцип нарахування. Згідно з цим принципом доходи й витра­ти відображаються в обліку в тому звітному обліковому періоді, в
якому вони були нараховані або зроблені, незалежно від того, коли
фактично були отримані чи сплачені гроші. Безперервна діяльність
суб'єкта господарювання передбачає виділення звітних періодів для
складання необхідної звітності та виявлення результатів господарсь­
кої діяльності. Найчастіше звітний період збігається з календарним ро­ком, а проміжними звітними періодами є поквартальні та/або місячні.

Принцип реалізації (дати операції). Згідно з цим принципом
доходи від реалізації продукції (надання послуг), а також витрати
відображаються в обліку в день їх здійснення, тобто в день виник­нення прав (активів) або зобов'язань (пасивів), незалежно від того,
коли фактично було отримано чи сплачено гроші за ними.


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.