Чернігівське професійно технічне училище № 6
з предмету: “Основи ринкової економіки”
на тему: “Етапи розвитку валюти”
учениці групи 98-1-ПК
Консультант: Куліш С. С.
м. Чернігів 1999 рік
Введення …………………………………………………………..….. 3-4
Золотомонетний стандарт …………………………………………. 5-6
Золото-девізний стандарт ………………………………………… 7-10
Бреттон-вудська валютна система ………………………….… 11-18
Ямайська валютна система і сучасні валютні проблеми ….. 19-21
Європейська валютна система …………………………..…….. 22-28
Висновок ……………………………………………………..……….. 29
Введення
Закономірності розвитку валютної системи визначаються відтворювальним критерієм і відбивають основні етапи розвитку національного і світового господарства. Даний критерій виявляється в періодичній невідповідності принципів світової валютної системи змінам у структурі світового господарства, а також у розміщенні сил між його основними центрами. У цьому зв'язку періодично виникає криза світової валютної системи. Це вибух валютних протиріч, різке порушення її функціонування виявляющеєся в невідповідності структурних принципів організації світового валютного механізму до змінившихся умов виробництва, світової торгівлі, до співвідношення сил у світі. Дане поняття виникло з кризою першої світової валютної системи - золотого монометаллизма. Періодичні кризи світової валютної системи займають відповідно тривалий історичний період часу: криза золотомонетного стандарту продовжувалась біля 10 років (1913-1922 р.). Генуезської валютної системи - 8 років (1929-1936 р.), Бреттон-вудської - 10 років (1967- 1976 р.).
При кризі світової валютної системи порушується дія її структурних принципів і різко загострюються валютні протиріччя. У основі періодичності кризи світової валютної системи лежить пристосування її структурних принципів до умов, що змінилися, і співвідношенню сил у світі. Гострі спалахи і драматичні події, пов'язані з валютною кризою, не можуть довго продовжуватися без загрози відтворенню. Тому використовуються різноманітні засоби для згладжування гострих форм валютної кризи і проведення реформи світової валютної системи.
Криза світової валютної системи веде до зламу старої системи і її заміні новій, що забезпечує відносну валютну стабілізацію. Створення нової світової валютної системи проходить три основних етапи:
- становлення, формування передумов, визначення принципів нової системи: при цьому зберігається її спадкоємний зв'язок із старою системою;
- формування структурної єдності, завершення побудови, поступова активізація принципів нової системи:
- утворення повноцінно функціонуючої розвиненої світової валютної системи на базі закінченої цілісності й органічного ув'язування її елементів.
Слідом за цим настає період, коли валютно-економічне положення окремих країн поліпшується, а світова валютна система відповідає у певних межах умовам і потребам економіки і функціонуючи відносно ефективно в інтересах провідних держав. Так був перший час після створення Парижської, Генуезської і Бреттон-вудської валютних систем. Локальні валютні кризи уражають окремі країни або групу країн навіть при відносній стабільності світової валютної системи. Наприклад, після другої світової війни періодично спалахували локальні валютні кризи у Франції, Великобританії, Італії й інших країнах.
Розрізняються циклічні валютні кризи як прояв економічної кризи і спеціальні кризи, викликані іншими факторами: кризою платіжного балансу, надзвичайними подіями і т.д. При золотому стандарті валютні кризи виникали звичайно в періоди війн і циклічних економічних криз, але не доходили до гострих форм. Вирівнювання платіжного балансу в той період здійснювалося через стихійний механізм золотого стандарту, а коливання валютних курсів були обмежені золотими точками. У зв'язку зі змінами в циклічному розвитку економіки в XX ст. стирається чітка грань між циклічним і спеціальним валютними кризами.
Існує прямий зв'язок валютної кризи з процесом суспільного відтворення, оскільки причини кризи кореняться в його протиріччях, і існує зворотній зв'язок, що виявляється в соціально-економічних наслідках потрясінь у валютній сфері. Валютні кризи супроводжуються загостренням валютних протиріч, що періодично переростають у валютні війни провідних країн, супроводжувані боротьбою за валютну гегемонію з метою створення оптимальних умов для збагачення головних національних підприємств.
Валютні кризи звичайно переплітаються з нестабільністю міжнародних валютних відношень. Порушення їхньої непохитності виявляється в нестабільності курсу валют, перерозподілі золотовалютних резервів, валютних обмеженнях, погіршенні міжнародної валютної ліквідності, валютних протиріччях. Але це не означає безупинного зниження курсів валют, посилення валютних обмежень і т.д.
Еволюція світової валютної системи визначається розвитком і потребами національної і світової економіки, змінами в розстановці сил у світі. У даній роботі вона буде розглянута саме в зв'язку з об'єктивними чинниками, що визначили її розвиток.
1. ЗОЛОТОМОНЕТНИЙ СТАНДАРТ
Перша світова валютна система стихійно сформувалася в XIX ст. після промислової революції на базі золотого монометаллизму у формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Парижскій конференції в 1867 р., що визнало золото єдиною формою світових грошей. В умовах, коли золото безпосередньо виконувало усі функції грошей, грошова і валютна системи - національна і світова - були тотожні, із тією лише різницею, що монети, виходячи на світовий ринок, скидали, по висловлюванню К. Маркса, “національні мундири” і приймалися в платежі по вазі.
Парижська валютна система базувалася на таких структурних принципах:
1. Її основою являвся золотомонетний стандарт.
2. Кожна валюта мала золотий зміст (Великобританія - із 1816 р., США - 1837 р., Німеччина - 1875 р., Франція - 1878 р., Росія - із 1895 1897 р.). Відповідно до золотого змісту валют установлювалися їхні золоті паритети. Валюти вільно конвертувалися в золото. Золото використовувалося як загальновизнані світові гроші.
3. Склався режим вільно змінних курсів валют з обліком ринкового попиту і пропозиції, але в межах золотих точок. Якщо ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, заснованого на їхньому золотому змісті, то боржники віддавали перевагу розплачуватися по міжнародних зобов'язаннях золотом, а не іноземними валютами.
Золотий стандарт грав певною мірою роль стихійного регулятора виробництва, зовнішньоекономічних зв'язків, грошового обігу, платіжних балансів, міжнародних розрахунків. Золотомонетний стандарт був відносно ефективний до першої світової війни, коли діяв ринковий механізм вирівнювання валютного курсу і платіжного балансу. Країни з дефіцитним платіжним балансом вимушені були проводити дефляціонну політику, обмежувати грошову масу в обігу при відливі золота за кордон. Проте Великобританія, незважаючи на хронічний дефіцит платіжного балансу (1890 1913 р.), не відчувала відливу капіталу (за рахунок того, що в той час Англія широко поширювала ліквідні короткострокові зобов'язання й інші країни віддавали перевагу їх накопичувати. Відомо, що в 1913 році сума зобов'язань більш ніж утроє перевищила золотий запас Англії). Протягом майже ста років до першої світової війни тільки долар США й австрійський талер були девальвовані: золотий зміст фунту стерлінгів і французького франку був незмінним у 1815-1914 р. Використовуючи головну роль фунту стерлінгів у міжнародних розрахунках (80% у 1913 р.), Великобританія покривала дефіцит платіжного балансу національною валютою.
Характерно, що й у розпал тріумфу золотомонетного стандарту міжнародні розрахунки здійснювалися в основному з використанням тратт (перекладних векселів), виписаних у національній валюті, переважно в англійській. Золото відвіку служило лише для оплати пасивного сальдо балансу міжнародних розрахунків країни. З кінця XIX ст. з'явилася також тенденція до зменшення частки золота в грошовій масі (у США, Франції, Великобританії з 28% у 1872 р. до 10% у 1913 р.) і в офіційних резервах (із 94% у 1980 р. до 80% у 1913 р.). Розмінні кредитні гроші витискали золото. Регулюючий механізм золотомонетного стандарту переставав діяти при економічних кризах (1825, 1836-1839, 1847, 1857, 1855 р. і ін.). Регулювання валютного курсу шляхом дефляціонній політики, зниження цін і збільшення безробіття оберталося проти трудящих, призводячи до соціальної напруженості.
Поступово золотий стандарт (золотомонетний) зжив себе. тому що не відповідав масштабам зрослих господарських зв'язків і умовам регульованої ринкової економіки. Перша світова війна ознаменувалася кризою світової валютної системи. Золотомонетний стандарт перестав функціонувати як грошова і валютна система.
Для фінансування військових витрат (208 млрд. довоєнних золотих долл.) поряд із податками, позиками, інфляцією використовувалося золото як світові гроші. Були впроваджені валютні обмеження. Валютний курс став примусовим і тому нереальним. З початком війни центральні банки воюючих країн припинили розмін банкнот на золото і збільшили їхню емісію для покриття військових витрат. До 1920 р. курс фунту стерлінгів стосовно долара США впав на 1/3, французького франку й італійської ліри - на 2/3, німецької марки - на 96%. Безпосередньою причиною валютної кризи явилася військова і повоєнна розруха.
2. ЗОЛОТО-ДЕВІЗНИЙ СТАНДАРТ.
Після періоду валютного хаосу, що виникнув у результаті першої світової війни, був установлений золото-девізний стандарт, заснований на золоті і головних валютах, конвертованих у золото (за пропозицією англійських експертів). Платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, стали називати девізами. Друга світова валютна система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутим на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р.