Смекни!
smekni.com

Аудит (стр. 9 из 28)

Після укомплектування аудиторської бригади бригадир спільно з іншими членами бригади на підставі загального плану аудиту складає програму аудиту з зазначенням в ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть його здійснювати (додаток №10). При цьому роботи серед аудиторів розподіляються рівномірно з урахуванням трудомісткості, кваліфікації, важливості і обсягів з таким розрахунком, щоб робота була виконана в максимально стислі строки. Після цього аудиторська фірма надсилає листа-пропозицію клієнту зі згодою проведення аудиту і вказує конкретні строки та кількість осіб, які будуть проводити аудит.

При підготовці до аудиту аудитори уважно вивчають результати попереднього обстеження, публікації в пресі по торгових та фінансових проблемах, пов`язаних з економічною діяльністю підприємства-клієнта, роблять помітки про те, на що потрібно звернути першочергову увагу, та розробляють індивідуальні програми в розрізі визначених основних напрямів перевірки (додаток №14). Більш досвідчені аудитори проводять інструктаж та діляться досвідом з асистентами щодо складання індивідуальних програм та методики перевірки доручених питань. Після цього підбирається та вивчається нормативно-правова інформація, яка стосується клієнта в періоді перевірки. Від підготовки до аудиту залежить якість та своєчасність проведення аудиту, тому їй необхідно приділити належну увагу.

3.6. Основні вимоги, які регулюють аудиторську діяльність, за національним нормативом № 2 “Основні вимоги до аудиту” поділяються на дві основні групи: етичні та методологічні. Дотримання етичних вимог, що визначаються в Кодексі професійної етики аудиторів України та в Законі “Про аудиторську діяльність” обов’язкове в усіх обставинах аудиту. До них належать: незалежність, об’єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість. Міжнародним нормативом аудиту №3 “Основні принципи, що регулюють аудит” передбачені такі основні принципи професійної етики: цілісність, об’єктивність і незалежність; конфіденційність; майстерність і компетентність. Це значить, що аудитор повинен бути прямолінійним, чесним і щирим відносно професійної роботи. Він повинен бути правдивим, не проявляти упередженого відношення чи намагатись не перекручувати об’єктивність. Інформацію, отриману під час своєї роботи, аудитор не має права передавати третій стороні без особливого дозволу або якщо нема такого юридичного чи професійного зобов’язання. Аудит повинен бути виконаний з професійним умінням особами, які мають відповідну підготовку, досвід і компетентність в проведенні аудиту. Аудитору необхідні спеціальні знання, здобуті в результаті вивчення загальних та спеціальних дисциплін, що завершується здачею кваліфікаційного екзамену, а також практичний досвід. Якщо клієнту необхідні послуги, що потребують спеціальних знань, якими аудитор не володіє, він може звернутись за допомогою до колег або передати замовлення другому аудитору.

Статтею 24 “Спеціальні вимоги” Закону України “Про аудиторську діяльність” вказано на заборону проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

3) аудитором - членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4) аудитором - працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

5) аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється”.

Тема 4. Організація технології процесу аудиту.

4.1. Система внутрішнього контролю підприємства, можливість її використання в процесі аудиту.

4.2. Довіра до висновків інших аудиторів та спеціалістів.

4.3. Аудиторські докази: види доказів, методи одержання.

4.4. Помилки та шахрайство. Основні види помилок та процедура їх виявлення.

4.5. Аналітичні процедури. Аудиторське вибіркове обстеження.

4.6. Документація аудитора.

4.7. Контроль якості роботи аудитора.

4.1. Система внутрішнього контролю підприємства – це всі процедури і політика підприємства, що направлені на упередження, виявлення та виправлення суттєвих помилок і викривлень інформації. Вона включає контрольні процедури, план організації і методи управління об’єктом в цілях ефективного ведення бізнесу, захисту активів, запобігання помилок, акуратності облікових проводок та своєчасного надання фінансової інформації.

Система обліку, яка супроводжується ефективним внутрішнім контролем, може забезпечити керівництво певною гарантією, що активи будуть охоронятись від незаконного використання. Працівники, що ведуть облік на підприємстві, в певній мірі повинні виконувати контрольні функції і своєчасно інформувати керівництво про відхилення в діяльності підприємства чи окремих його підрозділів.

Внутрішній контроль направлений на досягнення наступних цілей:

- виконання угод у відповідності з законодавством;

- виконання планів та програм діяльності і розвитку підприємства, запобігання негативним явищам та діям, які суперечать цілям та завданням діяльності підприємства;

- відображення правильних підсумків по операціях і на рахунках у відповідному звітному періоді;

- правильний доступ до активів, забезпечення їх збереження та доцільного використання;

- зіставлення записів по рахунках активів з фактичною їх кількістю.

Внутрішній контроль має певні обмеження:

- вимоги керівництва, що контроль повинен бути ефективним по витратах;

- великий потенціал помилок із-за неуважності або нерозуміння (у працівників різних підрозділів підприємства);

- можливість ухилення працівників від відповідальності;

- можливість неадекватності процедур в нових, змінених умовах;

- необ’єктивність працівників, які здійснюють контроль, їх залежність від керівництва.

На середніх і великих підприємствах керівництво, як правило, створює окремі підрозділи (контрольно-ревізійний відділ, відділ аудиту) або вводить посади осіб (аудиторів, ревізорів), яким керівництво передає окремі функції внутрішнього контролю та які безпосередньо здійснюють цей контроль за діяльністю підприємства. Їх робота повинна бути чітко організована та спланована, а підпорядковані вони повинні бути безпосередньо керівнику підприємства. Результати їх роботи повинні бути належно документально оформлені та своєчасно подані керівнику для оцінки і прийняття відповідних заходів по виправленню та недопущенню недоліків і порушень.

Масштаб та задачі внутрішнього аудиту залежать від розміру і структури підприємства та вимог його керівництва. Як правило, внутрішній аудит діє в одній з наступних областей:

- аналіз системи обліку та супутніх видів внутрішнього контролю;

- вивчення фінансової і операційної інформації для керівництва підприємства та може включати аналіз коштів, специфічне дослідження по окремих статтях (докладна перевірка процедур та операцій, залишків по рахунках);

- вивчення економічності та ефективності операцій, включаючи нефінансовий контроль організації.

Функція внутрішнього аудиту є частиною системи управління підприємства і незалежно від ступеня її автономії і об’єктивності не може відповідати критерію незалежності, який є основним для незалежного аудиту.

Враховуючи, що роль внутрішнього аудиту визначається керівництвом підприємства та його першочергова задача відрізняється від задачі незалежного аудиту, деякі засоби досягнення їх специфічних задач часто є однаковими, робота, яку проводить внутрішній аудит чи інший відповідний контролюючий підрозділ підприємства, може бути корисною для незалежного аудиту при вивченні фінансової інформації.

Аудитор повинен дослідити та оцінити не тільки фактичну роботу та її результати, які проводять особи, що здійснюють внутрішній контроль, але і як керівництво підприємства прореагувало на них, які заходи фактично здійснені. Насамперед, оцінюється об’єктивність дій та висновків осіб, які здійснюють внутрішній контроль, та керівництва, яке реагує (чи не реагує) на результати їх роботи.

Робота, яка проводиться внутрішнім контролем, може бути використана аудиторами при проведенні аудиту. Її оцінка проводиться ще при попередньому обстеженні, при оцінці контрольного ризику. В процесі аудиту при виявленні відповідних обставин вона може переоцінюватися. Якщо ризик контролю низький, і, відповідно, довіра до внутрішнього контролю висока, то докази та результати дослідження, які добуті внутрішніми аудиторами (ревізорами), можуть бути використані і зовнішніми (незалежними) аудиторами з певною обережністю при умові, що вони відповідають цілям аудиту.

Якщо робота внутрішнього контролю неефективна, контрольні функції проводяться формально, то довіра зовнішнього аудитора до такого контролю буде низька і можливість використання результатів цієї роботи обмежена.