Смекни!
smekni.com

Державна промислова політика (стр. 1 из 6)

Курсова робота

З дисципліни: Державне регулювання економіки

на тему:

Державна промислова політика”


Зміст

I. Промисловість – фактор інтеграції України у світову економіку

II. Стратегія промислової політики держави – розвиток базових галузей промисловості

1. Головна мета промислової політики.

2. Перелік пріоритетних (базових) галузей промисловості і виробництв.

3.Машинобудування.

4. Промисловість засобів зв`язку та складної радіоелектронної апаратури.

5. Військово-промисловий комплекс.

6. Металургійна промисловість.

7. Хімічна та нафтохімічна промисловість.

8. Деревообробна промисловість

9. Легка промисловість

III. Інвестиційна політика

Список використаної літератури


I.Промисловість – фактор інтеграції України у світову економіку

Орієнтація України на побудову ринкової економіки, її подальшу інтеграцію з державами СНД та високорозвинутими країнами обумовлює об'єктивну необхідність кардинальних структурних змін промислового виробництва.

В економіці України провідну роль відіграє промисловий комплекс, який впливає на стабілізацію фінансової та бюджетної політики, успішне продовження та поглиблення економічних реформ, структурні перетворення в економіці України.

Навіть сьогодні в умовах жорсткої економічної кризи, яка особливо позначилася саме на промисловому виробництві, в цьому секторі економіки створюється майже 1/3 валового внутрішнього продукту (ВВП) країни та приблизно 3/4 матеріальних благ, що споживаються населенням. Але значення промисловості не обмежується д лише виробництвом продукції. Промисловий сектор економіки несе важливе соціальне навантаження - забезпечує робочі місця, надаючи таким чином можливість отримувати засо­би існування більш як половині населення країни.

Промисловість виступає суттєвим фактором інтеграції України у світову економіку. Її експортно-імпортний оборот дорівнює майже 80% валового випуску промислової продукції. В умовах економічної незалежності це вагомий аргумент на користь промислового потенціалу і перспектив його розвитку. Завдяки промисловості держава отримує 2/3 валютних надходжень від загального експорту товарів та послуг.

На жаль, за 5 місяців 2000 року економіка України ще не вийшла на обсяги ВВП відповідного періоду минулого року.

Це обумовлено в основному падінням валової доданої вартості в галузях матеріального виробництва, насамперед у промисловості, випуск продукції якої за січень-травень знизився на 2,2 відсотка.

Падіння обсягів промислового виробництва відбулося, в першу чергу, через погіршення ситуації в чорній металургії, де скорочення випуску продукції складає 4,3 відсотки, в машинобудуванні і металообробці — на 6,7 відсотків, в хімічній і нафтохімічній промисловості — на 11,2 відсотка, в легкій промисловості — на 3,2 відсотки.

Приріст обсягів виробництва за цей період відбувся у кольоровій металургії — на 3,7 відсотка і деревообробній та целюлознопаперовій промисловості — на 9,2 відсотка.

Падіння виробництва негативно позначилося на галузевій структурі — частка паливно-сировинних галузей зросла до 55,7 відсотка.

Україна має великий інтелектуальний і технічний потенціал майже в усіх провідних галузях промисловості. Однак соціально-економічна ситуація в державі залишається складною. Складність зумовлена незавершеністю реформ структурної перебудови, негативним впливом деформації у відтво-рювальних процесах, які нагромаджувались протягом багатьох років, фізичним та моральним старінням виробничого потенціалу, що зни­жує конкурентну спроможність вітчизняної продукції, звужує ринки збуту та зменшує дохідність виробництва.

II. Стратегія промислової політики держави – розвиток базових галузей промисловості

Стратегія промислової політики полягає у забезпеченні випереджаючих темпів зростання наукоємної продукції, в тому числі машинобудування, для якого є характерним високий рівень технологій. В той же час існує необхідність зберегти темпи зростання в металургійній та хімічній як експортне орієнтованих галузей.

Ця стратегія спрямована на усунення недосконалої структури матеріального виробництва, де значну питому вагу займають важкі, сировинні, енергоємні галузі (металургія, хімія).

З цією метою Міністерство промислової політики послідовно проводить структурну перебудову промисловості шляхом нарощування обсягів виробництва у пріоритетних напрямах:

- літакобудуванні,

- суднобудуванні,

- ракетно-космічній галузі,

- інформаційних та телекомунікаційних системах,

- сільськогосподарському машинобудуванні,

- легкій та деревообробній промисловості.

Здійснюючи структурну перебудову, впроваджується ряд заходів, спрямованих на створення самостійного високо-розвиненого, конкурентоздатного промислового комплексу з соціально-ринковою орієнтацією, спроможного динамічно розвиватись та інтегруватись у світову систему взаємовигідних та рівноправних зв'язків.

Результатами такої політики є те, що вперше за останні роки намітилась позитивна тенденція зростання обсягів виробництва в окремих галузях.

За підсумками роботи підприємств промисловості України у січні—жовтні 1999 року вироблено товарної продукції в діючих цінах близько 86,6 млрд. грн. Темп обсягів виробництва до відповідного періоду минулого року становить 103,1%.

Збільшення обсягів виробництва в порівнянні з аналогічним періодом минулого року досягнуто в чорній металургії — на 4,6%; кольоровій металургії — на 5,6%, деревообробній промисловості — на 12,8%, легкій промисловості — на 1,8%, авіаційній промисловості — на 3,7%, металургійному машинобудуванні — на 21,1%, верстатобудівній та інструментальній промисловості — на 10,5%, приладобудуванні — на 13,1%і, тракторному і сільськогосподарському машинобудуванні — на 1,9%, хімічній промисловості — на 1,1%.

Завдяки позитивним зрушенням в промисловості вдалося дещо покращити фінансовий стан підприємств, зняти напругу в колективах. Зокрема, з початку року заборгованість з виплати заробітної плати зменшилась в цілому по підприємствах, які входять до сфери діяльності Міністерства промислової політики — на 12,2 відсотки.

Незначний спад виробництва (-3,9%) відбувся у машинобудуванні. Однак, у жовтні по відношенню до вересня виробництво продукції збільшилось в:

суднобудуванні на 79,5%, тобто 179,5%

металургійному машинобудуванні на 11,4%

автомобілебудуванні на 7,1%

приладобудуванні на 0,4%.

Спад виробництва в машинобудуванні зумовлений в основному падінням обсягів випуску в автомобілебудуванні через кризу збуту легкових автомобілів. Інші підприємства галузі стабілізували свою роботу.

На основі використання передових вітчизняних розробок і технологій, сучасного обладнання і матеріалів, диверсифікації виробництва необхідно забезпечити реалізацію високоефективних інноваційних проектів. Це стосується перш за все розвитку космічного зв'язку, приладів комплексної автоматизації, створення новітніх технологій і виробництва озброєння та військової техніки, виробництва органомінеральних добрив комплексної дії, створення но­вих промислових технологій та організації виробництва титану, наукоємної промислової продукції з платини і металів платинової групи.

Ключову роль в реалізації стратегії промислової політики України відіграє машинобудування. В умовах структурної перебудови машинобудівної галузі і переходу до ринкових умов господарювання близько половини підприємств нарощують обсяги виробництва за рахунок освоєння нових зразків промислової продукції і товарів народного споживання.

1. Головна мета промислової політики

Головна мета промислової політики на сучасному етапі – забезпечення сталого зростання внутрішнього валового продукту.

Передусім це стосується галузей, які мають значний потенціал для ва­гомого нарощування конкурентоспроможної продукції.

Аналізуючи становище в окремих галузях, треба визначити загальні чинники, які негативно впливають на фінансово-економічну діяльність підприємств:

— існування диспропорції між впровадженням монетарної і промислової політики;

— некерованість ринковими процесами рівноваги між попитом та пропозицією;

— повільне інтегрування до стабільних ринків.

Зазначені фактори відносяться до макрорівня функціонування економіки.

Визначальним завданням є невідкладне розв'язання найгостріших проблем в сфері виробництва. Це - припинення спаду і створення реальних передумов виходу вже найближчим часом на траєкторію стійкого зростання.

Для цього необхідно подолати перекоси в структурі грошової маси, безпрецедентних масштабів набула натуралізація реальної економіки, що особливо небезпечно. Гроші дедалі більше перестають виконувати свою основну функцію - бути посередником при обміні товарів. Вони «вимиваються» з обігових коштів підприємств та організацій. Нестача або відсутність обігових коштів робить єдино можливою формою економічних відносин бартер.

Промислові підприємства реалізують за гроші менш 50 відсотків своєї продукції.

У такому ж контексті належить розглядати і проблему зменшення взаємозаборгованості підприємств та організацій, подолання платіжної кризи.

Підвищення ролі держави у проведенні активної структурної політики повинно здійснюватися переважно шляхом використання економічних методів регулювання, притаманних ринковій економіці, вдосконалення нормативно-правового забезпечення структурної перебудови і реформування економіки в цілому, посилення гарантій прав власності та відповідальності за її ефективне використання.

Економічні важелі повинні доповнюватися активізацією заходів жор­сткого адміністративного впливу. Головні з них: