Смекни!
smekni.com

Механізм та результати конкуренції промислових капіталів (стр. 1 из 7)

Механізм та результати конкуренції промислових капіталів


План

Вступ

1. Спонукальні мотиви і сутність системи функціонування промислових капіталів.

2. Внутрішньогалузева конкуренція і утворення середньої норми прибутку. Середній прибуток та ціна виробництва.

Висновок


Вступ

В економічній теорії і підприємницькій практиці, мабуть, немає поняття, яке б використовувалося настільки часто й одночасно і так неоднозначно, як капітал. Під капіталом розуміють усе, що здатно приносити чи приносить доход. Цей термін вживається у відношенні устаткування заводу, фабрики, накопиченої суми грошей, творів мистецтва, таланта інженера і т.д. Неважко побачити загальне у всіх приведених прикладах: Капітал - це блага, використання яких дозволяє збільшувати виробництво майбутніх благ.

К. Маркс визначив капітал як вартість, що приносить прибавочну вартість. Якщо останню розглядати як прибуток чи відсоток, то проти такого визначення заперечувати не приходитися. Ринкове виробництво без прибутку неможливо. Тому капітал дійсно являє собою самозростаючу вартість. По-друге, К. Маркс визначає капітал як економічні відносини. Капітал може приносити прибуток і "самозростати" тільки знаходячись у русі. У процесі використання ресурсів, між людьми виникають визначені відносини, але не обов'язково відносини експлуатації. Скоріше це відносини між економічними агентами в ході створення матеріальних благ і послуг.

У сучасній економічній науці капітал розглядається як абстрактна продуктивна сила, як джерело відсотка. Це означає визнання того факту, що який завгодно елемент багатства, що приносить його власнику регулярний доход протягом тривалого часу, можна розглядатися як капітал.

Багато американських економістів (Д. Хайман, П. Хейне, П. Самуельсон і ін.) визначають капітал як ресурс тривалого користування, створюваний з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. При цьому фізично капітал розглядається як машини, будинку, спорудження, передатні пристрої, запаси сировини і людський капітал.

Якщо виключити з визначення К.Марксу капіталу соціальну загостреність (відносини експлуатації) то неважко помітити, що всі ці визначення капіталу не суперечать, а доповнюють один одного. Одна група визначень фіксує чисто економічну сторону, інша - натуральну, у сполученні з розкриттям мети використання капітальних товарів.

Ряд економістів (Дж. Робінсон, Р. Дорнбуш) розглядають капітал як гроші, як універсальний товар ділового світу.

Метою даної курсової роботи є дослідження механізму та результатів до яких призводить конкуренції промислових капіталів.

Курсова робота складається з двох розділів у яких послідовно досліджуються питання функціонування промислових капіталів.


1. Спонукальні мотиви і сутність системи функціонування промислових капіталів.

Промисловий капітал - це капітал, що функціонує в сфері матеріального виробництва і знаходиться одночасно у всіх функціональних формах кругообігу. Слово "промисловий" уживається тут у тім значенні, у якому воно охоплює всяку капіталістичну галузь виробництва. Звідси випливає, що поняття промислового капіталу однаково застосовувано до його функціонування в підприємствах промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі і банківської справи.

Промисловий капітал виступає в наступних функціональних формах на різних стадіях кругообігу:

· грошовий капітал. Підприємець авансує свої гроші як вартість, що повинна принести йому прибавочну вартість;

· продуктивний капітал. Він включає засоби виробництва і робочу силу, що, з'єднуючись у процесі виробництва, створюють товар;

· товарний капітал. Зросла вартість укладена в створених товарах. Їх необхідно реалізувати і знову перетворити в гроші.

З розвитком поділу праці від промислового капіталу відокремлюються торговий капітал і позичковий капітал. Вони перетворюються в особливі галузі макроекономіки, в особливі сфери людської діяльності. Добре зрозуміло, що в основі функціонування торгового капіталу - грошовий капітал.

Торговий капітал - це частина капіталу, що відокремилася від промислового капіталу, авансується особою категорією капіталістів і функціонує в сфері обертання. Торговий капітал через механізм конкуренції бере участь в утворенні середньої норми прибутку. Норми прибутку в промисловості і торгівлі однакові.

Позичковий капітал являє собою грошовий капітал, що віддається капіталістами - власниками в позичку і приносить відсотки. Позичковий капітал не бере участь у механізмі утворення середньої норми прибутку. По своїй сутності позичковий відсоток - це та частина прибавочної вартості, що функціонуючі капіталісти (промислові і торгові) змушені віддавати позичковим капіталістам.

Всякий індивідуальний так само як і суспільному капіталі знаходиться в постійному русі. Це сфера його життя.

Грошовий капітал (Г) авансується капіталістом на придбання засобів виробництва (Зв) і робочої сили (Рс), що, з'єднуючись у процесі виробництва (П), продовжують взаємодіяти аж до випуску готової продукції (Т). Реалізуючи товар, капіталіст одержує його вартість у грошовій формі (Г) спочатку авансована сума капіталу повертається до свого власника, але вже зросла на визначальну величину.

Загальну формулу руху капіталу можна представити так:

де крапки показують вступ капіталу у виробництво і вихід з нього. Дві інші операції, зв'язані з покупкою засобів виробництва, робочої сили і продажем готової продукції, відбуваються в сфері обертання. На трьох стадіях руху відбувається зміна форм капіталу: грошова форма переходить у продуктивну, продуктивна форма змінюється на другій стадії товарною формою і на третій стадії відбувається повернення до первісної грошової форми. У дійсності промисловий капітал одночасно своїми частинами знаходиться на всіх трьох стадіях і у всіх трьох формах. Тим самим, забезпечується безперервність виробничого процесу, а отже, і споживання. Стоїть капіталу затриматися на який-небудь із трьох стадій, буде порушений весь його кругообіг. Кругообігом капіталу і називається його рух, що охоплює послідовно його авансування, застосування у виробництві, реалізацію зробленого товару і повернення до вихідної форми.

Такий шлях руху промислового капіталу має місце в будь-якім суспільстві, незалежно від його соціально-економічної облаштованості. Капіталізм, соціалізм, країни що розвиваються - усе це не має ніякого значення. Розходження складається в способах з'єднання робочої сили з засобами виробництва й у присвоєнні і використанні кінцевого ефекту руху капіталу - прибутку.

Кругообіг промислового капіталу, розглянутий як безупинно поновлюваний процес, утворить його оборот. Швидкість обороту капіталу виміряється числом його оборотів, чинених протягом року. Якщо капітал, приміром, обертається за чотири місяці, то в рік він зробить три обороти.

Для економіста важливе розуміння того, що швидкість обороту капіталу має величезне практичне значення. Це добре і швидко усвідомили наші сучасні комерційні банки і численні посередницькі контори. Вони не вкладають гроші у виробництво з тривалим технологічним циклом, а збільшують свої капітали на швидкоплинних, разових операціях.

Швидкість обороту капіталу залежить від безлічі факторів: від структури самого продуктивного капіталу, тривалості робочого періоду у виробництві, стану транспортних засобів і магістралей, повноти і ритмічності в роботі устаткування і машин, постановки торгівлі і т.д.

У залежності від швидкості обороту і способу перенесення вартості на готовий продукт продуктивний капітал поділяється на основний і оборотний. До основного капіталу відносяться будинки, спорудження, машини, устаткування, силові установки, передатні пристрої й інші засоби праці. Це довгодіючий капітал. Він складає матеріально-технічну основу виробництва, і його повний кругообіг обчислюється роками. Вартість основного капіталу переноситься на виготовлення товару вроздріб, у міру зносу тих чи інших видів засобів праці. Після продажу товарів, включена в їхню вартість сума зносу поступово накопичується в амортизаційному фонді, за рахунок якого відбувається відшкодування основного капіталу. Норми амортизації залежать від вартості елементів основного капіталу і встановлених термінів їхньої служби.

До оборотного капіталу відносяться сировина, допоміжні матеріали, паливо, електроенергія, кошти, призначені на оплату праці робітників. Ця частина продуктивного капіталу робить повний оборот протягом одного циклу, і його вартість цілком входить у вартість готового продукту і після кожного кругообігу повертається власнику в грошовій формі. Отже, чим швидше обертається оборотний капітал, тим менша при інших незмінених умовах буде потреба в ньому, чи більший річний оборот досягнуть при даній його величині, буде вище норма прибутку.

Швидкість обороту капіталу багато в чому визначається специфікою галузі і відбиває рівень організації виробництва, стан матеріально-технічного постачання і збуту продукції.

У нашій літературі і господарській практиці сукупність ресурсів підприємства одержала назву фондів. Стосовно до трьох стадій руху вони підрозділяються на фонди виробництва і фонди обертання. Фонди виробництва по характері обороту поділяються на основні й оборотні. Принципових розходжень у кругообігу фондів і капіталу з технологічної точки зору не існує.

Грошовий капітал обмінюється на прості моменти процесу праці - на засоби виробництва і робочу силу, тобто перетворюється в продуктивний капітал. Тим самим відбувається перший метаморфоз капіталу.