Смекни!
smekni.com

Споживче кредитування населення (стр. 7 из 8)

Таким чином, на мою думку, слід в визначенні споживчого кредиту:

- впровадити розподіл споживчого кредиту на 3 основні класи:

1) поточний короткостроковий беззаставний нецільовий споживчий кредит;

2) поточний короткостроковий цільовий заставний споживчий кредит;

3) інвестиційний довгостроковий заставний цільовий споживчий кредит;

- повернути заставному споживчому кредиту його цільову спрямованість, оскільки її відсутність не дає можливості ефективно контролювати повернення кредиту;

- видалити фразу про можливість надання споживчого кредиту однією фізичною особою іншій фізичній особі, оскільки така фінансова операція окремо обумовлена Цивільним Кодексом України та має свій правочин (Стаття 1054. „Кредитний договір” Цивільного Кодексу України);

- видалити фразу про можливість надання товарного споживчого кредиту нефінансовими торгівельними установами, оскільки процес товарного кредитування з відстрочкою сплати суми покупки не має основних елементів кругооберту позикового капіталу і словосполучення для юридичних осіб „товарний кредит” повинно бути замінено для споживачів на „торгівлю товарами в розстрочку”(Стаття 694. „Продаж товару в кредит”, Стаття 695. „Особливості оплати товару з розстроченням платежу” Цивільного Кодексу України ).

Вирішенням вищеозначених проблем економічного та законодавчого становлення споживчого кредитування в Україні може бути розробка та прийняття відповідних положень в перспективному законі України “Про кредитування”, оскільки на сьогоднішній день основним законодавчим документом в сфері споживчого кредитування є тільки закон України “Про захист прав споживачів”.

Проведений аналіз практики споживчого кредитування в банківській системі України у порівнянні з практикою споживчого кредитування за кордоном показав, що:

- частка споживчих кредитів у загальному кредитному портфелі банків країн Західної Європи сягає 50 %, у східноєвропейських країнах близько 19 %, в українських банках на початок 2006 року вона склала 12 %, станом на кінець 1-го півріччя 2007 року – 21,8% (тобто майже 70% портфелю кредитування фізичних осіб);

- процентні ставки по споживчих кредитах складають у Японії — 1,9 %, Великобританії — 3,7 %, у США — 4,2 %, Франції — 6,6 %, в українських банках еквівалентні процентні ставки (з врахуванням щомісячних відсотків комісії та одноразових авансових відсотків) знаходяться в значно вищому діапазоні 13 % (інвестиційні споживчі кредити) - 59 % (готівково-побутові споживчі кредити) річних.

- основним ресурсним джерелом для зростання обсягів кредитування фізичних осіб у банківській системі України за 2006 – 2008 роках є залучені строкові і поточні депозити фізичних осіб. Слід зазначити, що зазначена ресурсна база може бути використана для короткострокового споживчого кредитування і ,тільки в дуже обмеженому обсязі, для іпотечного кредитування, оскільки максимальний термін депозитів фізичних осіб складає від 1 до 2 років, а іпотечні кредити видаються на термін 10 – 15 років. Таким чином, вартість іпотечних кредитів визначається ставкою строкових депозитів фізичних осіб, що при ринковій економіці не може бути нижче індексу зменшення вартості грошей (дисконтна ставка Національного банку України чи рівень інфляції).

Ставка цільового споживчого кредитування в фінансових компаніях споживчого кредитування становить від 25,2% річних (ФКСК “ПростоФінанс”) до 38,9% річних (ФКСК “Єврокредит”), що вище в 1,5 раза ставок цільового споживчого кредитування в комерційних банках та практично дорівнює ставкам нецільового карткового кредитування в комерційних банках 30% - 48% річних.

Як показують результати проведеного аналізу річні процентні ставки незабезпеченого високоризикового споживчого кредитування на поточні потреби на 10 – 35 % перевищують процентні ставки забезпеченого нерухомістю споживчого кредитування на інвестиційні капітальні потреби, що при дослідженій тенденції значного росту частки споживчого кредитування на поточні потреби значно підвищує ризик кредитування та потребує нових підходів до оперативної оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб при масовому нецільовому кредитуванні.

Одним із перспективних напрямків вирішення проблеми адміністрування ризикових споживчих кредитів, запропонованим у дипломному проекті є скоринг - один з найбільш успішних прикладів використання математичних і статистичних методів у бізнесі, що у даний час широко застосовуються у всіх економічно розвитих країнах. Скоринг використовується головним чином при кредитуванні фізичних осіб, особливо в споживчому кредиті при незабезпечених позичках, та являє собою математичну або статистичну мо-дель, за допомогою якої на основі кредитної історії «минулих» клієнтів банк намагається визначити, наскільки велика імовірність, що конкретний потенцій-ний позичальник поверне кредит у визначений термін.

Проведений аналіз структурного розподілу ринку споживчого кредитування населення в Україні показав, що його перспективну побудову можна розділити в розрізі кредиторів, сум та строків кредитування на:

а) Сегмент банківського іпотечного кредитування будівництва, придбання та ремонту житла з сумами кредитування від 20 тис.доларів США до 150 тис.доларів США на строк 10-25 років;

б) Сегмент банківського споживчого кредитування на придбання транспортних засобів з сумами кредитування від 5 тис.доларів США до 20 тис.доларів США на строк 3 – 5 років;

в) Сегмент небанківського цільового споживчого кредитування на придбання побутової техніки та меблів до 5 тис.грн. на строк 1-2 роки;

г) Сегмент банківського револьверного нецільового карткового кредитування (до запитання) до 1 тис.доларів США на строк від 1 місяця до 1 року;

д) Сегмент небанківського заставного кредитування в ломбардах до 500 грн. на строк 1-2 місяці з необов”язковим поверненням кредиту та викупом застави.

Таким чином, впровадження пропозицій і рекомендацій щодо структуризації сегментів та шляхів розвитку банківських та небанківських продуктів споживчого кредитування, дозволить:

1. В банківському секторі:

- зосередити увагу банківських установ на привабливість розвитку сектору банківського споживчого кредитування населення, поточний рівень якого в розрахунку на душу населення в Україні в десятки разів нижче середньоєвропейського;

- ініціювати участь банківських установ в створенні та розширенні діяльності кредитних бюро для формування кредитної історії всіх фізичних осіб, які коли-небудь звертались за кредитом у будь-яку кредитну установу країни;

- зосередити зусилля кредитних ризик-менеджерів на розробці та удоско-налення скорингових систем, які являють собою математичну або статистичну модель, за допомогою якої на основі кредитної історії «минулих» клієнтів банк намагається визначити, наскільки велика імовірність, що конкретний потенцій-ний позичальник поверне кредит у визначений термін.

- використати досвід кредитування банків для формування начальних вибірок достатніх обсягів із поділом клієнтів на “ добрих” та “ поганих” з виділом основних вхідних параметрів скорингових моделей.

2. В небанківському секторі - створити систему спеціалізованих фінансово-холдінгових груп з фінансовими компаніями споживчого кредитування, в яких банк буде гарантом фінансової стабільності, джерелом вільних ресурсів для нарощування обсягів споживчого кредитування та організатором телекомунікаційних мереж автоматизованих систем мережевого обслуговування точок продажу продуктів споживчого кредитування і систем приймання платежів позичальників.

Список використаної літератури

1. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року N 2664-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 15 грудня 2005 року N 3201-IV - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

2. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про кредитні спілки” від 20 грудня 2001 року N 2908-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 листопада 2005 року N 3108-IV - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

3. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року N 1023-XII (Законом України від 1 грудня 2005 року N 3161-IV цей Закон викладено у новій редакції) - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

4. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 27 квітня 2007 року N 997-V - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

5. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року N 679-XIV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 1 грудня 2005 року N 3163-IV - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

6. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року N 1576-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 27 квітня 2007 року N 997-V - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

7. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” від 19 червня 2003 року 979-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 15 грудня 2005 року N 3201-IV - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

8. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про іпотеку” від 5 червня 2003 року N 898-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 лютого 2006 року N 3480-IV - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

9. Закон України “Про організацію формування та обігу кредитних історій” від 23 червня 2005 року N 2704-IV - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

10.Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року N 435-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом від 31 травня 2007 року N 1111-V - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

11.Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 року N 435 - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

12.Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій //Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275 - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

13.Положення “Про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень” // Постанова Правління Національно-го банку України від 31 серпня 2001 року N 375 - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

14.Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 280 - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

15. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368 - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

16. Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України //Постанова Правління Національного банку України від 7 грудня 2004 року N 598 - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

17. Про затвердження Положення про порядок формування та викорис-тання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків //Постанова Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

18. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М.Герасимович та ін.; За ред. А.М.Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003.— 599 с.