Стан та тенденції розвитку банківської системи України (стр. 2 из 6)

- здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;

- затверджує Регламент Ради Національного банку України;

- затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку та подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік;

- приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

- визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного банку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку;

- затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;

- затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях;

- вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно:

- методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;

- окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;

- політики курсоутворення та валютного регулювання;

- розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;

- вдосконалення платіжної системи;

- інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного банку;

- вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;

- з метою забезпечення виконання Основних засад грошово-кредитної політики має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління Національного банку з питань:

- диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності;

- лімітів позабалансових зобов'язань;

- формування резервів, покриття фінансових ризиків;

- порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;

- мінімального розміру золотовалютних резервів;

- з інших питань, віднесених до її компетенції.

Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови Національного банку, членів Правління Національного банку або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку[3].

Рада Національного банку дає оцінку діяльності Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення з яких є обов'язковими для Правління Національного банку [1].

У разі неодноразового невиконання або неналежного виконання Правлінням Національного банку рішень Ради Національного банку, які є обов'язковими згідно з цим Законом, Рада Національного банку має право звернутися до Голови Національного банку або до Верховної Ради України та Президента України з викладенням своїх позицій.

Операції Національного банку України можуть бути розділені на дві групи: пасивні – операції зі створення та залучення ресурсів та активні – операції з розміщення створених і залучених ресурсів. Активні й пасивні операції Національного банку відображаються в його балансі. Наведемо для прикладу баланс НБУ станом на 1 січня 2003 року. Баланс НБУ наведено в додатку Б.

З даних наведених в балансі НБУ, найбільш вагомими джерелами ресурсів є: готівка в обігу – 48,3% пасивів; кошти Міжнародного Валютного Фонду – 34,8% пасивів; кошти банків та інших клієнтів – 9,9% пасивів; капітал і резерви – 4,9% пасивів;

Розміщення ресурсів НБУ здійснювалось за такими основними напрямками: розміщені кошти та депозити – 40,9% активів; надані кредити, всього 19,9% активів; вимоги до Міжнародного Валютного Фонду – 17,4% активів; вкладення в цінні папери – 15,8% активів;

До основних пасивних операцій Національного банку України належать залучення коштів від міжнародних фінансових організацій, емісія банкнот, вклади банківських установ, формування капіталу і резервів.

Основними активними операціями є кредитування уряду та комерційних банків, фінансування міжнародних фінансових організацій, інвестиції в державні цінні папери.

Як уже було зазначено, банківська система України складається з двох рівнів: перший представлений Національним банком, другий – комерційними банками. Комерційні банки – кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:

- фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників капіталів, що інвестується;

- випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій, тощо);

- купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;

- видача доручень, гарантій та інших зобов’язань за третіх осіб, які передбачають Ії виконання у грошовій формі;

- касове виконання державного бюджету;

- придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);

- купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;

- купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;

- довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо)за дорученням клієнтів;

- надання консультативних та інших послуг, пов’язаних із банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю.

Комерційним банкам України забороняється вести діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування. Їм забороняється використовувати свої союзи та інші об’єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі [8].

Класифікацію комерційних банків зображено на рисунку 1.2.

Рис. 1.2. Класифікація комерційних банків

Комерційні банки різних видів і форм власності можуть створюватись у вигляді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Учасниками банку можуть бути юридичні й фізичні особи, резиденти та не резиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Статутний фонд новостворюваного комерційного банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грошовій формі, що включає можливість використовувати розподільний механізм для залучення бюджетних і кредитних ресурсів у банківську власність. Розмір статутного фонду визначається засновниками банку, але не може бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Ці вимоги спрямовані на те, щоб забезпечити певний рівень надійності банку і його спроможності відповідати за своїми зобов’язаннями.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим:

- для місцевих кооперативних банків – 1 млн. євро;

- для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, – 3 млн. євро;

- для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, – 5 млн. євро.

Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на день укладання уставного договору.

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

1. заяву про реєстрацію банку;

2. установчий договір (крім державного банку);

3. статут банку;

4. рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

5. бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;

6. інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;

7. бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) - для учасників - фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

8. відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

9. копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;