Смекни!
smekni.com

Фінансова санація підприємства (стр. 1 из 5)

Зміст

стор.

Вступ………………………………………………………………………… 2

I.Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що

її спричиняють………………………………………………………………. 3

II. Механізм санації підприємства…………………………………………….. 5

1. Економічна сутність санації, випадки та мета її проведення………...5

2. Санаційний аудит і порядок його проведення…………………………. .7

3. Прийняття рішення про фінансове оздоровлення підприємства………..9

4. Порядок проведення санації підприємств……………………………...11

5. Фінансові джерела санації підприємств та їх використання……………17

Висновок……………………………………………………………………....21

Список використаної літератури…………………………………………………22

Вступ

Нині в Україні існує значна кількість фінансово не­спроможних підприємств. Так, на початку ХХI ст. — 38% усіх підприємств працю­вали збитково. Наслідком незадовільного фінансового стану ба­гатьох вітчизняних підприємств стало катастрофічне збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості: кредиторська заборгованість у номінальному обчис­ленні майже в два з половиною рази перевищувала обсяги ВВП країни; дебіторська заборгованість перевищила обсяг ВВП у два рази. Близько 55 % дебіторської та близько 60 % кредиторської заборгованості виявилися простроченими. Таким є наслідок фі­нансової неспроможності багатьох суб'єктів господарювання. Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкрутом. [2]

Банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття, що теж може стати од­ним із факторів макроекономічної нестабільності. Суттєвим, од­нак, є те, що з-поміж підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судом, значний відсоток таких, що тимчасово по­трапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення сана­ції (оздоровлення) чи реструктуризації такі підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Однак за бра­ком належного теоретико-методичного забезпечення процесу са­нації, через дефіцит кваліфікованого в цих питаннях фінансового менеджменту та інші суб'єктивні та об'єктивні причини, багато потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що на­лежать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами. У зв'язку з цим вивчення теми «Фінансова санація та банкрутство підприємств» є нині надзви­чайно актуальним.

I.Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють

У ринковій економіці банкрутство підприємств — нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств на ринку зали­шається від 20 до 30. [2]

Банкрутство підприємств — це наслідок глибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. Фінансову кризу на під­приємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фак­тори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифі­кація вказаних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансовоїнеспроможності підприємства та підбір найефектив­ніших санаційних заходів. Для цього передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта госпо­дарювання. Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємствах, заведено поділяти на зовнішні, або екзогенні (які не залежить під діяльності підприємства), та внутрішні, або ендо­генні (що залежать від підприємства).(табл.)

Таблиця

Екзогенні фактори Ендогенні фактори
• спад кон'юнктури в економіці в цілому;• зменшення купівельної спроможності населення;• значний рівеньінфляції;• нестабільність господарського та податкового законодавства;• нестабільність фінансового та валютного ринків;• посилення конкуренції в галузі;• криза окремої галузі;• сезонні коливання;• посилення монополізму на ринку;• дискримінація підприємства органами влади та управління;• політична нестабільність у країні місцезнаходження підпри­ємства або в країнах підприємств—постачальників • конфлікти між засновниками (власниками). • низька якість менеджменту• недоліки в організаційній структурі• недоліки у виробничій сфері• низький рівень кваліфікації персоналу• прорахунки в галузі постачання• низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції• брак інновацій та раціоналізаторства• прорахунки в інвестиційній політиці• дефіцити фінансування• цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.

У цілому всі ці кризові фактори створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Звичайно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна ви­ділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але всі вони, як правило, обмежуються переліченими вище.

Насліди впливу факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:

• утрата клієнтів та покупців готової продукції;

• зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;

• неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

• зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;

• збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та понаднормові запаси;

• виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів;

• зростання тиску на ціни;

• суттєве зменшення обсягів реалізації та виручки від реалізації продукції.

Виділяють такі види криз:

• стратегічна криза (на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);

• криза прибутковості (перманентні збитки «з'їдають» власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);

• криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Між різними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричиняє кризу прибутковості, яка призводить до втрати підпри­ємством ліквідності. Закономірним результатом розвитку симп­томів фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізня­ють три фази кризи:

а)фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприєм­ства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

б)фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

в)кризовий стан, який не сумісний з існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумо­вою правильної та своєчасної реакції на неї.

II. Механізм санації підприємства.

1. Економічна сутність санації, випадки та мета її проведення.

У системі заходів для фінансового оздоровлення підприємств і виходу з економічної кризи застосовується так звана санація.

Під санацією розуміють систему економіко-організаційних заходів, спрямованих на підвищення прибутковості й ефективності виробництва, на оздоровлення фінансового стану підприємств-боржників. Слово «сана­ція» походить від латинського «sanare», що в перекладі означає оздоров­лення чи одужання.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 р. дає поняття «санація» та «досудова санація». Згідно зі згаданим законом, досудова санація - це си­стема заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвести­ційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутс­тво. [8]

Санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкру­том і його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарсь­кого стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої стру­ктури боржника. [7]

Санація може здійснюватись у таких випадках:

■ необхідності забезпечення розвитку пріоритетних галузей народного господарства, більш важливих підприємств в силу їх значущості для народного господарства;

■ переорієнтації підприємницької діяльності;

■ здійснення антимонопольних заходів;

■ за ініціативою суб'єкта господарювання, який знаходиться в кризі, якщо існує загроза оголошення його банкрутом у майбутньому;

■ за рішенням господарського суду;

■ за рішенням кредиторів відмовитися від частки своїх вимог з метою, щоб підприємство (якщо воно перспективне) продовжувало свою діяльність, або коли вони бачать в санації можливість врятувати свій ка­пітал;

■ коли боржник за власною ініціативою звертається до господарського суду з заявою про порушення справи про своє банкрутство у випад­ках, якщо є фінансова неспроможність або існує реальна загроза такої неспроможності;

■ коли закінчився місячний термін після опублікування в офіційному друкарському органі Верховної Ради або Кабінету Міністрів України заяви про порушення справи про банкрутство цього підприємства у випадках, коли надійшли пропозиції від фізичних і юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника;