Смекни!
smekni.com

Характеристика основних фінансово-промислових груп України (стр. 1 из 5)

Зміст

Вступ………………………………………...........………………………………..2

1. Загальні положення про ФПГ………………….................……………………3

2. Характеристика основних бізнес-груп……………………..................………5

Висновки……………………………………………………………………........25

Література…………………………………………………………………..........26


Вступ

Тема контрольної роботи «Характеристика основних фінансово-промислових груп України».

Сучасна вітчизняна економіка характеризується процесами концентрації та інтеграції капіталів різних сфер господарської діяльності, які проявляються на практиці виникненням нових організаційно-господарських структур - ФПГ. Останнім притаманні наявність крупного промислового капіталу і можливості акумуляції та мобілізації значних фінансових ресурсів. Саме крупний капітал формує попит і пропозицію на ринку, визначає умови ціноутворення, реалізує глобальні інвестиційні програми.

Зміни в ринковому середовищі формують умови для створення не тільки нових організаційно-господарських структур інтегрованого капіталу, але й докорінно змінюють форми їх взаємовідносин на ринку, включаючи стратегії їх розвитку.

Накопичений світовий господарський досвід свідчить, що вивести національну економіку з депресивного стану, здійснити фінансування інвестиційних процесів і розповсюдження нових технологій можливо тільки за допомогою висококонцентрованого капіталу. Об'єднання капіталів дає змогу збільшити обсяг інвестицій у виробничі проекти за рахунок власних і позичених коштів.

Це досягається внаслідок, по-перше, того, що великомасштабний процес концентрації та інтеграції капіталу дає змогу наростити масу використовуваних фінансових ресурсів. По-друге, об'єднання різних функціональних форм капіталу, представлених різними інститутами, дає багатократний ефект використання грошових засобів. По-третє, коли відбувається спільне використання індивідуальних капіталів з різними кругообігами і циклічністю обігу, капітали взаємно доповнюють один одного, полегшують переорієнтацію ресурсів з метою підвищення дохідності і відновлення порушеної рівноваги.


1. Загальні положення про ФПГ

Масштабність виробництва, викликана НТР і глобальними світовими господарськими процесами, призвела до пошуку нових джерел накопичення капіталу, що виявляється як в злитті самих промислових компаній, так і в об'єднанні капіталів різних сфер господарської діяльності - виробничої, торгово-посередницької, фінансової, науково-дослідної тощо.

Об'єднання капіталів і утворення на цій основі великих організаційно-господарських структур корпоративного типу знаходяться під впливом вузької спеціалізації підприємств, орієнтації галузей на локальні і регіональні ринки, нерозвиненості ринкових інститутів інформації, правового забезпечення відтворювальних процесів.

Рис. 1 - Склад фінансово-промислових груп

Корпоративні новоутворення, що виникають, являють собою не розподільну суму капіталів, а цілісну економічну систему, наділену новими властивостями, певним характером руху і формами існування. Спільне використання капіталу з різними кругообігами і циклічною обіговістю дає змогу забезпечити оперативну переорієнтацію ресурсів з метою відновлення порушеної рівноваги і стабілізації зростання дохідності. Виникаюча на основі взаємопроникнення і переплетіння фінансового і промислового капіталів нова організаційна форма - фінансово-промисловий капітал - відображає складну еволюцію крупного капіталу. Організаційний склад ФПГ поданий на рисунку 1.

До складу ФПГ входять різноманітні підприємства та організації, які відрізняються і за формою, і за характером капіталу, і за специфікою організації господарської діяльності. Це визначає різний підхід до аналізу і оцінки ланок ФПГ.

В російській економіці зареєстровано 75 ФПГ. Експерти вважають, що в майбутньому слід очікувати 150-200 ФПГ. ФПГ Росії формуються, головним чином, навколо ресурсних галузей і мають в своєму розпорядженні набагато більше засобів, ніж інші суб'єкти російської економіки. Найбільші компанії Росії за ринковою вартістю (капіталізацією): PAT „Газпром", PAT „ЄЕС Росії'", нафтові компанії „Лукойл", „Юкос", „Сургутнафтогаз", „Сіданко", „Сибнафта", „Славнафта", „Баш-нафта", а також „Мосенерго", „Ростелеком", PAT „Норільський нікель" тощо.

Подібно російським найбільші українські ФПГ нині являють собою міцний сплав фінансового, економічного, політичного, адміністративного та інформаційного капіталів. „Олігархічні" групи мають власне єство, їм характерні сутнісні особливості, самобутність. Проте не можна говорити про чітку лінію демаркації між ними, з одного боку, та регіональними і галузевими лобістськими утвореннями - з іншого. Експансія впливу великих ФПГ на різні сфери економічної та політичної реальності спричинила посилення зв'язку з інтересами інших типів політико-економічних груп. Для власників і „управителів", наприклад, підприємств гірничо-металургійного комплексу (а інтерес до нього виявляють фактично всі основні ФПГ), актуальними є питання збереження функціонування галузі в режимі так званого „експерименту", що триває. Спостерігається також тісна „прив'язка" найпотужніших ФПГ до конкретних регіонів, де сконцентровані їх основні ресурси і які є плацдармом для розширення горизонтів діяльності. Такі позиції уможливлюються через своєрідне входження у резонанс інтересів ФПГ та адміністративних еліт регіонів, які становлять кістяк регіональних політико-економічних груп. Справжніх (великих, макрорівневих) ФПГ лише декілька і їх варто назвати. Перш за все, це „група Рената Ахметова", групи „Інтерпайп", „Приват", Індустріальний союз Донбасу (ІСД). Для ілюстрації можливих тенденцій оновлення „вищої ліги" політико-економічних груп країни розглянемо також основні позиції та потенціали таких угруповань, як групи „УкрСибБанку", „Укрпромінвесту" - „Рошен", ,Аваль" та деяких інших.

Внаслідок конкурентної боротьби в бізнесовому середовищі відбуваються постійні зміни. Тому наведена далі характеристика фінансово-промислових груп є лише базою для роздумів і подальшого аналізу.

2. Характеристика основних бізнес-груп

В 2004 р. три українці увійшли до щорічного списку світових мільярдерів американського ділового журналу „Форбс". „Форбс" пише, що зараз в світі є 691 мільярдер, вони походять з 27 різних країн, найбільше з них - американців. Ренат Ахметов очолює український контингент мільярдерів. Він на 108-му місці. Його статки оцінюються у 5,4 мільярда доларів. На 207-му місці Віктор Пінчук - з 3,4 мільярда і на 320-му місці Сергій Тарута, у якого 2 мільярди доларів.

Бізнес-середовище Рената Ахметова.

В 1995 р. Ахметов створив „Донторбанк" і використав його скромні активи для скуповування неприбуткових промислових підприємств України під час високої інфляції і економічного спаду. „Ми купили Єнакіївський метзавод за 6 млн. дол., - розказує підприємець. - Він був в жахливому стані, зовнішні борги становили 300 млн. дол. Завод виробляв 1 млн. т сталі за рік і був приречений на загибель". Але тут з'явився Ахметов. Тепер заборгованості немає. У виробничі об'єкти було вкладено 450 млн. дол. Нині завод виробляє 2,5 млн. т сталі і скоро досягне 4 млн. т. Інші підприємства також були придбані за викидними цінами [1].

„Особиста" компанія Р. Ахметова - „System Capital Management" (SCM), створена як ЗАТ у 2000 p. АРС - це одна з найкрупніших компаній SCM, за якою простежується новітня для групи спеціалізація:

- закріплення прав власності, що перебуває в різних формах контролю з боку корпоративних учасників ФПГ;

- легалізація прав власності основних еліт та лідерів групи;

- формування основ ефективного антикризового менеджменту на підконтрольних підприємствах.

„АРС" передав SCM право на управління Авдієвським коксохімом, і одразу ж після цього це зробив і тісно пов'язаний з „ДАНКО" ВАТ „Сілур". „ІСД" та SCM кооперуються для керівництва ВАТ „Азовмаш", де створюють спільний проект - „Українську промислово-транспортну компанію" [2]. З усього видно, що еліта донецької ФПГ працює не тільки на остаточне закріплення приватної власності на виробничий потенціал регіону, а й починає формувати на їх основі стійкий бізнес. Донецька ФПГ фактично завершила етап всеосяжної, хоч і еклектичної, приватизації „всього, що неправильно лежить". На часі отримати віддачу від приватизованих об'єктів. Відтак синхронно з темою антикризового менеджменту має вирішуватися проблема модернізації підприємств, оскільки абсолютна більшість виробничих одиниць регіону і технологічно, і фізично застаріли, зносилися.

Через закриту компанію SCM Ахметов володіє рядом сталеливарних, металургійних і вугільних підприємств, а також розважальних компаній, на яких працює 300 тисяч людей. Крім того, йому належить донецький футбольний клуб „Шахтар", розкішний готель, регіональний оператор мобільного зв'язку і великий місцевий банк. Нині він вклав 250 млн. дол. в будівництво нового футбольного стадіону. В склад холдінгу SCM входять 37 компаній, утворюючих два повністю інтегрованих ланцюги - металургійний і електроенергетичний, а також два банки і велика страхова компанія.

Виконавчий директор SCM Олег Попов: „Ми забезпечуємо приблизно 10 % ВВП країни. Ми намагаємося інтегруватися в Європу, хочемо стати ближче до ринків, до споживачів. У нас уже є завод в Італії, Ferriera Valsider, який виробляє мільйон тонн прокату для автомобільної промисловості і машинобудування. Ми беремо участь в конкурсі з купівлі 49 % акцій турецького метзаводу Ердемір... Ми починали чотири роки назад із „Сармата" та „Азовсталі". Якщо брати структуру бізнесу SCM, то металургійне виробництво займає зараз відсотків 80. Будемо приділяти більше уваги кінцевій продукції, ми вже займаємося трубним бізнесом. Ми розробили довгострокову стратегію розвитку ГЗК. Знову ввели в дію шахту ім. Орджонікідзе. Створили 800 робочих місць і вважаємо, що в принципі це дуже вигідний для нас бізнес. Обсяги інвестицій на Північному і Центральному ГЗК впродовж майбутніх п'яти років становитимуть приблизно 1,6 млрд. дол. Ми плануємо збільшити видобуток руди, щоб виробляти до 21 млн. т концентрату. Зараз виробляється 13 млн. т. Макіївський меткомбінат не придбали, тому що нам Макіївка не була цікавою. Вона не входила в нашу стратегію. Як відомо, прокатні стани вигідні тоді, коли вони ближче до споживача, у нас же внутрішній ринок дуже маленький. А щоб забезпечити тих людей, які виробляють у нас напівфабрикат, ми повинні знайти ринок збуту напівфабрикату. Простіше купити стани в Європі і бути ближче до кінцевого споживача. Всього ми плануємо інвестувати впродовж п'яти років 3 млрд. дол. Приблизно 30 % з них будуть власні кошти, а інші - позичені. Ми плануємо, зрозуміло, позичати менше коштів. Вони нам знадобляться не на органічне зростання, а на купівлю підприємств. Попередня оцінка турецького металургійного проекту - більше 1 млрд. дол. Обкотиш - більш низький переділ, ніж навіть сляби, але це хороший бізнес. Всі ми бачимо, яке величезне значення мають природні ресурси, як виросло в ціні вугілля, як „виросла" залізна руда. І для того, щоб застрахувати свою позицію в металургійному бізнесі, необхідно йти на придбання, зокрема, сировинних вугільних ресурсів - в Австралії, Росії чи в Україні. Зараз думаємо, що робити з „Сарматом". Взагалі ми намагаємося провести ревізію наших підприємств, подивитися на них зовсім іншими очима." [3].