Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
Біологічний факультет
Реферат з правознавства
на тему:
“Договір міни за цивільним законодавством України”
Студента ІІІ курсу
Групи біохімії
Фролова Артема
Київ2003
План:
І. Вступ
ІІ. Наслідкистатті 242 ЦК УРСР
1. Права та обов’язки продавця
2. Права та обов’язки покупця
ІІІ. Характеристика договору міни
1. За кількістю сторін
2. За визначеністю прав і обов’язків
3. За оплатністю
4. За різновидом сторін
5. За формою угоди
6. Згідно моменту виникнення прав і обов’язків
IV. Зразок складання договору міни
V. Список використаних джерел
Угоди (або правочини, договора) згідно статті 41 Цивільного Кодексу України - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.
Договір міни відомий людству з давніх часів і був передбачений ще римським правом. Як і будь-який договір, він являє собою певний юридичний факт, з наявністю якого закон пов’язує відповідні юридичні наслідки. Договір міни - це вольова дія, здійснення якої передбачає наявність у суб’єкта певного рівня свідомості і волі. Передбачається, що суб’єкти повинні бути правосуб’єктними.
Отже, даний договір являє собою юридичну дію, тобто він передбачений і регламентований законодавством, а саме статтею 241 Цивільного Кодексу Української РСР, згідно якої “За договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Договір міни, в якому однією або обома сторонами є державні організації, може бути укладений лише у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.”
Вищезгаданий договір часто зустрічається у нашому повсякденному житті. Кожного дня, кожен з нас можливо і не помічаючи цього укладає його. Саме через це договір міни є актуальним для всіх людей і не є лише міжорганізаційною угодою.
Сторони договору міни – як і в договорі купівлі-продажу, тобто продавець та покупець. Не слід ототожнювати поняття сторона договору і суб’єкт договору. За загальним правилом законодавець не визначає хто може бути продавцем та покупцем, але і покупець, і продавець повинні бути правосуб’єктними.
В окремих випадках законодавець може прямо зазначити хто може бути продавцем чи покупцем того чи іншого майна. Зазвичай продаж майна здійснює продавець за власним бажанням, але іноді продаж майна може бути здійснений у примусовому порядку.
Предметом договору міни є рухоме і нерухоме майно, яке не вилучається з цивільного обігу, що є власністю кожної із сторін. Вимоги до предмету договору можуть бути наступними: його якість повинна відповідати умовам договору, а за відсутності вказівок у договорі вимогам, які звичайно ставляться. Якість продукції також визначається сторонами, але може бути визначена і відповідно до стандартів, зразків тощо.
Згідно статті 242 ЦК УРСР(“Застосування до договору міни правил купівлі-продажу”) до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу ЦК УРСР (якщо інше не випливає з змісту відносин сторін), а саме:
1.Обов'язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на продавану річ. При укладенні договору продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на продавану річ (право наймача, право застави, довічного користування тощо). Невиконання цього правила дає покупцеві право вимагати зменшення ціни або розірвання договору і відшкодування збитків.
2. Обов'язок продавця зберігати продану річ. Якщо право власності (право оперативного управління) переходить до покупця раніше передачі речі, продавець зобов'язаний до передачі зберігати річ, не допускаючи її погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо це передбачено договором.
3. Наслідки невиконання продавцем обов'язку передати річ. Якщо продавець на порушення договору не передає покупцеві продану річ, покупець вправі вимагати передачі йому проданої речі і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з своєї сторони, відмовитись від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.
4. Наслідки відмови покупця прийняти куплену річ. Якщо покупець на порушення договору відмовиться прийняти куплену річ, продавець вправі вимагати прийняття речі покупцем, а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з своєї сторони, відмовитись від договору і вимагати відшкодування збитків.
5. Якість проданої речі. Якість проданої речі повинна відповідати умовам договору, а при відсутності вказівок у договорі – вимогам, що звичайно ставляться. Річ, що продається торговельною організацією, повинна відповідати стандартові, технічним умовам або зразкам, встановленим для речей цього роду.
6. Права покупця в разі продажу йому речі неналежної якості. Покупець, якому продано річ неналежної якості, якщо її недоліки не були застережені продавцем, вправі за своїм вибором вимагати:
а) або заміни речі, визначеної в договорі родовими ознаками, річчю належної якості;
б) або відповідного зменшення купівельної ціни;
в) або безоплатного усунення недоліків речі продавцем чи відшкодування витрат покупця на їх виправлення;
г) або розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків;
д) або заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни.
Порядок реалізації цих прав визначається Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими актами законодавства.
7. Право покупця на обмін товару належної якості. Покупець протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або якщо з інших причин він не може бути використаний за призначенням. Порядок здійснення такого обміну визначається Законом України "Про захист прав споживачів".
8. Строки пред'явлення претензій у зв'язку з недоліками проданої речі. Покупець вправі заявити продавцеві претензію з приводу не застережених продавцем недоліків проданої речі, на яку не встановлено гарантійний строк, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців з дня передачі, стосовно нерухомого майна – не пізніше трьох років з дня передачі їх покупцю, а якщо день передачі нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у покупця до укладення договору міни – з дня укладення договору міни.
9. Претензії з приводу недоліків речі, проданої з гарантійним строком. У випадках, коли для речей встановлено гарантійні строки, покупець протягом гарантійного строку може пред'явити продавцеві претензію з приводу недоліків проданої речі, що перешкоджають її нормальному використанню.
10. Строк давності за позовом про недоліки проданої речі. Позов з приводу недоліків проданої речі може бути пред'явлений не пізніше шести місяців з дня відхилення претензії, а якщо претензія не заявлена або день її заявлення встановити неможливо – не пізніше шести місяців з дня закінчення строку, встановленого для заявлення претензії.
11. Відповідальність продавця за відсудження проданої речі у покупця. Якщо третя особа на підставі, що виникла до продажу речі, пред'явить до покупця позов про її відібрання, покупець зобов'язаний притягти продавця до участі в справі, а продавець зобов'язаний вступити в цю справу на стороні покупця. Непритягнення покупцем продавця до участі в справі звільняє продавця від відповідальності перед покупцем, коли продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би запобігти вилученню речі у покупця. Продавець, який був притягнений покупцем до участі в справі, але не взяв в ній участі, позбавляється права доводити неправильність ведення справи покупцем.
12. Обов'язок продавця в разі відсудження проданої речі. Якщо в силу рішення суду, арбітражу або третейського суду продана річ ви-лучена у покупця, продавець зобов'язаний відшкодувати покупцеві понесені ним збитки. Угода сторін про звільнення або обмеження відповідальності продавця недійсна, якщо продавець, знаючи про існування прав третьої особи на продавану річ, навмисно приховав це від покупця.
Характеристика договору міни:
1. Двосторонній. Двосторонньою визнається така угода, для досягнення правового результату якої необхідне взаємне волевиявлення двох сторін(в даному випадку продавця і покупця, права та обов’язки яких були згадані вище).
2. Казуальний. Казуальною є така угода, з якої видно, що є підставою для її укладення і на що вона спрямована.
3. Оплатний. Оплатною є така угода, при якій майнове подання однієї сторони передбачає майнове подання іншої сторони.
4. Побутовий або господарський(бартер).
5. Усний, письмовий, або нотаріально посвідчений.
Відповідно до статті 42 Цивільного Кодексу України угоди можуть укладатися в усній або письмовій формі. Письмова форма поділяється на просту письмову форму та нотаріально посвідчену.
Угоди в усній формі укладаються між громадянами на сумму до 100 гр.
В окремих випадках в усній формі угоди укладаються між громадянами та юридичними особами. В усній формі також укладаються угоди, які здійснюються безпосередньо при їх укладенні.
Письмові угоди – угоди, щодо яких закон вимагає дотримання письмової форми. Такі угоди укладаються між юридичними особами, між юридичними та фізичними особами, між громадянами на суму понад 100гр.