Система оплати праці працівникам бюджетних установ та шляхи її удосконалення (стр. 1 из 5)

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

«Система оплати праці працівникам бюджетних установ та шляхи її удосконалення»

Дніпропетровськ 2010

Вступ

Питання оплати праці є ключовим у системі соціально-економічних відносин, оскільки стосується інтересів основної частини населення країни та впливає на всі сфери суспільного життя. Рівень оплати праці визначає такі базові макроекономічні параметри, як стандарти соціального захисту та сукупний платоспроможний попит. У той же час вітчизняні стандарти оплати праці надто низькі. Низький рівень життя широких верств населення у поєднанні із надмірним – за європейськими стандартами – майновим розшаруванням є чи не основною соціальною проблемою України.

Оплата праці, яка складає основу доходів населення, залишається надто низькою для виконання її основних функцій, її міжгалузева диференціація – надто високою, а міжкваліфікаційні розбіжності – надмірними в галузях з високою оплатою праці і такими, що межують із зрівнялівкою, у галузях з низькою заробітною платою, передусім у бюджетній сфері. Низькі стандарти оплати праці та відсутність безпосереднього зв’язку між заробітками та ефективністю праці впливають на зниження економічної та трудової активності.

Актуальність даної курсової роботи полягає в нагальній необхідності термінового поліпшення системи оплати праці працівників бюджетних установ.

Метою роботи є узагальнення та аналіз інформації щодо стану системи оплати праці працівників бюджетних установ. А також зробити висновки щодо можливих шляхів покращення ситуації з системою оплати праці бюджетних працівників та внести пропозиції по удосконаленню даної системи оплати праці.

Предметом роботи є система оплати праці працівників бюджетних установ. Об’єктом роботи є Україна.

1. Теоретичні аспекти оплати праці працівникам бюджетних установ

1.1 Нормативно-правова база праці працівникам бюджетних установ

Установлено, що починаючи з 1 січня 2006 року для визначення граничних розмірів посадових окладів окремих категорій працівників національних закладів культури згідно з додатком постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 року №413, умови оплати праці яких затверджено цією постановою, застосовуються додаткові коефіцієнти підвищення посадових окладів. Застосування додаткових коефіцієнтів підвищення посадових окладів, зазначених у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 року №413, здійснюється в межах фонду оплати праці, затвердженого кошторисом на 2006 рік без додаткових коефіцієнтів, передбачених підпунктом 1 пункту 3 цієї постанови, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 року №413 [15].

Установлено, що з 1 липня 2006 року максимальні розміри посадових окладів (тарифних ставок), визначені цією постановою, керівників Національного музею у Львові імені Андрія Шептицького, керівників його структурних підрозділів, професіоналів, фахівців, а також окремих робітників, робота яких безпосередньо пов'язана із забезпеченням основної діяльності закладу, підвищуються у два рази згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2006 року №976 [15]

З 1 вересня 2008 року запроваджено III етап оплати праці на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затвердженої цією постановою, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року №74, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року №423 [13].

23 вересня поточного року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати» (№2559-VI), яким внесено зміни до ст. 115 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Серед новацій варто відмітити, що заробітна плата має бути виплачена
не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Окрім того, визначено розмір заробітної плати за першу половину місяця, що не може бути менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Зазначений закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування. 19 жовтня п.р. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати» був опублікований у газеті «Голос України» (№195 (4945)). [21]

1.2 Система оплати праці в бюджетних установах

Основною формою оплати праці в бюджетних установах є погодинна, яка має два різновиди – штатно-окладну й погодинну системи оплати.

Штатно-окладна система оплати праці передбачає встановлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він обіймає, та інших факторів (рис. 1.2.1, 1.2.2). Вона має два варіанти. Для деяких бюджетних установ (охорони здоров’я, вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівня акредитації) у централізованому порядку встановлюється строго фіксований посадовий оклад. При цьому перевиконання працівником обов’язкової норми трудового навантаження не веде до підвищення заробітної плати. В інших установах, наприклад загальноосвітніх школах, оплата праці здійснюється за місячними ставками заробітної плати з установленням державою обов’язкової норми трудового навантаження. Цей різновид штатно-окладної системи оплати праці допускає перевиконання норми трудового навантаження і збільшення розміру заробітної плати пропорційно до фактично виконаного обсягу роботи.

Порядок установлення посадових окладів працівників вищих навчальних закладів

Порядок установлення посадових окладів працівників в установах охорони здоров’я

Місячні посадові оклади керівних працівників і спеціалістів центрального апарату міністерств, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, інших центральних органів виконавчої влади та урядових органів залежать від посади та органу виконавчої влади. Посадові оклади інших державних службовців залежать від посади. Оклади військовослужбовців залежать від посади й військового звання та за своєю економічною суттю є не заробітною платою, а грошовим забезпеченням.

Для робітників, спільних для всіх бюджетних установ та організацій, установлено місячні оклади залежно від рівня кваліфікації роботи:

проста некваліфікована або допоміжна робота;

малокваліфікована робота;

кваліфікована (складна робота);

висококваліфікована (особливо складна та відповідальна) робота.

Погодинна система оплати праці передбачає наявність погодинних ставок.

Почасова форма оплати праці в бюджетних установах має дві системи – просту почасову й почасово-преміальну. Ступінь поширення останньої в бюджетних установах визначається їхніми фінансовими можливостями.

Показники преміювання залежать від характеру бюджетної установи. Наприклад, у стаціонарних лікувально-профілактичних установах такими показниками є виконання плану розгортання ліжок і кількості днів функціонування ліжка; скорочення строків обстеження й виписування завдяки поліпшенню організації роботи та наступності в роботі стаціонарів і поліклінік; розбіжності патологоанатомічних і клінічних діагнозів (у відсотках до летальних випадків).

Відрядна форма оплати праці (пряма відрядна, відрядно-преміальна) застосовується на таких видах робіт, де є кількісні показники виробітку продукції чи виконаних робіт, які правильно відбивають затрати праці; можливості встановлення норм виробітку й обліку їх виконання; умови для точного обліку вироблених виробів або виконаних робіт; виробничі умови для збільшення працівником виробітку продукції порівняно з установленими нормами й завданнями. У разі обліку індивідуального виробітку кожного працюючого застосовується індивідуально-відрядна оплата праці, а в разі обліку роботи, виконаної колективом, – бригадно-відрядна оплата праці.

Керівники бюджетних установ за згодою з комітетом профспілки можуть упроваджувати відрядну оплату праці, щоб посилити зацікавленість працівників у зростанні продуктивності праці, підвищити рівень її нормування і якість робіт на ремонтних, машинописних, стенографічних, копіювальних та інших роботах.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Головним елементом основної заробітної плати працівників бюджетних установ є заробітна плата, нарахована за відпрацьований час (виконану роботу) за тарифними ставками, посадовими окладами чи за середнім заробітком незалежно від форм і систем оплати праці.

Додаткова заробітна плата являє собою винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці. До неї належать надбавки й доплати до тарифних ставок посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу професійну майстерність, персональні надбавки, за високі досягнення у праці, за знання й використання іноземної мови, за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу виконаних робіт, за роботу у шкідливих умовах, інші надбавки й доплати); премії працівникам за виробничі показники, винагорода за вислугу років, стаж роботи; оплата праці працівників, які не перебувають у штаті установи, за виконання робіт згідно з договорами цивільного правового характеру; оплата праці у вихідні та святкові дні, понаднормовий час, оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до чинного законодавства, грошові компенсації за невикористану відпустку, оплата навчальних відпусток.