Смекни!
smekni.com

Роль підприємництва у розвитку економіки України (стр. 1 из 6)

План

Вступ

1. Підприємницька діяльність в Україні

-історія виникнення підприємництва

-закони України про підприємницьку діяльність

2. Підприємства в Україні:їх форми та види (приклади організацій)

3. Іноземне втручання в підприємницьку діяльність України

4. Роль підприємництва у розвитку економіки нашої країни

5. Участь влади у підприємницькій діяльності

6. Причини, які стримують розвиток підприємництва в Україні та шляхи вирішення цієї проблеми

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Україна уже протягом двадцяти років намагається досягти рівня економічно розвинених країн. Вона, як і більшість з них, уже подолала індустріальний період і впевнено вийшла на новий щабель свого існування. Зараз Україна – країна, в якій формується постіндустріальне суспільство. Проте за двадцять років наша держава, маючи потужний ресурсний потенціал, вигідне географічне положення – основу для формування економіки, - так і не зуміла позбутися боргів та заявити про себе на міжнародній арені, як про потужну, високорозвинену країну. Причиною цього є не лише зовнішні фактори – наслідки розпаду СРСР, а й внутрішні – неефективне управління, особливо в економічній сфері. Тому створення умов становлення та розвитку національного підприємництва, у першу чергу малого та середнього бізнесу, є головним напрямом політики України. Адже підприємницька діяльність – це основа розвитку будь-якої держави, зміцнення її економіки.

Таким чином, актуальність мого дослідження полягає у тому, що за сучасних умов для того, щоб досягти високого економічного рівня, в Україні необхідно розвивати підприємництво. Також в нашій державі більшість людей намагається організувати власний бізнес, тому виникає необхідність у вивченні основних принципів підприємницької діяльності саме в Україні.

Метою моєї роботи є аналіз організації підприємництва в нашій державі та розробка порад по підвищенню ефективності його функціонування.

Досліджуючи дане питання, я перед собою поставила такі завдання:

- дати визначення підприємництву, описати його виникнення в Україні;

- провести класифікацію підприємств, навести приклади організацій в Україні відповідно до цієї типології;

- описати функції підприємств в нашій державі;

- встановити зв`язок іноземних компаній з вітчизняними підприємствами;

- описати роль державного втручання в підприємницьку діяльність;

- вказати причини нестабільного функціонування організацій в Україні;

- описати шляхи розвитку економіки через підвищення ефективності підприємництва.

Дослідженням підприємницької діяльності в Україні займається відділ економічної соціології НАН України (завідувач Ворона Валерій Михайлович). Цієї проблеми також торкалися Ажнюк, Передрій, Дзюбик, Мамалуй та інші діячі.

1. Підприємницька діяльність в Україні

Підприємництво – це самостійна, ініціативна господарська діяльність громадян, що спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність чи юридичної особи – підприємства (організації). Це діяльність, яка не заборонена чинним законодавством і ведеться за рахунок коштів власника (рис. 1).

рис. 1

Існують такі види підприємницької діяльності (рис. 2):

· виробнича;

· комерційна;

· фінансова;

· посередницька;

· страхова.

Виробнича діяльність – це діяльність у сфері виробництва товарів та послуг; комерційна – у сфері реалізації товарів та послуг; фінансова – у банківській та кредитній сферах; посередницька – по наданню юридичних, економічних та інших видів послуг населенню та підприємствам, при купівлі-продажу товарів (послуг); страхова – по страхуванню життя людей, матеріальних цінностей, підприємницького ризику тощо.

рис. 2

підприємницький влада іноземний

В Україні поки що найбільш вигідні фінансове та комерційне підприємництво, а найменш прибуткове – виробниче. Причина полягає в тому, що в умовах переходу до ринкової економіки вкладати кошти в розвиток промисловості ризиковане, так як ці кошти можуть дати прибуток через кілька місяців, років, а то й зовсім принести збиток.

Крім того, невпевненість у завтрашньому дні, відсутність чіткої правової бази також призводить до того, що підприємці не ризикують вкладати кошти в сферу виробництва. Тоді як вкладання коштів у торгівлю, наприклад, більш вигідніше тому, що швидкий оборот капіталу й інфляція не встигають обезцінити вкладені кошти.

В Україні заборонена підприємницька діяльність в сферах виробництва зброї, вибухових, токсичних речовин, наркотиків тощо.

Також вона обмежується в таких сферах як:

· виробництво алкогольних, тютюнових виробів;

· мисливської зброї;

· торгівля алкогольними та тютюновими виробами, медикаментами тощо.

Також підприємництво здійснює певні функції:

Історія розвитку підприємницької діяльності в Україні

Історія українського підприємництва майже протягом двох століть була нерозривно пов’язана зі станово-корпоративними товариствами - купецькими гільдіями.

Наступну спробу організаційного оформлення купецького стану було здійснено лише у 40-х рр. XVIII століття. Згідно з указом Єлизавети у 1742 р. було засновано три купецькі гільдії. Гільдійська система помітно пожвавила підприємницьку діяльність, залучивши до цієї сфери представників різних соціальних верств, зокрема чимало осіб “підлого звання”. Одночасно вона підвищила соціальний статус купецтва, його роль в очах суспільства.

У середині XVIII ст. купецтво, зокрема Лівобережної України, починає активно клопотатися перед державою про закріплення власної монополії на ведення торговельних операцій і згідно з Торговим статутом 1755 р. селянам було заборонено торгувати у “близькій від міст відстані”.

Новий етап у розвитку вітчизняного торговельного підприємництва і корпоративної організації купецтва почався в останній чверті XVIII століття. “Освічена самодержиця” Катерина ІІ, під явним впливом вчення французького просвітництва, виявила себе переконаною прибічницею вільної торгівлі, звільнення її з-під жорсткого контролю держави. За часів її правління було скасовано чимало указів і регламентів петрівських часів, що обмежували торгівлю і ділову ініціативу купецтва. Розширивши особисті й індивідуальні права купецького стану, Катерина ІІ одночасно звільнила його і від сплати подушного податку, тобто вивільнила від “большого невольничества”, як писали у клопотаннях до цариці самі купці. У її знаменитому “Наказі” містилася досить чітка вказівка на те, що “торговля оттуда удаляется, где ей делают притеснения, и водворяется там, где ее спокойствие не нарушают”.

“Грамотою” 1785 р. купецтво отримало фактичне звільнення від рекрутської повинності, яку воно могло тепер сплачувати. Крім того, представники великого торговельного капіталу - купці 1 і 2 гільдій - були звільнені від тілесних покарань і солдатських постоїв; їм надавалося право вільного пересування і проживання на всій території країни.

На початку ХІХ століття замість скасованого інституту іменитих громадян було засновано “першостатейне купецтво

Заснування станово-корпоративних торговельних товариств - купецьких гільдій - створило реальні економічні, соціальні і правові умови для оформлення купецтва у самостійний стан, на ґрунті якого в Україні пустив коріння і почав швидко розвиватися клас вітчизняних підприємців. Характерною рисою нового купецтва, що не лише відрізняло його від попередніх торговців, а й від інституту гільдій Західної Європи, було те, що воно становило “відкриту корпорацію”. Належність до купецького стану не лише не була спадковою, а навіть не пожиттєвою і підлягала щорічній “атестації” шляхом сплати гільдійського збору (1 % від оголошеного капіталу).

Розвиток українського купецтва у межах економічного і правового поля російської феодально-абсолютистської держави негативно позначився на його історичній долі і наклав суттєвий відбиток на подальшу еволюцію вітчизняної економіки. Оскільки підприємництво в усі часи існувало у двох економічних режимах (авторитарно-регулюючому і вільноринковому), то для розвитку господарства України наприкінці ХVIII - у ХІХ століттях був характерним саме авторитарно-регулюючий режим

Пореформений період справедливо вважається часом розквіту українського підприємництва. Вперше за всю попередню історію купецтво здобуло можливість вільного розвитку, реалізації закладених в ньому ділових якостей. Це стало потужним підґрунтям піднесення вітчизняної економіки.

Загалом розвиток підприємництва в Україні можна описати за допомогою таблиці:

V-XIV ст. Виникнення і існування купецтва на території України.
XIV - XVII ст.

Фільварок– тип господарства, яким володів шляхтич, а вироблена продукція продавалась на ринку.

Цехи – осередки ремісників, їх об’єднання.

XVII – кін. XIX ст. Мануфактури. Існувала ще ручна праця.
60-70 рр. XIX ст. Промисловий переворот в Україні. Перехід до фабрик, до машинної праці. Виникає дві соціальні верстви: підприємці та наймані робітники.
19 лютого 1861 р. Селянська реформа Олександра II: окрім поміщиків, власну справу могли організовувати й селяни.
Поч. XX ст.

Утворення монополій – могутніх союзів підприємців (картелів, синдикатів(організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції), трестів (монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємствам, в єдиний виробнично-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності), що виникали на базі концентрації капіталу, які зосереджували у своїх руках виробництво чи продаж , або і те і те разом, якого-небудь товару і мали на меті встановлення панування в тих си інших галузях господарства та одержання максимального прибутку.

Синдикати у металургійній, кам’яновугільній, залізорудній галузях: 1901 – «Продвагон», 1902 – «Продамет», «Трубопродажа», 1903 – «Гвоздь», 1904 – «Продуголь».

Поч. XX ст.

На Західноукраїнських землях з’явилися нові кооперативні об’єднання: Спілка молочарських товариств, Спілка для збуту худоби, 1911 – Сільськогосподарський крайовий союз торгових товариств.

Після проголошення Третього універсалу 7 листопада 1917 р., за яким встановлювався держконтроль над виробництвом та скасовувалось поміщицьке землеволодіння.

В період існування СРСР підприємництво в Україні не дозволялось.
З 1991 р. підприємницька діяльність в Україні дозволена.

Закони України про підприємницьку діяльність