РЕФЕРАТ
Дипломна робота 86 сторінок, 7 рисунків, 11 таблиць, 30 джерел.
Об’єкт дослідження – структура витрат ТОВ «САТП-2001».
Ціль роботи - розкриття сутності та структури собівартості продукції і розробка методологічних підходів до її зниження на прикладі ТОВ «САТП-2001».
Методи дослідження - методика «2С70»; аналіз та синтез; статистичний аналіз.
Посилення інноваційної діяльності на підприємстві може привести до зниження собівартості продукції.
У ході дослідження теми дипломної роботи було визначено, що:
- існують резерви зниження собівартості продукції;
- на собівартість транспортних перевезень значною мірою впливають техніко-експлуатаційні показники;
- визначені основні шляхи зниження собівартості продукції;
- установлено нормативи витрат на паливо підприємства.
Можливі припущення про розвиток об’єкта дослідження – можливе зниження собівартості продукції на основі впровадження інновацій.
Ключові слова:
СОБІВАРТІСТЬ, ВИТРАТИ, КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ, НОРМАТИВНИЙ МЕТОД, АВТОТРАНСПОРТНА ПРОДУКЦІЯ.
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Собівартість як економічна категорія
1.2 Шляхи зниження собівартості продукції
2. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ «САТП – 2001»
2.1 Аналіз змінних та постійних витрат
2.2 Вплив техніко-експлуатаційних показників на собівартість продукції
3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ
3.1 Нормативний метод розрахунку витрат на автотранспортну продукцію
3.2 Нормування витрат на паливо
3.3 Економічний ефект запропонованих розробок
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки - підприємства, тому що саме на підприємстві створюється продукція, виконуються роботи, надаються послуги. Найважливішою економічною категорією, що характеризує витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції є собівартість продукції. Вона є також найважливішим якісним показником роботи підприємства, тому що характеризує рівень використання всіх ресурсів (змінного і постійного капіталу), що знаходяться в розпорядженні підприємства. Товаровиробник повинен прагнути зниження собівартості, оскільки її зниження забезпечує йому додатковий прибуток. У зниженні собівартості суспільство зацікавлене не менш товаровиробників, тому що низька собівартість означає, що виробництво функціонує ефективно і ресурси суспільства використовуються раціонально.
Перехід на новий порядок нормативного регулювання бухгалтерського обліку в зв’язку з розробкою і впровадженням системи Національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку спричиняє необхідність використання нового понятійного апарату в управлінському обліку. Цей апарат включає такі основні поняття:
- об’єкт обліку виробничих витрат – витрати на виробництво, що групуються за різними ознаками з метою визначення собівартості продукції;
- витрати – зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками);
- витрати майбутніх періодів – витрати, понесені підприємством в звітному періоді, але відносяться по часу їх використання у виробництві до наступних звітних періодів;
- собівартість продукції (робіт, послуг) – грошове вираження витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом та збутом продукції, виконанням робіт, наданням послуг;
- прямі витрати – економічно однорідні витрати, що відносяться на собівартість конкретного виду продукції прямо, безпосередньо у відповідності з обґрунтованими нормами та нормативами;
- непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом;
- основні витрати – витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом виготовлення продукції, та неминучі при будь-яких умовах та характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації управління. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати;
- накладні витрати – витрати, не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню виробництва;
- витрати періоду – витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.
Метою дослідження є розкриття сутності та структури собівартості продукції і розробка методологічних підходів до її зниження.
Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження були вирішені наступні завдання:
розглянуто економічну сутність поняття собівартості;
визначено механізм формування собівартості;
обгрунтувано основні шляхи зниження собівартості продукції;
проаналізувано структуру собівартості продукції на прикладі ТОВ «САТП-2001»;
проаналізувано вплив техніко-експлуатаційних показників на собівартість продукції;
розроблена методика формування витрат на автотранспортну продукцію;
надано науково-практичні рекомендації щодо нормування витрат на паливо ТОВ «САТП – 2001»;
надано оцінку економічного ефекту розробок та рекомендацій.
Об’єктом дослідження є процес формування собівартості продукції.
Предметом дослідження виступають методи зниження собівартості продукції.
Гіпотеза: посилення інноваційної діяльності на підприємстві може привести до зниження собівартості продукції.
Для досягнення поставленої мети використані такі загальнонаукові та спеціальні методи: методика «2С70»; аналіз та синтез; статистичний аналіз.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти в сфері бухгалтерського обліку, звітність та документація ТОВ «САТП – 2001», наукові праці вчених та засоби інтернету.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Собівартість як економічна категорія
У процесі господарської діяльності підприємство здійснює витрати (матеріальні, трудові, фінансові). Витрати підприємства складаються із всієї суми витрат на виробництво продукції та її реалізацію. Ці витрати, виражені в грошовій формі, називаються собівартістю й включаються у вартість продукту. Таким чином, собівартість є частиною ціни товару, причому вона відбиває більшу частину вартості продукції й залежить від зміни умов виробництва й реалізації продукції. Собівартість входить до числа особливо значимих показників ефективності господарської діяльності. Вона являє собою витрати підприємства на виробництво й обіг, є основою порівняння витрат і доходів. Якщо не відома собівартість то, як можна визначити прибуток? Або для формування відпускної ціни хіба можна обійтися без собівартості? Собівартість показує, у що обходиться підприємству продукція, яку воно випускає, скільки можна заробити на продажі продукції або яку націнку зробити понад собівартість, тобто вона є основою ціноутворення. Якщо вартість реалізованої продукції більше собівартості, то має місце розширене виробництво. Якщо в процесі реалізації ціна продукції менше собівартості, то не забезпечується навіть просте відтворення. Без перебільшення цей показник найбільше реагує на ситуацію, що складається на підприємствах, у виробництві окремих видів виробів й у цілих галузях.
В економічній літературі часто зустрічається визначення, що досить коротко і ясно виражає поняття собівартості:
Собівартість - це виражені у вартісній формі поточні витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг) [16].
У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку України № 1 собівартість визначається як вартісна оцінка використовуваних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, палива, матеріалів, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво й реалізацію [13].
При плануванні, обліку й калькулюванні собівартості продукції підприємство має право підсумувати в собівартість також й інші зроблені їм витрати й платежі, безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Ці витрати "законодавець" дозволивши відносити на собівартість, і які надалі є складовою частиною формованої ціни товару, тобто будуть компенсовані підприємству споживачем його продукції [15].
Умовно собівартість продукції, що випускає підприємством, можна розглядати з економічних та юридичних позицій. З економічної точки зору собівартість продукції представляє собою вартісне вираження будь-яких витрат на її виробництво й реалізацію, іменовані витратами. У юридичному розрізі собівартість зроблених підприємством витрат потрібно враховувати тільки тоді коли це дозволяє законодавство [15].
Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій [5]:
1) облік і контроль всіх витрат на випуск і реалізацію продукції;
2) база для формування оптової ціни на продукцію підприємства й визначення прибутку й рентабельності;
3) економічне обґрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій на реконструкцію, технічне переозброєння й розширення діючого підприємства;
4) визначення оптимальних розмірів підприємства;
5) економічне обґрунтування й прийняття будь-яких управлінських рішень й ін.
Собівартість продукції є не тільки найважливішою економічною категорією, але і якісним показником, тому що вона характеризує рівень використання всіх ресурсів (змінного й постійного капіталу), що перебувають у розпорядженні підприємства. У собівартість входять витрати, зв'язані:
безпосередньо з виробництвом (сировина, матеріали, придбані вироби й напівфабрикати, паливо, енергія й т.д.);