ЗМІСТ
ВСТУП
1 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ
2 ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ КООПЕРАТИВУ
3 ЕКОНОМІКО-ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНІЦІАТИВНОЇ ГРУПИ ПО СТВОРЕННЮ КООПЕРАТИВУ
3.1 Природно-кліматична характеристика зони розміщення господарств
3.2 Виробнича база господарств, що аналізуються
3.3 Аналіз виробного-економічної діяльності підприємств
4 ОРГАНІЗАЦІЯ ОВОЧЕВОГО ПОСТАЧАЛЬНИЦЬКО – ЗБУТОВОГО КООПЕРАТИВУ
4.1 Обґрунтування спільних видів діяльності
4.2 Виробнича база кооперативу та формування його фондів
4.3 Організаційна структура обслуговуючого кооперативу
4.4 Обґрунтування економічних відносин в кооперативі
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Люди практикували кооперування з давніх-давен, розуміючи, що лише на засадах взаємодопомоги і взаємовиручки можна поліпшити своє існування і розвиток суспільства.
Кооперативні ідеї, що прийшли до нас із західної Європи, оживили нетрадиційні цінності національного способу життя. Відтепер створено в Україні правове поле для розбудови нових організаційно-правових структур - сільськогосподарських кооперативів.
Завдяки можливості ознайомлення із світовим і вітчизняним досвідом, поширюється розуміння того, що кооперативи є невід’ємною складовою ринкової економіки, що вони – не лише тип підприємства або форма господарювання, а ідеологія виживання сільськогосподарського товаровиробника за умов ринкової економіки.
Відродження сільськогосподарської кооперації – загальнодержавна проблема, якою перейнялися керівники органів державної виконавчої влади, вчені, політики, спеціалісти і практики сільськогосподарського господарства. Кооперативна ідея є однією з базових ідей аграрної політики держави.
Метою курсової роботи є показати організацію овочевого постачальницько-збутового кооперативу на прикладі чотирьох фермерських господарств, визначити вигідність об’єднання цих господарств в кооператив.
1. ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ
Організація як процес означає сукупність дій, спрямованих на вдосконалення упорядкованості функціонування елементів певної спільноти.
Під соціально-економічною організацією розуміють групу людей, які вважають себе членами даної групи, мають, як мінімум, одну спільну мету, об’єднують зусилля та координують діяльність для її досягнення. Організація створюється для задоволення таких інтересів її засновників, які самотужки нездатні їх досягти.
Організація створення кооперативу – це здійснення комплексу послідовних, взаємопов’язаних дій групи сільськогосподарських товаровиробників, які усвідомили суть кооперативної ідеї і визначили сферу її реалізації, необхідну їм для посилення своєї влади на ринку, підвищення ефективності виробництва сировини, а й від подальших сфер агробізнесової діяльності - зберігання, переробки, оптової та роздрібної торгівлі товарами, виробленими з власної сировини.
Ідея створення кооперативу може виникнути у однієї або кількох осіб, які сформують ініціативну групу. Ініціаторами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи будь-яких організаційно-правових форм. Умовою, що забезпечить успішну роботу ініціативної групи, є спільність та однорідність інтересів її учасників.
Ініціатори мають знати, що створення кооперативу практично завжди наштовхується на протидію з боку конкурентів – підприємств, які вже функціонують у переробній, збутовій чи іншій сфері агробізнесу на даній території.
Завдання ініціаторів полягає насамперед у тому, щоб залучити до участі у створенні кооперативу необхідну кількість членів, а якщо виникне потреба, то й асоційованих членів.
Чисельність потенційних членів визначається розміром господарств, типом кооперативу, продуктивністю обладнання, виробничими потужностями наявного майнового комплексу й іншими лімітуючи ми чинниками.
Ініціаторам слід розгорнути серед потенційних членів інформаційно-роз’яснювальну роботу, мета якої – донести до них у доступній формі найповнішу інформацію про те, що таке сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, які його особливості, чим він відрізняється від некооперативних підприємств, які вигоди дає членство в кооперативі.
Для здійснення інформаційно-роз’яснювальної роботи можна використати різноманітні методи.
Інформаційні збори – дають змогу потенційним членам кооперативу відкрито обговорити зазначенні та інші питання із запрошенням консультанта – спеціаліста.
Усна інформація, яку потенційні члени одержать на зборах, може бути доповнена друкованими інформаційними матеріалами.
Важливою умовою успіху у створенні та початку діяльності кооперативу є залучення ініціативною групою на всіх етапах роботи спеціалістів - консультантів юридичного, економічного, фінансового, бухгалтерського та інших профілів.
До обґрунтування ідеї створення кооперативу важливо залучити спеціалістів-технологів, економістів, маркетологів, фінансистів.
На всіх етапах створення і становлення кооперативу важливо мати консультанта з питань організації кооперативів і кооперативної діяльності.
Непрофесійний підхід до формування кооперативу може в кінцевому підсумку або унеможливити втілення кооперативної ідеї в життя, або обумовити створення псевдо кооперативу, який не дасть очікуваного ефекту, що призведе до його самоліквідації.
Головним чинником організації та успішної діяльності кооперативу є економічна потреба, з визначення якої починається обґрунтування необхідності та доцільності групових дій сільськогосподарських товаровиробників на кооперативних засадах. Вона виявляється шляхом:
- проведення обстеження за спеціально розробленою анкетою з метою виявлення причин зменшення виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в зоні діяльності майбутнього кооперативу;
- аналізу структури собівартості виробництва основних видів товарної продукції в господарствах даної зони;
- аналізу динаміки цін упродовж кількох років на продукцію у зоні майбутньої діяльності кооперативу;
- аналізу рівня товарності особистих підсобних господарств та інших малоземельних суб’єктів господарювання;
- зіставлення споживчих ринкових і міжгалузевих цін на продукцію в регіональному продуктовому підкомплексі;
- аналізу наявності оптових ринків і доступу до них сільськогосподарських товаровиробників;
- аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських товаровиробників даного регіону;
- аналіз руху продукції на внутрішній та зовнішній ринки від сільськогосподарського товаровиробника та до нього по комерційних маркетингових каналах.
Серед виявлення економічних проблем для початкового створення кооперативу доцільно вибрати ту, вирішення якої можна розпочати з меншим капіталом та з меншою кількістю членів-клієнтів.
Характер вибраної проблеми визначає вибір виду кооперативу та предмету його діяльності. У межах чинного законодавства України кооперативи залежно від виду діяльності поділяються на переробні (ті, що займаються переробкою сільськогосподарської сировини, вони можуть бути і переробно-збутовими), заготівельно-збутові (здійснюють заготівлю, зберігання, перед продажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги), постачальницькі (створюються з метою закупівлі та постачання своїм членам засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам), сервісні (здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні роботи, ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу), багатофункціональні (поєднують кілька видів діяльності).
Із зазначених видів кооперативів вибирається той, який дає змогу вирішити виявлену економічну проблему з найбільшим економічним результатом.
Початковим втіленням в життя ідеї створення кооперативу є базовий бізнес-план. Мета його розробки:
- упевнитися самим членам ініціативної групи і переконати потенційних членів-клієнтів кооперативу в економічній доцільності створення кооперативу;
- довести реальність його створення;
- визначити умови, дотримання яких забезпечить нормальне функціонування новоствореного кооперативу;
- накреслити стратегію завоювання сільськогосподарськими товаровиробниками через свій кооператив ніші на місцевому, регіональному чи національному ринках;
- переконати кредиторів, постачальників, інших ділових партнерів у конкуренто і платоспроможності створюваного кооперативу;
- передбачити ризики та способи їх усунення;
Базовий бізнес-план складається на термін, упродовж якого кооператив виходить на проектний рівень освоєння виробничих потужностей. Якщо створення кооперативу пов’язують із залученням кредиту, то враховують також термін виконання кредитних зобов’язань.
Основне джерело формування – це базовий капітал який необхідний для створення кооперативу.
Потреба в капіталі виникає вже в процесі підготовки та здійснення реєстрації кооперативу і пов’язана з витратами на:
- гонорари юристу;
- оплату нотаріального посвідчення установчих та інших документів;
- оплату праці спеціалістів;
- телефонні переговори, тиражування документів, відрядження;
- реєстраційні процедури;
- оплату виготовлення печатки, штампу;
Основна частина капіталу спрямовується на формування матеріально - технічної бази кооперативних формувань(основні фонди).
Наступний напрям використання коштів – поточні витрати (обіговий капітал).
Оборотний капітал може бути отриманий через короткострокові позики (на термін до 1 року). Новостворений кооператив може отримати лише частину своїх оборотних фондів завдяки короткостроковим позикам. Інша частина має покриватися внесками членів кооперативу.