Смекни!
smekni.com

Аналіз діяльності підприємства (стр. 1 из 4)

ПЛАН

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

2. ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА І СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ

3. ПОСАДОВІ ІНСТРУКЦІЇ СПЕЦІАЛІСТІВ

4. ВИТРАТИ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

5. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЗБІЛЬШЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

6. ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

7. СКЛАДАННЯ КОШТОРИСУ ВИТРАТ НА РІЧНИЙ ВИПУСК ПРОДУКЦІЇРОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

8. СИСТЕМА МІЖЦЕХОВОГО ОПЕРАТИВНО-ВИРОБНИЧОГО ПЛАНУВАННЯ

9. ПЛАНУВАННЯ

10. ОЦІНКА РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА В ІННОВАЦІЙНОМУ НАПРЯМКУ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Приватне підприємство «ЯРЕМУС» розташоване в с. Ярчівці Зборівського району Тернопільської області. Основним видом діяльності даного підприємства є виготовлення хліба і хлібобулочних виробів. Асортимент продукції не великий: хліб домашній, хліб селянський, булочки домашні, з повидлом та інші. Причина виникнення даного підприємства, тобто його місія полягає в тому, що на ринку існує потреба у продукції даного виду, крім того ціна на хліб постійно зростає і такі тенденції існуватимуть в майбутньому. Тому такий вид діяльності як виготовлення хлібобулочних виробів є досить перспективним.

Споживачами продукції приватного підприємства «ЯРЕМУС» є населення найближчих сіл та приватні підприємці.

З поміж інших підприємств дане має багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Крім цього воно має можливість торгувати за циною нижче ціни продукції великих хлібозаводів, бо здійснює більш гнучку цінову політику.

Негативно впливають на розвиток приватного підприємства такі стримуючі фактори, як :

-загальний спад вітчизняного товарного виробництва;

-зростання цін(випереджаюче зростання цін на борошно та паливно-енергетичні ресурси при адміністративному стримуванні цін на хліб, внаслідок чого відбувається стійке зниження рентабельності);

-інфляція;

-низький рівень платоспроможності населення;

-корупція тощо.

Все ж можна сказати, що загальне становище підприємства є стабільним і стійким, є можливість самофінансування.


ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА І СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ

- За метою і характером діяльності п.п. «ЯРЕМУС» - це комерційне підприємство (йому властивий комерційний характер діяльності з одержанням прибутку. У уданому випадку влас­ник водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розме­жовуються);

- Форма власності – приватна (засновані на власності майна окремої особи, з правом найму робочої сили);

- За розміром (кількістю працівників) належить до малих підприємств;

- Залежно від способу організації діяльності - це одноосібне володіння;

- За сферою діяльності – промислове підприємство;

- За ступенем охоплення ринку відноситься до місцевих;

- За ступенем спеціалізації до спеціалізованих ( оскільки виготовляє лише хліб та хлібобулочні вироби) .

Організаційна структура управління

Незважаючи на всю різноманітність організаційних структур сучасних фірм на даному підприємстві існує лінійна структура управління. В її основі лежить зосередження всіх виробничих і управлінських функцій у керівника (директора). Тут усі повноваження прямі (лінійні), вони спрямовані від вищої ланки управління до нижчої (мал.1).

Даний вид структур характеризується одномірністю зв'язків: тут мають місце тільки вертикальні зв'язки. У даному випадку власник підприємства має можливість постійно контролювати роботу персоналу. Головна риса цієї структури — єдність розпорядження. До переваг лінійної організації належать:

-повну відповідальність керівника за результати діяльності підлеглих йому підрозділів;

-чітко визначені зобов'язання, чіткий розподіл обов'язків і повноважень,

-оперативний процес прийняття рішень;

-простоту та чіткість підпорядкування;

-можливість підтримувати необхідну дисципліну.

Цей тип управлінської структури, як правило, сприяє формуванню стабільної і міцної організації. Серед недоліків лінійної побудови організації:

-жорсткість;

-негнучкість, що не дає змоги вирішувати завдання, обумовлені умовами функціонування, які постійно змінюються;

-слабка пристосовуваність до подальшого зростання;

-велике інформаційне перевантаження керівника;

-високі вимоги до керівника, який має бути висококваліфікованим фахівцем, що володіє великими різнобічними знаннями і досвідом з усіх функцій.


ПОСАДОВІ ІНСТРУКЦІЇ СПЕЦІАЛІСТІВ

- директор підприємства – має право розпоряджатися всіма ресурсами і майном підприємства в рамках діючого законодавства. Він відповідає за виконання плану підприємства, за дотримання фінансової і господарської дисципліни. В межах своєї компетенції директор видає накази по підприємству, приймає і звільняє робітників, застосовує методи винагородження і адміністративного покарання до працівників. Важливе завдання директора – забезпечення хороших умов праці на підприємстві і турбота про покращення культурно побутових потреб працівників;

- заступник директора керує процесами планування, фінансово-кредитною діяльністю, організацією оплати та матеріального стимулювання праці, , науково-дослідною діяльністю, маркетинговими дослідженнями, процесами оцінки конкурентоспроможності продукції, рекламною діяльністю, постачанням та збутом, процесами найму і звільнення працівників, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

- головний інженер – здійснює технічне керівництво. Він очолює розробки нових видів продукції, технічні удосконалення виробництва, керує науково-дослідною роботою.


ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Як і будь-яке інше дана підприємство здійснює матеріальні і грошові витрати, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, інвестиційною діяльністю.

Найбільша питома вага в сукупній величині витрат - витрати, пов'язані з виробництвом продукції. Величина цих витрат визначає грошове вираження витрат, пов'язаних з використанням сировини, палива, енергії і т. д.

Витрати виробництва — витрати різних видів економічних ресурсів, безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ (сировина, праця, основні засоби, послуги, фінансові ресурси).

Крім виробничих витрат, підприємство здійснює витрати по збутовій діяльності позавиробничі витрати: на тару і упаковку, транспортування ті ін.

Витрати поділяються на:

-постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління). В складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:

-змінні — загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:

-пропорційні — змінюються прямопропорційно до зміни обсягу виробництва - сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата;

-непропорційні — поділяються на прогресуючі і дегресуючі.

Основною є класифікація витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями.

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту.

Елементи витрат на виробництво:

1. Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

2. Оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

3. Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).

4. Амортизація основних фондів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

5. Інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

6. Інші витрати (витрати, що не належать до перелічених вище елементів; включаються витрати на страхування майна, винагороду за винахідництво, оплата робіт по сертифікації продукції, оплата послуг зв'язку, витрати на інвестиційну і фінансову діяльність підприємства, втрати від надзвичайних подій).

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції.

Статті — це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцю виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію. Перелік статей калькуляції може бути різним в залежності від галузі промисловості, але, в загальному, може мати такий склад:

1. Сировина і матеріали.

2. Паливо і енергія на технологічні цілі.

3. Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова).

4. Відрахування на соціальні заходи виробничих робітників.

5. Загальновиробничі витрати.

6. Адміністративні витрати.

7. Підготовка і освоєння виробництва.

8. Інші виробничі витрати.

9. Витрати на збут (позавиробничі витрати).


ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЗБІЛЬШЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Підвищення економічної ефективності і конкурентоспроможності можна досягнути замінивши деяке фізично застарілого обладнання, що допоможе підвищити ефективність роботи, усунути простої обладнання із технічних причин, вести технологічний процес безперервно і максимально використовувати технічну потужність цеху.

Крім того для покращення результатів діяльності в найближчий час потрібним є:

-розширення зовнішньоекономічної діяльності;