Виробничо-технологічна структура та її місце в економічній системі.
ПЛАН
Вступ................................................................................................................ 3
1. Склад виробничо-технологічних структур................................................ 4
2. Значення виробничо-технологічної структури в економіці України........ 8
3. Інститут монокристалів НАН України як одна із складових виробничо-технологічної структури України................................................................. 10
4. Питання законодавчої бази діяльності технопарків................................ 13
Висновок........................................................................................................ 16
Список використаної літератури.................................................................. 17
Виробничо-технологічна структура, як складова частина національної економіки, являє собою цілісну сукупність підприємств виробничо-технологічного спрямування, поєднаних між собою елементами виробничої інфраструктури та організаційною системою управління господарством. При цьому сама національна економіка може розглядатися як система, сформована учасниками економічного циклу суспільного виробництва, які виробляють товари й послуги, а також приймають участь в їх обміні, розподілу й споживанні в межах країни.
Основна мета даної роботи складається у дослідженні ролі виробничо-технологічної структури в економіці України. Робота складається з чотирьох частин, у яких послідовно аналізується поставлена проблема.
Виробничо-технологічні структури включають в себе технопарки, інноваційно-технологічні центри і бізнес-інкубатори. Розглянемо їх докладніше.
В даний час у світі існує велика безліч різноманітних форм технопаркових структур:
· наукові парки, технологічні і дослідницькі парки,
· інноваційні, інноваціонно-технологічні і бізнес-інноваційні центри,
· центри трансферту технологій,
· інкубатори бізнесу й інкубатори технологій, віртуальні інкубатори,
· технополіси й інші.
Між деякими з цих форм існують принципові відмінності, пов'язані з різним функціональним призначенням, специфікою організаційної форми, спектром розв'язуваних задач, у той час як між іншими технопарковими структурами відмінність носить скоріше термінологічний характер, іноді пов'язаний з особливостями розвитку інноваційної інфраструктури у визначеній країні.
Можна виділити основні три групи технопаркових структур:
· інкубатори,
· технопарки,
· технополіси.
Розглянемо відмінні риси, характерні ознаки кожній з цих форм і досвід їхнього функціонування в різних країнах.
Інкубатори. Інкубатори - це багатофункціональні комплекси, що надають різноманітні послуги новим інноваційним фірмам, які знаходяться на стадії виникнення і становлення.
Іншими словами, інкубатори призначені для "висиджування" нових інноваційних підприємств, надання їм допомоги на самих ранніх стадіях їхнього розвитку шляхом надання інформаційних, консультаційних послуг, оренди приміщення й устаткування, інших послуг.
Інкубатор займає, як правило, один чи декілька будинків. Інкубаційний період фірми-клієнта триває звичайно від 2 до 5 років, після чого інноваційна фірма залишає інкубатор і починає самостійну діяльність.
Інкубатор, як форма й елемент інноваційної інфраструктури, знаходиться в постійному розвитку, логіку якого багато в чому допомагає зрозуміти історія виникнення і поширення інкубаторів.
Прабатьком інкубаторів у сфері інноваційної діяльності можна вважати так називані "творчі комуни" архітекторів, дизайнерів, художників чи майстрів народних промислів. Ці комуни, як правило, перебудовували займані ними будинки так, щоб створити найбільш сприятливе для творчості і спілкування середовище. Відмінною рисою цих комун, батьківщиною яких вважають Великобританію, є те, що вони мали визначений набір послуг колективного користування.
Всі інкубатори, створені і функціонуючі з метою підтримки нових інноваційних компаній, сприяння інноваційному підприємництву, можна розділити на два основних види. До першого відносяться ті, котрі діють як самостійні організації. До другого - інкубатори, що входять до складу технопарку.
Останнім часом у зв'язку з розвитком електронного бізнесу, активним застосуванням Інтернет і інших нових інформаційних технологій у виробничій і управлінській практиці виділяють як окремий вид віртуальні інкубатори чи "інкубатори без стін". Такі інкубатори допомагають оцінити комерційний потенціал інноваційного проекту, який береться за основу для створення нової компанії; провести відповідні маркетингові дослідження; врегулювати відносини з материнською організацією (університетом, науково-дослідним інститутом і т.п.) з питань інтелектуальної власності; розробити бізнес-план і загальну стратегію бізнесу; знайти партнерські організації, що виступають у ролі постачальників чи споживачів інноваційної продукції і т.д. Природно, що "інкубатори без стін" не надають оренду приміщень фірмам-клієнтам. Однак достоїнством віртуальної форми є те, що створення такого інкубатора в порівнянні з традиційною формою сполучено, як правило, з набагато більш скромними інвестиціями.
Технопарки. Під технопарком мається на увазі науково-виробничий територіальний комплекс, головна задача якого складається у формуванні максимально сприятливого середовища для розвитку малих і середніх наукомістких інноваційних фірм-клієнтів.
Поняття технопарку досить близько поняттю інкубатора в сфері інноваційної діяльності. Обоє ці елемента інноваційної інфраструктури являють собою комплекси, призначені для сприяння розвитку малих інноваційних компаній, створення сприятливого, підтримуючого середовища їхнього функціонування. Розходження між ними полягає в тім, що спектр фірм-клієнтів технопарків на відміну від інкубаторів не обмежується тільки знову створюваними і тими, що знаходились на самій ранній стадії розвитку інноваційними компаніями. Послугами технопарків користаються малі і середні інноваційні підприємства, які знаходяться на різних стадіях комерційного освоєння наукових знань, ноу-хау і наукомістких технологій. Іншими словами, для технопарків не властива тверда політика постійного відновлення, ротації клієнтів, типова для інкубаторів в області інноваційної діяльності.
Крім того, комплекси інкубаторів розташовуються, як правило, в одному чи декількох будинках. Технопарки ж звичайно мають і ділянки землі, що вони можуть здавати в оренду клієнтським фірмам під будівництво тими офісів чи інших виробничих приміщень.
Отже, технопарки в порівнянні з інкубаторами мають на увазі створення більш різноманітного інноваційного середовища, що дозволяє надавати більш широкий спектр послуг по підтримці інноваційного підприємництва шляхом розвитку матеріально-технічної, соціально-культурної, інформаційної і фінансової бази становлення і розвитку діяльності малих і середніх інноваційних підприємств.
Основною структурною одиницею технопарку є центр. Звичайно в структурі технопарку представлені:
· інноваційно-технологічний центр,
· навчальний центр,
· консультаційний центр,
· інформаційний центр,
· маркетинговий центр,
· промислова зона.
Кожний з центрів технопарку надає спеціалізований набір послуг, наприклад, послуги по перепідготовці фахівців, пошуку і наданню інформації з визначеної технології, юридичні консультації і т.п. До складу технопарку в якості його окремого структурного елемента може входити інкубатор.
Необхідно відзначити, що парки як елемент інноваційної інфраструктури в різних країнах одержали різні визначення. Якщо в Україні за ними закріпилася назва "технологічні парки" ("технопарки") чи "науково-технологічні парки", то в США ці структури називаються переважно "дослідницькими парками", у Великобританії - "науковими парками", у КНР - "науково-промисловими парками".
Технополіси. Технополіс, що нерідко називають також науковим містом чи наукоградом, "містом мозків", являє собою великий сучасний науково-промисловий комплекс, який включає університет чи інші вузи, науково-дослідні інститути, а також житлові райони, оснащені культурною і рекреаційною інфраструктурою.
Метою будівництва наукоградів, технополісів є зосередження наукових досліджень у передових і піонерних галузях, створення сприятливого середовища для розвитку нових наукомістких виробництв у цих галузях. Як правило, одним із критеріїв, яким повинний задовольняти технополіс, є його розташування в мальовничих районах, гармонія з природними умовами і місцевими традиціями.
В умовах трансформації економіки України науково-технічний прогрес, стрижнем якого є інноваційна діяльність та виробничо-технологічна структура, перетворюється на вирішальний фактор соціально-економічного розвитку і відіграє провідну роль у вирішенні економічних, екологічних, соціальних та культурних завдань. Недооцінювання його загрожує швидкою втратою позицій на світовому ринку, спадом виробництва, банкрутством підприємств та переходом виробничих проблем в соціально-економічні й політичні. Проте, незважаючи на загальновизнану думку про соціальну роль інноваційної діяльності та виробничо-технологічної структури в забезпеченні зростання випуску продукції та продуктивності праці, майже в усіх регіонах і галузях нашої країни, як показали результати аналізу, відстежується тенденція її поступового зниження. Найгіршим є те, що негативних змін зазнали і базові підприємства промисловості.
Дослідження інноваційної діяльності промислових підприємств України 1993-2004 р. Свідчать, що темпи росту основних показників підприємств всіх форм власності мають стійку тенденцію до зниження майже за всіма регіонами та галузями промисловості. Про незадовільний стан інноваційної діяльності зокрема таких базових вітчизняних підприємств, як машинобудівні, свідчать такі її критерії: